Шпаргалка по "Гражданскому праву"

72.Зміст господарського  договору.

ГД – майновий правочин суб’єкта госп-ння з контрагентом, який змінює, встановлює та припинює права і обов’язки сторін у сфері гос-ння.При   укладенні  ГД сторони  можуть визначати зміст договору на основі: 1)вільного  волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на   свій   розсуд  будь-які  умови договору,  що  не  суперечать законодавству;2) примірного   договору,  рекомендованого органом   управління суб’єктам господарювання  для використання  при укладенні ними договорів,  коли сторони мають право за взаємною згодою  змінювати окремі  умови,  передбачені примірним договором,  або  доповнювати його зміст;3) типового договору, затвердженого КМУ, чи  у  випадках,  передбачених законом,  іншим  органом  державної влади,  коли  сторони  не можуть відступати  від  змісту  типового договору, але мають право конкретизувати його умови;4) договору  приєднання,  запропонованого  однією  стороною  для інших можливих суб’єктів, коли ці суб’єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту Зміст  договору,  що  укладається  на  підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Зміст  господарського  договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін,  спрямованою на встановлення,  зміну або припинення господарських зобов’язань,  як погоджені сторонами, так і ті,  що  приймаються  ними  як  обов’язкові  умови  договору відповідно до законодавства.ГД  вважається  укладеним,  якщо  між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто  згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного  виду,  а  також  умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.  При  укладенні ГД сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.Умови  про  предмет  у  ГД   повинні визначати  найменування  (номенклатуру,  асортимент)  та кількість продукції (робіт,  послуг),  а також вимоги до їх  якості.  Вимоги щодо   якості   предмета   договору   визначаються  відповідно  до обов’язкових  для  сторін  нормативних  документів,    а у разі їх відсутності – в договірному порядку,  з додержанням умов,  що  забезпечують  захист  інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна  у  ГД визначається в порядку, встановленому Госп-м Кодексом,  іншими  законами,  актами  КМУ. За згодою сторін у господарському договорі може бути  передбачено  доплати  до  встановленої  ціни  за   продукцію (роботи,  послуги)  вищої  якості  або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі  визнання  погодженої  сторонами  в  договорі  ціни такою,     що    порушує    вимоги    антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни. Строком дії ГД є час,  впродовж якого існують господарські зобов’язання сторін,  що  виникли  на  основі цього договору.  На зобов’язання, що виникли у сторін до укладення ними ГД, не  поширюються  умови  укладеного договору,  якщо  дог-м не передбачено інше.  Закінчення строку дії   ГД не    звільняє   сторони    від відповідальності  за  його  порушення,  що  мало місце під час дії договору.

73. Порядок укладання  господарських дог.

 Укладання господарського  д — це зустрічні договірно-процедурні  дії двох або більше госпо-  дарюючих суб’єктів щодо вироблення умов дого- вору, які відповідають їх реалним намірам та еко номічним інтересам, а також юридичне оформ -лення договору (надання цим умовам певної форми) як правового акту. 1-Особливістю госп. д є те, що при їх укладанні застосовуються певні техніко-юридичні процедури, тобто порядок вис- ловлення пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття її (акцепту)значною мірою формалізо- ваний. 2-особливістю укладання господар д. є досудове врегулювання розбіжностей, що вини -кають при цьому. Такі розбіжності між п-ствами, організаціями розглядаються керівниками чи заступниками керівників підприємств та орга- нізацій або за їх уповноваженням іншими особа- ми. При наявності заперечень щодо умов догово- ру п-ство чи організація, які одержали проект д., складають протокол розбіжностей, про що роби -ться застереження в договорі, та в 20-денний строк надсилають іншій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. П-ство, організація, які одержали прото кол розбіжностей, зобов’язані протягом 20 днів розглянути його, вжити заходів до врегулювання розбіжностей з другою стороною, включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжнос- ті, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк на вирішення до суду. Він є загаль- ним і підлягає додержанню сторонами, якщо ін -ший (спеціальний) порядок не встановлено дію- чим на території У. Законод., яке регулює кон -кретний вид господар. відносин. 3-особливістю укладання господарських договорів є те, що законод. передбачає спеціальні порядки укла -дання господар. д окремих видів. Суть їх полягає в тому, що форми, строки укладання таких д та ін. регулюються нормами кодексів, статутів, правил та положень про конкретні види госп д.

74. Порядок виконання  госп. договору.

 Загальні принципи  і умови виконання д, у тому числі господар., урегульовані розділом 15 «Вико- нання зобов’язань» ЦК. Щодо гд діють і спец. умови виконання, передбачені н.а. про окремі ви- ди д. На г.д. поширюються такі інститути і кате- горії загального зобов’язального права, як за -гальні умови виконання зобов’язань, забезпечення виконання зобов’язань, відповідаїьність за пору- шення зобон ‘язань, умови про строк та місце ви- конання зобов’язань тощо. Особливість виконан- ня господарських договорів полягає лише в тому, що ці категорії та інститути значною мірою дета- лізуються ще й господар. законод. про окремі ви- ди д. Принципи виконання гд. Ці принципи є загальнодоговірними. Коротко їхню суть можна визначити формулою: «виконання гд має бути чітким і точним». Основним принципом є прин -цип належного виконання гд.З цього основного принципу випливає другий принцип – реального виконання гд. Це означає, що боржник має вчиня ти дії, які передбачені гд, а саме: передати май -но, виконати роботу, надати послугу тощо. Замі -нювати ці дії іншими можна лише за згодою кре- дитора, але це вже буде інший договір. Також існуюють такі принципи як виконання гд в уста- новлений строк, відповідність виконання вказів- кам закону

75. Порядок зміни та  розірвання господарського договору.

76. Поняття та підсави господар. -првової відпо- відальності. Відповідальність у господар. праві – це комплексний правовий інститут, який має свій особливий предмет регулювання–госпо- дар. правопорушення. Господар. правопоруш. - це протиправна дія або бездіяльність суб’єкта господар. відносин, яка не відповідає вимогам норм госп. права, не узгоджується з юридичними обов’язками зазначеного суб’єкта, порушує суб’є- ктивні права іншого учасника відносин або тре- тіх осіб. Господарсько-правова відповідальність застосовується лише у разі правопорушення, тобто на такій юридичній підставі, як об’єктивні протиправні дії чи бездіяльність правопорушни- ка, і загалом базується на презумпції його вини. У функціональному відношенні господар-право- ва відповідал. покликана стимулювати належне виконання господар. та інших зобов’язань. Отже, її головною метою є забезпечення правопорядку в сфері економіки (в господарських відносинах). Підставами г.п.в є- по-перше,нормативні підста- ви, тобто сукупність норм права про відповідаль. суб’єктів господар. відносин. Другою правовою підставою є господар. правосуб’єктність правопо рушника (боржника) і потерпілого (кредитора). Третя підстава називається юридико-фактичною. Це протиправні дії або бездіяльність особи – господар. правопорушника, що порушують права і законні інтереси потерпілої особи (кредитора) чи заважають їх реалізації.

77. Функції господар. -правової  відповідаль.

Функції г.п.в. визначаються як сукупність дій щодо застосування до правопорушника у сфері господарювання передбачених законом чи дого- вором санкцій, а також правових наслідків тако- го застосування. Узагальнено є підстави виділити п’ять основних функцій. Стимулююча функція. Господарсько-правова відповідальність, яка полягає в застосуванні до правопорушника економічних (майнових) санкцій, передбачає спонукання (негативне стимулювання) його і до припинення правопо­рушення, і до реального виконання зобов’язання. Штрафна функція по- кладена на такі види гос­подарсько-правових сан- кцій, як неустойка, штраф, пеня(так звані штраф- ні санкції). Функція попередження правопору- шень полягає в тому, що завдяки застосуванню відповідальності не тільки усувається факт господар.  правопорушення, а й застосовуються  правові заходи, спрямовані на усунення його причин та умов.Компенсаційна функція. Сутність компенсаційної (відновної) функції господар.-правової відповідальн. полягає у поновленні по- рушеного правопорушенням майново стану потерпілого шляхом застосування на його користь компенсаційних майнових санкцій, стягу- ваних з порушника.

78. Класифікація господар.- правової відповід.

Г.п.в. розрізняється залежно  від видів господар. правопорушень  і санкцій, встановлених за ці правопорушення. За цим критерієм у теорії права  розрізняють: 1) відшкодування збитків; 2)штраф- ні санкції; 3) оперативно-господар. санкції. Від- шкодування збитків застосов. як майнова санкція, виходячи з «аналізу відповідних статей ЦК та інших н.а.• у відносинах купівлі-продажу між господарюючими суб’єктами. • у відносинах поставки постачальник відшкодовує покупцеві збитки, завдані поставкою продукції неналежної якості або некомплектної;• згідно з договором підряду на кап. будівництво відповідальна за не- виконання або неналежне виконання обов’язків сторона сплачує встановлену неустойку (пеню), а також відшкодовує збитки в сумі, не покритій неустойкою • у перевезеннях вантажів вантажо- відправник і вантажоодержувач зобов’язані від -шкодувати перевізникові збитки, завдані з їх ви- ни внаслідок перевантаження транспортних засо- бів та ін., • у випадках господарських деліктів. Штрафна господарсько-правова відповідаль відрі зняється від відшкодування збитків насамперед тим, що вона виконує каральну або дисципліную чу функцію. Закон розрізняє три види штрафних економічних санкцій: штраф у власному розумін ні, пеню, неустойку. Всі вони покликані викону- вати штрафну, каральну функцію, хоча мають і певні відмінності. Оперативно-господарські санкції це передбачені законод. або договором засоби оперативного впливу на правопорушника, спрямовані на попередження господар. правопо- руш. чи зменшення його шкідливих наслідків.

79. Види господар.-правових  санкцій.

Г.п.в. розрізняється залежно  від видів господар. правопорушень  і санкцій, встановлених за ці правопорушення. За цим критерієм у теорії права  розрізняють: 1) відшкодування збитків; 2)штраф- ні санкції; 3) оперативно-господар. санкції. Від- шкодування збитків застосов. як майнова санкція, виходячи з «аналізу відповідних статей ЦК та інших н.а.• у відносинах купівлі-продажу між господарюючими суб’єктами. • у відносинах поставки постачальник відшкодовує покупцеві збитки, завдані поставкою продукції неналежної якості або некомплектної;• згідно з договором підряду на кап. будівництво відповідальна за не- виконання або неналежне виконання обов’язків сторона сплачує встановлену неустойку (пеню), а також відшкодовує збитки в сумі, не покритій неустойкою • у перевезеннях вантажів вантажо- відправник і вантажоодержувач зобов’язані від -шкодувати перевізникові збитки, завдані з їх ви- ни внаслідок перевантаження транспортних засо- бів та ін., • у випадках господарських деліктів. Штрафна господарсько-правова відповідаль відрі зняється від відшкодування збитків насамперед тим, що вона виконує каральну або дисципліную чу функцію. Закон розрізняє три види штрафних економічних санкцій: штраф у власному розумін ні, пеню, неустойку. Всі вони покликані викону- вати штрафну, каральну функцію, хоча мають і певні відмінності. Оперативно-господарські санкції це передбачені законод. або договором засоби оперативного впливу на правопорушника, спрямовані на попередження господар. правопо- руш. чи зменшення його шкідливих наслідків.

80.Поняття оренди.

Питання оренди врегульовані цив-м Кодексом та ГК. 2 тотожні поняття: оренда і найм. Згідно з чинним зак-вом, оренда – засноване на дог-рі строкове, платне кор-ння майном, яке необхідне орендареві для здійснення підпр-ї та ін. Госп-ї діяльності. Ознаки: користування – платне, стпрокове; користування має певний цільовий хар-р. Майно береться в оренду для здійсненя певного виду діяльності. Об’єктом оренди можуть бути за ГК:1) державні та  комунальні  підприємства   або   їх   структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси;2) нерухоме майно;3)все інше окреме індивідуально визначене майно виробн-технічного    призначення,    що    належить   суб’єктам госп-ння. Оренда – це основне зобов’язання, на якому може грундуватися додаткове зоб-ння(акцеси) суборенди.

81.Об’єкт оренди.

Об’єктом оренди може  бути річ,  яка визначена індивідуальними  ознаками і яка зберігає свій первісний  вигляд  при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Об’єктом оренди можуть бути за ГК:1) державні та  комунальні  підприємства   або   їх   структурні підрозділи   як  цілісні  майнові  комплекси,  тобто  господарські об’єкти  із  завершеним  циклом  виробництва   продукції   (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою,  на  якій розміщений об’єкт,  та  автономними інженерними комунікаціями і   системою енергопостачання;2) нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);3)все інше      окреме      індивідуально      визначене      майно виробничо-технічного    призначення,    що    належить   суб’єктам господарювання. Оренда структурних підрозділів  державних  та  комунальних підприємств    не    повинна   порушувати   виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного підприємства. Законом  може  бути  встановлено  перелік   державних   та комунальних підприємств,  цілісні майнові комплекси яких не можуть бути об’єктом оренди.

82.Поняття договору  оренди.

За  договором  найму  (оренди)  наймодавець  передає   або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У    користування    за   договором   оренди   передається індивідуально  визначене  майно  виробничо-технічного  призначення  (або   цілісний  майновий  комплекс),  що  не  втрачає  у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Предметом договору  найму може  бути річ,  яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд  при неодноразовому використанні (неспоживна річ).Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Право  передання  майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем  може  бути  також  особа,   уповноважена   на укладення договору найму. За  користування  майном  з  наймача  справляється  плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з  урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Договір   найму   укладається   на   строк,   встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму,  укладеного  на  невизначений строк,  може  відмовитися  від договору в будь-який час,  письмово попередивши про це другу сторону за один місяць,  а у  разі  найму нерухомого майна – за три місяці.  Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.   Законом  можуть  бути  встановлені  максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу  встановленого  законом  максимального  строку найму  жодна із сторін не відмовилася від договору,  укладеного на невизначений строк,  він  припиняється  зі  спливом  максимального строку договору. Договір найму,  строк  якого  перевищує  встановлений законом максимальний строк,  вважається укладеним на строк,  що відповідає максимальному строку. Якщо   наймач   продовжує   користуватися   майном   після  закінчення  строку договору найму,  то,  за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця,  договір вважається  поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.