Шпаргалка по "Гражданскому праву"

83.Сторони в договорі оренди.

За  договором  найму  (оренди)  наймодавець  передає   або зобов’язується передати наймачеві  майно у користування за плату  на певний строк. Таким чином, торонами є орендодавець та орендар, якщо це договір суборенди – орендар, суборендар. Суб’єкти:ФО(суб’єкти підпр-ї діяльності), ЮО(резиденти, нерезиденти), міжнародні організаціїї. Право  передання  майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем  може  бути  також  особа,   уповноважена   на укладення договору найму. Орендодавцями дер-го та ком-го майна є:Фонд держмайна У, його регіональні підрозділи(ціл майн компл підпр-в, їх стр-х підрозділів, яке перебуває в дер-й власності); органи, яких ВР АРК або місцеві ради уповн-ла управляти своїм майном(стосовно об’єктів, які перебувають у власності АРК та ком-ї власності); дер-ні чи комунальні під-ва(самостійно можуть сдавати в оренду окреме інд-но визначене майно). За  користування  майном  з  наймача  справляється  плата, розмір якої встановлюється договором найму. Орендар   має  переважне  право  перед  іншими  суб’єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди. Орендар  може  бути  зобов’язаний  використовувати  об’єкт оренди  за  цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду. Орендар зобов’язаний берегти орендоване  майно  відповідно до  умов договору,  запобігаючи його псуванню або пошкодженню,  та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендар  відшкодовує орендодавцю вартість   орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря. Орендар   має право передати  окремі  об’єкти оренди  в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди. Передача в суборенду цілісних  майнових  комплексів  не допускається.

84.Істотні умови(ІУ) договору  оренди.

ІУ договору оренди є: 1)об’єкт оренди (склад і  вартість  майна  з урахуванням її індексації); 2)строк,  на який укладається  договір  оренди; 3) орендна  плата (фіксований платіж, який орендар має сплачувати незалежно від результатів своєї госп-ї діяльності у грошовій, натуральній та змішаній формах,, що може змінюватися за згодою сторін або за безпосереднім волевиявленням, або на підставах, визначених в законі)   з  урахуванням   її індексації; 4) порядок   використання  амортизаційних  відрахувань;5)відновлення  орендованого  майна  та  умови  його  повернення  або викупу. Оцінка  об’єкта оренди здійснюється за відновною вартістю. Умови договору оренди зберігають  свою  силу  на  весь  строк  дії договору,  а також у разі якщо після його укладення зак-вом встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Реорганізація орендодавця не є підставою  для  зміни  умов або розірвання договору оренди. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов  договору  оренди  протягом  одного  місяця  після закінчення строку дії договору він вважається  продовженим на  такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

85.Порядок укладення,  зміни та припинення договору  оренди.

За  договором  найму  (оренди) наймодавець  передає   або зобов’язується передати наймачеві  майно у користування за плату  на певний строк. Одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його  було укладено; викупу (приватизації) об’єкта оренди; ліквідації суб’єкта господарювання-орендаря;      загибелі (знищення) об’єкта оренди. Договір  оренди може бути розірваний за згодою сторін.  На вимогу однієї  із  сторін  договір  оренди  може  бути  достроково розірваний з  підстав,  передбачених  Цивільним  кодексом  України. Фізичні та юрид особи, які бажають укласти договір оренди майна п-ств, надсилають заяву, проект договору оренди, а та- кож інші док. згідно з переліком, що визначаєть- ся Фондом держ. майна У, відповідному орендо- давцеві. У разі надходження до орендодавця зая- ви про оренду цілісного майнового комплексу п-ства, його структурного підрозділу та нерухо- мого майна, що перебувають у держ. власн., або п-ства, заснованого на майні, що належить АРК або перебуває у комунальній власності, орендо- давець у п’ятиденний термін після дати реєстра- ції заяви надсилає копії проекту договору та ін- ших матеріалів органу, уповноваженому управ- ляти відповідним майном. Орендодавець протя- гом п’яти днів після закінчення терміну погод- ження умов договору оренди з органом, уповно- важеним управляти відповідним майном, і орга- ном Антимонопольного комітету У, а у випад- ках, коли заява про оренду майна не потребує узгодження, протягом п’ятнадцяти днів після да- ти її реєстрації дає згоду або відмовляє в укладен ні договору оренди майна і повідомляє про це заявника. Підставами припинення договору о закон визнає: • закінчення строку, на який було укладено договір о; • приватизацію об’єкта орен- ди орендарем (за участю орендаря). В разі пере- ходу права власності на орендоване майно до інших осіб договір о зберігає чинність для нового власника; • банкрутство орендаря; • загибель об’є кта оренди. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї зі сто- рін договір оренди може бути достроково розір- вано за рішенням суду, арбітражного суду в разі невиконання сторонами своїх зобов’язань та з ін- ших підстав, передбачених законодавчими акта- ми У. Так, відповідно до ЦК дострокове розірва- ння договору на вимогу наймодавця шляхом пред’явлення позову в суді, можливе у випадках, якщо наймач: • користується майном не відпові -дно до договору або призначення майна;•навми- сне або з необережності погіршує стан майна;

• не вніс плати протягом трьох місяців із дня закінчення строку платежу; • не зробить кап. ре монту у випадках, коли за законом  або за дого- вором кап. ремонт лежить на його обов’язку.

86.Поняття лізингу. 

Лізинг  -   це  господарська  діяльність,  спрямована  на інвестування власних чи залучених  фінансових коштів, яка полягає в  наданні  за  договором  лізингу  однією стороною (лізингодавцем) у виключне  користування  другій  стороні   (лізингоодержувачу)   на визначений  строк майна,  що належить лізингодавцю або набувається ним  у  власність  (господарське   відання)   за   дорученням   чи погодженням   лізингоодержувача   у   відповідного   постачальника (продавця) майна,  за умови сплати лізингоодержувачем  періодичних лізингових платежів. Майно,  яке є державною (комунальною)  власністю,  може  бути  об’єктом лізингу тільки за  погодженням з органом,  що  здійснює  управління  цим майном, відповідно до закону.Об’єктом  лізингу може  бути  нерухоме  і рухоме  майно, призначене  для використання  як  основні фонди,  не  заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг. Не  можуть  бути об’єктами лізингу земельні ділянки,  інші природні об’єкти,  а також  цілісні  майнові  комплекси  державних (комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів. Перехід  права  власності на об’єкт лізингу до іншої особи не є підставою для розірвання договору лізингу. Предметом  договору лізингу  може  бути  неспоживна  річ, визначена  індивідуальними  ознаками,  віднесена   відповідно   до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти, а також інші речі, встановлені законом. Якщо   відповідно  до  договору  непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення  зобов’язання  щодо  якості, комплектності,   справності   предмета   договору   лізингу,  його доставки,  заміни,  безоплатного усунення  недоліків,  монтажу  та запуску  в експлуатацію тощо.  Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем,  продавець (постачальник)  та  лізингодавець  несуть перед лізингоодержувачем солідарну   відповідальність   за   зобов’язанням   щодо   продажу (поставки) предмета договору лізингу. Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі  договору  між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником). Ризик випадкового  знищення  або  випадкового  пошкодження предмета  договору  лізингу  несе  лізингоодержувач,  якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо   лізингодавець    або    продавець    (постачальник) прострочили  передання предмета договору лізингу лізингоодержувачу або  лізингоодержувач  прострочив  повернення  предмета   договору лізингу  лізингодавцю,  ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження несе сторона, яка прострочила.

87.Види і форми лізингу. 

Лізинг  -   це  господарська  діяльність,  спрямована  на інвестування власних чи залучених  фінансових коштів, яка полягає в  наданні  за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне  користування  другій  стороні   (лізингоодержувачу)   на визначений  строк майна,  що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське   відання)   за   дорученням   чи погодженням   лізингоодержувача   у   відповідного   постачальника (продавця) майна,  за умови сплати лізингоодержувачем  періодичних лізингових платежів. Залежно  від  особливостей  здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів – фінансовий чи оперативний. Фінансовий – господарська операція ФО чи ЮО, що передбачає придбання орендодавцем на замовлення орендаря ОФ з подальшою їх передачою у користування орендарю на строк, oj не перевищуэ строку повноъ аморт-ції таких ОФ з обов’язковою перпедачею права власності на такі ОФ орендарю. Види: прямий(3 суб’єкти:виробник(продавець) уст-ння:орендовець(лізингова компанія-ЛК); орендар), непрямий(до кола S, що беруть участь в операції залучається банк, що фінансує угоду. Банк надає ЛК кредит під заставу уст-ння, а ЛК сплачує банку кредит і %. Або ж банк купує уст-ння за допомогою ЛК і здає його в оренду, отримуючи орендні платежі). Оперативний – госп-ка операція ФО чи ЮО(орендодавця), що передб-є передачу орендарю права кор-ння ОФ на строк, що не перевищує строку їх повної аморт-ції, з обов’язковим поверненням таких ОФ їх власнику після закінчення строку лізингової угоди. За формою здійснення лізинг може бути зворотним(ліз-ць купує майно продавця і в подальшому передає його й лізинг цьому ж продавцеві) , пайовим(беруть участь кілька осіб(кредиторів): кредитори інвестують кошти в об’кт лізингу(частка не може перевищувати 80%ОЛ)), міжнародним(у лізингові відносини вступають суб’єкти, які належать 2 різним державам або майно перетинає митний кордон, або платежі перетинають митний кордон)  тощо.

88.Перспективи розвитку  орендних і лізингових відносин  в Україні.

Однією з причин повільного запровадження лізингу в нашій  державі певний час була відсут- ність правових норм, покликаних регулювати ці суспільні відносини. Щоправда ЗУ «Про банки і банківську діяльність» зазначається, що банки можуть виконувати, зокрема, таку банківську операцію, як придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг). Прогалини в правовому регулюванні лізингових операцій деякою мірою заповнив ЗУ «Про опо- даткування прибутку п-ств», в якому вміщено визначення понять «лізингова (орендна) опера- ція», «оперативний лізинг (оренда)», «фінансо- вий лізинг (оренда)», «зворотний лізинг (орен- да)». Проте проблема правового регулювання лізингу з урахуванням його особливостей, роз- глянутих вище, навряд чи зможе бути вирішена шляхом застосування лише норм ЦК. Реалізація запропонованих змін до зако­нодавства є лише першим кроком до створення належної правової бази лізингу, який не можна зводити до звичай- ного договору майнового найму (його різнови- ду). У літературі часто пропонувалося здійснювати таке регулювання шляхом прийняття Закону «Про лізинг», який визнав би загальні економіч- ні, організаційні та правові засади здійснення лізингових операцій громадя­нами та юридични- ми особами на території У. Такий Закон було прийнято1997 р. У ньому лізинг ви­значається як підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лі- зингодавця або набувається ним у власність за до­рученням і погодженням із лізингоодержува- чем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

89.Поняття приватизації, її основні цілі.

Приватизація державного  майна  (приватизація)  -   це відчуження майна,  що перебуває  у державній власності, і майна, що належить  Автономній  Республіці  Крим,  на  користь  фізичних  та юридичних  осіб,  які  можуть  бути  покупцями відповідно  закону,  з  метою підвищення  соціально-економічної  ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. Майно єдиного  цілісного  майнового  комплексу  державного (комунального)  підприємства  або  його окремих підрозділів,  що єєдиними  (цілісними)  майновими  комплексами   і   виділяються   в самостійні підприємства, а також об’єкти незавершеного буд-ва та акції  (частини,  паї),  що  належать  державі  у  майні  інших суб’єктів госп-ння, можуть  бути  відчужені  на  користь громадян  чи  недержавних  юридичних  осіб  і  приватизовані  цими особами відповідно до закону. Приватизація     державних    (комунальних)    підприємств здійснюється  не  інакше  як  на  виконання   державної   програми приватизації,  що визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, і в порядку, встановленому законом. Приватизація державних (комунальних)  підприємств чи  їх майна здійснюється шляхом:  1)купівлі-продажу   об’єктів  приватизації  на   аукціоні,   за конкурсом, іншими способами, що передбачають конкуренцію покупців; 2) викупу     цілісного    майнового    комплексу     державного(комунального)  підприємства, зданого  в  оренду,  у  випадках  та порядку, передбачених законом;3)викупу  майна державного (комунального) підприємства в  інших випадках, передбачених законом. Кожний   громадянин   України   має   право  на  придбання державного майна в процесі приватизації в  порядку,  встановленому законом. Загальні   умови   та   порядок   здійснення  приватизації державних (комунальних)  підприємств  або  їх  майна  визначаються законом. В  окремих  галузях  народного господарства законом можуть бути   визначені   особливості   приватизації   майна    державних підприємств. У    процесі    приватизації   державного   (комунального) підприємства права працівників  підприємства,  що  приватизується, гарантуються законом

90.Об’єкти приватизації.

До    об’єктів державної  власності,  що  підлягають приватизації, належать:1) майно підпр-в,   цехів,   вироб-в,   дільниць,   інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі  їх  виділення у самостійні  підпр-ва не порушується технологічна  єдність   виробництва   з   основної   спеціалізації підпр-ва, з структури якого вони виділяються; 2) об’єкти незав-го буд-ва та законсервовані  об’єкти;3) акції (частки,    паї),   що   належать   державі   у   майні госп-ких тов-в та інших об’єднань. Приватизації   не    підлягають об’єкти,    що    мають загальнодержавне  значення,  а також казенні підприємства.   До об’єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підпр-в, їх стр-них підрозділів, основним  видом діяльності яких є вир-во товарів (робіт,  послуг),  що  мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають: а) об’єкти,   які   забез-ть   вик-ння державою  своїх ф-цій,  забезпечують  обороноздатність  держави,  її  ек-ну нез-сть,  та  об’єкти права власності Українського народу, майно,  що  становить матеріальну основу  суверенітету  України; б) об’єкти,  діяльність  яких забезпечує соціальний розвиток, збереження  та  підвищення  культурного,   наукового   потенціалу, духовних цінностей; в) об’єкти,  контроль  за  діяльністю  яких  з боку  держави гарантує  захист  громадян  від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення,  вик-ння або реалізації небезпечної  продукції, послуг або небезпечних виробництвг) об’єкти,   які   забезпечують  життєдіяльність  держави  в цілому. Об’єкти паливно-енергетичного комплексу, за винятком тих, які не   підлягають   приватизації, приват-ся у  порядку,  встановленому  окремим   законом   про особливості приватизації  майна  підприємств паливно-енерг-го комплексу.  За   погодженням з КМУ приват-ся майнові комплекси: підприємств-монополістів на   ринку    відповідних    товарів України, визнаних такими у встановленому порядку;      підприємств військово-промислового комплексу,  що  підлягають конверсії згідно з відповідною програмою; підприємств, приватизація  яких  здійснюється  із  залученням іноземних інвестицій за міжнародними договорами України; інших об’єктів,  віднесених Державною програмою  приватизації до групи Г.  Перелік об’єктів, віднесених Державною програмою приватизації до групи Г, приватизація яких здійс-ся із залученням іноз-х інвестицій,  затвер-ся ВРУ за  поданням КМУ. Перелік   об’єктів   права   державної  власності,  що  не підлягають приватизації, затверджується ВРУ за поданням КМУ. Будівлі   (споруди,   приміщення)   за   бажанням  покупця приват-ся  разом  з  об’єктами   прив-ції,   що   в   них розташовані,  якщо  на  це  немає прямої заборони відповідно Фонду держмайна У,  ВР АРК.  За  наявності  такої  заборони  зазначені будівлі (споруди, приміщення) передаються власникам приватизованих  об’єктів  за  їх бажанням в оренду на строк не менш як 10 років. Якщо в нежилих приміщеннях будинку, що є дер-ю власністю, розміщується  2  чи  більше  державних  або заснованих на оренді держмайна підпр-в,  то в  разі  прийняття  рішення  про прив-цію  одного чи кількох з них займані ними приміщення,  за відсутності заборони на приватизацію цього будинку, приватизуються разом з  іншим  майном під-ва після закріплення за названими  співкористувачами  займаних  ними  приміщень  на   праві   повного госп-го відання,  оперативного управління або на договірних засадах.