Правова характеристика об’єктів цивільних прав. Специфіка їх участі в цивільних правовідносинах

Гроші як одиниця рахунку (міра вартості) – це засіб визначення відносної вартості товарів і  послуг. Як одиницю рахунку можна  використовувати грошову одиницю  для виміру вартості даних товарів  і послуг щодо інших товарів і  послуг. Одиниця рахунку є загальноприйнятою  мірою. Наприклад, гривня є грошовою одиницею України. Одиниця рахунку  – це масштаб, що дає змогу людям  легко порівнювати відносні вартості товарів і послуг.

У докапіталістичних формаціях  існувала проста форма утворення  скарбів. Золото і срібло вилучалися з обігу і зберігалися у  скринях. В умовах металевого грошового  обігу та обміну банкнот на золото центральні емісійні банки були зобов’язані  мати заощадження золота у вигляді  резервів внутрішнього грошового обігу, обміну банкнот на золото резерву  міжнародних платежів. Нині всі ці функції золотого запасу центрального банку  відпали у зв’язку з  вилученням золота з внутрішнього та міжнародного грошового обігу. Золотовалютні  резерви і сьогодні зберігаються в центральних банках Італії, Німеччини, Росії, США та інших країн. Золотий  запас України складається з  афінованого золота в злитках, є державною власністю і становить частину державних золотовалютних резервів України.

Гроші можна використовувати  як засіб платежу для встановлення суми платежу, який буде здійснено у  певний момент у майбутньому. Саме ця функція дає можливість нарахувати відсотки за грошовими зобов’язаннями.Ст.192 ЦК України встановлює, що законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця – гривня.

        Функція  світових грошей забезпечує вартості  в міжнародному економічному  обігу і реалізацію взаємовідносин  між країнами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2 Валютні цінності  як об’єкт цивільних прав.

Валютні цінності — певні  види майна, які визначаються законом  такими. Так, відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 p. до валютних цінностей належить валюта України, іноземна валюта, монетарні метали.

Валютою України визнаються грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають  в обігу та є законним платіжним  засобом на території України, а  також грошові знаки, які вилучені з обігу або такі, що вилучаються  з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають  в обігу. До валютних цінностей належать також кошти на рахунках, у вкладах  у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України, платіжні документи (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові  розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи, виражені у валюті України [26,c.95].

Іноземною валютою визнаються відповідні іноземні грошові знаки, монети, що перебувають в обігу  та є законним платіжним засобом  на території відповідної іноземної  держави, кошти у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних  розрахункових одиницях, що перебувають  на рахунках або вносяться до банківських  та інших кредитно - фінансових установ за межами України, а також перераховані вище платіжні та інші документи, виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

Монетарними металами вважаються золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді  та стані, за винятком ювелірних, промислових  і побутових виробів з цих  металів.

Цінні папери. Цінні папери є необхідним атрибутом ринкової економіки. Значення даних об'єктів  у сучасних умовах значно підвищилося, оскільки в багатьох випадках вони полегшують перехід грошей, товарів  від одних суб'єктів до інших.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» цінними паперами визнаються грошові документи, які засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також передачу грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Стаття 3 цього закону дає вичерпний перелік видів цінних паперів, до яких належать: акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання України, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати, векселі, приватизаційні папери. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 p. передбачає ще один вид цінних паперів — похідні папери, «які поєднують у собі елементи декількох видів цінних паперів або являють собою настільки специфічні документи, що їх неможливо віднести до тієї чи іншої категорії». До похідних цінних паперів належать опціони, ф'ючерси, варіанти та інші.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.3 Поняття та  основні види цінних паперів.

Поняття цінного паперу уперше сформульоване в Німеччині. У  середині XIX ст. Толь називав цінним папером будь-який документ майново-правового  змісту.

У Законі «Про цінні папери і фондову біржу» цінні папери визначені як «грошові документи, які засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємини між що випустив їх обличчям та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам».

Необхідно відзначити, що поняття  цінних паперів складається із сукупності різних функцій, які вони виконують  у цивільному і торговому обігу.

      Зокрема,  цінні папери:

• Перерозподіляють грошові кошти між галузями і сферами економіки, між територіями і країнами, між групами і верствами населення тощо;
• Надають певні додаткові права її власникам, крім права на капітал. Наприклад, право на участь в управлінні, додаткову інформацію, першочерговість в певних ситуаціях і т.д.;
• Забезпечують отримання доходу на капітал і (або) повернення самого капіталу.

Права, які становлять зміст  цінних паперів, можуть належати до різних категорій суб'єктивних прав. Частіше  за все, вони належать до зобов'язальних прав, але також можуть бути речових  прав, правами членства в корпорації; представляти собою правомочне  на вчинення дій, які зачіпають чужу правову сферу [23,c.39-43].

Зобов'язальне-правовий зміст, наприклад, мають вексель, облігації  і т.д.

       Речове-правове (але разом з тим і зобов'язальне-правове) утримання мають товаро - розпорядчі документи.

Право членства становить  істотну частину правомочностей власника акцій. Папери, в яких не виражене будь-яке право (поштові марки, грошові знаки), не є цінними паперами.

Цінний папір може додатково  виконувати легітимаційний функції  крім тих, які притаманні їй як певного  виду цінних паперів. Такий випадок  ми маємо відносно цінних паперів, управомочівющих боржника виконувати зобов'язання не тільки по відношенню до суб'єкта права, зазначеної у папері, а й кожному її пред'явнику. У юридичній літературі за такими паперами закріпилася назва легітимаційний цінних паперів.

Види цінних паперів. Різноманіття цінних паперів робить необхідною їх класифікацію. Така класифікація можлива  за різними ознаками.

      Традиційною  в теорії цінних паперів є  класифікація їх на:

• Папери на пред'явника (складені на пред'явника);
• Ордерні цінні папери (складені за наказом певної особи);
• Іменні цінні папери (складені на ім'я певної особи).

       Папером  на пред'явника є цінний папір,  власник якої легітимізовано як суб'єкта вираженого в ній права, тобто для легітимації держателя документа достатньо лише пред'явлення паперу (це можуть бути державні облігації, ощадні сертифікати тощо).

Папери на пред'явника являють  собою об'єкти прав, на які поширюються  за загальним правилом усі положення  про речових прав на майно: вони можуть бути відчужені і закладені на загальних підставах.

Якщо папір фігурує  в угоді, як це найчастіше буває, як речі, що визначається родовими ознаками, право власності переходить з  моменту її передачі (ст. 128 ЦК), якщо ж папір є предметом угоди  як індивідуально-визначеної речі (наприклад: через зазначення номера папери), право  власності виникає з моменту укладення договору [2,c.65-67].

Отже, цінна представницькою  папір - це цінний папір, ім'я власника якої не фіксується безпосередньо на ній самій, а її звернення не потребує ніякої реєстрації.

Ордерним цінним папером є документ, держатель якого легітимізовано як суб'єкта вираженого в ньому права, якщо на ньому зупиняється безперервний ряд передавальних написів. Ордерна папір передається шляхом вчинення передавального напису (індосаменту).

Передавальна напис є  тільки оформленням передачі права  на цінний папір і для передачі ордерної папери недостатньо одного вчинення індосаменту. Необхідно ще й угоду про перехід права  на папір.

Передача права на ордерну  папір означає перехід виражених  в ній прав від індосанта до індосат. Набувач отримує право  на ордерну папір і право з  ордерної папери, якщо він набув  право власності на папір, яка  дійшла до нього на підставі безперервного  ряду передавальних написів. В його особі в такому випадку з'єднуються  матеріальний і формальний кредитор. Придбане їм право є автономним і  не залежить від прав його попередників.

Іменний цінним папером є  такий цінний папір, який легітимізує  свого держателя як суб'єкта вираженого в ній права, якщо він названий як такий у тексті самого паперу.

Іменна цінний папір - характеризується, перш за все, тим, що ім'я власника зафіксоване  на її бланку і (або) у реєстрі власників, який може вестися у звичайній  документарній і (або) електронній  формах.

      Іменна  цінний папір володіє двома  важливими властивостями: 

• По-перше, завжди відомий її власник;
• По-друге, оскільки в силу перших її властивості, всі операції з нею зазвичай підлягають фіксації, реєстрації, остільки ці операції стають доступними для оподаткування з боку держави.

Цінний представницькою  папір в певних ситуаціях теж  фактично перетворюється в іменну. Це пов'язано з процесами зберігання пакетів таких паперів, наприклад, у комерційних банках і перетворенням  останніх в представників власників  цінних паперів на пред'явника. Здана  на зберігання в банк представницькою  папір має конкретного власника, який уклав відповідний договір  з банком, а значить, по суті, вона перетворюється в іменну з точки  зору правових відносин.

Перелік різновидів цінних паперів, які можуть випускатися  в Україні, подано в ст. З Закону «Про цінні папери і фондову біржу» (у редакції від 3 червня 1999 р.) [13,c.-18].

 

До них законодавець відносить:

1. Акції;
2. Облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;
3. Облігації місцевих позик;
4. Облігації підприємств;
5. Казначейські зобов'язання республіки;
6. Ощадні сертифікати;
7. Інвестиційні сертифікати;
8. Векселі;
9. Приватизаційні папери.

Акцією визнається цінний папір без встановленого терміну  обігу, що засвідчує пайову участь у  статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в  управлінні ним. Вона дає право його власникові на отримання частини  прибутку у вигляді дивідендів, а  також на участь у розподілі майна  при ліквідації акціонерного товариства.

Облігація визначається як цінний папір, який засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує  зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в  передбачений в ній строк з  вимогою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску).

      Випускаються  облігації таких видів: 

1. облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик;
2. облігації місцевих позик;
3. облігації підприємств.

Облігації можуть випускатися  іменними та на пред'явника, процентними  і безпроцентними, котрі вільно обертаються  і з обмеженим колом обігу. Термін, на який випускаються облігації, в Україні не обмежений. У той же час одним з основних моментів, що визначають рівень прибутковості по облігаціях, є величина періоду їх обігу.

Емісія облігацій може здійснюватись практично всіма  суб'єктами підприємницької діяльності, за винятком інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, яким це заборонено п. 17 Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії [6, c.-26].

Казначейськими зобов'язаннями визнаються цінні папери, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед  населення та підтверджують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету, і що дають право на отримання  фінансового доходу.