Правова характеристика об’єктів цивільних прав. Специфіка їх участі в цивільних правовідносинах

      В Україні  можуть випускатися такі види  казначейських зобов'язань: 

• довгострокові (від 5 до 10 років);
• середньострокові (від 1 до 5 років);
• короткострокові (до 1 року).

Рішення про випуск короткострокових казначейських зобов'язань приймається  Міністерством фінансів України.

Відповідно до Порядку  застосування векселів Державного казначейства, затвердженим постановою Кабінету Міністрів  України 27 червня 1996 здійснено перші  випуски спеціального виду казначейських  цінних паперів - векселів Державного казначейства.

Ощадним сертифікатом визнається письмове свідоцтво банку про  депонування грошових коштів, яке  засвідчує право вкладника на отримання після закінчення встановленого  терміну депозиту і відсотків  по ньому.

      Законодавство  України передбачає наступні  види ощадних сертифікатів:

1. строкові (під певний договірної відсоток на певний строк);
2. до запитання;
3. іменні;
4. на пред'явника.

Іменні сертифікати не підлягають обігу, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.

В Україні ощадні сертифікати  існують, як правило, у паперовій  формі.

Інвестиційний сертифікат - це цінний папір, який випускається інвестиційним  фондом або інвестиційною компанією  і дає його власникові право на отримання доходу у вигляді дивідендів.

Правовий статус інвестиційних  сертифікатів нормативно закріплений  у Положенні про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженому  Указом Президента від 19 лютого 1994 року «Про інвестиційні, фонди та інвестиційні компанії».

Інвестиційні сертифікати  можуть бути: іменними, на пред'явника.

Вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове  зобов'язання векселедавця сплатити після  настання терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

В Україні можуть випускатися  і звертатися простий і перекладний  вексель.

Простим векселем називається  вексель, за яким зобов'язання безумовної сплати зазначеної в ньому суми бере на себе особа, яка видала вексель (векселедавець).

Простий вексель називають  ще соло-векселем, що не зовсім вірно. Соло-вексель, це вексель, виданий в одному примірнику, уніату, на противагу векселем, виданим  в декількох екземплярах (зразках), а по відношенню до простого векселя - це вексель, на якій є тільки один підпис - підпис платника (векселедавця).

      Переказним  векселем називається вексель,  за яким зобов'язання сплати  зазначеної суми перекладається  на третю особу, якій векселедавець  дає просту і нічим не обумовлену  пропозицію сплати цієї суми  кредитору (векселедержателю).

Приватизаційні папери з'явилися  в Україні після прийняття  Верховною Радою пакету законів, спрямованих на приватизацію державного майна: «Про приватизацію майна державних підприємств», «Про приватизацію невеликих державних підприємств», «Про приватизаційні папери».

Ці державні цінні папери засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частини майна державних підприємств, державного житлового фонду та земельного фонду.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про приватизаційні папери» випускаються приватизаційні папери трьох видів: майнові сертифікати, житлові чеки, земельні бони [13,c.-24].

Право на отримання у власність  приватизаційних паперів мають  усі громадяни України, які постійно проживали або переїхали на постійне проживання в Україну до 1 січня 1992 року.

З метою захисту майнових інтересів власників передбачено  випуск лише іменних приватизаційних  паперів.

Приватизаційні папери не підлягають вільному обігу. Вони не можуть бути використані для здійснення розрахунків або як заставу для  забезпечення платежів або кредиту.

Дивіденди або відсотки на приватизаційні папери не нараховуються.

Приватизаційні папери можуть обмінюватися на документи, що свідчать право власності на придбані об'єкти приватизації особисто громадянами  або ж через фінансових посередників (інвестиційні фонди і компанії, довірчі товариства).

Цінними паперами є і квитки грошово-речової лотереї, на які  припав виграш, оскільки вони містять  в собі зобов'язання емітента виплатити  пред'явнику певну грошову суму або  надати конкретну річ.

У цивільному обороті можуть звертатися і інші види цінних паперів, випущених відповідно до чинного  законодавства.

В юридичній літературі з  питанням правової природи без документарних  цінних паперів часто відправною тезою догматичних міркувань  є сентенція про поширення  правового режиму цінних паперів  на «без документарні цінні папери». [53, c.32,46-47].

Цінний папір як об’єкт речового права характеризується наявністю  документарної форми, формального  характеру та нерозривного зв’язку  між документом та посвідченим ним  правом. Однак у випадку з без  документарними цінними паперами ці ознаки очевидно втрачаються. По-перше  оборотоздатність прав, які звільнилися  від матеріальної оболонки, більше не опосередковуються передачею  речового субстрату. По-друге ознаки формальності зумовлена зникненням формалізованого документа. По-третє, зникнення нерозривного зв’язку між правом, вираженим у папері, та документом виявляється і в зникненні ознаки презентації, яка означає, що передача та здійснення цього права можливі лише при пред’явлені документа.

По суті без документарні цінні папери слід розглядати в руслі  загально цивілістичної тенденції  до використання речового – правових конструкцій у відношенні зобов’язальних прав.

Сам факт існування такого об’єкта цивільних правовідносин, як без документарні цінні папери, є наслідком визнання оборотоздатності зобов’язальних прав, інакше це явище  явно випадало б з існуючого правого  поля. Слід підкреслити, що поява нових  об’єктів цивільного обігу не призводить до зникнення традиційних цінних паперів у класичному розумінні, зокрема на пред’явника та ордерних, а отже, зберігаються права на них. Важко уявити їх у без документарній  формі існування, так само як і  передачу в іншому порядку ніж  на індосамент. Слід наголосити, що без  документарні цінні папери через  повну відсутність речових елементів  принципово не можуть бути віднесені  до категорії рухомих речей, без  створення юридичної фікції, проте  і не можуть вважатися звичайними об’єктами цивільного права. [ 54., c.95-97].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 4. Інші об’єкти  цивільних прав.

4.1 Послуги та  інші дії як об’єкти цивільних  правовідносин.

Дії (їх результати) та послуги (як різновид дії) є об'єктами цивільних прав переважно у зобов'язальних правовідносинах, тобто при виникненні зобов'язань особи, що витікають з договору чи іншого юридичного факту. Наприклад, особа може бути зобов'язана здійснити певні дії (роботу) з будівництва споруди за договором підряду або надати послуги без матеріалізованого, але з корисним результатом: здійснити перевозку вантажу, надати консультацію правового чи фінансового характеру, укласти угоду тощо.

Об'єктом цивільних прав є дії (послуги) та результати дій  або ж результати робіт (ст.177 ЦК). Послуга є різновидом правомірних  дій і трактується як діяльність, здійснювана з метою виконання  цивільного обов'язку і не пов'язана  зі створенням матеріального блага [3,c.41].

Послуги, що надаються один одному учасниками цивільного обігу, різноманітні, послуги фактичного характеру (перевезення), послуги юридичного характеру (діяльність повіреного), послуги, Що містять елементи фактичного і юридичного порядку (діяльність експедитора).

Об'єктом правовідносин  може бути також результат дій (результат  робіт). У цьому разі під роботами слід вважати дії, спрямовані на досягнення матеріального результату, що може полягати в створенні речі, її переробці  чи обробці тощо. Результат роботи заздалегідь визначений у договорі сторін і визначається насамперед особою, що замовила виконання роботи. Що ж  стосується способу виконання роботи, то він за загальним правилом визначається виконавцем.

Іноді ототожнюють послуги  і результати дій (робіт), зазначаючи, що послуга — це дія, внаслідок  якої створюється матеріальний предмет.

Проте такий підхід видається  неправильним. Результат дій (роботи) є самостійним об'єктом цивільних  правовідносин. Це має місце в  тих випадках, коли кредитора цікавить саме кінцевий результат. Об'єктом тут  може бути як матеріальний, так і  нематеріальний результат. Власне, розмежування дій (послуг) і результатів дій знайшло відображення і у переліку об'єктів цивільних прав, запропонованому в ст.177 ЦК.

Послуга, на відміну від  роботи, являє собою дії чи діяльність, здійснювані за замовленням, що не мають  матеріального результату (наприклад, діяльність зберігача, комісіонера, перевізника  тощо). Слід мати на увазі, що деякі послуги  можуть мати матеріальний результат, але  цей результат невіддільний від  самої дії чи діяльності.

Варто також звернути увагу  на таку специфіку дії — об'єкта цивільних прав, як те, що уповноважена особа може вимагати певної поведінки  також від іншої конкретної особи  або осіб. Дія є об'єктом лише зобов'язального права. Водночас у  деяких випадках його об'єктом може бути і бездіяльність. Тому можна  говорити про поведінку особи  як об'єкт цивільних правовідносин.

У договорах може йтися  також про комплексний предмет, який стосується і речей, І дій. Наприклад, укладено договір найму квартири, — об'єктом цього правовідношення є житло (річ). Але в процесі користування житлом наймачеві надаються різні послуги (скажімо, провадиться ремонт жилого приміщення). В цьому випадку об'єктом відповідних правовідносин необхідно визнати також дії (послуги), здійснення яких наймач може вимагати від наймодавця.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.2 Результати  творчої діяльності як об’єкти  цивільних правовідносин.

Результатами творчої  діяльності є твори науки, літератури, мистецтва незалежно від форми, призначення, цінності, а також способу  відтворення.

Вони стають об'єктами цивільних  прав лише при втілені в певні  речі (рукопис, картина, креслення, запис  на плівку тощо), тобто коли набувають  форми, яка може бути сприйнята без  присутності автора.

Результати творчої діяльності є також відкриття, винахід, раціоналізаторська пропозиція і промисловий зразок. Ці продукти стають об'єктами цивільних  прав з моменту визнання їх такими і відповідного оформлення.

До об'єктів цивільних  прав належать результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об'єкти права інтелектуальної власності (ст. 199 ЦК). Зокрема, продуктами творчої  діяльності є твори науки, літератури, мистецтва незалежно від форми, призначення, цінності, а також способу  відтворення.

Загальні положення про  охорону інтелектуальної власності  передбачені ст.ст.23, 24 Конституції. Відносини щодо цих об'єктів також  регулюються спеціальними законодавчими  актами, які визначають умови виникнення, використання, передачі, захисту цих  прав (закони України від 23 грудня 1993 р. «Про авторське право і суміжні права»; від 15 грудня 1993 р. «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та інші) [1,c.- 9].

На перший погляд видається, що в ЦК результати інтелектуальної, творчої діяльності розглядаються  як вид нематеріальних благ (ст.199 міститься  в гл. 15 ЦК, яка називається «Нематеріальні блага»).

Проте правова природа  цього виду об'єктів цивільних  прав, безсумнівно, є складнішою, ніж  об'єктів матеріальних прав, про  що свідчить позначення їх (знов-таки в  ЦК) як Інтелектуальної власності і вміщення книги четвертої ЦК «Право інтелектуальної власності»  після книги «Право власності та інші речові права». У зв'язку з цим більш правильною видається оцінка результатів інтелектуальної, творчої діяльності як комплексного за своїм характером об'єкта, який включає як немайнові, так і майнові права (право на авторство, право на опублікування твору, право на авторський гонорар тощо).

При цьому необхідно враховувати, що за загальним правилом результати інтелектуальної, творчої діяльності лише тоді стають об'єктами цивільних  прав, коли вони отримують матеріальне  втілення (рукопис, картина, книга, креслення) або іншим чином виражаються  в об'єктивній формі (відеозапис, фонограма  тощо), тобто стають доступними для  сприйняття іншими особами. Водночас не можна ототожнювати результати Інтелектуальної, творчої діяльності і речі, в яких вони втілені матеріально, як об'єкти цивільних прав. Наприклад, право  власності на картину переходить до покупця, у той час як авторське  право зберігається за художником, малярем, що створив цю картину.

Варто також звернути увагу  на особливості легітимації як об'єктів  цивільних прав результатів інтелектуальної, творчої діяльності. Зокрема твори  літератури, науки і мистецтва  стають об'єктами цивільних прав з  моменту їх створення; винаходи, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції — з моменту кваліфікації їх як результатів Інтелектуальної праці  у встановленому порядку відповідними компетентними органами.

Результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об'єкти права Інтелектуальної власності  створюють цивільні права та обов'язки відповідно до книги четвертої ЦК та інших законів, що регулюють відповідні цивільні відносини.