Лекції з "Підприємництва"

 

3. Розрахунки порівняльної ефективності капітальних вкладень здійснюють тоді, коли треба вибрати кращий із можливих проектів інвестування виробництва.

Показником порівняльної ефективності капітальних вкладень є мінімум приведених витрат (З_прив):

З_прив=С_і+Е_н*К_і → min, грн.

де С_і- собівартість річного випуску продукції по і-тому варіанту капіталовкладень, грн.;

К_і – капіталовкладення по і – му варіанту, грн.

З_прив можуть визначатись і в розрахунку на одиницю продукції.

Той проект вважається найкращим  з економічної точки зору, при  якому сума приведених витрат є мінімальною.

Розрахунковий строк  окупності додаткових капітальних  затрат (Т_ок.р) по певному варіанту обчислюється:

, років

К₁, К₂ - сума капіталовкладень по першому і другому варіантах, грн.;

С₁, С₂ – собівартість річного випуску продукції по першому і другому варіанту, грн.

Якщо варіантів більше двох, то кращий з них вибирають  шляхом попарного співставлення  зазначених величин.

Е_р , відповідно обчислюється:

, 1/рік.

При Т_{ок р.}<Т_ок.н. або Е_р>Е_н кращим вважається більш капіталомісткий варіант, якщо Т_{ок р.}< Т_ок.н  або Е_р<Е_н то кращим є менш капіталомісткий варіант.

Інвестиції, які плануються, реалізуються і здійснюються, приймають  форму інвестиційних (капітальних) проектів.

Проектним аналізом називається процес аналізу доходності (прибутковості) інвестиційних проектів на основі порівняння витрат на проект з винагородами від нього.

Головна задача проектного аналізу – це виконання оцінки ефективності інвестиційних проектів.

В ході підготовки та реалізації інвестиційний проект проходить „життєвий цикл”, який складається з ряду стадій:

1. Предіндентифікація  проекту.

2. Ідентифікація проекту.

3. Розробка проекту.

4. Оцінка проекту.

5. Прийняття проекту.

6. Здійснення проекту.

7. Експлуатація проекту.

8. Оцінка результатів проекту.

Інвестиційний проект являє  собою комплекс розрахунків та документів стосовно заходів для досягнення поставленої мети. Здійснення цих  заходів повинно дати позитивний (економічний або соціальний) результат.

Досягнення ефективності інвестиційних проектів забезпечується перевищенням величини грошового потоку вигод над грошовим потоком витрат.

Розрахунок грошового  потоку вигод основам на визначені  додає нових обсягів продукції, приріст прибутку, зниженні собівартості продукції.

Для визначення грошового потоку витрат слід враховувати як обсяг капітальних вкладів на здійснення проекту, так і поточні витрати на проект (прямі і непрямі).

Показники економічної  ефективності інвестиційних проектів:

а) чиста поточна вартість (чисті дисконтовані вигоди) – NPV;

б)внутрішня ставка доходу (норма рентабельності) – IRR;

в) коефіцієнт „Вигоди/затрати” (В/С);

г) термін окупності інвестицій (Т_ок).

Чиста поточна вартість або чисті дисконтовані вигоди (NPV) розраховують як різницю між поточною дисконтованою вартістю майбутніх витрат обслуговування інвестиційного проекту за весь його життєвий цикл:

B_t та C_t – відповідно повні доходи (вигоди) та повні витрати в рік t, грн., до США або ін. од.;

t – відповідний рік  експлуатації проекту (1, 2, 3 ...,n);

n – термін служби  проекту, років;

r – відсоткова ставка  на позичальник капітал (коефіцієнт).

Відсоткова ставка на позичальник капітал r – це така ставка, за якою позичається або  додатково залучається капітал  для інвестування у проект.

У розгорнутому вигляді формула має вигляд:

Під внутрішньою ставкою  доходу або внутрішньою нормою рентабельності (IRR) розуміють таку відсоткову ставку (r), при якій чиста поточна вартість (NVP) стає рівною нулю:

Внутрішня норма рентабельності (IRR) дає відповідь на питання, яка гранично допустима ставка відсотку на капітал забезпечує життєздатність проекту, або яка гранично допустима вартість капіталу (r) для інвестування у розглядаємий проект. Якщо розрахункове значення IRR більше відсоткової ставки за позичальники інвестиціями у проект, то проект визнають доцільним, і навпаки.

Порівняння розрахункового значення IRR  з діючою відсотковою  ставкою на капітал дозволяє визначити  ступінь „живучості” проекту, запас  його „міцності”.

Розрахунок шуканого значення IRR ведуть методом послідовних  наближень. Підставляючи у вищенаведену формулу змінні із заданим кроком ставки відсотку (r), визначається таке її значення, при якому NPV  стає рівною нулю (NPV=0).

 

Розрахунок коефіцієнта  „Вигоди/затрати”(В/С) ведуть за формулою:

Проект з більшим  значенням коефіцієнта, визнають більш  привабливим для інвестора, ніж  проекти з меншим його значенням.

Термін окупності інвестицій (проекту) є зворотною величиною  коефіцієнта „Вигоди/затрати” (В/С):

 

де Т_ок – термін окупності інвестиції (проекту), років.

При відборі за цим  критерієм приоритетним визнаються проекти з найкоротшим терміном окупності інвестицій або ті, які  вкладаються у максимально допустимий термін окупності:

Т_ок →min, або Т_ок ≤ T_{max доп.}

 

 

 

 

Тема 10. Комерційний розрахунок та фінанси в ЦА

1. Комерційний розрахунок: його сутність та основні принципи
2. Фінансові ресурси підприємств, їх склад та джерела утворення
3. Найважливіша фінансові показники господарської діяльності підприємства: доходи, прибутку, рентабельність їх економічний зміст та порядок розрахунку
4. Прибуток підприємств ЦА порядок їх визначення та використання
5. Прибуток та рентабельність підприємств ЦА шляхи їх підвищення
6. Фінансовий план підприємств його розділи та зміст

 

10.1. Комерційний розрахунок: його сутність та основні принципи

 

Фінансування поділяється  на внутрішнє і зовнішнє залежно від джерел коштів.

Важливими формами фінансування підприємств є кредит (грошовий і майновий), випуск цінних паперів (акцій і облігацій). Спеціальними формами довгострокового кредитування є оренда і лізинг (оперативний і фінансовий).

Фінансова діяльність підприємства може бути організована такими методами:

• комерційний розрахунок;

• неприбуткова діяльність:

• кошторисне фінансування.

Відмінність між окремими методами полягає у схемі організації фінансової діяльності, тобто у встановленні взаємозалежності між фінансовими результатами і джерелами їх формування (див. тему «Фінансово-кредитні і нематеріальні ресурси підприємства»).

Основним методом фінансової діяльності витупає комерційний розрахунок, який засновується на таких принципах:

^ повна господарська  та юридична відокремленість  (випливає з вимоги чіткої визначеності  щодо прав власності на фінансові  ресурси, встановлення оптимальних напрямів їх розміщення та відповідальності за використання залучених ресурсів);

•^ самоокупність (означає  повне покриття витрат за рахунок отримання доходів);

^ прибутковість (отримані  доходи мають не тільки по-1 крити витрати, а й сформувати прибуток);

•^ самофінансування (передбачає покриття витрат на розвиток виробництва  за рахунок отриманого прибутку та залучених кредитів, які також погашаються за рахунок прибутку);

•^ фінансова відповідальність (підприємство несе повну відповідальність за фінансові результати своєї діяльності).

і Комерційний розрахунок є раціональним і високоефективним методом фінансової діяльності, він націлює підприємство на пошук достатніх і дешевих фінансових ресурсів, раціональне їх розміщення, мінімізацію витрат і максиміза-цію доходів та прибутку. Комерційний розрахунок притаманний ринковій економіці, саме він, а не ринкові відносини самі по собі сприяють високоефективному господарюванню.

Неприбуткова діяльність - специфічною ознакою формування фінансових ресурсів є те, що досить часто воно здійснюється за рахунок спонсорських та інших надходжень, насамперед від засновників. Цей метод організації фінансової діяльності не передбачає принципу прибутковості. Головна мета функціонування неприбуткового підприємства забезпечення певних потреб суспільства, а не отримання прибутку. На таких засадах можуть здійснювати свою діяльність установи соціальної сфери та підприємства муніципального господарства.

Кошторисне фінансування полягає у забезпеченні витрат за рахунок зовнішнього фінансування за двома напрямами: з бюджету і з централізованих фондів корпоративних об'єднань.

Установи, що фінансуються з бюджету на основі кошторису, називаються бюджетними. На внутрішньому кошторисному фінансуванні перебувають відокремлені підрозділи підприємств і організацій, як правило, соціального призначення.

Зрозуміло, що переважна  більшість підприємств матеріального виробництва здійснюють свою фінансову діяльність за методом комерційного розрахунку.

Інструментом управління фінансами підприємства є фінансовий план. Основна мета складання фінансового плану (бюджету) підприємства - узгодження доходів із витратами у плановому пе-

Кошторисне фінансування

здійснюється за такими принципами :

•*   плановість;

о цільовий характер виділених коштів;

=> виділення коштів  незалежно від фактичних показників діяльності установи;

<=>   підзвітність.

ріоді. Цей план є підсумковим і одним із найважливіших розділів бізнес-плану підприємства. Він включає:

• прогнозні дані щодо обсягів реалізації продукції (обчислюються на основі прогнозів продажу і використовуються для розрахунку потреби в обладнанні, чисельності працівників і т. ін.);

• баланс грошових надходжень і витрат (документ, на основі якого  визначається сума коштів, необхідна для реалізації підприємницького проекту в часовому розрізі; є засобом перевірки синхронності надходжень і витрат коштів);

• таблицю доходів  і витрат (характеризує формування прибутку підприємства в часі);

• баланс активів і  пасивів підприємства (дає змогу оцінити, які суми вкладені в активи і за рахунок яких пасивів підприємець фінансуватиме створення цих активів);

• визначення точки беззбитковості (вона показує ту величину обсягу випуску продукції, за якої досягається самоокупність виробництва, при дальшому нарощуванні обсягів випуску підприємство одержуватиме прибутки).

Фінансовий план складається  на кожний поточний рік з поквартальним  виділенням двох розділів: надходжень і витрат (платежів).

Головним елементом  фінансового плану є баланс, тобто деталізована репрезентація фінансового стану підприємства на конкретний момент часу.

Баланс складається  з двох частин: активу і пасиву. В  активі балансу відображається все те, чим володіє підприємство на момент складання балансу. Пасив показує джерела формування і нагромадження капіталу.

В Україні з 1 січня 2000 р. введено в дію нову форму  балансу підприємства. Вона відповідає міжнародним стандартам здійснення бухгалтерського обліку суб'єктами господарювання.

За новою формою в  балансі виділяють такі розділи:

Співвідношення між  окремими групами активів і паси вів балансу має важливе значення для оцінки фінансового стану  підприємства.

У ринкових умовах метою  функціонування будь-якого підприємства є виготовлення і реалізація продукції  для задоволення ринкових потреб та одержання певної суми доходу.

Згідно з Національними  стандартами бухгалтерського обліку в Україні (стандарт 3).

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначений як загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг (виручка від реалізації продукції), тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та податків з продажу (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Основними чинниками, що впливають на величину виручки від реалізації продукції, є обсяг виробництва продукції, її асортимент, якість, ритмічність роботи підприємства та ін.