Шпаргалка по "Гражданскому праву"

126. Правовий статус  товарної біржі.

Згідно з Законом  “Про товарну біржу” товарна біржа  є організацією, що об’єднуе юридичних  і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність,  і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту I пропозицій товарів, вивчення, упорядкування і полегшення товарообороту і пов’язаних з ним торговельних операцій. Товарні біржі класифікуються на види залежно від ряду підстав. Так, залежно від хара ктеру асортименту товара товарні біржі  поді ляються на: вузькоспеціалізовані (предметом торпвлі є один вид товарів); спеціалізовані (пре- дметом біржової торгівлі є однотипні групи това- рів);універсальні (предметом торгівлі є широкий асортимент товарів). Залежно від характеру бір- жових угод виділяють: біржі ре­ального товару, на яких предметом кушвлі-продажу є реальний товар (як вироблений, так і намічений для виго- товлення); ф’ючерсні, на яких здійснюсться тор- гівля не реальіними товарами, а контрактами на них; опціонні, предметом торгів на яких є тільки права на купівлю або продаж реальних товарів або контрактів на них у наступному періоді; ком- плексні, на яких укладаються угоди щодо реаль- ного товару, ф’ючерсні та опціонні угоди. Залеж- но від ступеня відкритості (можливості участі в торгах) товарні біржі подтяються на відкриті (публічні), на яких, крім членів біржі, в біржових операціях можуть брати участь і відвдувачі тор- гів (постійні і разові), та закриті, на яких право участі в біржових торгах і  укладання біржових угод мають лише члени даної товарної біржі.

127. Правовий статус  фондової біржі.

Фондова біржа являє  собою організаційно офо- рмлений, постійно діючий ринок, на якому здій -снюється торгівля цінними паперами, що можуть вільно продаватися і купуватися. Саме фондова біржа зосереджує попит і пропозицію цінних па- перів, сприяє формуванню їх біржового курсу та виконує інші функції, пов’язані з обігом цінних паперів. Правову основу діяльності фондової біржі становить ЗУ  «Про цінні папери і фондову біржу», інші акти законод. У., статут та правила фондової біржі. Фондова біржа створюється у формі АТ (закритого або відкритого) не менш як 20 засновниками — торговцями цінними папера- ми (банками, АТ,статутний фонд яких сформова- но за рахунок виключно іменних акцій, та інши- ми тов., для яких операції з цінними паперами є виключним видом їхньої діяльності). Засновники повинні мати дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності з цінними паперами. Час -тка статутного фонду, що належить одному акціонеру — торговцю цінними паперами, не може перевищувати 5 відсотків. Реєструються фондові біржі відповідно до Положення про реєстрацію фондових бірж та торговельно-інформаційних систем і регулювання їх діяльності, затвердже- ного наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.Фондова біржа набуває прав юрид. особи з моменту її реєстрації. Підставою здійснення діяльності фондовою біржею є Свідо- цтво про реєстрацію фондової біржі, яке видаєть- ся терміном на 2 роки і діє на всій території Укра їни. Продовження терміну дії Свідоцтва здійсню- ється в порядку, встановленому для його одер- жання.Оскільки фондова біржа є АТ, її діяльність припиняється відповідно до законод. У. про господарські товариства.

128. Види біржових угод.

Залежно від місця  укладання закон розрізняе біржові  і позабіржові угоди, що мають  однакову юридичну природу. Біржовими  угодами є дії громадян і організацій  щодо встановлення, зміни або припинення ци- вільних прав або обов*язків, які вчинені на біржі в результаті біржових торгів. Укладаються ці угоди через посередників — брокерські контори і брокерів, а не самими продавцям і покупцями реального товару. Виконуються біржові угоди поза біржею (товару як такого на біржі немає). Бі ржова угода має юридичні ознаки звичайної уго- ди щодо змісту, структури тексту, форми тощо. Особливості укладення біржових угод врегульо- вано  ЗУ “Про товарну біржу”. Детально біржові угоди регулюються Правилами біржової торгівлі, затвердженими біржовими комітетами, а зміст цих угод визначаеться Типовими контрактами, які також за-тверджують біржові комітети.Бірж -ові угоди за різними критеріями поділяються на види. Найбільш загальним критеріем поділу є час виконання угоди. Згщно з цим критерієм є уго- ди: — з негайним виконанням (“угоди на реаль- ний товар” або “касові угоди”). За такою угодою товар має знаходитися на одному з вказаних бі -ржею складів і передаватися покупцеві негайно. Конкретний термін визначаеться Правилами біржової торгівлі; — термінові угоди (угоди на строк). По суті, це договори поставки біржового товару, строки виконання яких визначаються наперед, на майбутнє( форвард).Строк зазначаеться у договорі (біржовому кон­тракті). Особливістю угоди на строк є те, шо договори такого роду можна багаторазово перепродовати на біржі аж до моменту остаточної поставки товару (ф’ючер- си). Комерційна ідея ф’ючерса полягає у страху- ванні як продавця,так і покупця від несприя ли -вого коливання цін на даний товар.Ця купівля-продаж ф’ючерсів називається хеджуванням. 3 огляду на юридичний спосіб забезпечення вико- нання вирізняються біржові угоди з заставою ( крім основних предметів угод, до їх змісту вхо- дить і зміст іншго договору — договору застави). Залежно від особи заставодавця цей вид біржової угоди має два підвиди: угода з заставою на купів- лю (заставодавцем є покупець) і угода з заставою на продаж (заставодавцем є Продавець).

129.Поняття захисту  прав та законних інтересів. 

Захист прав та законних інтересів – це комплекс заходів, які спрямовуться на суб’єктів господарювання та споживачів з метою забезпечення прав та законних інтересів. Держава   забезпечує  захист  прав  і  законних  інтересів  суб’єктів господарювання та споживачів. Кожний суб’єкт господарювання та  споживач  має  право на захист своїх прав і законних інтересів.  Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються шляхом: 1) визнання наявності або відсутності прав; 2) визнання  повністю  або частково  недійсними  актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів  інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси   суб’єкта   господарювання  або   споживачів;   визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; 3) відновлення  становища, яке існувало  до  порушення  прав  та законних інтересів суб’єктів господарювання;4) припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; 5) присудження до виконання обов’язку в натурі; 6) відшкодування збитків; 7) застосування штрафних санкцій; 8) застосування оперативно-господарських санкцій; 9) застосування адміністративно-господарських санкцій; 10) установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; 11) іншими способами, передбаченими законом.

130.Форми та способи  захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання.

Держава   забезпечує  захист  прав  і  законних  інтересів  суб’єктів господарювання та споживачів. Кожний суб’єкт господарювання та  споживач  має  право  на захист своїх прав і законних інтересів.  Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються шляхом: 1) визнання наявності або відсутності прав; 2) визнання  повністю  або  частково  недійсними  актів  органів державної  влади та органів місцевого самоврядування, актів  інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси   суб’єкта   господарювання  або   споживачів;   визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; 3) відновлення  становища, яке існувало  до  порушення  прав  та законних інтересів суб’єктів господарювання;4) припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; 5) присудження до виконання обов’язку в натурі; 6) відшкодування збитків; 7) застосування штрафних санкцій; 8) застосування оперативно-господарських санкцій; 9) застосування адміністративно-господарських санкцій; 10) установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; 11) іншими способами, передбаченими законом.

131.Правове становище  господарських судів. 

Суперечності між підприємствами, організаціями, державними та іншими органами стосовно їхніх прав та обов’язків у господарських відносинах називаються господарськими спорами. Саме ці господарські спори і є предметом розгляду та вирішення ГС.ГС є однією з гілок судової влади. Це спеціалізовані суди, на які законом покладено здійснення правосуддя у госп-х відносинах. ГС є незалежним органом у вирішенні всіх госп-х спорів, що виникають між ЮО, державними та іншими органами, а також у розгляді справ про банкр-во. Організація і діяльність господарських судів визначаються Конституцією України, ЗУ «Про судоустрій України», ГПК, іншими н/п актами України, а також міждержавними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВРУ. ГС в Україні – правонаступники органів державного арбітражу та арбітражних судів. ГС здійснюють правосуддя в госп-х відносинахі є незалежними при виконанні цієї функції. Правова природа ГС як органу правосуддя визначається завданнями та повноваженнями, якими його наділено для виконання цих завдань, якими є забезпечення захисту гарантованих К-цією України та законами прав громадян, прав і законних інтересів ЮО, інтересів сус-ва і держави. ГС є спеціалізованими судами в системі судів загальної юрисдикції.ГС становлять єдину триланкову систему спеціалізованих судів, яку складають: місцеві господарські суди; апеляційні господарські суди; Вищий госп-кий суд України. Місцеві господарські суди (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя) є основною ланкою спеціалізованих господарських судів, оскільки, як суди першої інстанції, вони виконують значний обсяг роботи щодо вирішення господарських спорів, розгляду справ про банкрутство і стоять найближче до господарського життя та до конфліктів, які в ньому виникають.  Апеляційні господарські суди є судами апеляційної інстанції. Вони утворені Указом Президента України. в кількості 9 з визначенням тер-ії, на яку поширюються повноваження апеляційних ГС. В апеляційному ГС також може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду окремих категорій справ. Відповідно до встановлених законом повноважень апеляційний ГС: – переглядає в апеляційному порядку рішення місцевих господарських судів, які включені до території, на яку поширюються його повноваження; – переглядає за нововиявленими обставинами прийняті ним рішення; – вивчає і узагальнює практику застосування законодавства, аналізує статистику вирішення господарських спорів, подає пропозиції Вищому господарському суду України щодо вдосконалення правового регулювання господарської діяльності і практики вирішення господарських спорів та щодо порушення перед Конституційним Судом України питання про офіційне тлумачення законів України;

- проводить роботу, спрямовану  на попередження правопорушень  у сфері господарських відносин; -  здійснює інші повноваження, передбачені законом.  Вищий господарський суд Украіни є вищим судовим органом господарських судів України у здійсненні правосуддя в господарських відносинах. Як вищий спеціалізований суд, він складається з обраних до нього ВРУ суддів. 1) розглядає в касаційному порядку справи відповідної судової юрисдикції, а також інші справи у випадках, визначених процесуальним законом; 2) веде та аналізує судову статистику, вивчає й узагальнює судову практику;  4) здійснює інші повноваження, передбачені Законом.

132.Підвідомчість та  підсудність справ господарським судам.

Підвідомчість- компетенція  певних органів або коло справ, віднесених до неї. ГС підвідомчі: 1)  справи  у  спорах,  що  виникають  при  укладанні, зміні, розірванні і виконанні  госп-х договорів та з інших  підстав, а  також  у  спорах  про  визнання  недійсними  актів  з  підстав, зазначених у зак-ві, крім: * спорів,  що  виникають при погодженні стандартів та технічних умов;* спорів  про  встан-ння  цін на продукцію (товари), а також тарифів  на  послуги  (виконання  робіт),  якщо  ці  ціни і тарифи відповідно  до  зак-ва не можуть бути встановлені за угодою  сторін; *інших  спорів,  вирішення яких відповідно до законів У, міждержавних дог-ів та угод віднесено до відання інших органів; 2) справи про банк-во;3) справи  за  заявами  органів Антим-го  комітету У,  Рахункової  палати  з питань,  віднесених закон-ми актами до їх комп-ції. Підвідомчий ГС  спір  може  бути  передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу),  крім спорів про визнання недійсними актів,  а також спорів,  що виникають  при укладанні, зміні, розірванні та виконанні госп-х договорів, пов’язаних із задоволенням держ-х потреб. Місцеві  ГС розгл-ть у 1 інстанції усі справи, підвідомчі ГС. Справи  у  спорах,  що  виникають  при  укладанні,  зміні  та розірванні  госп-х дог-в, справи у спорах про визнання дог-в   недійсними   розгл-ся   ГС  за місцезнах-нням  сторони, зобов’язаної за дог-м здійснити на користь 2 сторони певні дії,  такі  як:  передати  майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Справи  у  спорах,  що  виникають при виконанні госп-х договорів  та  з  інших  підстав,  а  також  справи  про  визнання недійсними    актів    розгл-ся    ГС   за місцезнах-нням відповідача.Справи    у    спорах    за   участю   кількох   відповідачів розгл-ся  ГС  за місцезнах-нням 1 з відповідачів за вибором позивача.  Якщо    ЮО   представляє   уповн-ний   нею відособлений   підрозділ,    терит-на    підсудність    спору визначається  залежно від місцезнах-ння відособленого підрозділу. Місце   розгляду  справи  з  госп-го  спору,  в  якому однією з сторін є апел-ний ГС, ГС АРК, ГС області, міст Києва та Севастополя, визначає Вищий ГС. Справи  про  банкр-во розгл-ся ГС за місцезн-нням боржника. Віднесені до підсудності господарського суду справи у спорах, що виникають з договору перевезення, в яких одним з відповідачів є орган    транспорту,    розгл-ся   ГС   за місцезнаходженням цього органу. Справи  у  спорах  про  право  власності  на  майно  або  про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про  усунення перешкод  у  корис-нні майном розгл-ся ГС за місцезнах-нням майна. Справи у  спорах  про порушення майнових прав інтел-ної власності розглядаються ГС  за  місцем  вчинення порушення. Якщо справа не підсудна даному ГС, матеріали справи   надсилаються   ГС   за    встановленою підсудністю не пізніше 5 днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи, яку може   бути оскаржено. Справа, прийнята  ГС до свого провадження з додержанням правил підсудності,  повинна бути  ним  розглянута  по суті  і в тому випадку,  коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому ГС. Якщо після  відводу  суддів  неможливо  розглянути  справу  в ГС,  до підсудності якого відноситься справа,  то Голова Вищого господарського суду України або його заступник мають право  витребувати  будь-яку справу,  що є у провадженні місцевого ГС,  і передати її на розгляд до іншого місцевого ГС.

133.Досудове врегулювання  господарських спорів.

Сторони    застосовують    заходи   досудового   врегулювання господарського  спору  у  випадках,  передбачених ГоспПроцКод,  а також за домовленістю між собою, якщо це обумовлено договором.      Спори,  що  виникають  з  договору  перевезення, договору про надання  послуг  зв’язку  та  договору,  заснованому на державному замовленні,  можуть бути передані на вирішення господарського суду за  умови  додержання  сторонами встановленого для даної категорії спорів порядку їх досудового врегулювання.      Порядок   досудового  врегулювання  спорів  визначається  ГПК, якщо інший порядок не встановлено  діючим  на  території України законодавством, яке регулює конкретний  вид  господарських відносин. Справи   за   заявою   прокурора    чи    його    заступника, Рахункової  палати,  Антимонопольного комітету  України та  його територіальних відділень порушуються господарським судом незалежно від вжиття сторонами заходів досудового врегулювання спорів. Порядок   досудового  врегулювання  господарських спорів  не поширюється на спори про визнання договорів недійсними, спори про визнання  недійсними актів державних та інших органів, підприємств та  організацій,  які  не  відповідають  законодавству і порушують права  та  охоронювані законом інтереси підприємств та організацій (далі   -   акти),   спори   про   стягнення   заборгованості   за опротестованими    векселями,    спори   про   стягнення   штрафів Національним  банком України з банків та інших фінансово-кредитних установ,  а також на спори про звернення стягнення на заставлене майно. Спори, що  виникають  при  укладенні господарських договорів, можуть бути подані на вирішення господарського суду. Підприємство   чи  організація,  які  вважають  за  необхідне змінити чи розірвати договір,  надсилають  пропозиції  про  це другій стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про  зміну чи розірвання договору, повинні відповісти на неї  не  пізніше  20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства  і  організаціїне досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання  відповіді  у  встановлений  строк  з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

134.Вирішення спорів  господарським судом.

Діяльність ГС з розгляду господарських справ і вирішення господарських спорів розвивається у певній послідовності і складається з окремих стадій. ГС порушує справи за позовними заявами: - підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів, що охороняються законом; – державних та інших органів, які звертаються до господарсько­го суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; – прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; – Рахункової палати, яка завертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України. Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином-суб’єктом підпр-ї діяльності або його представником. Позивач (прокурор) зобов’язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї доку-тів, якщо цих документів у сторін немає. Питання про прийняття чи неприйняття позовної заяви вирішується суддею. У разі відсутності підстав для відмови в прийнятті позовної заяви чи для повернення її заявникові суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше 5днів з дня її надходження виносить ухвалу про порушення провадження у справі.  З метою забез-ня правильного і своєчасного вирішення госп-го спору суддя й сам вчиняє певні дії з підготовки справи до розгляду. Основною стадією госп-го процесу є вирішення госп-х спорів. Розгляд справ у ГС 1 інстанції здійснюється суддею одноособово. Проте будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів. При розгляді справи ГС може зіткнутися з обставинами, за яких спір не може бути вирішено в цьому засіданні (неявка сторін, неподання витребуваних доказів, необхідність витребування нових доказів тощо), тоді розгляд справи відкладається. Іноді ГС не в змозі розглянути справу до вирішення пов’язаної з нею іншої справи або в разі призначення експертизи, надсилання матеріалів до слідчих органів, заміни сторони її правонаступником. У цих випадках він зупиняє провадження у справі, а потім поновлює його після усунення обставин, які зумовили зупинення. Вирішення спору по суті (тобто задоволення позову чи відмова в позові повністю або частково) завершується прийняттям рішення. Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально, – більшістю голосів суддів. Якщо ГС не вирішує спір по суті (наприклад, у разі відкладення розгляду справи, зупинення чи припинення справи тощо), то він виносить ухвалу. Рішення ГС набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення.  У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законноїсили після розгляду справи апеляційною інстанцією. Виконання рішення ГС провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.Виданий стягувачеві наказ може бути пред’явлено до виконання не пізніше 3 місяців з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення або після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред’явлення наказу до виконання. У цей строк не зараховується час, на який виконання судового рішення було зупинено.За загальним правилом вирішення господарських спорів завершується прийняттям рішення чи винесенням ухвали судом першої інстанції, проте в окремих випадках господарське судочинство може продовжуватися в апеляційній і касаційній інстанціях.