Шпаргалка по "Гражданскому праву"

115.Види кредиту. 

Кредити, які надаються  банками, поділяютьсяна тікі види:за строками користування на:а) короткострокові – до 1 ро- ку; можуть надаватися банками у разі тимчасо- вих фінан. труднощів;б) середньострокові - до 3 років; можуть надаватися на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень;в) довгострокові – понад 3 роки; мо -жуть надаватися для формування основних фон- дів. Об’єктами кредитування можуть бути капі- тальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та ін.; за за -безпеченням на: а) забезпечені заставою (май- ном, майновими правами, цінними паперами);

б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи); в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організа- ції); г) незабезпечені (бланкові); за ступенем ризику на: а) стандартні кредити; б) кредити з підвищеним ризиком; за методами надання на:

а) кредити, що надаються  у разовому порядку; б) кредити, що надаються  відповідно до кредитної лінії.; в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, зі стягненням комі- сії за зобов’язання); за строками погашення на:

а) к., що погашаються водночас ;б) к,що погаша- ються у розстрочку;в) к, що погашаються до -строково (на вимогу кредитора або за заявою позичальника); г) к, що погашаються з регресією платежів; д) к, що погашаються після обумо -вленого періоду (місяця, кварталу).Кредити, які надаються банками, розрізняються за:  1)  строками  користування (короткострокові -  до  1 року,  середньострокові  -  до  трьох років, довгострокові  -  понад  три роки); 2) способом забезпечення;3) ступенем ризику;4)методами надання;5) строками погашення;6) іншими умовами надання, користування або погашення.

116.Форми кредиту. 

Суб’єкти господар. діяльн можуть використовувати такі форми  кредиту: банківський, комерційний, лі­зинговий, іпотеч- ний, бланковий, консорціумний.Банківський кре дит надається суб’єктам кредитування всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Комерцій- ний кредит є товарною формою кредиту, яка виз начає відносини з питань перерозподілу матері -альних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб’єктами господар. діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої стосунки і можуть використову – вати платіжні засоби у вигляді векселів.Погашен- ня комерційного кредиту може здійснюватися шляхом: • оплати боржником за векселем;• пере- дачі векселя відповідно до чинного законод. ін- шій юрид. особі (крім банків та інших кредитних установ); • переоформлення комерційного креди- ту на банківський. Лізинговий кредит - це відно- сини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладен- ням лізингової угоди. Іпотечний кредит - це особливий вид відносин з приводу надання кре- дитів під заставу нерухомого майна. Консор- ціумний кредит - це форма кредиту, що надається банківським консорціумом шляхом: а) аку- мулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредиту позичаль- никам; б) гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків; в) зміни гарантованих банками-учасниками квот кредит- них ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції. Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що, маючи ліцензію НБУ, одночасно виступають у ролі продавців і покупців наявних вільних коштів. У   сфері    господарювання    можуть    використовуватися банківський,  комерційний,  лізинговий,  іпотечний  та  інші форми кредиту.

117. Кредитний договір.

Банки здійснюють кредитування п-ств та організацій на договірних умовах шляхом укладення кредитних договорів. Відповідно до Положення про кредитування ці договори укладаються в письмовій формі як шляхом складання одного документа, підписано- го кредитором та позичальником, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами. До умов кредитного договору можуть бути відне сені: об’єкти кредитування; розмір кредиту; умо- ви видачі та погашення позички; процентні став- ки за користування кредитом та порядок сплати процентів; умови здійснення банківського кон -тролю за використанням коштів; способи забез -печення виконання зобов’язань за договором клі- єнтом; майнова відповідальність за порушення умов договору тощо.Форма кредитного договору затверджена постановою Правління НБУ від 28 вересня 1995 р. як додаток до Положення про кредитування

118.Види рахунків.

Банки  мають  право  відкривати  своїм  клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки. Вкладний  (депозитний)   рахунок   -   рахунок,    що відкривається  банком  клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк  та  під  визначений  процент  (дохід)  відповідно  до  умов договору. Поточний рахунок – рахунок,  що  відкривається  банком клієнту  на  договірній  основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних  інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Кореспондентський рахунок – рахунок,  що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.Відкриття кореспондентських  рахунків   здійснюється   шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у порядку,  що визначається  НБУ,   та   на   підставі відповідного договору. Особливості     режимів     функціонування    вкладних (депозитних),  поточних та кореспондентських рахунків визначаються н\п   актами   НБУ та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування грошей на рахунок клієнта здійснюється  як шляхом  внесення  їх  у  готівковій  формі,  так і шляхом переказу грошей у безготівковій формі з інших рахунків. Установа  -  член  платіжної  системи  може   відкривати рахунки членам та учасникам платіжної системи відповідно до правил цієї платіжної системи, погоджених з НБУ.

119. Порядок відкриття  рахунків в установах банків.

Відкриття рахунків здійснюється на умовах, викладених в Інструкції про порядок відкриття розрахункових, поточних та бюджет- них рахунків в  установах банків а також в дого- ворі на відкриття та обслуговування банківського рахунку.Договір на відкриття та обслуговування банківського рахунку складається за довільною формою і має містити реквізити сторін, номер та вид рахунків, умови відкриття та закриття раху- нків, види послуг, що надаються банком, зобо- в’язання сторін, відповідальність за невиконання зобов’язань, інші положення за домовленністю сторін та умови, за яких договір може бути розірвано.Для відкриття рахунків п-ства подають установам банків такі документи: а) заяву на від -криття рахунку встановленого зразка, підписану керівником та головним бухгалтером власника рахунку; б) копію свідоцтва про держ. реєстра- цію, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;в) ко- пію рішення про створення, реорганізацію п-ства того органу, якому надане таке право чинним законодавством, засвідчену нотаріально чи орга- ном, який видав таке рішення; г) один з примірни ків належним чином затвердженого статуту або його копію, засвідчену нотаріально; д) картку із зразками підписів та відбитком печатки встанов- леного зразка. Для окремих видів підприємств законодавством передбачено подання додатко- вих документів (наприклад, для орендного — нотаріально засвідченої копії договору оренди); інші п-ства звільнені від подання певних доку -ментів (так, статут не подається повним та коман дитним товариством, фермерським господар ством, бюджетними установами). Рахунок відкри вається з письмового дозволу керівника установи банку на заяві про відкриття рахунку. Договір на відкриття та обслуговування банківського рахун- ку може бути розірвано за погодженням сторін.  Законодавством України встановлено спец. порядок відкриття валютних рахунків.

120. Порядок розрахунків  в господар. обороті

За загальним правилом на території України всі юрид. особи усіх форм власності, а також фізичні особи -громадяни У., іноземні громадяни, особи без громадянства, які є суб’єктами підприємниць- кої діяльності, здійснюють між собою розрахун- ки у безготівковому та готівковому порядку че- рез установи банків відповідно до правил здій -снення розрахункових та касових операцій, що затверджуються НБУ. Слід, однак, мати на увазі, що сфера застосування готівкового обігу досить обмежена і визначається спеціальними нормами. Переважна ж більшість розрахунків між суб’єкта- ми господарського права здійснюється у безготів ковому порядку у встановлених законодавством формах. З метою вдосконалення організації банками розрахунково-касового обслуговування народного господарства Правління НБУ затверди ло «Порядок організації розрахунково-касового обслуговування комерційними банками клієнтів і взаємовідносин з цього питання між установами НБУ та комерційними банками» . Відповідно до цього акта комерційний банк укладає договір із клієнтом на розрахунково-касове обслуговуван- ня, яке включає комплекс взаємних платіжних зобов’язань банку і клієнта щодо користування коштами і банківськими послугами, а саме:  • користування банком тимчасово вільними коштами клієнта; • здійснення розрахункових операцій; • касове обслуговування;• транспортне обслуговування перевезень готівки. Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахункових документів: платіжними доручен- нями; платіжними вимогами-дорученнями; чеками; акредитивами; векселями;  платіжними вимогами;  інкасовими дорученнями (розпоряд женнями).  Платіжні вимоги та інкасові доручен ня (розпорядження) застосовуються у випадках, передбачених чинним законодавством та нормативними актами  НБУ.

121. Форми розрахунків  в господар. Обороті.

Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахункових документів: платіжними дорученнями;платіжними вимогами-доручення- ми; чеками;  акредитивами; векселями; платіжни- ми вимогами;  інкасовими дорученнями (розпоря дженнями).  Платіжні вимоги та інкасові доручен ня (розпорядження) застосовуються у випадках, передбачених чинним законод. та н.а. НБУ.

Платіжне доручення - це бланк встановленої фо рми, який підприємство подає у банк, що його обслуговує, для перерахування визначеної суми зі свого рахунку. Банк приймає до виконання до- ручення протягом десяти календарних днів із да- ти його заповнення і тільки в межах наявних на його рахунку коштів. Доручення застосовуються в розрахунках за платежами товарного і нетова- рного характеру. Платіжна вимога-доручення - це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин: • верхня – вимога пос- тачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість постав- леної йому за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг); • нижня доручення плат- ника своєму банку перерахувати з його рахунку зазначену суму. Розрахунковий чек - це доку -мент, що містить письмове розпорядження влас- ника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів. Акредитив є грошовим зобов’язанням банку, що видається ним за дорученням клієнта на користь його контрагента за договором, згідно з яким банк, що відкрив акреди­тив (банк-емітент), може здійснити постачальникові платіж або надати ін- шому банку повноваження здійснювати такі пла- тежі на умовах пред’явлення документів, передба чених в акредитиві. Вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (вексе-ледержателю).  Платіжна вимога - це документ, що містить вимогу підприємства, установи, орга- нізації на безакцентне списання (безспірне стяг -нення) грошових коштів у випадках, встановле- них законодавством. Інкасові доручення (роз- порядження) як розрахункові документи засто- совуються у випадках, прямо передбачених зако- нод.. Вони приймаються банками протягом 10 календарних днів з дня виписування. День запо- внення інкасового доручення (розпорядження) не враховується.

122. Поняття та ознаки  біржі.

Згідно з Законом  “Про товарну біржу” товарна біржа  є органі -зацією, що об’єднуе юридич. і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність,  і має за мету надання послуг в  укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропози- цій товарів, вивчення, упорядкування і полегшен ня товарообороту і пов’язаних з ним торговель- них операцій. Залежно від предмета діяльності є   фондові і товарні   біржі.    Фондова біржа-це біржа, що оперує цінними паперами, тобто гро- шовими документами, шо засвідчують право во- лодіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила. та їх власником і  передбачають, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також мож ливість передачі грошових та інших прав.06′єкта- ми операцій фондової біржі є акції; облігації, казначейські зобов’язання; ошадні сертифікати; векселі. Поняття правове становище і діяльність фондової бїржї регулюються розділом II “Фондо ва біржа” Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”.  3 точки зору правового стано- вища фондова біржа являє собою п-ство у формі АТ, яке зосереджуе в собі попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу.Товарні біржі класифікуються на види залежно від ряду підстав. Так, залежно від хара- ктеру асортименту товара товарні біржі  под-і ляються на: вузькоспеціалізовані (предметом торпвлі є один вид товарів); спеціалізовані (пре- дметом біржової торгівлі є однотипні групи това- рів);універсальні (предметом торгівлі є широкий асортимент товарів). Залежно від характеру бір- жових угод виділяють: біржі реального товару, на яких предметом кушвлі-продажу є реальний товар (як вироблений, так і намічений для виго- товлення); ф’ючерсні, на яких здійснюсться тор- гівля не реальіними товарами, а контрактами на них; опціонні, предметом торгів на яких є тільки права на купівлю або продаж реальних товарів або контрактів на них у наступному періоді; ком- плексні, на яких укладаються угоди щодо реаль- ного товару, ф’ючерсні та опціонні угоди. Залеж- но від ступеня відкритості (можливості участі в торгах) товарні біржі подтяються на відкриті (публічні), на яких, крім членів біржі, в біржових операціях можуть брати участь і відвдувачі тор- гів (постійні і разові), та закриті, на яких право участі в біржових торгах і укладання біржових угод мають лише члени даної товарної біржі.

123. Функції біржі.

Функци біржі випливають насамперед, з поняття цієї спеціальної  господар- ської організації, а саме: — товарна біржа вико- нує функцію товаророзподільчого каналу або механізму, завдяки якому товар розподіляється між споживачами за реальною ціною; – товарна біржа є свого роду господарюючим суб’ектом, який організовуе ринок. Тому її ще називають організованим ринком. Вона створює необхідні умови учасникам біржоівих торгів у їх  прове- денні;— товарна біржа — це місце, де узгоджую- ться попит і пропозиція на певний біржовий товар; — товарна біржа є регулятором цін. Зав -дяки коливанню біржового попиту і біржової про позиції тут не може бути державного регулюван- ня цін; — товарна біржа стабілізує ціни на бірж- овий товар. Функція стабілізації цін здійснюєть- ся через механізм біржової спекуляції або гри на підвищення і зниження цін;— біржа є місцем так званого “біржового котирування” цін. Біржове ко тирування — це реестрація біржовими органами курсів цін, що виникають стиійно, на окремі бір- жові товари (ціні папери) з урахуванням укладе -них біржових угод; — біржа здійснює збирання і обробку ринкової інформації, тобто є інформацій ним центром ринку щодо виробництва біржового товару, динаміки попиту на товари, цін на біржо- вих та інших ринках тощо. Біржа забезпечує інфо рмаційне обслуговування своїх клієнтів;— товар- на біржа розробляе товарні стандарти, встанов- лює сорти товарів, рееструє марки фірм, допуще- них до біржової торгівлі; — товарні біржі викону ють арбітражні функції. Відповідно до викладе- них функцій товарні біржі діють за певними принципами, користуються правами та несуть встановлені законом обов’язки.

124. Види бірж.

Згідно з Законом “Про товарну біржу” товарна біржа є органі -зацією, що об’єднуе юридич. і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність,  і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропози- цій товарів, вивчення, упорядкування і полегшен ня товарообороту і пов’язаних з ним торговель- них операцій. Залежно від предмета діяльності є   фондові і товарні   біржі.    Фондова біржа-це біржа, що оперує цінними паперами, тобто гро- шовими документами, шо засвідчують право во- лодіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила. та їх власником і  передбачають, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також мож ливість передачі грошових та інших прав.06′єкта- ми операцій фондової біржі є акції; облігації, казначейські зобов’язання; ошадні сертифікати; векселі. Поняття правове становище і діяльність фондової бїржї регулюються розділом II “Фондо ва біржа” Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”.  3 точки зору правового стано- вища фондова біржа являє собою п-ство у формі АТ, яке зосереджуе в собі попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу.Товарні біржі класифікуються на види залежно від ряду підстав. Так, залежно від хара- ктеру асортименту товара товарні біржі  под-і ляються на: вузькоспеціалізовані (предметом торпвлі є один вид товарів); спеціалізовані (пре- дметом біржової торгівлі є однотипні групи това- рів);універсальні (предметом торгівлі є широкий асортимент товарів). Залежно від характеру бір- жових угод виділяють: біржі реального товару, на яких предметом кушвлі-продажу є реальний товар (як вироблений, так і намічений для виго- товлення); ф’ючерсні, на яких здійснюсться тор- гівля не реальіними товарами, а контрактами на них; опціонні, предметом торгів на яких є тільки права на купівлю або продаж реальних товарів або контрактів на них у наступному періоді; ком- плексні, на яких укладаються угоди щодо реаль- ного товару, ф’ючерсні та опціонні угоди. Залеж- но від ступеня відкритості (можливості участі в торгах) товарні біржі подтяються на відкриті (публічні), на яких, крім членів біржі, в біржових операціях можуть брати участь і відвдувачі тор- гів (постійні і разові), та закриті, на яких право участі в біржових торгах і  укладання біржових угод мають лише члени даної товарної біржі.

125. Правила біржової  торгівлі.

Правовий ре- жим і  функції Правил біржової торгівлі регулює  Закон  «Про товарну біржу».Визначає обов’язко- вий зміст Правил, коло питань діяльності біржі, на які вони поширюються, основні заборони, що мають діяти на товарній біржі. Правила регулю- ють: • порядок здійснення біржових операцій;  • порядок ведення біржової торгівлі; • процедуру біржового арбітражу з цих питань.  Правила біржової торгівлі визначають:  • строк та місце проведення біржових операцій; • склад учасників біржових торгів і сукупність вимог, що ставлять- ся до них; • порядок здійснення та реєстрації біржових операцій; • порядок надання та розмір плати за користування послугами біржі;• відпові- дальність учасників та працівників біржі за невиконання або неналежне виконання правил біржової торгівлі;• інші положення, встановлені органами управління біржі. Правила біржової торгівлі затверджуються загальними зборами членів біржі або уповноваженим ними органом. Закон «Про товарну біржу» передбачає, що на кожній товарній біржі мають діяти загальні заборони, а саме:• забороняються купівля і про- даж товарів та контрактів з метою впливу на динаміку цін (тобто навмисна їхня скупка) як однією особою безпосередньо, так і через під- ставних осіб; • забороняються будь-які пого -джені дії учасників біржової торгівлі з метою зміни чи фіксації поточних біржових цін; • забороняється поширення неправдивих відомостей, що можуть призвести до штучної зміни кон’ю- нктури. Не підлягає розголошенню зміст біржової угоди (за винятком назви товару, кількості, ціни, місця і строку виконання). Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу су- дам, органам прокуратури, служби безпеки, внут рішніх справ, арбітражному суду та аудитор- ським організаціям у випадках, передбачених законод. України.