Кримінальне право України

S усічені - момент закінчення  яких віднесено на ранню стадію  розвитку злочинної діяльності (готування  або навіть виявлення умислу: бандитизм - ст. 257 КК, погроза знищення  майна - ст. 195 КК та ін.).

 

15  Склад злочину - формулювання базується на законодавчому визначенні підстави кримінальної відповідальності (ч. 1 ст. 2 КК), матеріально-формальному понятті злочину (ст. 11 КК) та теоретичному узагальненні ознак складів злочинів, що передбачені нормами Особливої частини КК.

визначення підстави кримінальної відповідальності надає можливість виділити такі характерні риси складу злочину.

По-перше, э ознаки об'єктивного й суб'єктивного характеру. ці ознаки повинні у своїй сукупності визначати рівень суспільної небезпеки діяння взагалі, а кожна з них окремо - впливати на ступінь суспільної небезпеки зокрема.

По-друге, склад злочину - вказує лише на ті його ознаки, що закріплені в законі про кримінальну відповідальність.

Склад злочину - це, насамперед, сукупність передбачених законом ознак. Відсутність хоча б однієї з цих ознак свідчить про відсутність складу злочину в цілому, що відповідно до кримінально-процесуального законодавства України (п. 2 ст. 6, ст. 213, ст. 324 КПК) усуває можливість настання кримінальної відповідальності.

Фундаментальна функція складу злочину полягає в тому, що він є законною, єдиною, необхідною та достатньою підставою кримінальної відповідальності.

Процесуальна функція  складу злочину полягає в тому, що саме встановлення складу злочину  визначає межі розслідування і є  головним завданням будь-якого розслідування. Інші факти, які не мають відношення до складу злочину, не мають значення для кваліфікації злочинів. Вони можуть мати інше кримінально-правове (скажімо, для призначення покарання), цивільно-правове тощо значення.

Розмежувальна функція складу злочину полягає в тому, що саме за допомогою складу злочину відмежовується злочинна поведінка від незлочинної, один склад злочину від іншого. КК не містить двох складів злочинів, які були б повністю ідентичні за всіма ознаками.

Гарантійна функція складу злочину полягає в тому, що точне встановлення складу злочину є гарантією забезпечення законності та дотримання прав людини. Особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, повинна нести відповідальність саме за той злочин, який вона вчинила. Застосування закону, який посилює чи зменшує відповідальність за фактично вчинене, є неприпустимим.

16. . Поняття, зміст, підстава та форми кримінальної відповідальності

Наявність відповідальності ґрунтується на суб'єктивній можливості кожної особи обрати лінію власної поведінки в об'єктивно визначених межах (свобода волі), приймати рішення, базуючись на власній системі цінностей, поглядів та установок.

Кримінальна відповідальність настає в зв'язку з юридичним фактом, яким є вчинення злочину. Це пов'язано з виникненням з цього моменту специфічних кримінальних правовідносин, суб'єктами яких є, з одного боку, особа, яка вчинила злочин, а іншого, держава в особі органів, на які покладений обов'язок здійснювати боротьбу із злочинністю.

Основною формою реалізації кримінальної відповідальності є винесення судом обвинувального вироку з призначенням засудженому відповідного виду та строку покарання, яке особою реально відбувається. Як свідчить статистика, суди України виносять вироки до реального відбування покарання у 46,4% випадків.

Другою за поширеністю  формою реалізації кримінальної відповідальності є винесення судом обвинувального вироку з призначенням відповідного виду та строку покарання з одночасним застосуванням звільнення від реального  його відбування. Ця форма становить 52,9% у загальній масі випадків притягнення до кримінальної відповідальності.

Третю форму становлять випадки засудження винного без  призначення покарання і звільненням  від покарання на підставі ст. 74 ч. 4 КК у зв'язку із втратою особою, яка вчинила злочин, суспільної небезпеки або у зв'язку із зміною обстановки, що привело до втрати діянням суспільно небезпечного характеру. На жаль, кількість цих випадків настільки незначна, що навіть не виділяється у судовій статистиці на загальнодержавному рівні.

17. Поняття і значення складу злочину

. При кваліфікації  необхідно в конкретному діянні  встановити (відібрати) ті юридично  значущі об'єктивні і суб'єктивні  ознаки, що входять до складу  конкретно вчиненого злочину.  Причому склад утворює тільки вся сукупність передбачених законом ознак. Відсутність хоча б однієї з необхідних ознак свідчить про відсутність у діянні особи складу конкретного злочину.

Кожен злочин, як і будь-яке  інше діяння людини, завжди виявляється  як певна єдність об'єктивного і суб'єктивного. Причому об'єктивні ознаки будь-якого злочину завжди виступають у єдності з його суб'єктивними ознаками. Сам же процес кваліфікації виражається в послідовному встановленні точної відповідності об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта і суб'єктивної сторони вчиненого злочину об'єкту, об'єктивній стороні, суб'єкту і суб'єктивній стороні складу злочину, закріпленого законом.

18. Елементи складу злочину та їх загальна характеристика

Теорія кримінального  права називає ці групи елементами складу злочину:

- об'єкт злочину;

- об'єктивна сторона  злочину;

- суб'єкт злочину;

- суб'єктивна сторона  злочину.

Об'єкт злочину - те, на що посягає злочин. Об'єкт злочину  визначає суспільну небезпечність  злочину, адже саме йому в процесі  вчинення злочину завдається шкода, або він ставиться під загрозу заподіяння такої шкоди.

Об'єктом злочину визнаються суспільні відносини, блага та інтереси. Це може бути національна безпека, життя, здоров'я, воля та гідність людини, власність, довкілля, громадська безпека та ін. Предмет злочину - явища матеріального світу, через які (шляхом впливу на які) вчиняється посягання на об'єкт злочину. Ними можуть виступати тілесна сутність людини, матеріальні цінності (майно, гроші) та ін.

Об'єктивна сторона  злочину — форма поведінки  особи за допомогою якої здійснюється посягання на об'єкт злочину. Згідно з описанням цієї поведінки кримінальним законом вона може бути дією або бездіяльністю. До обов'язкових ознак об'єктивної сторони злочину належить діяння (дія або бездіяльність). Факультативними ознаками об'єктивної сторони складу злочину є шкідливий наслідок, викликаний вчиненим діянням, причинний зв'язок між діянням та наслідком, час, місце, спосіб, обстановка вчинення злочину.

Суб'єкт злочину - фізична, осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого згідно із КК України, настає кримінальна відповідальність. Загальний вік кримінальної відповідальності, визначений КК України - 16 років. За деякі, особливо небезпечні злочини передбачена кримінальна відповідальність після досягнення 14-річного віку. За деякі злочини кримінальна відповідальність настає після досягнення більшого віку. Злочин може бути вчинений тільки фізичною особою - людиною. Не можуть виступати як суб'єкт злочину тварини та юридичні особи. Однак і не кожна людина може бути суб'єктом, а лише осудна - тобто така, яка усвідомлює характер власної поведінки та здатна керувати нею.

За юридичною сутністю відповідно до конструкції складу злочину  ознаки складу поділяються на дві  групи:

- основні (обов'язкові);

- факультативні (необов'язкові).

Обов'язкові ознаки визначають наявність чи відсутність самого складу злочину. У разі відсутності  хоча б однієї з основних ознак  відсутнім визнається склад злочину  в цілому. При цьому слід розуміти, що потрібна 100% наявність всіх без  будь-якого винятку основних ознак злочину. Відсутність хоча 0,001% характеристики якоїсь з основних ознак свідчить про відсутність складу злочину в цілому.

Необов'язкові ознаки визначають другорядні характеристики об'єктивної та суб'єктивної сторін вчиненого злочину  та особи винного. Вони можуть впливати на вид та розмір покарання, але жодним чином не визначають наявність або відсутність складу злочину як такого.

У деяких випадках необов'язкові (факультативні) ознаки вводяться законодавцем безпосередньо в конструкцію  складу конкретного злочину (напр., ст. 185 ч. 4 КК «Крадіжка», в якій способу вчинення цього злочину — таємному - надано обов'язкове значення). У такому випадку вони стають обов'язковими (конструктивними) ознаками, які за загальним правилом, визначають наявність чи відсутність складу злочину як такого.

19. Кваліфікація злочину

Кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка вчиненого  діяння на підставі встановлення тотожності його ознак з ознаками відповідного складу злочину, визначеного відповідною  нормою Особливої частини КК України, та правове закріплення цього у встановленій законом формі (рис. 10).

У ПРОЦЕСІ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ

Здійснюється кримінально-правова  оцінка фактичних обставин справи

Проводиться об'єктивна  і повна оцінка фактичних обставин скоєного злочину

Зіставляються обставини  скоєного злочину з кримінально-правовою нормою

Кваліфікація злочинів є правовою підставою для притягнення  особи

до кримінальної відповідальності, застосування заходів

процесуального впливу, пред'явлення обвинувачення, віддання

до суду, призначення  покарання та його виконання

Кваліфікація злочинів є правовою підставою для притягнення  особи до кримінальної відповідальності, застосування заходів кримінально-процесуального впливу, пред'явлення обвинувачення, віддання до суду, призначення покарання та його виконання.

20. Види складів злочину

Основні види класифікації (рис. 9):

- за ступенем тяжкості  злочину (нормативна класифікація  ст. 12 КК);

- за ступенем суспільної  небезпечності;

- за конструкцією об'єктивної  сторони (момент закінчення злочину) в диспозиції конкретної норми Особливої частини КК;

- за способом опису  в законі.

Класифікація за ступенем тяжкості злочину. Цей вид класифікації є єдиним нормативним, визначеним чинним законодавством (ст. 12 КК). Вона збігається з класифікацією злочинів за ступенем тяжкості, яка розглянута раніше.

За ступенем суспільної небезпечності склади злочинів поділяються  на три види:

♦   основні види складів злочину;

♦  кваліфіковані види складів злочину;

♦  привілейовані види складів злочину.

Основний склад злочину - це склад злочину, в якому не передбачені обтяжуючі чи пом'якшуючі  обставини. Як правило, він описується в диспозиції ч. 1 відповідної статті Кримінального кодексу (напр., ст. 115 ч. 1 КК «Умисне вбивство»). Буває, що стаття

ЗА СТУПЕНЕМ СУСПІЛЬНОЇ НЕБЕЗПЕЧНОСТІ

Основний - визначає основні  ознаки конкретного злочину

без обтяжуючих та пом'якшуючих обставин

Кваліфікований (з обтяжуючими  обставинами) - поруч з основними  визначає ознаки, які підвищують суспільну  небезпеку злочину

Привілейований (з пом'якшуючими обставинами) - поруч з основними визначає ознаки, які зменшують суспільну небезпеку злочину

Однак деякі злочини  взагалі не можуть існувати без настання шкідливих наслідків (напр., «Вбивство», якого не може бути без наслідку - настання смерті потерпілого).

Виходячи з цього  склади злочинів за цим критерієм  поділяються на:

- злочини з матеріальним  складом;

- злочини з формальним  складом;

- злочини з усіченим  складом.

Матеріальні склади злочинів — це такі склади злочинів у яких момент закінчення злочину співвідноситься з моментом настання шкідливих наслідків. До цієї групи складів злочинів належать, зокрема, всі види вбивства, тілесних ушкоджень, крадіжок, грабежів та низка інших злочинів.

Формальні склади злочинів — це ті, момент закінчення яких співвіднесено з моментом виконання винним діяння, яке утворює об'єктивну сторону складу злочину або її частину. Таких злочинів у чинному Кримінальному кодексі абсолютна більшість (напр., ст. 167 КК «Зловживання опікунськими правами»; ст. 222 ч. 1 КК «Шахрайство з фінансовими ресурсами»; ст. 328 ч. 1 КК «Розголошення державної таємниці» та ін.).

Усічені склади злочинів. До цієї групи належать склади злочину, момент закінчення яких віднесено на ранню стадію розвитку злочинної  діяльності — на стадію готування. Класичним видом злочину, який належить до цієї групи, є злочин, передбачений ст. 257 КК «Бандитизм». Момент закінчення цього злочину співвіднесено з діями по організації банди, що в будь-якому іншому випадку розглядається як готування до злочину.

Злочини цього виду створюють  також діяння які характеризуються як «погроза», «заклики», «змова» та Ін.

21. Поняття об'єкта злочину в кримінальному праві

Об'єктом злочину в  кримінальному праві є суспільні  відносини, блага та інтереси, які  прийняті під кримінально-правову охорону і яким внаслідок вчинення злочину спричиняється або може бути спричинена шкода.

Шкода, яка спричиняється  злочином, так чи інакше спрямована на один з елементів системи суспільного  відношення.

Види об'єктів злочину (по вертикалі)

ЗАГАЛЬНИЙ    РОДОВИЙ   БЕЗПОСЕРЕДНІЙ