Організація рослинництва і перспективи його розвитку в Дослідному господарстві «Еліта»

Аналізуючи дані таблиці, можемо зробити висновок, що у плановому році витрати палива і паливо – мастильних матеріалів для тракторів і комбайнів становлять відповідно 7392,89 і 224,25 ц, а їх вартість для тракторів – 29571,56 тис. грн., для комбайнів – 897 тис. грн.

2.3. Планування потреби в трудових ресурсах.

Оптимальне забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами та раціональне їх використання – один із найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва. Для одержання ефекту від використання техніки потрібне насамперед оптимальне забезпечення господарств кадрами механізаторів, потреба в яких залежить від складу машино - тракторного парку, площі в землі в обробітку, спеціалізації, природно - кліматичних умов господарства та інші.

Трудові ресурси сільського господарства – це частина сільсьеого населення, яке володіє здатністю працювати, є членом виробничих сільськогосподарських формувань або бере в них участь за окремими угодами, а також міське населення, яке періодично залучається до сільськогосподарських робіт.

Потреба в трудових ресурсах планується після розробки виробничих програм по рослинництву, тваринництву допоміжних виробництвах, визначення необхідних технічних засобів, насамперед тракторів і комбайнів. Основою для визначення чисельності робітників є технологічні карти по вирощуванню сільськогосподарських культур і показники виконання робіт незавершеного виробництва.

При плануванні потреби в трудових ресурсах в рослинництві, необхідно визначити загальні затрати праці на вирощування сільськогосподарських культур. Потребу в робочій силі на 1 га беремо з технологічних карт вирощування сільськогосподарських культур. Чисельність працівників у рослинництві визначають шляхом ділення загальних витрат на річний фонд робочого часу одного працівника.

Таблиця 26. Розрахунок необхідної кількості механізаторів у ЗАТ „ПЗ „Агро – Регіон”

Отже, за розрахунками з таблиці 26 бачимо, що потреба господарства у робочій силі складає 100 чол., найбільше працівників потрібно для вирощування ячменю -26 чол., кукурудзи на зерно - 24 чол та озимої пшениці – 22 чол. Але також слід урахувати потребу у робочій силі у найбільш напружений період сільськогосподарських робіт, тому розраховану потребу необхідно помножити на 1,2. Отже, загалом господарство потребує 120 чоловік.

2.4 Планування собівартості та реалізації продукції рослинництва.

Собівартість продукції являє собою грошовий вираз затрат праці і матеріальних ресурсів на виробництво продукції та її реалізацію. Зниження собівартості продукції – одне з головних джерел збільшення прибутку. Тому при плануванні необхідно врахувати резерви зменшення витрат по кожній культурі.

В основу калькуляції собівартості на планований період, повинні бути покладені розрахунки по кожному виду продукції. Для правильного визначення має суворе дотримання певної послідовності розрахунків як по галузях і видах продукції, так і по статтях витрат. Спочатку складають технологічні карти по кожній культурі або по групах культур з однорідною технологією під урожай планового року.

Технологічна карта – це документ, в якому плануються технологія виробництва, обсяги робіт, засоби виробництва і робоча сила, необхідна для їхнього виконання, а також розмір матеріальних витрат на вирощування тієї чи іншої сільськогосподарської культури на певній площ.

Її зміст, розробка та виробниче впровадження спрямовані на підвищення врожайності сільськогосподарських культур, зростання продуктивності праці, зменшення витрат на 1га посівної площі та зниження собівартості продукції.

Розраховані в технологічній карті затрати праці і коштів на її оплату, амортизація, кількість і вартість витраченого насіння, внесених добрив, засобів захисту рослин, послуг автотранспорту та інші витрати заносять у розділи плану економічного розвитку господарства. Використаємо технологічну карту по озимій пшениці для планування економічного розвитку ЗАТ „ПЗ „Агро – Регіон”

Планування собівартості продукції передбачає найбільш ефективне використання матеріально-технічних і грошових ресурсів на основі науковообгрунтованого їх споживання відповідно до технологічних умов та вимог навколишнього середовища.

Розглянемо планування витрат виробництва і собівартості продукції по озимій пшениці. З таблиці 27 бачимо, що під посів пшениці площею 1172 га плануються витрати в сумі 2989,89 тис. грн. Найбільшу питому вагу при вирощуванні пшениці становлять витрати на добрива, паливо та мастильні матеріали, витрати на ремонт та утримання основних засобів.

В таблиці 28 розрахуємо обсяги продажу озимої пшениці, середні ціни реалізації продукції та фінансові результати діяльності підприємства. З даної таблиці бачимо, що виробництво пшениці в перспективі має бути прибутковим (317,8 тис грн), що планується досягти за рахунок зниження собівартості виробництва, зростання продуктивності праці, покращення якості виробленої продукції, ліквідації втрат зерна протягом виробничого процесу.

Роділ 3. Перспективи Розвитку галузі рослинництва в ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон”

В досліджуваному господарстві рослинництво є розвиненою галуззю. Кожного року проводиться вивчення особливостей грунтів, вдосконалюється технологія, а також їх впровадження з метою подальшого розвитку.

Господарство спеціалізується на вирощуванні озимої пшениці і цукрових буряків. Тому плануючи площі на перспективу, доцільно збільшити їх саме під цими культурами. Збільшення структури посівних площ повинно забезпечувати виконання держзамовлення на виробництво рослинницької продукції, задовольняти внутрігосподарські потреби, створювати резерви для продажу продукції згідно договору та на ринку, а також дотримання науково-обгрунтованих сівозмін, забезпечення такого чергування після хороших попередників.

Але оскільки одним нарощуванням площ досягти високої ефективності не можна, доцільно у цьому випадку, визначити також точні норми внесення органічних і мінеральних добрив під культури. Виходячи з поживності добрив і знаючи дози виносу речовин відповідними культурами, обчислюється приріст урожаю.

Одним з найважливіших документів планування виробництва є технологічна карта. В ній передбачається не тільки сучасна передова технологія виробництва продукції рослинництва, а й формування всіх прямих витрат, пов'язаних з умовами і характером виробництва. Їх зміст, розробка та виробниче впровадження спрямовані на підвищення врожайності сільськогосподарських культур, зростання продуктивності праці, зменшення витрат на виробництво з 1га посівної площі та зниження собівартості продукції, що є перспективою розвитку.

Розглянемо перспективи розвитку галузі рослинництва у ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон”.

Таблиця 27.

Перспективи розвитку галузі рослинництва.

Виходячи з даних таблиці, можемо сказати, що на 2010 рік планується збільшити посівну площу озимої пшениці порівняно з фактичними даними 2005 року (на 114 га ) і підвищити урожайність до 47,3 ц/га. В результаті, збільшиться виробництво продукції на 11555 ц. Собівартість зменшиться і при одночасному збільшенні ціни реалізації прибуток на 1ц буде становити 19,11 грн. І як наслідок, рівень рентабельності збільшиться до 38,93%.

Загалом результати виробничої діяльності підприємства позитивні, в планах розвитку господарства поліпшувати економічний стан підприємства і удосконалювати систему виробництва, щоб досягти головної мети: максимального прибутку при мінімальних затратах.

Висновки

Правильність організації галузі рослинництва в ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон” потребує проведення глибокого аналізу господарсько-фінансової діяльності за попередні роки, а також виконання завдань поточного року.

При плануванні галузі рослинництва, особливо важливе місце має правильне використання кожної ділянки з врахуванням якості грунтів і їх економічної оцінки.

Аналізоване господарство спеціалізується на виробництві продукції свинарства та молока, а також вирощуванні кукурудзи на зерно.

Особливого значення набуває питання реалізації продукції, яке об’єктивно відбиває умови виробництва, планування, рівня урожайності як основного показника галузей рослинництва.

При плануванні врожайності необхідно опрацювати в господарстві заходи, спрямовані на забезпечення високих і сталих врожаїв. Перед плануванням посівних площ, у господарстві необхідно провести економічну оцінку сільськогосподарських культур з метою визначення найбільш ефективних, щоб по можливості розширити їх посівні площі.

Всі ці міроприємства лише в комплексі можуть дати значний ефект, і тому не можна знехтувати одним з факторів, а використовувати їх з повною віддачею.

Основою підвищення ефективності виробництва продукції рослинництва на підприємстві є підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Це можливо досягнути лише завдяки запровадженню інтенсивної технології виробництва, суть якої полягає в оптимізації умов вирощування на всіх етапах росту й розвитку рослин, розміщенні культури після кращих попередників, вирощуванні інтенсивних сортів, застосуванні добрив з розрахунку на заплановану урожайність, використанні інтегрованої системи захисту рослин від бур’янів, хвороб та шкідників, захисті грунтів від ерозії. Так, за розрахунками додаткове внесення мінеральних добрив дасть приріст урожайності озимої пшениці до 46,07 ц/га.

Загалом виробництво продукції рослинництва є ефективним. За період 2003-2005 рр. частка прибутку, отримана від реалізації продукції рослинництва збільшилася у 2,5 разів і становила у 2005 році 9608,8 тис. грн.

Застосування інтенсивних технологій дозволить в перспективі збільшити урожайність сільськогосподарських культур та валовий вихід продукції. Відбудеться також зменшення собівартості продукції і зменшення витрат.

Список літератури

1.  Закон України”Про підприємництво в Україні” // Відомості Верховної Ради. 1999-№24-с.273

2.  Організація виробництва на сільськогосподарських підприємствах. Практиткум/За ред. М. Ф.Соловйова. – К.: Урожай, 1995 –446с.

3.  Регіональні резерви збільшення виробництва зерна в Україні.// Вісник сільськогосподарської науки. 1999 - №3 ст.1-9

4.  Ресурсозберігаюча і екологічно чиста технологія вирощування озимої пшениці. Л. О.Животков та ін. – К.: Урожай, 2002 – 232с.

5.  Рослинництво. Інтенсивна технологія вирощування польових і кормових культур. Навчальний посібник./ М. А. Білоножко. – К.: Вища школа, 1990 – 292с.

6.  Сойко В. Ф. Збільшення виробництва зерна озимої пшениці і удосконалення інтенсивної технології її вирощуванняю// Вісник сільськогосподарської науки. – 2001-№9.

7.  Тарасенко Г. С. Організація виробництва в сільськогосподарських підприємствах. – К.: Урожай –1999.

8.  Організація сільськогосподарського виробництва. – К.: ФАДА ЛТД, 2000. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств. – К. – ІЗМІХ, 1996. – 512 с.

9.  Економіка сільського господарства / П. П. Руснак., В. В, Жебко, М. М. Рудий, А. А.Чалий; за ред. П. П.Руснака – к.: Урожай, 1998 р.- 320с.

10.  Організація сільськогосподарського виробництва. За ред. Г. С.Тарасенка, Л. Я.Зрібняка, М. М Ільчука. – К.: ФАДА, ЛТД, 2000. – 446