Шпаргалка по "Договорное право"

І обов'язкове, і добровільне страхування оформляється договором (страховим полісом). Договір страхування виступає як документ, що підтверджує виникнення та існування страхових правовідносин.

Згідно зі ст. 16 ЗУ «Про страхування» договір страхування — це письмова угода між страхувальником та страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

У договорі страхування отримують  належне вираження характеристики цивільно-правового договору як правового інституту, і в зв'язку з цим договір страхування належить до категорії двосторонніх, оплатних та реальних договорів.

Угода про страхування  укладається між страхувальником  і страховиком, у кожного з яких є взаємні права та обов'язки. Оплатність договору страхування означає, що страхувальник сплачує страховий платіж з розрахунку отримати в майбутньому страхове відшкодування. При цьому, якщо обов'язок страхувальника є безумовним, то обов'язок страховика здійснити страхову виплату виникає лише у разі настання страхового випадку (крім окремих видів особистого страхування).

Відповідно до ст. 983 ЦК України, ст. 18 ЗУ «Про страхування» договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором. Визначення договору страхування консенсуальним припускає можливість виплати страховиком страхового відшкодування ще до сплати страхувальником першого страхового платежу, що є вкрай невигідним для страховика.

Предметом договору страхування  можуть бути майнові інтереси, які  не суперечать закону і пов'язані  з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником третім особам (страхування відповідальності). Крім цього, у договорі страхування мають бути визначені: страховий ризик (перелік страхових випадків), розмір страхової суми, розмір страхового платежу і строки його сплати, строк дії договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (статті 980, 982 ЦК України).

Під страховим ризиком  слід розуміти обумовлені в договорі події, шкідливий наслідок яких може спричинити зменшення чи втрату майнових інтересів страхувальника. Ці події характеризуються тим, що сторони договору можуть передбачити лише ймовірність, але аж ніяк не неминучість їх настання¹, тому, наприклад, у Франції договір страхування належить до категорії ризикових договорів.

У свою чергу страховий  випадок — це подія, передбачена  договором страхування або законодавством, що відбулася, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (вигодонабувачу).

Страхова сума у договорі страхування визначає граничний  розмір зобов'язань страховика щодо відшкодування збитків, зумовлених настанням страхового випадку. В особистому страхуванні страхова сума встановлюється за згодою сторін і обмежується лише фінансовими можливостями страхувальника щодо сплати страхових внесків. При здійсненні майнового страхування страхова сума визначається страховою (дійсною) вартістю майна або її частиною.

Страхування відповідальності передбачає встановлення у договорі ліміту відповідальності страхувальника, який бере на себе страховик. Визначити наперед розмір шкоди, заподіяної страхувальником третім особам, неможливо. Тому при укладенні договору страхування відповідальності еквівалентом страхової суми береться середня ймовірна величина збитків, заподіяних, наприклад, джерелом підвищеної небезпеки за певний період на певній території.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) — плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування. Відповідно до ст. 982 ЦКУ істотною умовою договору страхування є також строки сплати страхового внеску. Розмір страхових внесків визначається відповідно до страхових тарифів.

Страховий тариф — це ставка страхового внеску з одиниці страхової суми чи об'єкта страхування. Розраховуються страхові тарифи математично на підставі відповідних статистичних даних про настання страхових випадків.

 

95. Поняття та загальна  характеристика договору доручення.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити  від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ч. 1 ст. 1000 ЦК) 
Найважливішою характерною ознакою договору доручення є те, що довірений вчиняє доручені йому дії не від свого імені, не за свій рахунок, а від імені довірителя і за його рахунок. 
Серед особливостей назвемо такі: 
- це фідуціарний договір (тобто укладається на особливій довірі до контрагента); 
- договір може бути як безвідплатним, так і відплатним; 
- сторони можуть в будь-який час в односторонньому порядку розірвати договір. 
Це — консенсуальний договір. Законодавець не встановлює спеціальних вимог щодо форми договору доручення, тобто форма договору залежить від суми договору та суб’єктного складу. Якщо договір укладено в усній формі, повноваження повіреного мають бути підтверджені довіреністю. 
На відміну від підряду, де предметом договору виступає результат виконаної роботи, предметом договору доручення є юридичні дії повіреного. 
Довіритель зобов’язаний: 
- визначити конкретний перелік дій, які необхідно вчинити; 
- видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення; 
- забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 
- відшкодувати повіреному витрати, пов’язані з виконанням доручення; 
- прийняти належно виконане; 
- виплатити повіреному винагороду, якщо це передбачено договором, якщо вона йому належить. 
Обов’язки повіреного: 
- особисто виконати надане йому доручення. Повірений має право передати виконання іншій особі, якщо це передбачено дорученням або зумовлено необхідністю захисту інтересів довірителя; 
- повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення; 
- після виконання доручення передати довірителю все виконане; 
- надати звіт про виконання; 
Крім загальних підстав, договір припиняється також у випадках: 
- відмови довірителя або повіреного від договору. Якщо така відмова зумовила настання збитків у довірителя, який не міг по-іншому захистити свої інтереси, повірений зобов’язаний відшкодувати такі збитки; 
- визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; 
- смерті довірителя або повіреного. У разі смерті повіреного його спадкоємці повинні повідомити довірителя про припинення договору доручення та вжити заходів, необхідних для охорони майна довірителя, зокрема зберегти його речі, документи та передати їх довірителеві.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

96. Поняття та зміст  договору комісії. 

Згідно зі ст. 1011 ЦКУ за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити одну або кілька угод від свого імені, але за рахунок комітента. 
Характеристика договору комісії 
1. Предметом договору комісії є вчинення однієї чи декількох угод. Це робить інститут комісії схожим до інституту комерційного посередництва, що оформляється агентськими договорами, предметом яких також є укладення угод, і, відповідно, відрізняє від інституту доручення, предметом якого є "вчинення юридичних дій", в тому числі укладення угод. 
2. Сторонами договору комісії є комісіонер і комітент. ЦК У не містить вказівок ані щодо правової форми сторін (юридичні чи фізичні особи), ані щодо їх правового статусу (суб'єкти господарської (підприємницької) діяльності чи ні.  
3. Комісіонер зобов'язується вчиняти угоди від свого імені.

Згідно зі ст. 1016 ЦК У за договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору. Незважаючи на це, майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (ст. 1018 ЦК України). Таким чином, під час комісії не відбувається передача права власності від комісіонера до комітента - комітент хоча і не бере участі в угоді з придбання/реалізації майна, проте він весь час залишається власником цього майна або відповідних грошових коштів. 
Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере). 
4. Комісіонер вчиняє угоди за рахунок комітента, що є спільною рисою договору комісії із агентським договором (договором доручення). Згідно зі ст. 1024 ЦК У комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії. 
5. Комісіонер вчиняє угоди за винагороду. За змістом ст. 1013 ЦК У комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги. Якщо ж договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах. 
6. Договір комісії є консенсуальним, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов (найчастіше таким моментом виступає момент підписання його сторонами). Вказівок щодо форми договору комісії ЦК У не містить, тому застосовуються загальні положення ст. ст. 205-210 ЦК України щодо форми угод. Згідно зі ст. 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. 
Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну. 
7. ЦК У передбачає можливість сторін відмовитись від договору комісії. Так, згідно зі ст. 1025 ЦК України комітент має право відмовитися від договору комісії. Якщо договір комісії укладено без визначення строку, комітент повинен повідомити комісіонера про відмову від договору не пізніше ніж за 30 днів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

97. Поняття та зміст  агентського договору.

Основною підставою виникнення агентських відносин є агентський договір, відповідно до нього одна сторона (комерційний агент) зобов’язується надати послуги другій стороні (принципалу - суб’єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб’єкта і за його рахунок. 
Сторонами цього договору є: 
- суб’єкт господарювання, на користь якого здійснюється комерційне посередництво (надалі – принципал); 
- комерційний агент – суб’єкт господарювання, який зобов’язується надати послуги принципалу в здійсненні комерційного посередництва. 
Зміст договору: 
- істотні умови: визначення сфери, характеру і порядку виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов’язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, визначення форми підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента, інші умови, визначені сторонами як необхідні; 
- факультативні умови щодо: території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін (у разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України); сплати додаткової винагороди, в т. ч. за угодами, укладеними комерційним агентом в інтересах принципала після закінчення терміну агентського договору; захисту конфіденційної інформації суб’єкта, якого представляє комерційний агент (договір про нерозголошення); 
- інші умови, що віддзеркалюють специфіку конкретного договірного зв’язку. 
Форма договору – повна письмова. 
- Порядок виконання договору: 
- щодо схвалення угоди, укладеної комерційним агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням повноважень: а) комерційний агент повідомляє принципала про кожний випадок його посередництва в укладенні угод та про кожну укладену ним в інтересах принципала угоду; б) угода, укладена від імені принципала комерційним агентом, без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого повноваження, вважається схваленою принципалом за умови, якщо він не відхилить перед третьою особою дії комерційного агента; наступне схвалення угоди принципалом робить угоду дійсною з дня її укладення; 
- щодо передачі прав комерційного агента: а) комерційний агент повинен особисто виконати дії, на які він уповноважений принципалом; б) якщо агентським договором не передбачено інше, комерційний агент не може передавати на свій розсуд іншим особам прав, якими він володіє в інтересах принципала; 
- щодо взаєморозрахунків в агентських відносинах: а) розмір агентської винагороди комерційного агента за здійснення посередницьких операцій в інтересах принципала, строки виплати винагороди та інші умови щодо розрахунків між принципалом та комерційним агентом (у т. ч. щодо угод, укладених агентом після закінчення дії агентського договору) визначаються агентським договором; б) сторони можуть передбачити в договорі, що комерційному агентові сплачується додаткова винагорода у разі, якщо він бере на себе зобов’язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб’єкта, якого він представляє; в) агентська винагорода виплачується комерційному агентові після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін; г) комерційний агент має право вимагати для розрахунку бухгалтерський витяг щодо всіх угод, за які йому належить агентська винагорода; д) умови виплати винагороди комерційному агенту за угоди, укладені після закінчення договірних відносин, а також інші умови, що стосуються розрахунків сторін, визначаються договором; 
обов’язки сторін: 
- комерційного агента: 
а) особисто виконати дії, на які він уповноважений принципалом, від імені та в інтересах принципала; 
б) повідомляти принципала про кожний випадок посередництва в укладенні угод в його (принципала) інтересах; 
в) не передавати на свій розсуд іншим особам прав щодо комерційного посередництва, якими він (агент) володіє, якщо агентським договором не передбачено інше; 
г) не вчиняти фактичні дії (укладати угоди) щодо себе особисто, хоча б і в інтересах принципала; 
д) не розголошувати конфіденційну інформацію, одержану від принципала, без згоди останнього; 
є) не використовувати одержану від принципала конфіденційну інформацію у власних інтересах чи в інтересах інших осіб всупереч інтересам принципала – як при здійсненні агентських повноважень, так і після припинення агентських відносин з ним; 
є) інші обов’язки, передбачені спеціальним законодавством про комерційне посередництво або агентським договором; 
- принципала: 
а) повідомити агента про факти доручення дій щодо комерційного посередництва іншим особам (у разі встановлення немонопольних агентських відносин); 
б) оплатити послуги комерційного агента (сплатити агентську винагороду) відповідно до умов агентського договору; 
в) попередити комерційного агента про відкликання його повноважень (і відповідно – припинення агентського договору) у передбачений договором строк, який не може бути менш ніж один місяць; 
г) сплатити агенту агентську винагороду у разі порушення принципалом умов агентського договору; 
- припинення агентського договору: підстави припинення: 
а) за угодою сторін; 
б) у разі відкликання повноважень комерційного агента принципалом; 
в) у разі відмови комерційного агента від подальшого здійснення комерційного посередництва за агентським договором, укладеним без визначення строку його дії; 
г) вибуття однієї із сторін договору внаслідок її припинення або смерті; 
д) виникнення інших обставин, що припиняють повноваження комерційного агента або принципала; 
- порядок припинення: у разі відкликання повноважень комерційного агента принципалом останній повинен сповістити агента про припинення договору не менш як за один місяць, якщо більш тривалий строк не передбачений договором; 
- порядок поновлення повноважень комерційного агента можливий за наявності таких умов: а) усунення (закінчення) обставин, що призвели до припинення повноважень комерційного агента; б) досягнення згоди між сторонами договору про поновлення повноважень комерційного агента.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

98. Загальна характеристика  договору зберігання.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати  річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 ЦК). 
Як випливає з цього визначення, вказаний договір належить до групи реальних договорів, тобто він вважається укладеним з моменту фактичної передачі речі. Водночас в тих випадках, коли послуги надає професійний зберігач, тобто особа, яка здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності, цей договір може набувати ознак консенсуальності, оскільки в ньому може бути встановлений обов’язок зберігача прийняти від поклажодавця річ, яка буде передана на зберігання в майбутньому. 
Зобов’язання із зберігання можуть виникати не лише із договору, а й із закону. Так, безпосередньо на підставі закону виникають обов’язки із зберігання знахідок, речових доказів, охорони спадкового майна тощо. 
Договір зберігання може бути як основним, так і додатковим до основного (зберігання речей в ломбардах, в гардеробах). 
Предметом договору зберігання є послуги поклажодавця, спрямовані на збереженість речей, а об’єктом — речі, які безпосередньо зберігаються. 
Договір зберігання може бути публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб’єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах) загального користування. 
Об’єктом договору можуть бути як індивідуально визначені речі, так і речі, що мають родові ознаки (іррегулярне зберігання). Якщо на зберігання передається індивідуально визначена річ, то власником її залишається поклажодавець. 
Договір зберігання, за яким зберігач зобов’язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. 
Договір зберігання — це єдиний договір, при порушенні форми укладення якого сторони можуть посилатися на показання свідків. Йдеться про випадки, коли договір зберігання укладався за надзвичайних обставин. 
Професійний зберігач, який зберігає речі на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування, не має права відмовитися від укладення договору зберігання за наявності у нього такої можливості. 
Зберігач зобов’язаний вживати усіх необхідних заходів для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов’язаний піклуватися про річ, як про свою власну. 
Зберігач зобов’язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов’язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі. 
Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.