Вибір варіанта створення нового напрямку для розвитку бізнеса

Розглянемо промисловість Пластикового посуду

На сьогоднішній день одним  із основних напрямків виробництва  є виготовлення виробів із полімерних матеріалів - пластмас.Одним із видів  пластикової продукції є одноразовий  посуд.

Одноразовий посуд за останнє  десятиріччя дуже сильно увійшов в наше життя. Колись, диковинний пластиковий посуд, доступний лише західному споживачу, сьогодні став повсякденною необхідністю.

Одноразовий посуд  був придуманий приблизно на початку 20-го ст. У 1908 році американський доктор Елвін Девідсон опублікував дослідження про смертність серед школярів. Однієї з її причин він назвав використання негігієнічних загальних металевих кухлів. У тому ж році молодий канзаський студент юриспруденції Хью Мур, який підробляв журналістикою в газеті виробників продуктів харчування ThePacker, опублікував викривальну статтю про не гігієнічність загального посуду, що використовували залізничні інженери, і провів кампанію проти "суспільного бляшаного кухля". А потім Мур придумав "безпечну чашку" (safecup) - скручений конусом лист картону (прообраз одноразового стакану).

Звичайно, сьогодні одноразовий пластиковий посуд  це зовсім не шматок картону. Ідея одноразового "індивідуального" посуду в поєднанні  із технологією обробки пластмаси - і ми маємо безпечний одноразовий пластиковий посуд українського виробництва по Європейських стандартах!

Фірма "Мед", одна із перших в Україні, організувала виробництво пластикового посуду на ряду із іншими виробами із пластмаси. Набір виробництва пластикового посуду стандартний - одноразова виделка, одноразова ложка, одноразова чайна ложка, одноразовий ніж, бутербродна виделка, ложка для морозива, одноразова тарілка, пластиковий стакан.

Завод полімерних виробів із невеликого підприємства став потужним оператором ринку полімерної продукції. Потужності обробки пластмаси дозволяють постійно розширювати ринки збуту, шукати стратегічних партнерів, здійснювати оптовий продаж пластмасових виробів ( в тому числі і одноразового посуду ) на достатньо вигідних умовах для оптових покупців.

Завдяки хорошій якості й невисокій вартості, продукція України завжди користується незмінним успіхом у споживачів. Але компанії не стоять на місці: стратегія їх розвитку передбачає постійне поповнення асортименту продукції, а також подальший розвиток перспективних напрямків у сфері бізнесу.

Бізнес пластикового посуду в чомусь сезонний, попит  в літній період на посуд збільшується втричі, а конкуренція за останні  пару років різко загострилася. Ринок, за словами його учасників, практично  заповнений, і новому гравцеві навіть із серйозними інвестиціями вижити на ньому буде дуже нелегко.

Головний збут продукції переорієнтувався на фаст-фуд. Серйозною перевагою володіють великі компанії, що мають кваліфікований персонал, складські запаси, власну службу доставки, грошові ресурси - невеликі компанії йдуть з ринку, не витримують конкуренції.

Необхідно економічно обґрунтувати проект діяльності створюваного підприємства, для цього розраховуються основні економічні показники діяльності підприємств з виробництва пластикової посуди та кондитерських виробів у трьох варіантах – оптимістичному, песимістичному і найбільш імовірному.

1.1Прогнозування  збуту продукції

Прогнозування збуту продукції створюваних  підприємств проводиться за трьома варіантами їх діяльності – оптимістичним, песимістичним та найбільш імовірним.

Для прогнозування  збуту продукції в найбільш імовірному варіанті застосовуються економіко-математичні  методи. Для цього необхідно, проаналізувавши  обсяги реалізації продукції аналогічного підприємства за останні декілька років, побудувати лінію тренду. Дані по аналогічному підприємству знаходяться в табл..1.1. Попередньо ці дані були відкориговані на коефіцієнт, який розраховується за формулою: .

У даному випадку  він дорівнює: (100+11)/100= 1,11

Лінія тренду та необхідні для її побудови статистичні дані по підприємству з виробництва пластикової посуди на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Прогнозування  збуту продукції підприємства з  виготовлення пластикової посуди

 

Лінійна лінія  тренду відображає зміни у обсягах збуту  продукції(пластикової посуди) вона використовується для простих наборів даних з постійно зростаючими значеннями. Рівняння має вигляд: y = 862,9x +7551, де 862,9– кут нахилу лінії, а 7551– координата перетину осі абсцис. За допомогою цього рівняння можна розрахувати реалізацію в плановому періоді, тобто за шостий рік:

1)y = 862,9*6 +7551= 12728,4(тис.шт) – найбільш імовірний варіант;

2) 12728,4 *(100+ 11)%=1412852,4(тис.шт) – оптимістичний варіант;

3)12728,4 *(100-11)%=1132827,6(тис.шт) – песимістичний варіант

Величина достовірності  апроксимації (R) дорівнює 0,981, що свідчить про достовірність прогнозу. Для прогнозування рівня збуту продукції за допомогою програми Excel можна також використати функцію «ПРЕДСКАЗ», яка визначила обсяг продаж у плановому періоді 12728,4.шт.

Лінія тренду та необхідні для її побудови статистичні  дані по підприємству кондитерських виробів наведено на рис. 1.2. Також була використана лінійна лінія тренду.

 

Малюнок 1.1. Прогнозування  збуту продукції підприємства з  виготовлення кондитерських виробів

 

Рівняння має  вигляд: y = 1315х+15638, де 1315– кут нахилу лінії, а 15638– координата перетину осі абсцис. За допомогою цього рівняння можна розрахувати реалізацію в плановому періоді, тобто за шостий рік:

1. y = 1315*6+15638=23528 (тис.шт) – найбільш імовірний варіант;
2. 23528*(100+ 11)%=2611608(тис.шт) – оптимістичний варіант;
3. 23528*(100+ 11)%=2093992 (тис.шт) – песимістичний варіант.

Величина достовірності  апроксимації (R) дорівнює 0,987, що свідчить про достовірність прогнозу. Для прогнозування рівня майбутнього збуту продукції за допомогою програми Excelможна також використати функцію «ПРЕДСКАЗ», яка визначила обсяг продаж у плановому періоді як23528тис.шт.

 

Висновки до розділу 1

 Даний розділ  включає в себе постановку  завдання всієї роботи і визначення поняття диверсифікація, необхідність її проведення. Також подаються варіанти виробництв, які потрібно проаналізувати та зробити відповідні висновки (виробництво кондитерських виробів та пластикової посуди), вихідні дані для розрахунків для обох варіантів.

Також в цьому розділі  містяться прогнози (найбільш ймовірний, оптимістичний та песимістичний) збуту  продукції, що включають статистику реалізації продукції аналогічний  підприємств, графіки та лінії тренду на основі цих даних, рівняння, за якими робиться аналітичні розрахунки кількості одиниць реалізованої продукції (для кондитерських виробів ця величина дорівнює 23528 тис. шт., а для виробництва пластикової посуди – 12728,4 тис.шт.), а також значення величини достовірності апроксимації (R²). Для виробництва пластикової посуди

R²=0,981, для виробництва кондитерських виробів -,0,987 що свідчить про достовірність прогнозованих даних реалізації продукції за обома виробництвами, оскільки величина достовірності апроксимації перевищує 0,9.

Таким чином, можна  зробити обґрунтований вибір  варіанта створення нового напрямку для розвитку бізнесу за двома  виробництвами, відповідно до номеру варіанта.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. РОЗРОБКА ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ  НОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Огляд існуючих структур управління й обґрунтування вибору типу структур управління для кожного виробництва

Організаційною  структурою підприємства називають  упорядковану сукупність служб та відділів, що займаються формуванням і координацією функціонування діяльності підприємства. Вона визначається завданнями, які постають перед персоналом підприємства, різноманіттям функцій управління та їх обсягом. В економічній літературі широко подається класифікація різноманітних типів структур управління комерційними організаціями. Проте, незважаючи на всю різноманітність організаційних структур сучасних фірм, їх можна звести до таких модифікацій: лінійні, функціональні і змішані.

Лінійна структура  управління (Рис. 2.1.) дуже проста за своєю  сутністю: основним принципом її побудови є вертикальна ієрархія, тобто підпорядкованість ланок управління знизу доверху. При лінійній структурі управління дуже чітко здійснюється принцип єдиноначальності: на чолі кожного підрозділу стоїть керівник, наділений усіма повноваженнями, який здійснює одноособове керівництво підлеглими йому ланками, а також зосереджує у своїх руках усі функції управління. Керівники підрозділів нижчих ступенів безпосередньо підпорядковуються тільки одному керівникові більш високого рівня управління, вищий орган управління не має права віддавати розпорядження будь-яким виконавцям, минаючи їхнього безпосереднього керівника. Даний вид структур характеризується одномірністю зв’язків: у них одержують розвиток тільки вертикальні зв’язки.

 До переваг  лінійної організації належать: відповідальність, чітко визначені зобов'язання, чіткий розподіл обов'язків і повноважень, оперативний процес прийняття рішень, простота розуміння й використання, можливість підтримувати необхідну дисципліну. Цей тип управлінської структури, як правило, сприяє формуванню стабільної і міцної організації. Серед недоліків лінійної побудови організації — жорсткість, негнучкість, слабка пристосовуваність до подальшого зростання.

Рис. 2.1. Лінійна  організаційна структура: 1,2,3 – керівники виробничих підрозділів

 

Функціональній  структурі (Рис. 2.2.) властива підпорядкованість  виробничих підрозділів (виконавців) одночасно  лінійним керівникам і загальному персоналу  управління. Ця структура може використовуватися  в тих випадках, коли потреба в ефективному управлінні дуже висока, на підприємстві зайняті велика кількість працівників, і ситуація на підприємстві й навколо нього достатньо стабільна [13].

Переваги функціональної структури управління:

1. висока компетентність фахівців, що відповідають за виконання конкретних функцій;
2. спеціалізація підрозділів на виконанні певного виду управлінської діяльності, ліквідація дублювання у виконанні завдань управління окремими службами.

Недоліки цього  виду організаційної структури управління:

1. порушення принципу повноправного розпорядництва, принципу єдиноначальності;
2. зниження відповідальності виконавців за роботу, оскільки кожен виконавець одержує вказівки від декількох керівників;
3. неузгодженість і дублювання вказівок і розпоряджень, які одержують виконавці «зверху»;

 

Рис. 2.2. Функціональна  організаційна структура: А,Б,В –  функціональні керівники; 1, 2, 3 –  керівники підрозділів 

 

Аналіз переваг  і недоліків тих чи інших організаційних схем виявляє необхідність прийняття  змішаних організаційно-управлінських форм. Найбільш поширеним підходом до побудови організації є лінійно-функціональний, або змішаний.

Основу лінійно-функціональних структур становить, крім лінійних принципів  керівництва, спеціалізація управлінської  діяльності за функціональними підсистемами підприємства (маркетинг. дослідження з розробки, виробництво, фінанси і економіка тощо), а також «шахтний» принцип побудови. Цей  принцип означає, що кожною функціональною підсистемою формується ієрархія служб («шахта»), що пронизує все підприємство від верху до низу.

Переваги лінійно-функціональної структури управління:

1. стимулювання ділової і професійної спеціалізації в умовах даної структури управління;
2. висока виробнича реакція підприємства, тому що вона побудована на вузькій спеціалізації виробництва і вузькій кваліфікації фахівців;
3. зменшення дублювання зусиль у функціональних ділянках;
4. поліпшення координації діяльності в функціональних ділянках.

Незважаючи  на якнайбільше поширення лінійно-функціональних структур управління, вони мають ряд недоліків:

1. «розмивання» розробленої стратегії розвитку підприємства: підрозділи можуть бути зацікавлені в реалізації тільки своїх локальних цілей і завдань більшою мірою, ніж усього підприємства в цілому, тобто ставити свої власні цілі вище від цілей всього підприємства;
2. відсутність тісних взаємозв’язків і взаємодії на горизонтальному рівні між підрозділами;
3. різке збільшення обсягу роботи керівника підприємства і його заступників через необхідність узгодження дій різних функціональних служб;
4. втрата гнучкості у взаємовідносинах працівників апарату управління через застосування формальних правил і процедур;
5. ускладнення й уповільнення передачі інформації, що позначається на швидкості й своєчасності прийняття управлінських рішень; ланцюг команд від керівника до виконавця стає занадто довгим, що ускладнює комунікацію.

Дивізіональна структура — структура, заснована на відокремленні великих автономних виробничо-господарських підрозділів (відділень, дивізіонів) і відповідних їм рівнів управління з наданням цим підрозділам оперативно-виробничої самостійності і з перенесенням на цей рівень відповідальності за кінцевий фінансовий результат.