Шпаргалка по "Гражданскому праву"

44.Правовий положення  товариства з обмеженою відповідальністю.

ТОВ є засноване одним  або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений  на частки, розмір яких встановлюється статутом. Учасники   товариства   з  обмеженою  відповідальністю не відповідають  за  його  зобов’язаннями  і несуть  ризик збитків, пов’язаних   з діяльністю  товариства,  у межах вартості  своїх вкладів. Учасники товариства,  які не повністю внесли  вклади,  несуть солідарну відповідальність за його зобов’язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників. Найменування ТОВ має містити  найменування  товариства,  а  також  слова  “ТОВ” Максимальна кількість  учасників  ТОВ  встановлюється  законом.  При  перевищенні  цієї кількості  товариство  з   обмеженою   відповідальністю   підлягає перетворенню  на АТ протягом 1 року,  а зі спливом цього строку  -  ліквідації  у судовому  порядку,  якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі. овариство з обмеженою відповідальністю  не  може  мати єдиним учасником інше господарське товариство,  учасником якого  є одна особа. Особа може  бути учасником лише одного ТОВ, яке має одного учасника. Якщо  ТОВ засновується кількома  особами,  ці  особи  у   разі   необхідності   визначити взаємовідносини між собою щодо  створення товариства укладають договір у письмовій формі,  який  встановлює  порядок заснування товариства,  умови здійснення  спільної діяльності щодо створення товариства,  розмір  статутного  капіталу,  частку  у   статутному капіталі  кожного з учасників,  строки та порядок внесення вкладів та інші умови. Договір   про   заснування    ТОВ не   є установчим  документом.  Подання цього договору при державній реєстрації товариства не є обов’язковим. Установчим    документом   ТОВ  є статут. Статутний капітал ТОВ складається з вартості вкладів його учасників. Відповідно до  статутного  капіталу  визначається мінімальний розмір майна товариства (не менший розміру, встановленого законом).,  який гарантує інтереси його кредиторів. Вищим органом ТОВ є загальні збори його учасників. У ТОВ створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий),  який  здійснює поточне керівництво його  діяльністю  і є підзвітним загальним зборам його  учасників.  Виконавчий  орган  товариства  може  бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Товариство  з   обмеженою   відповідальністю   може   бути ліквідоване  за  рішенням загальних зборів його учасників,  у тому числі у  зв’язку  зі  спливом  строку,  на  який  товариство  було створене,  а  також  за  рішенням суду – у випадках,  встановлених законом. Товариство  з   обмеженою   відповідальністю   може   бути перетворене в акціонерне товариство чи у виробничий кооператив.

45.Правове положення  товариства з додатковою відповідальністю.

ТДВ є товариство, засноване  однією або кількома  особами,  статутний  капітал  якого поділений  на частки, розмір яких визначений статутом. Учасники    товариства   з   додатковою   відповідальністю солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за  його зобов’язаннями   своїм   майном  у  розмірі,  який  встановлюється статутом товариства і є однаково кратним  для  всіх  учасників  до вартості  внесеного  кожним  учасником  вкладу.  У  разі  визнання банкрутом   одного   з   учасників   його   відповідальність    за зобов’язаннями  товариства  розподіляється  між іншими учасниками товариства  пропорційно   їх   часткам   у   статутному   капіталі товариства. Найменування  ТДВ має містити найменування  товариства,  а також слова “ ТДВ “. До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються положення   Цивільного Кодексу    про    ТДВ,  якщо  інше не встановлено статутом товариства і законом. Установчим    документом   ТОВ є статут. Статутний капітал ТДВ складається з вартості вкладів його учасників. Відповідно до  статутного  капіталу  визначається мінімальний розмір майна товариства (не менший розміру, встановленого законом).,  який гарантує інтереси його  кредиторів. Вищим органом ТДВ є загальні збори його учасників. У  ТДВ створюється виконавчий орган (колегіальний або  одноособовий),  який  здійснює поточне  керівництво  його  діяльністю  і  є  підзвітним загальним зборам його  учасників.  Виконавчий  орган  товариства  може  бути обраний також і не зі складу учасників товариства. ТДВ може   бути ліквідоване  за  рішенням загальних зборів його учасників,  у тому числі у  зв’язку  зі  спливом  строку,  на  який  товариство  було створене,  а  також  за  рішенням суду – у випадках,  встановлених законом.

46.Правове положення повного товариства.

Повним є тов-во,  учасники   якого   відповідно   до укл-го між ними дог-ру здійснюють підпр-ку діяльність від імені тов-ва і солідарно  несуть  додаткову  (субсидіарну) відпов-сть іза  його  зобов’язаннями  усім  майном,  що їм належить. Особа може   бути   учасником   тільки   одного ПТ. Учасник ПТ не має права без згоди інших учасників вчиняти від свого імені та  у своїх інтересах або в інтересах третіх  осіб  правочини,  що є днорідними з тими,  які становлять предмет діяльності товариства. У разі порушення цього правила товариство має право за  своїм вибором  вимагати  від  такого учасника або відшкодування завданих товариству збитків, або передання товариству усієї вигоди, набутої за такими  правочинами. Найменування   ПТ має   містити імена (найменування) всіх його учасників,  слова “повне товариство”  або містити ім’я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів “і компанія”, а також слова “ПТ”. Засновницький договір ПТ створюється   і   діє на   підставі зас-го дог-ру, який підписується всіма його учасниками. Упр-ння діяльністю ПТ здійснюється  за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть  бути  передбачені  випадки,   коли   рішення   приймається більшістю голосів учасників. Кожний  учасник  повного  товариства має один голос,  якщо засновницьким договором не передбачений інший  порядок  визначення кількості голосів. Кожний учасник повного товариства,  незалежно від того, чи упов-ний він   вести   справи   тов-ва,    має    право ознайомлюватися   з   усією   документацією   щодо  ведення  справ тов-ва. Відмова від цього права чи його обмеження, зокрема за домовленістю учасників товариства, є нікчемною. У   разі   спору   між   учасниками   повного   товариства повноваження на ведення справ товариства, надані одному чи кільком учасникам, можуть бути припинені судом на вимогу одного чи кількох інших  учасників  товариства  за  наявності  для  цього  достатніх підстав,   зокрема   внаслідок   грубого   порушення    учасником, уповноваженим  на  ведення  справ товариства,  своїх обов’язків чи виявлення його нездатності до розумного ведення справ. На підставі рішення  суду  до  засновницького  договору  товариства  вносяться необхідні зміни. Прибуток та збитки повного товариства  розподіляються  між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або  домовленістю учасників. Позбавлення  учасника повного товариства права на участь у розподілі прибутку чи збитків не допускається.

47.Правове положення  командитного товариства.

КТ є  тов-во,  в  якому разом з учасниками,  які здійснюють від  імені  товариства  підприємницьку діяльність    і    солідарно    несуть   додаткову   (субсидіарну) відп-сть  за зобов’язаннями товариства  усім  своїм  майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах сум  зроблених  ними  вкладів  та  не  беруть  участі в діяльності товариства. Найменування командитного  товариства  має  містити  імена (найменування)    всіх   повних   учасників,   слова   “КТ ” або містити ім’я (найменування) хоча б одного  повного учасника  з доданням слів “і компанія”,  а також слова “КТ “.Якщо у найменування  КТ включене  ім’я вкладника, такий вкладник стає повним учасником товариства. До  командитного  тов-ва астосовуються положення про повне тов-во,  якщо інше не встановлено Цив-м Кодексом,  іншим законом. КТ створюється  і  діє  на  підставі засновницького договору.  ЗД підписується усіма повними учасниками. Якщо   внаслідок   виходу,   виключення   чи   вибуття   у  КТ залишився   один    повний    учасник, засновницький   договір   переоформляється  в  одноособову  заяву, підписану повним учасником. Якщо КТ створюється одним  повним  учасником,  то  установчим документом є одноособова заява (меморандум),  яка містить усі відомості,  встановлені  цією статтею для КТ. Правовий  статус  повних учасників КТ та їх відповідальність за зобов’язаннями товариства встановлюються положеннями ЦКодексу про учасників повного товариства. Особа   може   бути   повним  учасником  тільки  в  одному КТ. Повний учасник КТ  не може бути учасником повного товариства. Повний учасник   командитного   товариства   не   може   бути вкладником цього самого товариства. Сукупний розмір вкладів вкладників не повинен перевищувати 50% складеного капіталу повного товариства.На момент державної реєстрації КТ кожний із вкладників  повинен  зробити  вклад  у  розмірі,  встановленому законом. Управління діяльністю командитного товариства здійснюється повними учасниками.   Вкладники   не  мають  права  брати  участі  в  управлінні діяльністю  КТ т та  заперечувати  проти  дій повних учасників щодо управління діяльністю товариства.  Вкладники КТ можуть діяти від імені  товариства  тільки за довіреністю.

48.Економічні перетворення  відносин власності в процесі  сучасної економічної реформи. 

49.Форми власності  в Україні. 

Власність як науковий термін вживається у двох аспектах: в економ. і юрид.. В економічному – це присвоєння матеріальних благ, суть якого полягає в належності наявних засобів виробництва і одержува- них продуктів праці державі, окремим колекти- вам чи індивідам. Належність (присвоєння) у цьому випадку означає відношення суб’єкта присвоєння до певних матеріальних благ як до своїх, і відповідно відношення до них усіх інших осіб, як до чужих. Це матеріально-речовий аспект процесу присвоєння, який характеризує відношення людей до речі. Інший аспект прис- воєння матеріальних благ – це суспільні відносини власності, які характеризують відносини між людьми, що грунтуються на розмежуванні «мого» і «чужого».Суть його полягаг в пануванні власника над річчю і усуненні всіх інших суб’єк- тів від речі або, інакше кажучи, в недопущенні будь-яких перешкод власнику в здійсненні панування над річчю з боку невласника. Згідно ЗУ «Про власність» власність в У. виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. При цьому в законі встановлено, що всі форми влас- ності є рівноправними. Інакше регулюються відносини власності в КУ. По-перше, у К. (ст. 41, 116, 142, 143) щодо власності вживаються термі- ни «приватна», «державна» та «комунальна» і нічого не говориться про колективну власність. При цьому комунальна власність (власність територіальних громад сіл, селищ, міст) розгляда- ється відокремлено від державної. По-друге, на відміну від ЗУ «Про власність» у К говориться не про рівноправність форм власності, а про рів- ність перед законом усіх суб’єктів права власнос- ті. Зазначені новели зумовлюють необхідність внесення відповідних змін до Закону «Про влас- ність».

50.Поняття права власності. 

Власність як науковий термін вживається у двох аспектах: в економічному і юридичному. В економічному –  це присвоєння матеріальних благ, суть якого полягає в належності наявних засобів виробни- цтва і одержуваних продуктів праці державі, окремим колективам чи індивідам. Належність (присвоєння) у цьому випадку означає відношен- ня суб’єкта присвоєння до певних матеріальних благ як до своїх, і відповідно відношення до них усіх інших осіб, як до чужих. Це матеріально-речовий аспект процесу присвоєння, який хара- ктеризує відношення людей до речі. Інший аспект присвоєння матеріальних благ – це сус- пільні відносини власності, які характеризують відносини між людьми, що грунтуються на розме жуванні «мого» і «чужого». Згідно із ЗУ «Про власність» власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. При цьому в законі встановлено, що всі форми власності є рівноправними. Інакше регулюються відносини власності в КУ. По-перше, у КУ щодо власності вживаються терміни «приватна», «державна» та «комунальна» і нічого не гово- риться про колективну власність. При цьому комунальна власність (власність територіальних громад сіл, селищ, міст) розглядається відокремлено від державної. По-друге, на відміну від ЗУ «Про власність» у КУ говориться не про рівноправність форм власності, а про рівність перед законом усіх суб’єктів права власності. Зазначені новели зумовлюють необхідність внесення відповідних змін до ЗУ «Про влас- ність». Право власності визначається законом  як врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користуван ня і розпорядження майном. Володіння – це закріплення матеріаль- них благ за конкретними власниками – індивіда- ми і колективами, фактичне утримання речі у сфері господарювання цих осіб. Користування – це вилучення з речей їхніх корисних властивос- тей, які надають можливість задовольнити відпо- відні потреби індивіда чи колективу. Розпоряд- ження – це визначення влас ником юридичної або фактичної частки речі. Із цього можна зро- бити висновок, що право власності-це врегульо- вані законом суспільні відносини щодо володін- ня, користування і розпорядження майном. Пра- во власності в У. охороняється законом.Держава забезпеч. стабільність правовідносин власності.

51.Способи виникнення  і припинення права власності. 

Всі способи набуття  права власності, зазначені в  законодавстві, поділяються на первісні і похідні.

Первісними визначаються такі способи, коли пра во власності  виникає на річ вперше або незалеж- но від попередніх власників. До них належать,  зокрема, створення нової речі внаслідок виробни чої діяльності, націоналізація, реквізиція, конфіс- кація, вилучення безгосподарно утримуваного майна, безхазяйне майно, знахідка, скарб, бездо- глядна худоба. Похідними визнаються такі спосо би набуття права власності, за яких право нового власника грунтується на праві попереднього влас ника і виникає внаслідок волевиявлення остан -нього. В усіх випадках похідного набуття права власності має місце правонаступництво, тобто пе рехід прав від однієї особи до іншої. Найбільш поширений похідний спосіб набуття права влас- ності – передача майна за договором (поставки, купівлі-продажу, міни тощо). Підстави припинен ня права власності поділяються на такі, що зале- жать від волі власника (угоди щодо відчуження майна, повне споживання майна внаслідок корис- тування ним), і такі, що від неї не залежать (при -мусовий продаж чи примусове вилучення майна згідно із законом, загибель майна внаслідок стихійного лиха тощо).

52.Право приватної власності.

Суб’єктами права  приватної власності в Україні  є громадяни України,  громадяни  інших радянських республік, іноземні  громадяни

та особи без громадянства. Громадяни  інших радянських республік, іноземні громадяни та  особи  без громадянства  користуються правами і несуть обов’язки щодо належного їм на території України майна нарівні з громадянами України, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Іноземним громадянам та особам без громадянства  земельні Праця  громадян  є  основою  створення  i  примноження їх власності. Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному  виробництві,  індивідуальної  праці,  підприємницької діяльності,  вкладення  коштів  у  кредитні  установи,  АТ, а також на майно, одержане внаслідок успадкування  або укладення інших угод, не заборонених законом. Об’єктами ПП власності є жилі  будинки, квартири,  предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети  домашнього  господарства,  продуктивна і робоча худоба, земельні  ділянки,   насадження   на   земельній   ділянці,  засоби виробництва,  вироблена  продукція,  транспортні  засоби,  грошові кошти,  акції,  інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.  Об’єктами   права   власності  громадян  є  твори   науки, літератури та  мистецтва,  відкриття,  винаходи,  корисні  моделі, промислові   зразки,   раціоналізаторські  пропозиції,  знаки  для товарів і послуг та інші результати інтелектуальної праці.  Склад,  кількість  і  вартість  майна,  що  може  бути  у власності  громадян,  не  обмежується, крім випадків, передбачених законом.  Зак-ми   актами  У  може  бути  встановлено спеціальний  порядок набуття права власності громадянами на окремі види  майна, а також види майна, що не може перебувати у власності громадян. Громадяни мають право використовувати належне їм майно для ведення господарської та іншої не забороненої законом діяльності. Громадяни мають право передавати  належне їм  майно у тимчасове користування  іншим  громадянам,  ЮО та державі. Громадяни мають право відчужувати належне їм майно.  Умови і   порядок відчуження  національних,  культурних  та  історичних цінностей встановлюються  спеціальним законодавством  України. Право ПП може бути передано у спадщину громадянам, ЮО, державі

53.Право колективної  власності. 

Суб’єктами права  колективної власності  є  трудові  колективи державних    підприємств,    колективи    орендарів,    колективні підприємства,  кооперативи,  акціонерні  товариства,  господарські товариства,  господарські об’єднання, професійні спілки,політичні партії  та  інші  громадські   об’єднання,   релігійні   та   інші організації, що є юридичними особами.  Суб’єктами права колективної власності на землю є колективні с\г і підприємства, с\г кооперативи, садівницькі товариства,    с\г АТ, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних   сільськогосподарських підприємств. Право    колективної    власності    виникає на   підставі: добровільного об’єднання  майна громадян  і  юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об’єднань;  передачі державних підприємств в оренду; викупу   колективами   трудящих   державного  майна;  перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі  майна  державного  підприємства  у  власність  трудового колективу,   державних   субсидій;   пожертвувань    організацій і громадян, інших цивільно-правових угод. У  колективну  власність   можуть   бути    передані    землі колективних   с\г   підприємств, с\г   кооперативів, с\г АТ  , у тому числі створених на базі радгоспів та інших  державних    с\г  підприємств,    землі садівницьких  товариств – за  рішенням  загальних    зборів    цих підприємств,  кооперативів,   товариств Об’єктами  права  власності  колективу  орендарів є вироблена продукція, одержані доходи та інше майно, придбане  на  підставах, не заборонених законом. У   власності   колективного  підприємства  є  вироблена продукція, одержані  доходи,  а також інше  майно,  придбане  на підставах, не заборонених законом. Об’єктами права власності господарського товариства, що  є ЮО, є грошові та майнові внески його членів, а також майно,  набуте  внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом. Об’єктом  права   власності   господарського   об’єднання підприємств   і   організацій  (концерну,  асоціації,  галузевого,міжгалузевого  регіонального  об’єднання)  є  майно,   добровільно передане  йому  підприємствами  й  організаціями, а також набуте в результаті господарської діяльності  та  на  інших  підставах,  не заборонених законом. Об’єктами  права  власності громадських об’єднань, у т.ч. профспілок, благодійних та інших громадських фондів тощо. Об’єктами   права  власності  релігійної  організації є культові споруди, предмети релігійної  обрядовості,  благодійного, культурно-просвітницького і виробничого призначення, жилі будинки тощо. Колективний  власник  самостійно  володіє, користується і розпоряджається об’єктами власності, які йому належать. Право   колективної  власності  здійснюють  вищі  органи управління власника (загальні збори, конференції, з’їзди тощо). Окремі  функції  по господарському управлінню колективним майном може бути покладено вищими органами управління власника  на створювані ними органи.