Шпаргалка по "Гражданскому праву"

107.Наслідки визнання  боржника банкрутом. 

У постанові про визнання боржника банкрутом ГС  відкриває  ліквідаційну  процедуру,  призначає  ліквідатора в порядку, передбаченому  для призначення керуючого санацією. Протягом  15 днів з дня призначення  ліквідатора відповідні    посадові   особи   банкрута   зобов’язані   передати бухгалтерську та іншу документацію  банкрута,  печатки  і  штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. З дня  призначення  ліквідатора  до  нього  переходять  права керівника (органів управління) ЮО – банкрута. Усі   види  майнових  активів  (майно  та  майнові  права) банкрута,  які  належать  йому  на  праві  власності  або  повного господарського  відання  на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури,  включаються до складу ліквідаційної  маси,  за  винятком  об’єктів  державного житлового фонду,  в тому числі гуртожитків,  дитячих дошкільних закладів  та об’єктів   комунальної  інфраструктури,  які  в  разі  б-ва під-ва передаються до  комунальної  власності  відповідних  територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. . Майно,   на  яке  звертається  стягнення  у  ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим. Для майна, яке продається на аукціоні, оціночна вартість є початковою. Після проведення інвентаризації та оцінки  майна  банкрута ліквідатор  розпочинає  продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не  встановлено  інший  порядок  продажу майна банкрута. Ліквідатор  забезпечує  через  ЗМІ оповіщення про порядок продажу майна  банкрута,  склад,  умови  та строки  придбання  майна.  Порядок продажу майна банкрута,  склад, умови  та  строки  придбання  майна   погоджуються   з   комітетом кредиторів. Майно  банкрута,  щодо  обігу якого встановлено обмеження, продається на закритих торгах.  Ліквідатор  зобов’язаний  використовувати  при  проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Кошти,   які   надходять   при   проведенні  ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку  здійснюються виплати кредиторам.

108.Черговість задоволення  претензій кредиторів.

Кошти,  одержані від  продажу майна бан-та, спрям-ся на задоволення вимог кредиторів: 1) у 1 чергу задовольняються:а) вимоги, забезпечені заставою; б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у т.ч. відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; в)  витрати  Фонду  гарантування  вкладів  фізичних  осіб, що пов’язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку,  – у розмірі всієї суми  відшкодування за  вкладами  ФО; г) витрати, пов’язані з провадженням у справі про б-во в ГС  та  роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:  витрати на оплату державного мита; витрати заявника  на  публікацію  оголошення  про   порушення справи про б-во тощо. Перелічені витрати   відшкодовуються  ліквідаційною  комісією після реалізації нею частини  ліквідаційної  маси,  якщо  інше  не передбачено законом; 2) у  2 чергу задовольняються  вимоги,  що  виникли  із зобов’язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута  (за винятком   повернення   внесків   членів  трудового  колективу  до СФ підприємства),  зобов’язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян,  шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку,  встановленому КМУ,  а  також  вимоги  громадян  -  довірителів  (вкладників) довірчих товариств або інших суб’єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників); 3) у 3 чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів4) у 4 чергу задовольняються вимоги  кредиторів,  не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов’язань у процедурі розпорядження майном  боржника  чи  в процедурі санації боржника;5) у  5  чергу задовольняються  вимоги  щодо  повернення внесків   членів   трудового   колективу   до   СФ під-ва; 6) у 6 чергу задовольняються інші вимоги. Вимоги  кожної  наступної  черги  задовольняються  в  міру надходження на рахунок коштів від  продажу  майна  банкрута  післяповного задоволення вимог попередньої черги. У  разі недостатності коштів,  одержаних від продажу майна банкрута,  для повного задоволення всіх вимог однієї черги  вимоги задовольняються   пропорційно  сумі  вимог,  що  належить  кожному кредиторові однієї черги. У  разі  відмови  кредитора  від  задоволення  визнаної в установленому порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора. Вимоги,  заявлені після закінчення  строку,  встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.Вимоги,  не задоволені за недостатністю майна,  вважаються погашеними. У разі  якщо  господарським судом винесено  ухвалу про ліквідацію ЮО – банкрута,  майно, що залишилося після задоволення   вимог   кредиторів,   передається   власникові   або уповноваженому   ним  органу,  а  майно  державних  підприємств  – відповідному органу приватизації для  наступного  продажу.  Кошти, одержані  від  продажу  цього  майна,  спрямовуються до Держбюджету У.

109.Поняття та види  зовнішньоекономічної діяльності.

ЗЕД -   діяльність   суб’єктів господарської    діяльності   України   та   іноземних   суб’єктів господарської  діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. До видів зовнішньоекономічної діяльності,  які  здійснюють  в Україні суб’єкти цієї діяльності, належать: – експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили; -  надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності; – наукова,  науково-технічна,  науково-виробнича,  виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності; навчання та  підготовка  спеціалістів  на  комерційній основі; -  міжнародні  фінансові  операції  та  операції  з   цінними паперами у випадках, передбачених законами України; -   кредитні   та   розрахункові   операції   між  суб’єктами ЗЕД та  іноземними суб’єктами господарської діяльності; створення   суб’єктами ЗЕД банківських,   кредитних   та страхових   установ   за   межами  України;  створення  іноземними суб’єктами   господарської   діяльності   зазначених   установ  на території України у випадках, передбачених законами України; -  спільна  підприємницька    діяльність    між    суб’єктами ЗЕД  та    іноземними    суб’єктами господарської  діяльності,  що    включає    створення    спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на  території  України,  так і за її межами; – підприємницька діяльність на території України, пов’язана з наданням  ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних  об’єктів  власності  з  боку  іноземних  суб’єктів господарської    діяльності;   аналогічна   діяльність   суб’єктів ЗЕД за межами У; -організація та здійснення діяльності  в  галузі  проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій,  симпозіумів,  семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній  основі, за участю суб’єктів зовнішньоекономічної  діяльності;  організація та здійснення оптової, консигнаційної та  роздрібної  торгівлі  на території  України  за  іноземну  валюту  у  передбачених законами України випадках; -  товарообмінні  (бартерні)  операції  та  інша  діяльність, побудована  на  формах  зустрічної   торгівлі    між    суб’єктами зовнішньоекономічної  діяльності    та    іноземними    суб’єктами господарської діяльності; – орендні, в тому числі лізингові,  операції  між  суб’єктами зовнішньоекономічної  діяльності    та    іноземними    суб’єктами господарської діяльності; – операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку; -  роботи  на  контрактній  основі  фізичних  осіб  України з іноземними  суб’єктами  господарської  діяльності  як на території України,  так  і  за  її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній  оплатній  основі  з  суб’єктами  ЗЕД як на території України, так і за її межами; – інші види зовнішньоекономічної  діяльності,  не  заборонені прямо і у виключній формі законами України. Посередницькі операції, при здійсненні яких  право  власності на товар не переходить до  посередника  (на  підставі  комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших),  здійснюються без обмежень.

110.Правове регулювання  зовнішньоекономічної діяльності.

ЗЕД -   діяльність   суб’єктів господарської    діяльності   України   та   іноземних   суб’єктів господарської  діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Регулювання   ЗЕД в   Україні здійснюється  з метою: - забез-ння  збалансованості  ек-ки   та    рівноваги внутрішнього ринку Україні; - стимул-ння прогресивних структурних змін в  економіці,  в т.ч. зовнішньоекономічних    зв’язків  суб’єктів ЗЕД України; – створення найбільш сприятливих умов для залучення ек-ки України  в  систему  світового  поділу  праці  та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн. Регулювання   ЗЕД в   Україні здійснюється: 1) Україною  як державою в особі її органів в  межах  їх компетенції;2) недержавними  органами  управління  економікою  (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу),  що  діють на підставі їх статутних документів;3) самими  суб’єктами  зовнішньоекономічної  діяльності    на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними. Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється за допомогою:  – законів України;  -   передбачених   в   законах   України  актів  тарифного  і нетар-го регул-ння, які видаються державними органами України в межах їх компетенції; -  екон-х  заходів    операт-го       регулювання (валютно-фінансового,  кредитного  та  іншого)  в межах   законів України; -  рішень  недержавних органів упр-ння економікою,  які приймаються за  їх  статутними  документами в   межах    законів України; – угод, що укладаються між суб’єктами  ЗЕД і які не суперечать законам України.      Забороняється  регулювання  ЗЕД прямо не передбаченими у цій частині актами і  діями  державних  і недержавних органів. На  території  України  запроваджуються такі   правові   режими для  іноземних  суб’єктів  господарської діяльності: -  національний  режим(НР),  який  означає,  що іноземні суб’єкти госп-ї  діяльності мають обсяг прав та обов’язків не менший ніж  суб’єкти господ-ї діяльності України. НР застосовується  щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб’єктів   цієї  діяльності,  пов’язаної  з  їх  інвестиціями  на території  України,  а  також  щодо  експортно-імпортних  операцій іноземних   суб’єктів  господарської  діяльності  тих  країн,  які входять разом з Україною до екон-х союзів; – режим  найбільшого  сприяння(РНС),  який  означає,  що  іноземні суб’єкти госп-ї діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде корис-ся іноземний суб’єкт госп-ї діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за  винятком  випадків, коли  зазначені мита,  податки,  збори та    пільги    по    них встановлюються в рамках спеціального  режиму,  визначеного нижче. РНС надається на  основі  взаємної  угоди суб’єктам господарської діяльності  інших держав    згідно    з відповідними   договорами   України   та  застосовується  у сфері зовнішньої торгівлі; – спеціальний   режим,  який  застосовується  до  територій спеціальних економічних зон згідно, а також до  територій митних  союзів, до яких входить Україна, і в разі   встановлення   будь-якого   спеціального  режиму  згідно  з міжнародними  договорами за участю України.

111.Форми іноземного  інвестування.

Іноземні інвестиції – цінності,  що вкладаються іноземними інвесторами  в  об’єкти  інвестиційної  діяльності  відповідно  до законодавства  України  з  метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Іноземні інвестиції  можуть  здійснюватися  у  таких  формах: 1) часткової участі  у  підприємствах,  що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами,  або придбання частки діючих підприємств;2)створення підприємств,   що   повністю   належать   іноземним інвесторам,  філій  та  інших  відокремлених підрозділів іноземних юридичних  осіб  або  придбання  у  власність  діючих  підприємств повністю;3) придбання  не  забороненого  законами  України  нерухомого чи рухомого   майна,   включаючи   будинки,   квартири,   приміщення, обладнання,  транспортні засоби та інші об’єкти власності,  шляхом прямого  одержання  майна  та  майнових  комплексів  або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;4) придбання  самостійно  чи за участю українських юридичних або ФО прав  на  користування  землею   та   використання природних ресурсів на території України; 5) придбання інших майнових прав; 6) господарської  (підприємницької) діяльності  на  основі  угод про розподіл продукції; 7) в інших  формах,  які не заборонені законами України,  в тому числі без створення  ЮО  на  підставі  договорів  із суб’єктами господарської діяльності України.

112.Правовий режим іноземних  інвестицій.

Іноземні інвестиції – цінності,  що вкладаються іноземними інвесторами  в  об’єкти  інвестиційної  діяльності  відповідно  до законодавства  України  з  метою отримання  прибутку або досягнення соціального ефекту. Для іноземних інвесторів на території України  встановлюється національний    режим   інвестиційної   та   іншої   господарської діяльності,  за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України.    Для окремих   суб’єктів   підприємницької   діяльності,   які здійснюють   інвестиційні   проекти   із   залученням    іноземних інвестицій,   що  реалізуються  відповідно  до  державних програм розвитку  пріоритетних  галузей економіки,  соціальної  сфери   і територій,  може  встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності. Законами України  можуть  визначатися  території,   на   яких діяльність   іноземних  інвесторів  та  підприємств  з  іноземними інвестиціями  обмежується  або  забороняється,  виходячи  з  вимог забезпечення національної безпеки. Іноземні інвестиції  в  Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком  випадків  здійснення  рятівних заходів у разі стихійного лиха,  аварій, епідемій, епізоотій. Зазначена реквізиція може бути проведена   на   підставі  рішень  органів,  уповноважених  на  це КМУ. Рішення про  реквізицію   іноземних   інвестицій   та   умови компенсації можуть бути оскаржені в судовому порядку.

113.Правовий режим вільних  економічних зон.

Вільна економічна зона - це частина території У, на якій встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності та особливий поря док застосування чинного законод. України. Для ВЕЗ характерним є те, що на її території запро -ваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних і іноземних юридичних і фізичних осіб. Правовий режим ВЕЗ в У. визначається, в першу чергу, ЗУ «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економ. зон».  Цей закон визначає порядок створення та лі­квідації і механізм функціонування спеціаль – них (вільних) економічних зон на території У., загальні правові і економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб’єктів економічної діяльності цих зон із місце- вими радами народних депутатів, органами дер – жавної виконавчої влади та ін. Можуть створюва тися такі ВЕЗ: • зовнішньоторговельні зони • комплексні виробничі зони • науково-технічні зони • туристично-рекреаційні зони •банківсько-страхові (офшорні) зони • зони прикордонної торгівлі. ВЕЗ можуть бути класифіковані й за іншими критеріями. Так, за ознакою відкритості розрізняють ВЕЗ інтеграційні (діяльність яких спрямована на тісну взаємодію з позазональною економікою країни) та анклавні (орієнтовані на зв’язки із зовнішнім ринком). Залежно від місце- знаходження ВЕЗ поділяються на зовнішні (роз -міщені на кордоні з іншими державами) та внут- рішні (розміщені у внутрішніх районах країни).

Управління ВЕЗ має  певну специфіку, яка поля- гає  в тому, що структура, функції та повноважен- ня органів управління спеціальної (вільної) еко- номічної зони визначаються залежно від її типу, розмірів, кількості працівників та/або мешканців на її території.

114.Поняття та ознаки кредиту.

ЗУ «Про опо- даткування прибутку підприємств» дає загальне визначення поняття кредиту. За цим  Законом це кошти та матеріальні  цінності, які надаються резидентами  або нерезидентами у користування юрид. або фізич. особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансо- вий кредит, товарний кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики. Більш повне визначення міститься в Положенні про кредитування, затвердженому постановою Прав- ління НБУ. Цим актом кредит визначається як позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості, платнос- ті та цільового характеру використання. Кредит на операція - це договір щодо надання кредиту, який супроводжується записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням у балансах кредитора та позичальника. Ознакам притаманними кредиту є його: –забезпеченість (вона полягає в гарантуванні позичальника в по- верненні крезиту до банку, а також в недопущен- ні збитків через неповернення позичальника кре- диту); поверненість (передбачає обов”язкове по- вернення кредиту (у передбач. кредитним дого- вором строк));платність (передбач.сплату % за користув. кредитом); та ін. Суб’єкти господар. діяльності можуть використовувати такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний.