Правова характеристика об’єктів цивільних прав. Специфіка їх участі в цивільних правовідносинах

Міністерство  освіти і науки України

Міжнародний науково-технічний  університет

імені академіка  Ю.Бугая

 

 

Факультет лінгвістики і  права

Кафедра права України

 

Курсова робота

з дисципліни «Цивільне право»

на тему:

 

 «Правова характеристика об’єктів цивільних прав.

 Специфіка  їх участі в 

цивільних правовідносинах»

 

 

 

 

                                                       Виконала:

студентка 2-го курсу, групи  П-91   

                                                               Ягофарова Поліна Петрівна

                                                                 Керівник роботи:                                                                               

Доцент МНТУ

                                                             Самусєва Л.О.

 

Київ, МНТУ - 2011

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………    3

Розділ 1. Поняття та класифікація об’єктів цивільних  прав……………..    6

1. Поняття та суть об’єктів цивільних прав…………………………...    6
2. Класифікація об’єктів цивільних прав…………………………….   11
3. Оборотоздатність об’єктів цивільних прав………………………..   15

Розділ 2. Речі як об’єкти цивільних прав. Майно.……..........................…..   17

             2.1 Поняття речі ……………….………………………………………..   17

            2.2 Класифікація речей та їх значення ……………… ……..…………   19

           2.3 Майно як об’єкти цивільних прав………………………………….  25

Розділ 3. Гроші та цінні папери як об’єкти цивільного права……….. … .  28

           3.1 Гроші як об’єкти цивільного права…………………………………..  28

           3.2 Валютні цінності як об’єкт цивільних прав  ………………………..   31

3.3 Поняття та основні види цінних паперів………….…………………   33

Розділ 4. Інші об’єкти цивільних прав………………………………………. 41

           4.1 Послуги та інші дії як  об’єкти цивільних правовідносин………….   41

           4.2 Результати творчої діяльності  як об’єкти цивільних 

                 Правовідносин………………………………………………………..    43

           4.3 Особисті немайнові блага як  об’єкти цивільних правовідносин….    47

                                                                                                                                                                        Висновки…………………………………………………………………………  50

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність  дослідження полягає в тому, що в Цивільному Кодексі 2003р.  вперше була дана розширена класифікація об’єктів цивільного права та їх правова характеристика.  Не дивлячись на це, поняття об'єкта є дискусійним та розглядається під різними кутами зору. Так, окремі види об'єктів цивільних прав, такі як інформація, послуги тощо, розглядаються не в системі об'єктів, а лише у відповідних розділах договірного права. А тому, на мою думку класифікація об’єктів потребує нагального розширення.

На сучасному етапі  розвитку Україна стоїть на дорозі до створення правової демократичної  держави. А цивільні правовідносини – це основний шлях рішення проблем  у демократичній державі.

Мета дослідження. Метою дослідження є поглиблене вивчення загальнотеоретичних уявлень стосовно сутності, завдань, ознак та різновидів  природи речей, їх цивільно-правовий обіг, класифікація об’єктів цивільних прав, що є необхідним для вдосконалення правового регулювання відносин, що виникають стосовно об’єктів цивільних прав.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини що складаються у процесі функціонування об’єктів цивільних прав, їхнє функціонування та правове регулювання.

  Предметом дослідження.  Теоретичні проблеми речового права набувають особливої практичної значимості. Ці проблеми і є предметом дослідження в даній курсовій роботі. А також тенденції розширення класифікацій та видів об’єктів цивільного права.  

Методи дослідження.  Методологічну основу курсової роботи  становить низка філософських, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів щодо об’єктів цивільних правовідносин. В процесі виконання курсової використовувались нормативні акти, зокрема Конституція України, Цивільний кодекс України, закони і підзаконні акти, які врегульовують окремі сторони теми, що розглядається, зокрема, Закон України “Про власність”, а також навчальні посібники з цивільного права.

При написанні роботи мною були використані роботи таких відомих  вчених цивілістів як Алексеева С. С., Дзери О.В., Кузнєцовой Н.С., Йоффе О. С., Красавчикова О. А., та інших.

Сформульовані в курсовій роботі теоретичні висновки ґрунтуються на загальних досягненнях юридичної науки, у тому числі на результатах досліджень вітчизняних та зарубіжних цивілістів, фахівців інших галузей правової науки.

Емпіричною базою дослідження  є чинне законодавство України.

Ступінь розробленості  проблеми. Проблемою визначення класифікації цивільних правовідносин вже досліджували в науці цивільного права України і досліджують зараз. Аналізом деяких аспектів цієї проблеми займалися Ємельянов В.П., Бірюков І.А., Шевченко Я.М. Проблему дії цивільного закону висвітлювали у своїх роботах Знаменський Г., Харитонов Є.О. та інші. Але на сучасному етапі розвитку України недостатньо розроблено в наукових дослідженнях визначення місця об’єктів цивільних прав, тому вважається доцільним освітити цю проблему у цієї роботі.

Дослідження   об’єктів цивільно-правових відносин завжди були в центрі уваги юридичної науки. 

Прийняттям нового Цивільного кодексу України починається  новий етап розвитку нового суспільства  – суспільства, яке ґрунтується  на фундаментальних принципах справедливості, добросовісності та розумності.

Об’єкти цивільних правовідноси надають суб’єктам громадянського суспільства можливість реалізовувати  свої життєво важливі права, такі як право власності, право на житло, майнові та інші права.

Юридичні і фізичні  особи вступають у цивільно-правові  відносини з метою задоволення  своїх потреб та інтересів. Об'єктами цивільних прав є все те, з приводу  чого складаються цивільні правовідносини і на що спрямовані суб'єктивні цивільні права та суб'єктивні цивільні обов'язки. Будь-який об'єкт повинен задовольняти потреби й інтереси учасників  цивільних правовідносин, в іншому разі він не розглядатиметься як об'єкт  цивільного права.

Об'єкти цивільних прав за правовим режимом і цільовим призначенням поділяють, зокрема, на такі види: речі, включаючи гроші, валютні цінності та цінні папери, інше майно, у тому числі майнові права, дії (роботи) та послуги, результати духовної та інтелектуальної  діяльності, службова та комерційна таємниця, особисті немайнові блага, а також  інші матеріальні та нематеріальні  блага.

Цивільне право є основою  правової системи будь-якої держави. Цивільно-правові відносини є  основою сучасного суспільства, оскільки врегульовують особисті майнові  і немайнові відносини між  членами такого суспільства, тобто  максимальний об’єм таких відносин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  1. Поняття  та класифікація об’єктів цивільних  прав

1. Поняття та суть об’єктів цивільних прав

З початку ХХІ століття в Україні спостерігається бурхливий  розвиток науки цивільного права. Незважаючи на порівняно короткий проміжок часу, що сплинув, виникла нагальна необхідність у підготовці новітніх розробок з  цивільного права, що обумовлено кількома причинами.

       По-перше,  за цей період прийнято низку  нових законів та нормативно-правових  актів, які по-новому врегулювали  окремі цивільні правовідносини.

      По-друге,  в правовій системі України  сформувалися певні нові правові  інститути, що вимагають правового  аналізу.

      По-третє,  цивілістична наука сформулювала  нові погляди на відповідні  проблеми цивільного права, що  має бути враховано у разі  тлумачення та застосування дискусійних  положень.

Варто відзначити, що більшість  учених радянської та пострадянської доби, які досліджували правовідносини, небезпідставно вказували на той  факт, що проблема об’єкта правовідносин в теорії права належить до однієї з найбільш складних. Тут усе піддається сумніву, починаючи від того, чи потрібна взагалі така категорія, як об’єкт правовідносин, і закінчуючи питанням, що ж слід розуміти під об’єктом правовідносин. Вважаємо, що із зазначеною точкою зору вченого погодитись не можна, на підтвердження чого наведемо такі аргументи.

По-перше, якщо правовідносини, на відміну від норми діючого  об’єктивного права, мають не абстрактний, а конкретний характер, залишається  незрозумілим, чому об’єкт правовідносин  учений визначає як абстрактний зміст  норми діючого об’єктивного права; і по-друге, конкретні суб’єктивні  права та конкретні юридичні обов’язки  не можуть виступати як предмет правовідносин, оскільки, будучи самостійним структурним  елементом, становлять юридичний зміст  останніх.

        Складність  і дискусійність теорії об’єкта правовідносин, на думку

В. М. Протасова, пояснюється  не лише складністю предмета дослідження, але й недосконалістю методологічних підходів, відставанням у розвитку категоріального апарату. Остання  обставина, до речі, є причиною багатьох теоретичних ускладнень і дискусій у правознавстві. Вдосконалення понятійного строю юридичної науки має бути постійно у сфері уваги вчених як особлива теоретико - правова проблема [48, с. 53].

Яскравим підтвердженням цьому є хоча б той факт, що вчені по-різному оцінюють можливості філософської категорії «об’єкт» у  дослідженні проблеми об’єкта правовідносин  — від повного заперечення  її значення до абсолютизації.

Так, зокрема, С. С. Алєксєєв вважає, що стосовно правовідносин термін «об’єкт» міг би бути замінений і іншим, що тут має місце лише термінологічна схожість, а поняттю об’єкта правовідносин притаманний особливий, спеціально-юридичний зміст. Учений аргументує свій погляд тим, що в юридичній науці категорія об’єкта безпосередньо не пов’язується з суб’єктом, а розуміється в іншому, спеціальному плані — об’єкти розглядаються стосовно правовідносин [41, с. - 155].

Виходячи з цих доводів, автор фактично ототожнює об’єкт правовідносин з предметом навколишнього  світу, тобто матеріальним або нематеріальним благом, з приводу якого склалися правовідносини .

На мою думку, з наведеною вище точкою зору автора погодитись не можна, оскільки її аргументація є явно недостатньою. На підтвердження цієї тези можуть служити такі докази. По-перше, поняття «об’єкт» використовується у правовій сфері не лише стосовно правовідносин. По-друге, в усіх випадках у правовій теорії об’єктом прийнято вважати явище, яке зазнає впливу з боку іншого юридичного явища, хоча від останнього і не вимагають відповідності філософським ознакам суб’єкта. На цій підставі виділяються, наприклад, об’єкти суб’єктивних юридичних прав і обов’язків, об’єкти правопорушень, об’єкт правового регулювання. Тому основний зміст категорії «об’єкт» зберігається і в праві. Крім того, необхідно враховувати, що у сфері правового регулювання практично за кожним активно діючим явищем, будь то об’єктивне право або суб’єктивне, стоїть людина, її активність. І найбільшою мірою закономірності філософського зв’язку «суб’єкт — об’єкт» прийнятні до правовідносин, оскільки в них безпосередньо діють люди . По-третє, розуміння об’єкта правовідносин як предмета навколишнього світу, тобто матеріального або нематеріального блага, з приводу якого (стосовно якого) склалися правовідносини, не відповідає моністичній і лише частково узгоджується з плюралістичною концепцією об’єкта правовідносин.

На   противагу   позиції   С. С. Алексєєва,   інший російський правник

А. П. Дудін категорично наполягає на необхідності в розробці самостійної правової категорії об’єкта правовідносин керуватися загальним філософським розумінням об’єкта. «Загальнофілософська категорія «об’єкт» являє собою той фундамент, ту наукову основу, відштовхуючись від якої, як від єдиного вихідного начала, можна йти далі, вирішувати, зокрема, проблему об’єкта правовідносин. Користуючись категорією «об’єкт» як доказаним, як сходинкою до пізнання конкретного, і міцно дотримуючись цієї принципової основи, можна йти далі, до з’ясування специфіки об’єкта правових відносин»[38,-128 с].