Кримінальне право України

Питання про набрання чинності законом врегульовано ст. 94 ч. 5 Конституції України, яка встановлює, що «Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування».

Для конкретного випадку  може бути застосований тільки той  кримінальний закон, який Д'  момент скоєння особою злочину. Недопустиме застосування закону, який не діяв у момент вчинення злочину. Закон припиняє свою дію у випадках

S скасування;

S заміни новим законом;

S призупинення дії;

S припинення дії умови,  Для яких його було прийнято;  

закінчення терміну, на який його було прийнято.

9. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність. Згідно з чинним законодавством (ст. 5 КК) закон, «...який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість». І навпаки, закон, який встановлює злочинність або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної сили, тобто не поширюється на діяння, вчинені до його вступу в силу. Закон, який частково пом'якшує кримінальну відповідальність, а частково посилює, має зворотну силу лише в частині пом'якшення відповідальності.

При застосуванні правила  про зворотну дію кримінального закону у випадках скасування злочинності діяння всі кримінальні справи, які порушені за ознаками вчинення діяння, передбаченого скасованим законом, повинні бути припинені на підставі ст. 6 п. 1 КПК України в зв'язку з відсутністю події злочину. Відносно осіб, засуджених за діяння, злочинність яких скасована, то вони повинні бути звільнені від покарання в порядку ст. 405-1 КПК України.

У випадку пом'якшення  покарання новим законом його застосування до осіб, які відбувають покарання, здійснюється на підставі ст. 74 частини 2 і З КК у порядку, передбаченому ст. 405-1 КПК.

10. закону про кримінальну відповідальність за національним та універсальним принципами

Кримінальний закон  діє у відповідній системі  просторово-часових координат і  поширює свою силу на відповідну сукупність злочинних діянь залежно від їх вчинення відповідними категоріями осіб. У теорії кримінального права це визначається як принципи чинності кримінального закону в просторі, часі, національний принцип та універсальний принцип.

Просторова юрисдикція закону про кримінальну відповідальність — це поширення його дії на відповідну територію країни.

Згідно із законодавством, він сформульований так: «Особи, які  вчинили злочини на території  України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом» (ст. 6 ч. J КК).

11. Територіальний принцип чинності закон Відповідно до положень ст. 6 чч. 2 та З КК злочин вважається вчиненим на території України, коли:

S він початий, продовжений,  закінчений або припинений на  території України;

S він початий за межами України, а дії, що утворюють його об'єктивну сторону, здійснені на території України;

S дії, що характеризують  об'єктивну сторону злочину, вчинені  за межами України, а суспільно  небезпечний наслідок настав  на території України.

S коли виконавець злочину або хоча б один з його співучасників діяв на території України.

Зауважимо, що юрисдикція України щодо визначення злочинності  та караності діянь, вчинених на ЇЇ території, може зазнавати обмежень або, навпаки, може розширюватися на підставі укладених і ратифікованих Україною міжнародно-правових актів. Приміром, відповідно до Мінської конвенції країн СНД від 22.01.1993 «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» (статті 2 та 72), дозволяється здійснювати за дорученням сторони учасниці цієї Конвенції кримінальне переслідування осіб, які вчинили злочини в цих країнах на підставі норм чинного кримінального законодавства України.

Передача кримінального  провадження допустима і в  протилежному напрямку - від України іншим країнам-учасницям конвенції, що відповідним чином обмежує чинність територіального принципу дії кримінального закону.

Обмеження юрисдикції України  можуть мати місце і в частині  виконання вироку.

На території України  відповідно до Закону України від 10 грудня 1991 р. «Про дію міжнародних договорів на території України» діють і норми міжнародних правових актів (договорів), учасниками яких є Україна. Як визначає ч. 1 ст. 9 Конституції України, такі норми є складовою частиною національного законодавства України, тобто є імплементованими у національне законодавство.

Чинність законодавства  про кримінальну відповідальність за національним та універсальним принципами полягає у поширенні дії кримінального  закону на відповідне коло осіб.

12. Класифікація злочинів передбачає поділ їх на групи (категорії) залежно від того чи іншого критерію.

Залежно від ступеня  тяжкості закон поділяє злочини  на чотири категорії: 1) злочини невеликої тяжкості. За ці злочини передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м'яке покарання; 2) злочини середньої тяжкості. За них передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років; 3) тяжкі злочини. Санкція відповідних статей передбачає за ці злочини покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років;

4) особливо тяжкі злочини,  до яких належать суспільно  небезпечні діяння, за які передбачено  покарання у виді позбавлення  волі на строк понад десять  років або довічне позбавлення  волі.

В основу інших класифікацій злочинів можуть бути покладені:

1) родовий об'єкт посягання,  який є основою для визначення  характеру суспільної небезпеки  злочинів;

2) характер суспільно  небезпечних наслідків;

3) форма вини;

4) суб'єкт злочину; 

5) наявність предмета  злочину;

6) наявність потерпілого;

7) територіальна поширеність  і країна, на території якої  вони вчинені; 

8) їх міжнародне визнання  саме як злочинів;

9) їх кримінологічна  характеристика;

10) їх політико-економічна  характеристика тощо.

За родовим об'єктом посягання можна виділити двадцять видів злочинів - відповідно до назв розділів Особливої частини КК.

За характером суспільно  небезпечних наслідків можна  виділити злочини з наслідками:

а) матеріального характеру (злочини, наслідком яких є майнова  чи фізична шкода);

б) нематеріального характеру (злочини, наслідки яких полягають у  психологічній шкоді, що заподіюється особі, або створюють дисфункції у певних суспільних відносинах - політичних, економічних, соціальних, правових тощо — і мають, таким чином, дезорганізаційний характер).

Форма вини є критерієм  поділу усіх злочинів на:

а) умисні злочини;

 б) необережні злочини; 

в) злочини, які можуть бути вчинені як умисно, так і  через необережність;

 г) злочини з  так званою складною виною.

Суб'єкт злочину може бути критерієм поділу злочинів на:

а) злочини із загальним  суб'єктом;

 б) злочини із  спеціальним суб'єктом.

За критерієм наявності  предмета злочину можна виділити:

а) злочини, обов'язковою  ознакою складу яких є предмет;

б) безпредметні злочини.

13. Поняття злочину

 «Стаття 11. Поняття злочину.

1. Злочином є передбачене  цим Кодексом суспільно небезпечне  винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину».

Це визначення, з одного боку є формально-матеріальним, а з іншого,— вказує на ознаки, притаманні цьому явищу.

щоб конкретне діяння було визнано злочинним, воно повинно  містити повний комплекс відповідних  ознак  які відрізняють його від  інших діянь.

Ознака - це відповідна характеристика явища, яка притаманна тільки цьому  явищу і відрізняє його від йому подібних.

СУСПІЛЬНА HF-БЬЗІІЕКА (матеріальна ознака злочину) це властивість, притаманна злочину, яка полягає в тому, що він (злочин) спричиняє тяжку шкоду існуючому в суспільстві правопорядку або ставить правопорядок під загрозу заподіяння такої шкоди.

КРИМІНАЛЬНА ПРОТИПРАВШСТЬ (формальна ознака злочину)

Заборона вчинення конкретного  діяння чинним кримінальним законом винність

Вчинення передбаченого  чинним кримінальним законом суспільно  небезпечного діяння умисно або з  необережності

Дія, з кримінально-правової точки зору,- це вид людської поведінки, яка порушує кримінально-правову заборону, припис утримуватись від вчинення відповідних визначених Кримінальним кодексом актів поведінки (фактично закон говорить: «не роби», а особа «робить», тобто діє по відношенню до кримінально-правового припису). Тому дія - це активна форма вчинення злочину (напр., ст. 147 КК «Захоплення заручників», ст. 310 КК «Посів або вирощування снотворного маку чи конопель», ст. 368 КК «Одержання хабара» та ін.). Більшість злочинів, які передбачені чинним КК України, вчиняться шляхом дії.

Бездіяльність - пасивний з точки зору кримінального закону вид злочинної поведінки. Він  полягає в невчиненні особою активних дій, які вона повинна була і могла  вчинити у відповідній ситуації (закон говорить «роби», а особа «не робить» - недіє по відношенню до кримінально-правового припису). Тому бездіяльність пасивна форма скоєння злочину (напр., ст. 212 КК «Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів», ст. 220 КК «Приховування стійкої фінансової неспроможності», ст. 389 КК «Ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі» га ін.) Кількість злочинів, які вчиняться шляхом бездіяльності суттєво менша, ніж тих, які вчиняться шляхом активних дій.

Злочином може бути лише діяння, яке вчинене умисно або з необережності.

Невинне діяння (casus) не може тягнути кримінальну відповідальність.

Верховний Суд України  постійно наголошує, що порушення кримінальної справи можливе лише за наявності  всіх ознак злочину, передбаченого чинним кримінальним законом. Наприклад, в ухвалі судової колегії в кримінальних справах від 13 лютого 1997 р. по справі Г. зазначено, що Кримінальна справа може бути порушена лише у випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину в діянні особи.

14. Класифікація злочинів - це розподіл передбачених особливою частиною Кримінального кодексу норм на окремі групи за певними критеріями.

•S за ступенем суспільної небезпечності (ступенем тяжкості);

S за об'єктом злочинного  посягання;  за формою вини;  за мотивом вчинення злочину;

S за моментом закінчення  злочину.

При створенні ЬСК 2001 р. для нормативної класифікації злочинів було обрано критерій суспільної небезпечності як найважливіший  для практики застосування закону про  кримінальну відповідальність.

За ступенем тяжкості (суспільної небезпечності) злочини  поділяють на злочини невеликої  тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі  та особливо тяжкі (ст. 12 КК).

Класифікація злочинів: ЗА СТУПЕНЕМ СУСПІЛЬНОЇ НЕБЕЗПЕКИ, ЗА МОМЕНТ ОМ ЗАКІНЧЕННЯ, Злочини невеликої тяжкості, Злочини середньої тяжкост, Тяжкі злочини, Особливо тяжкі злочини, ЗА ФОРМОЮ ВИНИ,

Матеріальні , Умисні, Формальні, Необережні, Усічені

Злочином невеликої  тяжкості визнається злочин, за який передбачене  покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання.

Злочином середньої  тяжкості є злочин, за який передбачене  покарання у виді позбавлення  волі на строк не більше п'яти років.

Тяжким злочином є  злочин, за який передбачене покарання  у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Особливо тяжким злочином визнається злочин, за який передбачене  покарання у виді позбавлення  волі на строк понад десять років  або довічне позбавлення волі.

За формою вини злочини  поділяються на такі:

S умисні злочини (крадіжка, розкрадання, заняття проституцією, бандитизм та ін.);

S необережні злочини  (вбивство через необережність,  службова недбалість, необережне  знищення або пошкодження військового  майна та ін.).

Деякі злочини можуть вчинятись як умисно, так і необережно.

За мотивом скоєння  злочину:

S корисливі (розбій, одержання  хабара, втеча з місця позбавлення  волі або з-під варти та ін.);

S із хуліганських мотивів  (вбивство з хуліганських мотивів,  хуліганство);

S учинене з мотивів  помсти (ст. 115 ч. 2 п. 8 КК, статті 349, 352ККтаін.).

За моментом закінчення злочину:

S матеріальні - момент  закінчення яких співвідноситься  з моментом настання шкідливих  наслідків (вбивство - ст. 115 КК, крадіжка - ст. 185 КК, умисне знищення або  пошкодження майна -ст. 194ККтаін);

S формальні — момент  закінчення яких співвіднесено  із вчиненням діянь, що утворює  об'єктивну сторону складу злочину  (розбій - ст. 187 КК, порушення обов'язків  щодо охорони майна -ст. 197 КК, порушення  порядку заняття підприємницькою  діяльністю - ст. 202 КК та ін.);