Шпаргалка по "Гражданскому праву"

54.Право державної  власності. 

До  державної  власності  в Україні належать загальнодержавна (республіканська)          власність          і          власність  адмін-територ одиниць (комунальна власність). Суб’єктом   права  загальнодержавної  (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України.  Суб’єктами    права     комунальної     власності     є адміністративно-територіальні  одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Суб’єктами права державної власності на землю виступають: ВРУ- на землі загальнодержавної  власності України;   ВР АРК  – на землі  в  межах  тер-ії республіки, за винятком земель загальнодержавної власності;      обласні, районні, міські,  селищні,  сільські  Ради  народних депутатів – на землі в межах їх територій, за винятком  земель, що перебувають  в  загальнодержавній власності.  Управління   державним   майном   від   імені   народу  (населення адміністративно-територіальної    одиниці)   здійснює   відповідно Верховна Рада України і місцеві Ради народних депутатів України, а також уповноважені ними державні органи. Державні органи, уповноважені управляти державним майном, вирішують питання створення  підприємств  і  визначення  цілей  їх діяльності,  реорганізації  і  ліквідації,  здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного  їм  державного майна  та  інші  правомочності  відповідно  до  зак-х актів України.Загальнодержавну  (республіканську)  власність складають: земля,  майно,  що забезпечує діяльність ВРУ та утворюваних  нею  державних  органів;  майно Збройних Сил, органів державної  безпеки,  прикордонних  і  внутрішніх  військ; оборонні об’єкти;  єдина енергетична система; системи транспорту загального користування,  зв’язку  та  інформації,  що мають загальнодержавне (республіканське)   значення;   кошти  республіканського  бюджету; республіканський  національний банк, інші державні республіканські банки   та   їх  установи  і  створювані  ними  кредитні  ресурси; республіканські резервні,  страхові  та інші фонди; майно вищих і середніх   спеціальних   навчальних   закладів;   майно державних підприємств; об’єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний  та  соціальний  розвиток.  У  загальнодержавній  (республіканській)  власності  може перебувати  також  інше майно, передане у власність України іншими державами, а також юридичними особами і громадянами. Держава  та  її  адміністративно-територіальні   одиниці   не відповідають за зобов’язаннями один одного.

55.Правовстановлюючі  документи. 

56.Правовий режим майна  підприємств. 

Майно  підприємства  становлять основні фонди та оборотнікошти, а  також інші  цінності,  вартість яких  відображається  в самостійному балансі підприємства. Майно підприємства відповідно до законів У,  статуту підприємства та укладених угод належить йому на  праві власності, повного господарського відання або оперативного управління. Майно, що є державною власністю і закріплене за  державним підприємством (крім казенного), належить  йому  на  праві  повного господарського відання.      Здійснюючи  право  повного  господарського  відання, державне підприємство володіє, користується та  розпоряджається  зазначеним

майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які  дії,  які  не суперечать чинному законодавству  та статуту підприємства. Майно,  що  є  у державній власності  і закріплене за казенним під-вом, належить йому на праві операт-го упр-ння. Здійснюючи право     опер-го     упр-ння,     казенне під-во володіє та корис-ся зазначеним майном. Казенне під-во  має право розпор-ся закріпленим за ним на праві оперативного управління  майном,  що  є  у  державній власності  і  належить  до  основних  фондів під-ва,  лише з дозволу органу,  уповноваженого  управляти  відповідним  державним майном.   Особливості   розпорядження   іншим   майном   казенного підприємства визначаються у його статуті.  Відчуження від держави засобів виробництва,  що  є  державною власністю і закріплені за  державним  підприємством,  здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі,  за  конкурсом,  на аукціонах) у порядку,  що  визначається  Фондом  державного  майна України. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна  кошти направляються виключно на інвестиції. Джерелами формування майна підприємства є:1. грошові та матеріальні внески засновників;2. доходи, одержані від реалізації продукції, а також від  інших видів господарської діяльності;3. доходи від цінних паперів; 4. кредити банків та інших кредиторів;5. капітальні вкладення і дотації з бюджетів;6. надходження від роздержавлення і приватизації власності;7.придбання майна іншого підприємства, організації;8.безоплатні  або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;9.інші джерела, не заборонені зак-ми актами  У. Підприємство,   якщо   інше   не   передбачено   чинним зак-вом  та його статутом, має право продавати і передавати іншим   під-вам,   орг-ціям та  установам,  обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби,  інвентар,  сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх  з балансу. Під-ву  надається право, якщо інше не передбачено чинним законодавством та його статутом, продавати, передавати безоплатно, обмінювати, здавати в оренду громадянам засоби виробництва та інші матеріальні   цінності,   за   винятком  тих,  які  відповідно  до законодавчих   актів  України  не  можуть  бути  в  їх  власності. Безоплатна   передача   і   надання   підприємствами  матеріальних цінностей   громадянам   здійснюються   з   дозволу  власника  або уповноваженого    ним    органу,   крім   випадків,  передбачених зак-вом У.

57.Право інтелектуальної  власності. 

Право  інтелектуальної  власності -  це  право  особи  на результат інтелектуальної,  творчої  діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності. Право  інтелектуальної   власності   становлять   особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності є непорушним.  Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом. Право  інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного. Перехід права на об’єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ. Перехід  права  власності на річ не означає переходу права на об’єкт права інтелектуальної власності.

До  об’єктів  права  інтел-ної  власності,  зокрема, належать:літературні  та художні твори;комп’ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; раціоналізаторські пропозиції;сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування,  торговельні марки  (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;      комерційні таємниці тощо. Суб’єктами права  інтелектуальної власності є:  творець (творці)   об’єкта   права   інтелектуальної   власності   (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та  (або)  майнові права   інтелектуальної   власності . Особисті   немайнові  права  інтелектуальної  власності  є чинними безстроково, якщо інше не встановлено законом. Майнові   права   інтелектуальної  власності  можуть  бути припинені достроково. Особа,  яка  має  виключне  право  дозволяти  використання об’єкта права інтелектуальної власності,  може використовувати цей об’єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об’єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється  з дозволу особи,  яка має виключне  право дозволяти  використання  об’єкта права інтелектуальної власності, крім  випадків  правомірного  використання  без такого   дозволу. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об’єкта права інтелектуальної власності можуть  бути  визначені ліцензійним договором.

58.Винахід (корисна  модель) як результат творчої  діяльності.

Винахід(корисна модель)- результат творчої діяльності людини у будь-якій галузі технологіїї.Винахід    вважається    придатним   для   набуття   права інтелектуальної  власності  на  нього,  якщо  він,  відповідно  до закону,  є  новим,  має  винахідницький  рівень  і  придатний  для промислового використання. Корисна модель  вважається  придатною  для  набуття  права інтелектуальної власності на неї, якщо вона, відповідно до закону, є новою і придатною для промислового використання. Об’єктом корисної  моделі може  бути  продукт  (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології. Законом  можуть бути встановлені продукти та процеси,  які не є придатними для набуття права інтелектуальної власності на них. Об’єктом винаходу може бути  продукт  (пристрій,  речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології. Законом  можуть бути встановлені продукти та процеси,  які не є придатними для набуття права інтелектуальної власності на них. Суб’єктами права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель є: 1) винахідник; 2) інші особи,  які набули прав на винахід, корисну модель за договором чи законом. Майновими правами інтелектуальної власності на  винахід, корисну модель є: 1) право   на   використання   винаходу, корисної   моделі; 2) виключне право дозволяти використання  винаходу,  корисної моделі,); 3) виключне  право  перешкоджати  неправомірному використанню винаходу,  корисної моделі, в  тому  числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності,  встановлені законом. Майнові  права  інтелектуальної  власності   на   винахід, корисну  модель  належать   володільцю відповідного  патенту,  якщо  інше  не  встановлено  договором  чи законом. Майнові   права   інтелектуальної  власності  на  винахід, корисну модель  є чинними з дати, наступної за датою  їх державної реєстрації,  за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону Законом можуть бути встановлені умови тимчасової  чинності майнових  прав  інтелектуальної  власності  на винахід до набрання ними чинності.  Строк чинності  виключних  майнових  прав  інтелектуальної власності   на   винахід   спливає   через   двадцять   років,  що відліковуються від дати подання заявки на винахід в  установленому законом  порядку.  Цей строк може бути продовжений в установленому законом  порядку  щодо  винаходу,  використання   якого   потребує спеціальних випробувань та офіційного дозволу. Строк  чинності  виключних  майнових  прав інтелектуальної власності на корисну модель спливає через десять  років  від  дати подання заявки на корисну модель в установленому законом порядку.

59.Охорона прав на  промислові зразки.

Правова  охорона  надається  промисловому  зраз ку, що не суперечить суспільним інтересам, прин ципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності. Об’єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбу- вання або їх поєднання, які  визначають  зовніш- ній  вигляд промислового виробу і призначені для  задоволення  естетичних  та ергономічних потреб. Право  власності  на  промисловий  зра -зок засвідчується патентом.  Строк дії патенту на промисловий зразок становить 10 років від дати подання заявки до Відомства і продовжується Ві- домством заклопотанням власника патенту, але не більш як на п`ять років. Обсяг правової  охо- рони, що надається, визначається сукупністю сут тєвих ознак промислового  зразка, зображених на фотографіях  виробу  (його  макета,  малюнка).  Тлумачення  ознак повинно провадитися в межах опису промислового зразка. Патент надає його власнику виключне право  використовувати про- мисловий зразок за своїм розсудом, якщо таке  використання не порушує прав інших власників патентів. Будь-яке посягання на права власника патенту,  вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згід- но з чинним законодавством У. На вимогу влас- ника патенту таке порушення повинно бути при- пинено, а порушник зобов’язаний відшкодувати  власнику патенту заподіяні збитки. Вимагати по- новлення порушених прав власника патенту мо- же також особа, яка придбала ліцензію, якщо ін- ше не передбачено ліцензійним договором.

60.Оорона прав на  знаки для товарів. 

Правова  охорона  надається  знаку, який  не су- перечить суспільним інтересам, принципам гу- манності і  моралі та на який  не поширюються  підстави  для  відмови  в  наданні  правової охо- рони, встановлені Законом. Об’єктом  знака  мо- жуть бути словесні, зображувальні, об’ємні  та ін- ші позначення або їх  комбінації, виконані у будь -якому кольорі чи поєднанні кольорів. Право вла сності на знак засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить  10  років  від  дати  по -дання заявки до Відомства і продовжується Відо- мством  за  клопотанням  власника свідоцтва, по- даним протягом останнього року дії свідоцтва,  щоразу на 10 років. Порядок  продовження  стро- ку дії свідоцтва встановлюється Відомством. Об- сяг правової охорони, що надається,   визначаєть- ся наведеними у свідоцтві зображенням знака і  переліком  товарів  та послуг. Право на одержан- ня свідоцтва у порядку, встановленому цим Зако- ном,  має  будь-яка  особа,  об’єднання  осіб або    їх правонаступники. Право на одержання свідоц- тва має заявник, заявка якого має більш  ранню  дату подання до Відомства  або,  якщо  заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за  умо- ви,  що  вказана заявка не вважається відклика – ною, не відкликана або не відхилена. Свідоцтво надає його власнику виключне право користува- тися і розпоряджатися знаком за своїм розсудом. Взаємовідносини при користуванні знаком,  сві- доцтво на  який належить кільком особам, визна- чаються  угодою  між  ними.  У  разі відсутності  такої  угоди  кожний   власник  свідоцтва    може користуватися і розпоряджатися знаком за своїм розсудом, але жоден з  них  не  має  права  давати  дозвіл (видавати  ліцензію)на використання зна- ка та передавати право  власності  на  знак  іншій особі без згоди решти власників свідоцтва. Будь-яке  посягання  на права  власника свідоцтва, вва- жається  порушенням  прав власника свідоцтва, що тягне за собою  відповідальність згідно з чин- ним законодавством У.  На вимогу власника сві -доцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов’яз.  відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Власник свідоцтва  може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або  позначення,  схожого  з ним настільки, що їх можна  сплутати,  або  знищення  виготовлених зображень знака або позначення, схожого з  ним  настільки,  що  їх можна сплутати.

61.Авторські та суміжні  права та їх правовий захист.

Законом  охороняються  особисті  (не майнові)  і  майнові  права авторів  та  їх  право- наступників,  пов’язані  із  створенням  та викори станням творів  науки,  літератури  і  мистецтва  (авторське право), і права виконавців,  виробни- ків  фонограм  та  організацій мовлення (суміжні права). Особа, яка має авторське право, для  спо- віщення  про  свої права може використовувати знак охорони авторського права, який вміщуєть- ся на кожному примірнику твору і складається з  латинської літери С у колі – (С),   імені (наймену- вання)  особи,  яка   має авторське право, і року першої публікації твору. Особа, яка  має авторсь- ке  право або  будь-яку  виключну правомочність  на  твір,  для  свідчення про авторство на обнаро- дуваний  чи необнародуваний  твір, про  факт і    дату опублікування твору чи про договори, які зачіпають права автора на твір, у будь-який час протягом терміну охорони  авторського  права може його зареєструвати в офіційних державних реєстрах. Первинним суб’єктом, якому  належить  авторське  право,  є автор.Автором вважається особа, зазначена як автор на примірнику обнаро- дуваного  твору,  на  рукописі  або на   оригіналі    твору мистецтва, якщо в судов.  порядку не буде доведено інше. Автору або іншій особі, яка має авторське право,  належить виключне право доз- воляти або забороняти:1) відтворення творів;      2)публічне виконання і публічне сповіщення тво- рів; 3) публічний показ та інше. Спори,  пов’язані  із застосуванням  цього Закону, розв’язуються су- дом, у  порядку, встановленому чинним законод. У. Судивідповідно до його компетенції   розгля- дає спори про:встановлення власника  свідоцтва;      укладання та виконання ліцензійних договорів;      порушення майнових прав власника свідоцтва.

62.Поняття господарських  зобов’язань. 

Господарське зобов’язання – це врегульоване пра вом госп. відношення, в силу якого одна особа має право вимагати від іншої  здійснення госпо- дар. функцій – передачі майна, виконання роботи, надання послуг тощо, а інша сторона зобов’язана виконати вимоги щодо предмета зобов’язання і має право вимагати за це зустрічної винагороди (сплатти грошей, зустрічних послуг і т. ін.) Господарські зобов’язання виникають з ряду підстав, а саме: 1.держ контракту чи держ замо- влення. Зміст  договору,  що  укладається  на під- ставі держ. замовлення, повинен відповідати цьо- му замовленню. 2.З іншого акту органу управлін- ня. 3.Із господарського договору, укладеого на підставі держ контракту, держ замовлення чи ін- шого управлінського правового акту . 4. Із госпо- дарського договору, укладеного за простою зго- дою сторін. Виконання зобов’язань може забезпе- чуватися згідно  з законом або договором: неус- тойкою (штрафом, пенею), заставою, порука, завдатком. Припиняється зобовязання по вико- нанню, збігом боржника і кредитора в одній осо- бі, угодою сторін,  неможливістю виконання,  смертю боржника, кредитора, ліквідацією  юрид.    особи (боржника або кредитора).