Шпаргалка по "Гражданскому праву"

91.Суб’єкти приватизації.

Суб’єктами приватизації є: 1) державні органи приватизації; 2) покупці (їх представники);3) посередники. Державну  політику  в  сфері  прив-ції  здійснюють Фонд держмайна  України,   його   регіональні   відділення   та представництва   у   районах   і  містах,  органи  приватизації  в АРК,  що становлять єдину систему дер-х органів прив-ції в Україні. Фонд   держмайна  України  підпорядкований,  підзвітний  і підконтрольний ВРУ. Голова Фонду держмайна України призначається на посаду і  звільняється  з  посади Президентом України за згодою ВРУ. Посадові  особи  державних  органів  приватизації   несуть крим-ну,   адмін-ну,   мат-ьну   та   дисц-ну відпов-сть   за  неправомірні   дії   щодо    майна,    яке приват-ься, у порядку, встановленому законодавством. Державні  органи  приватизації не мають права втручатися в діяльність  підприємств,  за   винятком   випадків,   передбачених зак-вом України та установчими документами цих підприємств.  Органи  приватизації  в АРК діють у межах повноважень,  визначених Фондом держмайна України,  і повноважень,  делегованих  ВР АРК щодо розпорядження майном,  що належить АРК. Органи прив-ції в АРК  у  питаннях прив-ції  майна,  що  належить  АРК,  є підзвітними   та   підконтрольними   ВР АРК. Продаж  майна,  що  є у комунальній власності,  здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють  у  межах  повноважень,  визначених  відповідними  місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними. Діяльність  та  рішення  органів  з  питань  приватизації, акціонування,   конкурсів,   не поширюються на державні  органи  приватизації  та  не беруться ними до виконання. Покупцями об’єктів приватизації можуть бути: гром-ни України, іноземні  гром-ни, особи   без гром-ва; ЮО,  зареєстровані  на  території  України(є виключення); ЮО інших держав. Для  спільної  участі  в  приватизації  громадяни   можуть створювати   господарські  товариства,  в  тому  числі  із  членів трудового  колективу,  в  порядку,  встановленому   зак-вом України. Господарське товариство    членів     трудового     колективу підпр-ва,  що прив-ся, засновується на підставі рішення загальних  зборів,  у  яких  брало  участь  більше  50%  працівників підприємства або їх уповноважених представників. Не можуть бути покупцями:ЮО,  у  майні  яких  частка  державної  власності перевищує 25%; органи державної влади; працівники  державних органів приватизації. Покупці – ЮО зобов’язані подати до  державного органу  приватизації  документ про розподіл статутного фонду серед учасників. З  метою розвитку ринку цінних паперів та подальшого його обслуг-ння,  зниження ризику покупців при розміщенні вкладів в об’єкти  прив-ції створюються довірчі товариства, інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, інші фінансові посередники. Звернення покупців до послуг посередницьких  організацій  при придбанні державного майна не є обов’язковим.

92.Інфраструктура приватизації.

Інфраструктура - це, насамперед, спеціалізовані організації, які обслуговують продавців і покупців з метою зменшення їх ризиків при розміщенні вкладів покупців в об’єкти п., при укладанні і виконанні угод п.. Організації інфраструктури обслугову- ють також ринок приватизаційних паперів, обіг приватизаційних майнових сертифікатів тощо. Зазначена діяльність здійснюється організаціями інфраструктури на договірних засадах. Це озна- чає, що звернення покупців до послуг посеред- ниць­ких організацій при придбанні державного майна не є обов’язковим. Закон «Про приватиза- цію державного майна» передбачає, що основни- ми інфраструктурними організаціями приватиза- ції є:• довірчі товариства; • інвестиційні фонди та інвестиційні компанії; • інші фінансові посеред- ники. Довірче товариство — це господар. тов. з додатков. відповідальністю, яке здійснює пред- ставниць­ку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їх прав власників. Майном — об’єктом договору між довірчим тов. і довірителем є кошти, цінні папери, док., які засвідчують право власності довірителя. Інвестиційний фонд - це юрид. осо- ба, заснована у формі закритого  АТ, що здій- снює виключну діяльність у галузі спільного інве стування. Інвестеційна кампанія-це торгівець цін ними паперами, який крім провадження інших ви дів діяльності може залучати кошти для здійснен ня спільного інвестування  шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення.

93.Процес приватизації.

Порядок приватизації державного майна передбачає:1) опублікування  списку об’єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі;2) прийняття рішення  про  приватизацію  об’єкта   на   підставі поданої   заяви   або   виходячи  із  завдань  Державної  програми приватизації та створення комісії з приватизації;3) опублікування інформації    про    прийняття    рішення   про прив-цію об’єкта;4) проведення аудиторської    перевірки   фінансової   звітності підпр-ва,  що  приватизується  (за  винятком  об’єктів   малої приватизації);4) затвердження плану приватизації або плану розміщення  акцій відкритих акціонерних товариств,  створених у процесі прив-ції та корпоратизації, та їх реалізацію. Ініціатива щодо приватизації може виходити  від державних органів приватизації, а також покупців. Покупці цілісних   майнових   комплексів  та  інвестори,  які бажають придбати контрольний пакет акцій,  зобов’язані разом із заявою  подати  бізнес-план  або техніко-економічне обгрунтування післяприватизаційного розвитку об’єкта, що включає план зайнятості працівників   підп-ва,  пропозицію  інвестора  з  зазначенням максимального розміру інвестиції,  строків та порядку її внесення, а також декларацію про доходи для покупців – фізичних осіб. Заяви про  приватизацію  подаються   до   державних   органів приватизації  за місцезнаходженням об’єкта,  що приватизується,  у письмовій формі та в порядку,  що встановлюється Фондом держамайна України. Державні  органи  приватизації протягом місяця розглядають заяви  та  приймають  рішення  щодо  прив-ції  об’єкта   і   в 5-денний   строк   письмово   повідомляють   про це  заявника, адміністрацію    та    трудовий    колектив    підприємства,    що приватизується,   а також відповідний орган виконавчої  влади, уповноважений управляти цим майном. У разі відмови в приватизації відповідний орган  прив-ції повідомляє заявників про причину відмови. Державний   орган   приватизації  протягом  місяця  з  дня прийняття  рішення  про  приватизацію  об’єкта  затверджує   склад комісії  з приватизації об’єкта і встановлює строк подання проекту плану приватизації. Цей строк не повинен перевищувати 2 місяців з дня затвердження складу комісії. Комісія з приватизації складає проект  плану  приватизації об’єкта. Проект  плану  приватизації  повинен передбачати строки та способи приватизації,  початкову ціну об’єкта приватизації (розмір статутного  фонду господарського товариства),  рекомендовані форми платежу, розміри пакетів акцій за напрямами їх реалізації, а також забезпечення  технологічної   єдності   виробництва,   недопущення руйнування   цілісних  майнових  комплексів,  циклів,  технологій, порядок використання  майна, що не підлягає приватизації. Рішення про затвердження  плану може  бути  оскаржено у 10-денний строк у Фонд держмайна України,  ВР АРК.

94.Способи приватизації.

Приватизація державного майна здійснюється шляхом:1) продажу  об’єктів  приватизації на аукціоні,  за конкурсом;2) продажу акцій   (часток,   паїв),   що   належать  державі  у господарських товариствах,  на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців;3) продажу на  конкурсній  основі  цілісного майнового комплексу державного  підприємства,  що  приватизується,  або   контрольного пакета   акцій відкритого  акціонерного  товариства  при  поданні покупцем документів; 4)викупу майна державного підприємства згідно з  альтернативним планом прив-ції. Неконкурентні способи  продажу  майна  державних  підпр-в застос-ся   щодо   об’єктів,  не  проданих  на  аукціоні,  за конкурсом. Створення    колективних    підприємств,     господ-х товариств,   крім   відкритих акціонерних товариств,  у процесі приват-ції майна державних підприємств (за  винятком  об’єктів малої приватизації) не допускається. Прив-ція    законсервованих об’єктів   та   об’єктів незавершеного  будівництва,  підприємств  торгівлі,   громадського харчування,   побутового   обслуговування   населення,  готельного господарства, туристичного комплексу здійснюється шляхом: 1) продажу на аукціоні, за конкурсом;2) викупу. Приватизація зазначених   об’єктів  здійснюється  у  порядку, передбаченому  ЗУ  “Про   прив-цію   невеликих державних підпр-в (малу   приватизацію)” та Державною програмою приватизації. За рішенням  органів  прив-ції  законсервовані об’єкти та об’єкти незавершеного будівництва можуть  передаватися  на  умовах відповідного договору особам, які можуть бути покупцями,  для завершення  буд-ва  або  вноситися  до статутного  фонду  господарського  товариства як державна частка з наступною її приватизацією в порядку, встановленому законодавством України. Прив-ція   майна   невеликих   державних   підпр-в (об’єктів малої прив-ції) здійсн-ся  відповідно  до  ЗУ  “Про  приватизацію  невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.

95.Порядок оформлення  відносин приватизації.

З юридичної точки  зору п – це майнова угода між  суб’єктами п, змістом якої є оплатне, частково оплатне або безоплатне відчуження держ. майна. Закон регулює  даний вид угод як особливі угоди (звідси спеціальні закони про п). Сплатні  і частко во сплатні угоди згідно з законод. про приватиза- цію є особливими договорами купівлі-продажу держ. майна. Тому зміст, порядок укладання та виконання цих договорів регулюються головним чином законодавчими актами про приватизацію, а та­кож (додатково) – ЦК. У залежності від того, який саме об’єкт є предметом купівлі-продажу, законодавець визначає зміст відповідного договору. Так, відповідно до ЗУ «Про п держ. майна» при п майна держ. п-ства як цілісного майнового комплексу до договору купівлі-прода- жу повинні включатися передбачені бізнес-пла- ном чи планом приватизації зобов’язання або зобов’язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу щодо: • здійснення програм технічного переозброєння виробництва, впровадження прогресивних технологій;• здій -снення комплексу заходів щодо збереження тех -нологічної єдності виробництва та технологічних циклів; • збереження  та  раціонального  викорис- тання  робочих місць; • виконання вимог антимо- нопольного законод.;  •збереження номенклатури та обсягу виробництва відповідно до бізнес-пла- ну;  • завершення будівництва жилих будинків;  • утримання об’єктів соц.-побутового призначен- ня; • виконання заходів щодо створення безпеч- них і нешкідливих умов праці та охорони навко- лишнього середовища; • внесення інвестицій виключно у грошовій формі, їх розміру та стро- ків; • виконання встановлених мобілізаційних зав дань. До договору купівлі-продажу об’єкта п включаються санкції за порушення його умов. Включення до договору інших зобов’язань покупця допускається за згодою сторін.

96.Правове регулювання  відносин, пов’язаних з банкрутством.

Банкрутство як одна з  юрид. підстав ліквідації п-ств регулюється  ЗУ «Про підприємства в   Україні». Порядок і умови виз- нання  будь-яких юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності банкрутами з метою задоволення претензій кредиторів регулює спец. ЗУ  «Про банкрутство». Провадження у справах про банкрутство та ліквідаційний процес регулю- ється також законодавством У.про організацію та діяльність господарського суду, а провадження у справах про банкрутство банків регулюється, крім того, з урахуванням вимог ЗУ «Про банки і банківську діяльність». Такими є основні законод акти про банкрутство, поняття якого містить ст. 1 ЗУ «Про банкрутство». Це пов’язана з недоста -тністю активів у ліквідній формі неспроможність юрид. особи – суб’єкта підприємницької діяльнос ті задовольнити в установлений для цього строк пред’явлені до нього кредиторами вимоги і вико- нати зобов’язання перед бюджетом. З наведеного визначення випливає, що банкрутство має еконо- мічний і правовий характер. Внаслідок порушен- ня справи про банкрутство виникає комплекс про цесуальних правовідносин: провадження у спра- ві, визнання боржника банкрутом, оголошення про банкрутство, задоволення претензій креди- торів, припинення справи про банкрутство тощо. Сукупність таких процесуальних правовідносин може розглядатися як ліквідаційний правовий процес

97.Поняття банкрутства  та підстави застосування процедури  банкрутства. 

Насьогодні поняття  банкрутства і неплат-сті регулює ЗУ”про відновлення плат-сті боржника або визнання його банкрутом”.Банкрутство  -  визнана  господарським  судом  неспроможність боржника  відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом  вимоги  кредиторів  не   інакше  як   через   застосування ліквідаційної процедури. Аспекти б-ва: неспроможність боржника задовольнити грошові вимоги кредорів; документальне підтвердження неплатоспроможності. Неплатоспроможність – неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх  сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по з\п, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових   платежів)   не   інакше   як   через   відновлення платоспроможності. Заява про порушення справи про банкрутство має містити виклад обставин,   які   підтверджують    неплатоспроможність боржника,  з зазначенням суми боргових вимог кредиторів,  а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового  документа  про  списання коштів з банківського або кореспондентського  рахунку  боржника  та  дату   його   прийняття банківською установою боржника до виконання

98.Суб’єкти банкрутства. 

Суб’єкт банкрутства (далі    -    банкрут)    -   боржник, неспроможність   якого   виконати   свої   грошові    зобов’язання встановлена  господарським судом. Боржник, який виступає суб’єктом б-ва обов’язково має бути або ЮО, або ФО-підприємцем.  Суб’єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи  юридичної  особи  (філії, представництва, відділення тощо).

Боржник – суб’єкт  підпр-кої  діяльності,  неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі  зобов’язання  щодо  сплати   податків   і   зборів   (обов’язкових платежів),  протягом  3  місяців  після настання встановленого строку їх сплати. Грошове зобов’язання -   зоб-ння   боржника  заплатити кредитору певну  грошову  суму  відповідно  до  цив-прав дог-ру   та   на   ін   підставах,   передбачених   цив-м зак-вом  У.  До  складу грошових зобов’язань боржника не  зараховуються  недоїмка  (пеня  та  штраф),  визначена на дату подання заяви до господарського суду,  а також  зобов’язання,  які виникли  внаслідок  заподіяння  шкоди  життю  і здоров’ю громадян, зобов’язання з виплати авторської винагороди,  зобов’язання  перед засновниками (учасниками) боржника – юридичної особи, що виникли з такої  участі.  Склад  і розмір грошових зобов’язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги,  сума  кредитів з урахуванням процентів, які зобов’язаний сплатити  боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше  не  встановлено законом

99.Учасники провадження у справі про банкрутство.

Учасники провадження  у справі про банкрутство: сторони(кредитор, боржник(банкрут); арбітражний керуючий; власник майна боржника; ін(розпорядник  майна, керуючий санацією, ліквідатор тощо). Передбачені законом особи. Кредитор -   юридична   або   фізична   особа,  яка  має  у встановленому  порядку  підтверджені   документами   вимоги   щодо грошових  зобов’язань до боржника,  щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника,  а також  органи  державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю  та  своєчасністю  справляння  податків  і зборів (обов’язкових   платежів).  Конкурсні кредитори -  кредитори за вимогами до боржника,  які виникли до  порушення провадження  у справі  про  банкрутство  та  вимоги  яких не забезпечені заставою майна  боржника.  До  конкурсних  кредиторів   відносяться   також кредитори,    вимоги    яких   до   боржника   виникли   внаслідок правонаступництва  за  умови    виникнення    таких    вимог    до порушення   провадження    у справі   про   банкрутство.  Поточні кредитори – кредитори за вимогами до боржника,  які виникли після порушення провадження у справі  про банкрутство. Боржник – суб’єкт підприємницької діяльності,  неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання  щодо  сплати   податків   і   зборів   (обов’язкових платежів),  протягом  трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Арбітражний керуючий (розпорядник майна,  керуючий  санацією, ліквідатор)   -   фізична   особа,  яка має ліцензію,  видану  в установленому законодавством порядку,  та діє на  підставі  ухвали господарського  суду. Власник майна боржника (орган управління майном  боржника) не   може   обмежувати   повноваження   керуючого   санацією  щодо розпорядження майном боржника. Власник майна боржника (уповноважена ним особа),  керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили порушення  вимог  частини  першої  цієї  статті,  несуть солідарну відповідальність   по   незадоволених   вимогах    за    грошовими зобов’язаннями  та  зобов’язаннями  щодо  сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) боржника. Розпорядник майна – фізична особа, на яку у встановленому законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за  управлінням  та  розпорядженням  майном  боржника  на   період провадження у справі про банкрутство. Керуючий санацією – фізична особа,  яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення санації боржника. Ліквідатор -  ФО,  яка  відповідно  до  рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника,  визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку