Кредитование физических лиц на примере банка ПАТ "ВБР"

      Кредитний портфель являє собою сукупність виданих позик, які класифікуються на основі різних критеріїв, пов’язаних з різними чинниками кредитного ризику або зі способами захисту від нього.

      Управління  кредитним портфелем дає змогу  балансувати та стримувати ризик  усього портфеля, контролювати ризик, притаманний тим чи іншим ринкам, клієнтам, позиковим інструментам, кредитам та умовам діяльності. Управління кредитними ризиками вимагає систематичного кількісного та якісного аналізу кредитного портфеля та роботи з проблемними кредитами.

       Аналіз  кредитного портфеля потребує дослідження  його структури в розрізі груп ризику, ступеня забезпеченості, галузевої структури, форм власності позичальників і т. п., а також вивчення динаміки кожної групи, сегментації кредитного портфеля.

       Аналіз кредитної діяльності банку доцільно починати з визначення місця, яке посідають кредитні операції в загальному обсязі активів банку, тобто необхідно дати загальну оцінку масштабів кредитної діяльності.

      Аналіз  кредитної діяльності банку приведений нижче у таблиці 2.1. 

      Таблиця 2.1- Аналіз масштабів кредитної діяльності ПАТ «ВБР»

 

      Із  розглянутої вижче таблиці можно  зробити ткі висновки:  у 2009 році кредитні вкладення становили меньше ніж у 2010 році на 170 658 тис.грн., тобто сума вкладень підвищилась майже на 100%. Проте питома вага кредитів у загальних активах знизилась на 17,38 %.  Але це не можна вважати як негативнее явище, тому що банк занадто перевантажений позиками.

      Наступним етапом аналізу кредитних операцій є визначення темпів зростання та приросту. Темп зростання визначається як співвідношення суми кредитних вкладень на кінець звітного періоду та суми на початок періоду:

      

.

      Темп  приросту кредитних вкладень розраховується за формулою:

      

.

      Наведені  коефіцієнти свідчать про темпи  зростання (приросту) чи зниження позикової діяльності банку. При цьому необхідно визначити та проаналізувати будь-які джерела (тобто сегменти портфеля) змін, а також їх впливу на ризик діяльності.

      Так, наприклад, в аналізованому банку  загальний абсолютний приріст позикових коштів становив 170 658 тис. грн. При цьому кредитні вкладення збільшилися в 2 рази за звітний період, а темп їх приросту становив 99 %.

      Найбільшу увагу у процесі аналізу погашення  позик слід приділяти такій групі  кредитів, як «прострочені». Обсяг та тривалість простроченої заборгованості аналізуються залежно від терміну  її виникнення та частки кожної групи  в загальній сумі прострочених кредитів. Прострочені кредити доцільно групувати за термінами прострочення: від 1 до 31 днів; від 32 до 92 днів; від 92 до 183 днів; понад 183 день. Збільшення частки прострочених кредитів понад 181 день свідчить про підвищення вірогідності втрати цих коштів.

      З метою недопущення виникнення простроченої заборгованості банки повинні проводити  оперативний аналіз поточної (непростроченої) заборгованості. Контроль за термінами  погашення позик ведеться в розрізі  окремих позичальників за їх кредитними справами.(табл. 2.2 )[21]. 

      Таблиця 2.2 - Аналіз просроченої кредитної заборгованності за строками її виникнення

 

      З таблиці 2.2 . видно, що питома вага простроченої заборгованості в загальній сумі позикової заборгованості банку зросла з 0% на початок періоду до 0,02% на кінець 2010 року. Абсолютний приріст простроченої кредитної заборгованості становив 83 тис. грн. У тому числі на кінець звітного періоду питома вага заборгованості від 1 до 31 днів становила 0,01 % від 93 до 183 днів — 0,01 . При цьому структура прострочених кредитів за строками виникнення заборгованості майже не зміналась..

      З метою недопущення виникнення простроченої заборгованості банки повинні проводити оперативний аналіз поточної (непростроченої) заборгованості. Контроль за термінами погашення позик ведеться в розрізі окремих позичальників за їх кредитними справами.

      Контроль  та оперативність при стягненні  боргу передбачає обов’язок банку підтримувати з позичальником контакти протягом усього терміну користування позикою. Банк повинен уважно стежити за станом справ у клієнта і в разі виникнення у нього проблемних ситуацій, які можуть привести до несплати боргу, вжити відповідних заходів до захисту своїх інтересів.

      Аналіз  галузевої структури кредитів дає  змогу визначити галузеву диверсифікацію кредитів порівняно з попередньою  звітною датою. Для цього розраховується питома вага вкладених в окремі галузі позик у цілому за короткостроковими та довгостроковими позиками, а також у динаміці. Галузева диверсифікація кредитних вкладень повинна сприяти розвитку пріоритетних галузей народного господарства.

      Структурний аналіз проводиться для визначення надмірної концентрації кредитних операцій в одному сегменті, що підвищує ступінь кредитного ризику. Проте надмірна диверсифікація кредитного портфеля створює певні труднощі в управлінні позиковими операціями та може стати причиною банкрутства банку, тому зарубіжні комерційні банки визначають для себе межі вкладення ресурсів у певний сегмент, тобто застосовують метод лімітування. Ці межі враховують у своїй діяльності кредитний комітет та керівники вищого рівня. Аналіз структури за галузевою ознакою розглянемо у табл. 2.3 [21]. 

      Таблиця 2.3 - Аналіз структури кредитного портфеля за галузевою ознакою

 

       Продовження таблиці 2.3

 

      Як  видно з даних таблиці 2.3, основна частка була вкладена в кредити, що були надані фізичним особам — 43,36  %. Це зумовлено великим попитом на кредитні ресурси серед населення. Заінтересованість банку вкладати саме в цю галузь обумовлена високою оборотністю цих позик.

      Проте, порівняно з попереднім періодом диверсифікація кредитних вкладень дещо поліпшилась. З’явилися вкладення в торгівельну галузь (26,9 %), з’явились кредитні вкладення у сільське господарство. Але позики  щодо нерухомості та виробництва значно зменшилися.

      Отже, незважаючи на відносне поліпшення галузевої структури кредитного портфеля банку, все ж слід з метою зниження ризику продовжувати політику подальшого збільшення кредитних вкладень у виробництво, нерухомість, сільське господарство, споживчі позики і зменшувати кредитування інших, не основних галузей народного господарства, де розташована головна зона кредитного ризику банку. Останньому слід розробити обґрунтовані ліміти кредитування різних галузей народного господарства.

      Отже, незважаючи на відносне поліпшення галузевої  структури кредитного портфеля банку, все ж слід з метою зниження ризику продовжувати політику подальшого збільшення кредитних вкладень у промисловість, будівництво, сільське господарство, споживчі позики і зменшувати кредитування інших, не основних галузей народного господарства, де розташована головна зона кредитного ризику банку. Останньому слід розробити обґрунтовані ліміти кредитування різних галузей народного господарства.

      За  строком використання позики поділяються  на:

      - строкові;

      - безстрокові (до запитання).

      Строкові — це позики надані на визначений у договорі термін.  
У свою чергу вони бувають короткострокові (терміном до одного року), середньострокові (терміном від одного до трьох років), довгострокові (терміном понад три роки). Строк кредиту, а також проценти за користування ним (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) визначаються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позикового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та процентів за користування ним. Короткострокові кредити можуть надаватися банком у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв’язку з витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді. Аналізуючи структуру короткострокових кредитів, потрібно виділяти такі групи кредитів:

- до 1 місяця;

- від 1 до 3 місяців;

- від 3 до 6 місяців;

- від 6 місяців до 1 року.

      Середньострокові  кредити можуть надаватися на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень. У свою чергу, вони поділяються на:

      - кредити зі строком від 1 до 2 років;

      - кредити зі строком використання понад 2 роки.

      Довгострокові кредити можуть надаватися для формування основних фондів, об’єктом кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше, і видаються строком понад три роки.

      Слід  відзначити, що у плані рахунків банку є лише рахунки для короткострокових та довгострокових кредитів, а середньострокові відносять до групи довгострокових кредитів.

      Кредити до запитання (безстрокові) - це кредити, які видаються на невизначений термін і які на вимогу кредитодавця мають бути погашені у визначений ним час. Якщо кредитодавець не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений самостійно.

      За  фінансовою дисципліною позичальника виділяють такі групи кредитів: