Правова характеристика об’єктів цивільних прав. Специфіка їх участі в цивільних правовідносинах

При цьому автор підкреслює, що «…філософія співвідносить об’єкт лише з суб’єктом, тобто не з усяким явищем, а лише з таким, яке наділене свідомістю та волею, з людиною» . Враховуючи це положення, А. П. Дудін виступив проти співвіднесення об’єкта з правовідносинами в цілому («правовідносини — об’єкт»), оскільки правовідносини, на його думку, не відповідають філософським ознакам суб’єкта. Він вважає, що на об’єкт впливають суб’єкти правовідносин за схемою: суб’єкт — об’єкт — суб’єкт [3, с. 17, 21–22, 29, 33].

Об’єкт правовідносин, на думку автора, відрізняється від  об’єкта в загально філософському  розумінні лише тим, що на останній «впливає суб’єкт, поведінка якого  детермінується зовнішнім світом (і самим об’єктом), а на об’єкт правовідносин впливає суб’єкт правовідносин, тобто такий суб’єкт, поведінка якого детермінується не безпосередньо об’єктом правовідносин, а правом».

У підсумку А. П. Дудін сформулював таке визначення об’єкта правовідносин: «Об’єкт правовідносин — це предмет, на який спрямована діяльність суб’єктів правовідносин, здійснювана в процесі реалізації ними своїх юридичних прав і обов’язків» . Сам по собі цей висновок знаходиться в руслі тих методологічних передумов, які покладені в основу дослідження. Однак зовсім несподівано, з точки зору логіки своїх міркувань і сформульованого загального визначення об’єкта, А. П. Дудін погоджується з існуючим в літературі поділом об’єктів правовідносин на: 1) речі (матеріальні блага), тобто предмети, що мають просторові межі; 2) продукти духовної творчості (результати авторської, винахідницької та раціоналізаторської діяльності); 3) особисті нематеріальні блага (ім’я, честь, гідність); 4) дії (утримання від дій) суб’єктів правовідносин; 5) результати дій суб’єктів правовідносин [38, с. 76].

Так, відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) цивільними є особисті немайнові  та майнові відносини, засновані  на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Тобто тут виділяються дві  групи відносин без поділу особистих  немайнових відносин на два види. І  хоч ці дві групи за своїм змістом  різнорідні, але їх об'єднує єдність  правових умов, на яких вступають у  ці відносини суб'єкти цивільного права.

Це водночас означає, що відносини, які не мають зазначених ознак  не повинні регулюватися цивільним  законодавством, якщо інше прямо не передбачено законом. Так, не можуть вважатися предметом цивільного права відносини з приводу  оподаткування, щодо використання бюджетних  коштів тощо, хоч вони і є майновими, але регулюються податковим, фінансовим правом. У Цивільному кодексі України  немає орієнтовного переліку відносин, що регулюються цим Кодексом. Для  їх встановлення можна проаналізувати конкретні статті ЦК. Проте, якщо врахувати, що цивільні правовідносини регулюються  не лише нормами ЦК, а й нормами  багатьох інших законів та нормативно-правових актів, то стане очевидною недостатність  такого підходу. Між тим, цивілістична наука ще не сформулювала однозначних  поглядів щодо правової природи усіх суспільних відносин, які мають входити  до предмета цивільно-правового регулювання. Тому необхідно з’ясувати безпосередні об’єкти регулювання цивільного права.

Поняття «об'єкт права» в юридичній літературі вживається у різних значеннях.

По-перше, про «об'єкт права» говорять як про елемент правовідносин, по-друге, — як про суспільні відносини, які в конкретних умовах підлягають правовому регулюванню. В даному випадку йтиметься про об'єкти цивільних прав як елементи цивільних правовідносин.

Юридичні і фізичні  особи вступають у цивільно-правові  відносини з метою задоволення  своїх потреб та інтересів. Об'єктами цивільних прав є все те, з приводу  чого складаються цивільні правовідносини і на що спрямовані суб'єктивні цивільні права та суб'єктивні цивільні обов'язки. Будь-який об'єкт повинен задовольняти потреби й інтереси учасників  цивільних правовідносин, в іншому разі він не розглядатиметься як об'єкт  цивільного права.

Об’єктами цивільних прав відповідно до положень статті 177 нового Цивільного кодексу України  визначено  речі, в тому числі гроші та цінні  папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а  також інші матеріальні й нематеріальні блага [3, с. – 65].

Отже об'єкти цивільних  правовідносин — це матеріальні та нематеріальні блага або предмет їх створення, що складає предмет діяльності суб'єктів цивільного права. Питання визначення та систематизації об'єктів цивільних прав є одним із найменш розроблених у цивільному праві, оскільки саме загальнофілософське поняття об'єкта є дискусійним та розглядається під різними кутами зору. Так, окремі види об'єктів цивільних прав, такі як інформація, послуги тощо, розглядаються не в системі об'єктів, а лише у відповідних розділах договірного права.

Загальним для всіх об'єктів  суб'єктивних цивільних прав є їх призначення для єдиної мети —  здатності задовольняти законні  інтереси суб'єктів приватних прав.

Різні об'єкти цивільних  прав можуть задовольняти різноманітні інтереси (майнові або немайнові), але саме призначення об'єктів  може бути неоднаковим у різних випадках — у вигляді використання фактичних, природних його якостей, екстракцією  його споживчої вартості; у вигляді  експлуатації соціальних якостей об'єкта, а саме шляхом реалізації його обмінної вартості.

2. Види об’єктів цивільних прав

Об'єкти цивільних прав за цільовим призначенням  поділяються  на такі види:

• речі, виключаючи гроші, валютні цінності та цінні папери;
• інше майно, у тому числі майнові права;
• дії ( роботи ) та послуги;
• результати творчої діяльності;
• службова та комерційна таємниця;
• особисті немайнові блага.

Під речами у цивільному праві мають на увазі всі предмети матеріального світу, які можуть задовольняти певні потреби людини і бути в її володінні.

Речі, залежно від особливостей їх правового режиму, поділяються  на такі види:

1. засоби виробництва і предмети споживання, вилучені з цивільного обороту, обмеженні в обороті або не вилучені з цивільного обороту;
2. індивідуально визначені і родові;
3. заможні і незаможні;
4. споживні і не споживні;
5. подільні і неподільні;
6. головні і приналежність;
7. плоди і доходи;
8. гроші;
9. власні цінності та цінні папери;

10)нерухомі та рухомі речі. 

     За критерієм  їх оборотоздатності об'єкти цивільних  прав можна поділити на три  види:

1. об'єкти, які обертаються вільно;

     2) об'єкти, які  обмежені в обігу;

     3) об'єкти, вилучені  з обігу.

     Вилучення  речей з цивільного обороту  означає, що деякі об'єкти можуть  належати на праві власності  лише певним суб'єктам цивільного  права (напр., надра, води і ліси - є виключна власність народу України) [2,c.34].

Обмеження речей у цивільному обороті полягає в тому, що право  власності на певні речі може бути передані іншій особі лише за умов, непередбачених законом (наприклад придбання зброї, вибухових, радіоактивних речовин, сильнодіючих отрут тощо).

Під майном розуміють певну річ або їхню сукупність, у тому числі гроші і цінні папери. Під майном розуміється також комплекс речей  підприємство, як єдиний майновий комплекс.

Термін «майно» охороняється також сукупністю майнових прав,які належать певній особі.

Грошам властиві ознаки рядових  і подільних речей.  Як об’єкт права гроші виконують переважно  платіжну функцію, але можуть виступати  як самостійний об'єкт правовідносин (договір подяки, заповіт у кредитних  установах).

Валютні цінності - це визначені  законом певні види майна. До валютних цінностей відносяться: валюта України, іноземні валюти та монетарні метали.

  Валюта України це є, власне, грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також грошові знаки, які вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки які перебувають в обігу.

Валютними цінностями є кошти  на рахунках,у внесках в банківських  та інших кредитно-фінансових установах  на території України, платіжні документи ( акції, купони до них, бони, векселі), боргові  розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи, виражені в грошових знаках, які  перебувають в обігу та є законним засобом на території України. Тем  ж саме - що до іноземної валюти яка  є платіжним засобом на території відповідної іноземної держави [13, c.57].

До монетарних металів  відносяться: золото і метали мідієво - платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів.

Послуга є різновидом правомірних  дій і трактується як діяльність, здійснювана з метою виконання  цивільного обов'язку і не пов'язана  зі створенням матеріального блага.

Послуги, що надаються один одному учасниками цивільного обігу, різноманітні, послуги фактичного характеру (перевезення), послуги юридичного характеру (діяльність повіреного), послуги, Що містять елементи фактичного і юридичного порядку (діяльність експедитора).

Об'єктом правовідносин  може бути також результат дій (результат  робіт). У цьому разі під роботами слід вважати дії, спрямовані на досягнення матеріального результату, що може полягати в створенні речі, її переробці  чи обробці тощо. Результат роботи заздалегідь визначений у договорі сторін і визначається насамперед особою, що замовила виконання роботи. Що ж  стосується способу виконання роботи, то він за загальним правилом визначається виконавцем.

Іноді ототожнюють послуги  і результати дій (робіт), зазначаючи, що послуга — це дія, внаслідок  якої створюється матеріальний предмет.

До об'єктів цивільних  прав належать результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об'єкти права інтелектуальної власності (ст. 199 ЦК). Зокрема, продуктами творчої  діяльності є твори науки, літератури, мистецтва незалежно від форми, призначення, цінності, а також способу  відтворення.

Загальні положення про  охорону інтелектуальної власності  передбачені ст.ст.23, 24 Конституції. Відносини щодо цих об'єктів також  регулюються спеціальними законодавчими  актами, які визначають умови виникнення, використання, передачі, захисту цих  прав (закони України від 23 грудня 1993 р. "Про авторське право і  суміжні права"; від 15 грудня 1993 р. "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" та інші) [8, c. 79-81].

Результатами творчої  діяльності є твори науки, літератури, мистецтва незалежно від форми, призначення, цінності, а також способу відтворення. Вони стають об'єктами цивільних прав лише при втілені в певні речі (рукопис, картина, креслення, запис на плівку тощо), тобто коли набувають форми, яка може бути сприйнята без присутності автора.

Результати творчої діяльності є також відкриття, винахід, раціоналізаторська пропозиція і промисловий зразок. Ці продукти стають об'єктами цивільних  прав з моменту визнання їх такими і відповідного оформлення.

Службова таємниця — це узагальнений перелік відомостей, доступ до яких обмежений колом виконавців певних службових обов'язків, яким розголошення цих відомостей заборонене. Збереження таємниці службової інформації не зумовлене  її комерційною цінністю (хоча сама ця інформація може мати комерційний  характер). Заборона на розголошення ґрунтується  на нормах законодавства, що регламентує  окремі сфери діяльності.

Статтею 420 Цивільного кодексу  України визначено, що комерційна таємниця є одним з об'єктів інтелектуальної  власності. Відповідно майнові права  інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визнала інформацію комерційною  таємницею, якщо інше не встановлено договором [3,c.56-66].

Умисне розголошення комерційної  або банківської таємниці без  згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною  або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших  особистих мотивів і завдало  істотної шкоди суб'єкту господарської  діяльності передбачає кримінальну  відповідальність

Особисті немайнові блага  — це блага, що позбавлені майнового  змісту, нерозривно пов'язані із суб'єктом  цивільного права, визнані суспільством, а тому охороняються цивільним законодавством. Будучи приналежними певному суб'єкту цивільних відносин і таким чином  потрапляючи у сферу цивільно-правового  регулювання, вони стають об'єктом цивільних  прав. Перелік особистих немайнових благ, наведений у ст.201 ЦК, не є вичерпним. Об'єктами цивільних прав є також немайнові блага, належні фізичній особі, вказані у книзі другій ЦК та Інших актах законодавства, і немайнові блага, які можуть належати юридичній особі згідно зі ст.94 ЦК. 

3. Оборотоздатність об’єктів цивільних прав

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про власність» власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Тобто можна зробити висновок, що на території України діє презумпція: об'єкти цивільних прав можуть вільно обертатися, якщо вони не вилучені з обігу або не обмежені в обігу. При цьому види об'єктів цивільних прав, які вилучені з обігу, та об'єктів цивільних прав, обмежених в обігу, мають бути прямо вказані в законі або визначені в порядку, встановленому законом.