Шпаргалка по "Гражданскому праву"

135.Поняття монопольного  становища на ринку. 

Монопольне   становище -   домінуюче   становище   суб’єкта господ-ння, яке дає йому можливість  самостійно  або разом з іншими суб’єктами господарювання обмежувати конкуренцію на  ринку певного товару.   Монопольним   визнається   становище   суб’єкта господ-ння, частка якого на ринку певного товару перевищує 35%.   Рішенням  Антим-го   комітету   України   може визначатися монопольним становище суб’єкта господарювання,  частка якого на ринку певного товару менше 35 %.     Монопольне  становище підприємців на  ринку для всіх видів товарів виробничого призначення  (продукції виробничо-технічного призначення),  а також в обігу капіталів (фінансів, цінних паперів тощо) визначається в межах території України. Монопольне становище підприємців  на  ринку  для  всіх  видів товарів народного споживання, а  також  для  всіх  видів  робіт  і послуг  визначається  Антим-м  комітетом  України та  його терит-ми управліннями в межах адміністративної області  або автономії (район, населений пункт).

136.Контроль за концентрацією  суб’єктів господарювання(КСГ).

З   метою   запобігання   монополізації  товарних  ринків, зловживання   монопольним   (домінуючим)   становищем,   обмеження конкуренції  органи  Антимонопольного  комітету У здійснюють державний   контроль   за   КСГ. Концентрацією визнається: 1) злиття  суб’єктів  господарювання  або  приєднання  1 суб’єкта господарювання до іншого; 2) набуття безпосередньо або через інших осіб контролю  1 або  кількома  суб’єктами  господарювання  над  одним або кількома суб’єктами господарювання чи частинами  суб’єктів  господарювання, зокрема, шляхом: а) безпосереднього або опосередкованого придбання,  набуття у власність іншим способом активів  у  вигляді  цілісного  майнового комплексу  або  структурного  підрозділу  суб’єкта господарювання, одержання в управління,  оренду,  лізинг,  концесію чи  набуття  в інший  спосіб  права  користування  активами  у  вигляді цілісного майнового   комплексу   або   структурного   підрозділу   суб’єкта господарювання,   в   тому   числі   придбання   активів  суб’єкта господарювання, що ліквідується; б) призначення або обрання на  посаду  керівника,  заступника керівника спостережної  ради,  правління,  іншого  наглядового чи виконавчого органу суб’єкта господарювання особи,  яка вже обіймає одну   чи   кілька   з   перелічених   посад   в інших суб’єктах господарювання,  або створення ситуації,  при якій більше половини посад  членів  спостережної ради,  правління,  інших наглядових чи виконавчих  органів  двох  чи  більше   суб’єктів   господарювання обіймають одні й ті самі особи; в) створення  суб’єкта   господарювання   двома   і   більше суб’єктами господарювання,  який тривалий період  буде  самостійно здійснювати   господарську   діяльність,  і при цьому зазначене створення не приводить до координації конкурентної  поведінки між суб’єктами господарювання, що створили цей суб’єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб’єктом господарювання; 3) безпосереднє  або  опосередковане  придбання,  набуття   у власність  іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 % голосів   у   вищому   органі   управління  відповідного  суб’єкта господарювання. Учасниками концентрації визнаються: *суб’єкти господ-ння,  стосовно яких здійснюється або  має здійснитися злиття, приєднання; *суб’єкти господарювання, які набувають або мають намір набути контроль над суб’єктом господарювання, чи суб’єкти господарювання, щодо яких набувається або має набутися контроль; *суб’єкти господарювання,  активи (майно), частки (акції, паї) яких   набуваються   у   власність,   одержуються   в   управління (користування), оренду, лізинг, концесію або мають набутися, та їх покупці (одержувачі), набувачі; *суб’єкти господарювання,  що  є   або   мають   намір   стати засновниками      (учасниками)      новостворюваного      суб’єкта господарювання.   У   разі  коли  одним  із  засновників  є  орган виконавчої    влади,   орган   місцевого   самоврядування,   орган адміністративно-господарського  управління  та контролю, учасником концентрації   вважається  також  суб’єкт  господарювання,  активи (майно),  частки  (акції, паї) якого вносяться до статутного фонду новостворюваного суб’єкта господ-ння; ФО та    ЮО,   пов’язані   з   учасниками концентрації, відносинами  контролю,  що  дає  підстави визнати відповідну групу осіб  єдиним   суб’єктом господ-ння.

137. Зловживання монопольним  становищем: поняття та види.

Монопольне   становище -   домінуюче   становище   суб’єкта господарювання, яке дає  йому можливість  самостійно  або  разом  з іншими суб’єктами господарювання обмежувати конкуренцію  на  ринку певного  товару.   Монопольним   визнається   становище   суб’єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує  35%.   Рішенням  Антимонопольного   комітету   України   може визначатися монопольним становище суб’єкта господарювання,  частка якого на ринку певного товару менше 35 %. Зловживаннями монопольним становищем вважаються: 1) нав’язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або  додаткових  умов,  що  не відносяться до предмета договору, в тому числі нав’язування товару, не потрібного контрагенту;2) обмеження або припинення виробництва,  а також вилучення з обороту товарів, що призвели або можуть  призвести до  створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;3) часткова або  повна  відмова  від  реалізації чи    закупівлі товару при відсутності альтернативних джерел постачання або збуту, що призвели  або  можуть  призвести  до  створення  або  підтримки дефіциту  на  ринку  чи  встановлення  монопольних  цін; 4) інші дії, що  призвели  або  можуть  призвести  до  створення перешкод  доступу  на  ринок  (виходу  з  ринку)  інших  суб’єктів господарювання; встановлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів;5) встановлення  монопольно  високих цін (тарифів,   розцінок) насвої товари, що призвело або може призвести до  порушення прав споживачів; 6) встановлення монопольно низьких цін (тарифів,  розцінок)  на свої  товари,  що  призвело  або  може  призвести   до   обмеження конкуренції.

138.Правове становище  Антимонопольного комітету України.

Антимонопольний комітет   України   є   центральним   органом виконавчої влади із спеціальним  статусом, метою діяльності якого  є забезпечення  державного  захисту  конкуренції  у  підприємницькій діяльності. Антимонопольний комітет  України  підконтрольний   Президенту України та підзвітний ВРУ. АКУ щорічно подає ВРУ звіт про свою діяльність. Основними завданнями АКУ є:       здійснення державного      контролю      за       дотриманням антим-го зак-ва;       запобігання, виявлення і припинення порушень антим-го зак-ва; контроль за екон-ю концентрацією;сприяння розвитку добросовісної конкуренції. АКУ будує  свою  діяльність  на принципах: – законності; – гласності; -   захисту  прав  суб’єктів  господарювання  на  засадах  їх рівності перед законом та пріоритету прав споживачів. Антимонопольний комітет України утворюється у  складі  Голови та  10 державних  уповноважених. АКУ в   межах   наданої   йому компетенції має право: 1) визначати межі товарного ринку,  а також монопольне становище суб’єктів господарювання на ньому; 2) видавати суб’єктам господарювання обов’язкові для виконання рішення про припинення порушень антимонопольного законодавства та про  відновлення  початкового  становища,  про  примусовий   поділ монопольних утворень; 3) видавати органам  влади,  органам  місцевого  самоврядування, органам  адміністративно-господарського  управління  та   контролю обов’язкові   для виконання рішення про скасування  або зміну прийнятих ними неправомірних актів,  про припинення  порушень  і розірвання  укладених ними  угод,  що суперечать антимонопольному законодавству,  забороняти  або дозволяти створення монопольних утворень   органами   влади,  органами  місцевого  самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю,  а також суб’єктами господарювання; 4)вносити до  органів  влади  обов’язкові  для розгляду подання щодо скасування ліцензій, припинення операцій зовнішньоекономічної діяльності   суб’єктів   господарювання   у  разі  порушення  ними антимонопольного законодавства; 5) накладати штрафи,  застосовувати  інші  санкції  у  випадках, передбачених законом; приймати нормативно-правові    акти    відповідно   до   його компетенції,  зокрема,  з питань антиконкурентних узгоджених  дій, зловживань   монопольним   (домінуючим)   становищем   на   ринку, дискримінації органами влади,  органами МС, органами  адм-господарського  управління  та контролю, провадження  у  заявах   про   надання   дозволу   на   економічну концентрацію  суб’єктів  господарювання,  контролю  за економічною концентрацією суб’єктів господарювання,  провадження у справах про порушення антим-го   зак-ва,  порядку  виконання, перевірки, перегляду та оскарження рішень органів АКУ, а також недобросовісної конкуренції, обов’язкові для виконання органами влади,  органами місцевого  самоврядування, органами  адміністративно-господарського  управління  та контролю, суб’єктами господарювання,  контролювати  їх  виконання,  надавати роз’яснення щодо їх застосування;     здійснювати інші    дії,   передбачені   законодавством   про АКУ.Здійснення іншими  органами   державної   влади   повноважень АКУ у сфері державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства,  не допускається.

139.Відповідальність за  порушення законодавства про  захист економічної конкуренції. 

Порушеннями законодавства  про захист економічної  конкуренції  є: 1) антиконкурентні узгоджені дії; 2) зловживання монопольним (домінуючим) становищем; 3) антиконкурентні   дії  органів  влади,  органів  місцевого самоврядування,  органів адміністративно-господарського управління та контролю; 4) невиконання    рішення,   попереднього   рішення   органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не  в повному обсязі; 11) порушення положень погоджених з органами Антимонопольного комітету  України установчих  документів суб’єкта господарювання, створеного  в результаті  концентрації,  якщо  це  призводить  до обмеження конкуренції; 12) концентрація  без  отримання відповідного дозволу органівАнтимонопольного комітету України,  у разі якщо  наявність  такого дозволу необхідна тощо.  Порушення законодавства про  захист  економічної  конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом, яка виражається у вигляді: штрафів, примусового поділу, адм-ї відп-сті, відшкодування шкоди. Органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об’єднання, суб’єктів господарювання: ЮО; ФО;  групу суб’єктів господарювання -  ЮО  та/або  ФО. Рішення  про  накладення  штрафів  у  розмірах  понад 1000 неоподатковуваних мінімумів  доходів  громадян  приймаються виключно   Антимонопольним   комітетом  України,  адміністративною колегією Антимонопольного комітету України на їх засіданнях. Якщо    суб’єкт   господарювання   зловживає   монопольним (домінуючим) становищем на ринку, органи Антимонопольного комітету України мають право прийняти рішення про примусовий поділ суб’єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище.  Посадові  особи  та  інші   працівники   суб’єктів господарювання,   працівники   органів  влади,  органів  місцевого самоврядування,  органів адміністративно-господарського управління та  контролю можуть нести адміністративну  відповідальність  згідно  з законом. . Особи,   яким   заподіяно   шкоду   внаслідок    порушення законодавства   про   захист   економічної   конкуренції,   можуть звернутися    до    суду   із   заявою   про   її   відшкодування.  Шкода,  заподіяна  порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції,  відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

140.Розгляд справ про  порушення законодавства про  захист економічної конкуренції. 

Розгляд  справ  про  порушення  законодавства  про  захист економічної  конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок  розгляду  справи  та  закінчується  прийняттям  рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: 1) збирають і    аналізують   документи,   висновки   експертів, пояснення осіб,  іншу  інформацію,  що  є  доказом  у  справі,  та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; 2) отримують пояснення  осіб,  які беруть участь у справі,  або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи. Органи  Антимонопольного  комітету  України   розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за: * заявами суб’єктів   господарювання,   громадян,    об’єднань, установ,  організацій  про  порушення  їх  прав  внаслідок  дій чи бездіяльності,  визначених цим Законом як порушення  зак-ва про захист економічної конкуренції;*поданнями органів    державної   влади,   органів   місцевого самоврядування,  органів адміністративно-господарського управління та  контролю  про  порушення  законодавства про захист економічної конкуренції;*власною ініціативою   органів    Антимонопольного    комітету України. У разі  надходження  від  заявника  клопотання про можливість настання негативних наслідків,  пов’язаних із поданням заяви, та з метою   захисту   його  інтересів  розгляд  справи  про  порушення законодавства про захист економічної конкуренції розпочинається за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України. У   випадках,  коли  порушення  законодавства  про  захист економічної  конкуренції  не  має  відчутного  впливу   на   умовиконкуренції  на  ринку,  заявнику  може бути відмовлено у розгляді справи. У разі виявлення ознак порушення законодавства про  захист економічної  конкуренції  органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи. Розпорядження про  початок  розгляду  справи  надсилається відповідачу протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. Повідомлення  про  початок  розгляду  справи  надсилається заявнику та третім особам. . Органи  Антимонопольного  комітету України можуть прийняти розпорядження  про  об’єднання  кількох  справ  в  одну  або   про виділення справи для окремого розгляду. Розгляд  справи  може  бути  зупинено з власної ініціативи відповідного органу Ант имонопольного комітету України чи за заявою особи,  яка  бере участь у справі,  до завершення розгляду органом Антимонопольного комітету України, судом пов’язаної з цією справою іншої  справи або до вирішення державним органом пов’язаного з нею іншого  питання.  Про зупинення розгляду справи та його поновлення приймається розпорядження. Особами,  які беруть участь у справі, визнаються: сторони, треті особи, їх представники. Сторонами у справі є відповідач і  заявник  (у  разі  якщо справу розпочато за відповідною заявою). Заявником є  особа,  яка подала заяву,  подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.  Відповідачем є особа,  щодо якої здійснюється розгляд  справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. 3 особою є особа, залучена до участі у справі у зв’язку з тим,  що рішення може суттєво зачепити  її  права  та  інтереси, охоронювані  цим  Законом.  Про визнання  3 особою органами Антимонопольного комітету України приймається розпорядження,  про що повідомляються особи, які беруть участь у справі.