Лекції з "Підприємництва"

Проте загальний дохід  ще не характеризує ефективності виробничо-господарської  діяльності підприємства. Загальна схема формування фінансових результатів підприємства відповідно до діючих нормативних документів може бути представлена:

Податок на додану вартість відображає суму податку на додану вартість, включену до складу доходу (виручки) від реалізації продукції.

Акцизний збір - платники акцизного збору відображають суму, яка врахована у складі доходу (виручки) від реалізації продукції.

Інші вирахування з  доходу відображають надані знижки, повернення товарів та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу.

Прибуток - це частина чистого доходу, що залишається підприємству після відшкодування всіх витрат, пов'язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності.

В умовах ринку прибуток є джерелом усіх фінансових ресурсів підприємства. Величина прибутку характеризує фінансові результати роботи підприємства та визначає його фінансовий стан.

Розрізняють такі найважливіші види прибутку:

1. Валовий (балансовий) прибуток - розраховується як різниця  між чистим доходом від реалізації  продукції і собівартістю реалізованої продукції.

Валовий прибуток може бути зменшений на величину супутніх платежів:

•^ податок на майно;

^ податок з власників  транспортних засобів;

^ плата за землю;

^ утримання дошкільних  закладів тощо.

2. Операційний прибуток  — це балансовий прибуток, скоригований на різницю інших операційних доходів та операційних витрат.

Інші операційні доходи відображають суми від операційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції, а саме:

•^ дохід від оренди майна;

•^ дохід від операційних курсових різниць; ^ доходи від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій);

^ відшкодування раніше  списаних активів тощо. Операційні  витрати включають:

•^ адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства);

•/ витрати на збут (витрати  на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, на рекламу, доставку продукції споживачам тощо);

•*/ інші операційні витрати (собівартість реалізованих виробничих запасів, сумнівні (безнадійні) борги та втрати від знецінення запасів, втрати від операційних курсових різниць, економічні санкції, відрахування на забезпечення таких операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають у процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції).

3. Прибуток від звичайної  діяльності - це операційний прибуток, скоригований на величину фінансових  та інших доходів і фінансових  та інших витрат.

До фінансових та інших  доходів належать:

^ дохід від інвестицій в інші підприємства;

^ дивіденди;

•^ відсотки та інші доходи від фінансових інвестицій;

•^ дохід від не операційних  курсових різниць та ін. До фінансових та інших витрат належать:

^ сплата відсотків  на позиковий капітал;

•^ втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів;

•^ інші втрати і витрати, не пов'язані з операційною діяльністю.

Саме цей скоригований прибуток є прибутком до оподаткування (оподатковуваним прибутком).

В особливих випадках прибуток від звичайної діяльності після оподаткування коригується на суму оподаткованого надзвичайного прибутку, який може мати місце внаслідок надзвичайної події (стихійні лиха, пожежі, техногенні аварії тощо або такі події, які не повторюватимуться періодично або в кожному наступному періоді).

4. Чистий прибуток - це  прибуток, що надходить у розпорядження підприємства після сплати податку на прибуток.

 

Чистий прибуток підприємства використовується у двох напрямах:

1. Фонд нагромадження  (реінвестований прибуток) -створення  резервного фонду, фонду розвитку виробництва, інвестиційної потреби.

2. Фонд споживання - виплати  власникам, акціонерам, матеріальні  заохочення персоналу за результатами  роботи, вирішення соціальних проблем.

Отже, прибуток будь-якого  підприємства формується за рахунок таких джерел:

а) Прибуток від реалізації продукції (виконання робіт, надання  послуг); інакше цей прибуток називають  прибутком від операційної діяльності, тобто такої, яка відобра жає основну мету існування підприємства на ринку та профіль діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

Прибуток від реалізації визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (без врахування податку на додану вартість і акцизного збору) та повною собівартістю продукції.

б) Прибуток від продажу  майна включає прибуток від продажу матеріальних (основних фондів) і нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо; визначається як різниця між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об'єкта, який продається.

в) Прибуток від позареалізаційних  операцій - це прибуток від спільної діяльності підприємств, проценти за придбаними акціями, облігаціями та іншими цінними паперами, штрафи, що сплачуються іншими підприємствами за порушення договірних зобов'язань, доходи від володіння борговими зобов'язаннями, роялті.

Фінансовий стан підприємства можна оцінити за допомогою групи показників:

• ліквідності;

• платоспроможності;

• прибутковості;

• ефективності використання активів.

Показники ліквідності  характеризують здатність фірми  виконувати свої поточні (короткострокові) зобов'язання за рахунок поточних активів.

Чим вищим є значення цього показника, тим краще використовуються основні і оборотні фонди підприємства.

Ефективність виробництва - це узагальнене і повне відображення кінцевих результатів використання засобів, предметів праці і робочої сили на підприємстві за певний проміжок часу. Загальну економічну ефективність виробництва ще називають загальною продуктивністю виробничої системи.

Загальна методологія  визначення економічної ефективності полягає у відношенні результату виробництва до затрачених ресурсів (витрат), тобто одержаного економічного ефекту до витрат на його досягнення.

Розрізняють результат  самого процесу виробництва, який може виступати у формі чистої продукції  підприємства, прибутку, і кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства, який, крім обсягів виготовленої продукції, враховує її споживну вартість, значимість для суспільства.

Проблема підвищення ефективності виробництва полягає в забезпеченні максимально можливого результату на кожну одиницю затрачених трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Тому критерієм ефективності виробництва в макроекономічному масштабі є зростання продуктивності суспільної праці.

Кількісне вираження  цього критерію відображається через систему показників економічної ефективності виробництва.

Ця система містить  такі групи показників:

/. Узагальнюючі показники  економічної ефективності виробництва (рівень задоволення потреб ринку, виробництво продукції на одиницю витрат ресурсів, витрати на одиницю товарної продукції, прибуток на одиницю загальних витрат, рентабельність виробництва, народногосподарський ефект від використання одиниці продукції).

//. Показники ефективності  використання живої праці (трудомісткість одиниці продукції, відносне вивільнення працівників, темпи росту продуктивності праці, частка приросту продукції за рахунок росту продуктивності праці, коефіцієнт ефективності використання робочого часу, економія фонду оплати праці, випуск продукції на 1 грн. фонду оплати праці).

///. Показники ефективності  використання основних виробничих фондів (фондовіддача основних фондів, фондомісткість продукції, рентабельність основних фондів, фондовіддача активної частини основних фондів).

IV. Показники ефективності  використання матеріальних ресурсів (матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача, коефіцієнт використання найважливіших видів сировини і матеріалів, витрати палива і енергії на 1 грн. чистої продукції, економія матеріальних витрат, коефіцієнт вилучення корисних компонентів із сировини).

V. Показники ефективності  використання фінансових коштів (коефіцієнт оборотності обігових  коштів, тривалість одного обороту нормованих оборотних коштів, відносне вивільнення обігових коштів, питомі капіталовкладення, капіталовкладення на одиницю введених потужностей, рентабельність інвестицій, строк окупності інвестицій).

VI. Показники якості  продукції (економічний ефект  від поліпшення якості продукції, частка продукції, яка відповідає кращим світовим і вітчизняним зразкам, тощо).

Під резервами підвищення економічної ефективності виробництва розуміють невикористані можливості збільшення випуску продукції в розрахунку на одиницю сукупних витрат завдяки більш раціональному використанню усіх видів ресурсів підприємства.

Основні чинники підвищення ефективності виробництва - це підвищення його технічного рівня, вдосконалення управління, організації виробництва і праці, зміна обсягу і структури виробництва, поліпшення якості природних ресурсів та інші.

Економічна ефективність діяльності підприємства безпосередньо пов'язана із соціальною ефективністю цієї діяльності, оскільки результати роботи підприємства є базою для вирішення цілого ряду соціальних проблем. Соціальну ефективність слід розглядати як на рівні окремо взятого підприємства (локальна ефективність), так і на загальнодержавному чи муніципальному рівнях. Визначення рівня соціальної ефективності повинно охоплювати ті заходи, які піддаються кількісному вимірюванню, а також ті, які не піддаються прямому кількісному вираженню.

 

 

Тема 11. “Податки та податкова політика держави”.

1. Економічна сутність та види податків.
2. Система оподаткування та принципи її побудови.
3. Державна податкова служба України, її функції та задачі.

 

11.1. Податки є найважливішою  формою фінансових відносин між  державою і членами суспільства. Під податком і збором до бюджетів і державних цвілевих фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державний цільовий фонд, що здійснюється платниками в порядку і на умовах, які визначені законами України про оподаткування.

Сутність податків як економічної категорії проявляється в її функціях. Основними функціями  податків є фіскальна та регулююча. Через фіскальну функцію системи  оподаткування задовольняються  загальнонаціональні необхідні  потреби, а за допомогою регулюючої функції формуються протидії надлишковому фіскальному тиску, тобто створюються спеціальні механізми, які забезпечують баланс економічних інтересів держави, юридичних та фізичних осіб.

Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків.

Залежно від рівня  державних структур, які встановлюють податки, вони

поділяються на загальнодержавні і місцеві, які відповідно встановлюються вищими або місцевими органами влади.

До складу загальнодержавних  податків і обов’язкових платежів належать:

1. податок на додану вартість;
2. акцизний збір;
3. податок на прибуток підприємств;
4. податок на доходи фізичних осіб;
5. мито;
6. державне мито;
7. податок на нерухоме майно (нерухомість);
8. плата (податок) на землю;
9. рентні платежі;
10. податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і   механізмів;
11. податок на промисел;
12. збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
13. збір за спеціальне використання природних ресурсів;
14. збір за забруднення навколишнього природного середовища;
15. збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
16. збір на обов’язкове соціальне страхування;
17. збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;
18. плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;
19. фіксований сільськогосподарський податок;
20. єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва;
21. збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства;
22. єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

До місцевих податків відносяться:

1. податки з реклами
2. та комунальний податок.