Організація рослинництва і перспективи його розвитку в Дослідному господарстві «Еліта»

З таблиці 7 видно, що в найбільше землі в господарстві зайнято під посівами кукурудзи на зерно, ячменю та озимої пшениці, що зумовлено високим розвитком тваринницької галузі в господарстві та потребою в забезпеченні останньої власними кормами. Урожайність зернових культур коливається по роках, проте за останній досліджуваний рік є найвищою по таких культурах як кукурудза на зерно (66,74 ц/га), ячмінь (32,49 ц/га), та овес (33.23 ц/га). Досягнення такого рівня урожайності відбулося за рахунок впровадження високоврожайних сортів і гібридів сільськогосподарських культур при належному рівні агротехніки, що забезпечують одержання запланованих валових зборів насамперед кормових культур.

Розглянемо виробництво та реалізацію зернових культур в досліджуваному господарстві.

Таблиця 8. Показники виробництва та реалізації зернових культур у ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон”

З наведеної таблиці можна зробити висновок, що в господарстві вирощують переважно зернові культури, адже питома вага площ під їх посівами коливається по роках від 52,21 % у 2003 році до 82,11 % - у 2005. А питома вага грошових надходжень від реалізації зернових до загальної виручки по господарству становить: у 2003 р. – 34,12 %, 2004 р. – 21,99 %, 2005 р. – 32,67 %.

Основою виробництва продукції рослинництва є технологія вирощування сільськогосподарських культур. За послідовністю виконання технологічних операцій у процесі виробництва рослинницької продукції можна виділити чотири основних періоди:

1)  основний обробіток грунту і внесення добрив;

2)  передпосівний обробіток грунту і сівба;

3)  догляд за посівами;

4)  збирання врожаю.

При організації виробничих процесів у рослинництві необхідно дотримуватись таких принципів:

-  пропорційності – передбачає встановлення оптимальних співвідношень між засобами праці, предметами праці та робочою силою у процесі виробництва з метою забезпечення його безперервності і досягнення високої продуктивності;

-  ритмічності – полягає у виконанні всіх пов”язаних між собою операцій в одному темпі;

-  узгодженості- полягає у вимаганні виконання окремих виробничих операцій у чітко визначеній послідовності;

-  безперервності – виконання взаємопов”язаних операцій у виробничому процесі без перерв або з мінімальними перервами між ними.

Найбільш енергомістким і трудомістким перідом є обробіток грунту ( 40% ).

Розглянемо послідовність виконання окремих операцій.

Організація процесу оранки полягає в підготовці до роботи агрегату, регулюванні всіх корпусів плуга, і передплужника на однакову глибину, кріплення борін, щоб забезпечити перекриття плуга. Оранка є одночасним боронуванням, що дозволяє поліпшити якість обробітку, зберігати вологу.

Перед початком оранки поле розбивають на загінки однакової ширини, потім відбивають поворотні смуги проходом агрегату так, щоб стіна борони була до загінки. Ширина поворотних смуг повинна бути рівною кратній кількості проходу агрегату, вона коливається від 9 до 30 м.

Боронування – це прийом підготовки грунту для посіву та догляду за ними. До боронування пред’являються такі вимоги: дрібногрудкуватість верхнього покриву грунту; однакова глибина рихлиння, вирівненість поверхні – відсутність гребенів, огріхів, особливо на поворотах; прямолінійність ходу зубів борін.

За допомогою культивацій досягається вирівнювання поля, створюється дрібногрудковий шар грунту на глибину заробки насіння, знищуються бур’яни, зберігається волога верхнього покриву грунту.

Для кращого обробітку грунту культивація і боронування виконується одним агрегатом.

Лущення, дискування, коткування здійснюється, щоб запобігти висушування грунту після збирання врожаю, а також для збереження в ньому вологи, знищення бур’янів, хвороб та шкідників, які накопичуються в післязбиральних рештках. Застосування поточного методу збирання зернових культур дозволяє звільнити поля від соломи одночасно із збиранням, а це дає можливість вслід за ним лущити стерню, що в свою чергу зменшує забур’яненість полів, поліпшує якість подальшого обробітку грунту.

Заготівля, транспортування і внесення добрив є складним і трудомісткими процесами. Основними видами робіт при цьому є: подрібнення, навантаження у транспортні засоби, транспортування до місця внесення і внесення в грунт за допомогою різних розкидачів та сівалок.

Посівний агрегат слід укомплектувати, відрегулювати, встановити на норму висіву. Крім цього визначаються способи його руху.

Найчастіше використовується на посіві човниковий спосіб руху. Залежно від конфігурації поля і кількості сівалок можуть застосовуватись загінний, перекриттям, перехресний способи.

При збиранні зернових культур виконуються такі основні технологічні операції: зрізування стебел, обмолочування, виділення зерна з вороху та очищення його. Всі ці операції можуть виконуватися послідовно одна за одною або з розривом в часі.

При збирані зернових застосовують два способи: роздільний (двофазний) і пряме комбайнування (однофазний). Більш економічним і раціональним в даному випадку буде спосіб роздільного збирання.

Форми оплати праці поділяються на відрядну і погодинну. В першому випадку заробіток визначається за відрядними розцінками за обсяг виконаних робіт, або за одиницю виробленої продукції, в другому – відпрацьованим часом. При цьому враховується кваліфікація працівників, якість праці.

При відрядній і погодинній системах оплати праці застосовуються такі її різновиди: пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивно-преміальна, пряма відрядна, проста погодинна.

Пряма відрядна система – заробіток працівника перебуває в прямій залежності від індивідуального виробітку і за кожну одиницю роботи йому нараховується заробітна плата згідно з прийнятою у господарстві тарифною сіткою і нормами виробітку за дану роботу.

Відрядно-преміальна система – за обсяг виконаних робіт у межах встановленої норми виробітку, за кожну одиницю виконаної роботи заробіток нараховується в межах прийнятої тарифної ставки, а за перевиконання норми – нараховується премія. Премії можуть становити 30-50% від тарифної ставки за виконану понаднормативну роботу.

Відрядно-прогресивно-преміальна система – розцінки в межах норми залишаються незмінними, а з перевиконанням даної норми підвищується за прогресивно-зростаючою шкалою, яка розробляється відповідно до конкретних умов. Чим більше перевиконується норма, тим вища премія за кожну її одиницю.

Проста погодинна система – нарахування оплати праці на підставі погодинної тарифної ставки відповідно до кваліфікації і відпрацьованого часу.

Оплата праці у рослинництві – бригадах і ланках проводиться по діючих тарифних розрядах за фактично виконаний обсяг робіт, згідно діючої тарифікації. На роботах, пов’язаних з шкідливими умовами праці, оплата праці підвищується на 12%.

Оплата праці трактористів-машиністів має ряд особливостей. Залежно від їх знань і досвіду роботи присвоюється І, ІІ, ІІІ класи кваліфікації. Надбавку за класність виплачують до заробітку на механізованих роботах, які оплачуються по тарифних ставках трактористів-машиністів (І клас – 20%, ІІ клас – 10%).

Для жінок-механізаторів норма виробітку знижується на 10%, при цьому тарифна ставка не змінюється.

1.4 Економічна ефективність виробництва продукції рослинництва.

Економічна ефективність виробництва продукції та її показники є реальним відображенням ефективності та прибутковості діяльності господарства, характеризують її повністю, оскільки в них порівнюються витрати й доходи.

Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці і поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. Економічна ефективність виробництва визначається за такими показниками: вартість валової продукції, валовий дохід та прибуток з розрахунку на 1 га с/г угідь, 1 працівника, 1 люд.-год., 1 грн. основних виробничих фондів, норма прибутку (збитку), рівень рентабельності. Економічна ефективність виробництва продукції та її показники є реальним відображенням ефективності та прибутковості діяльності господарства, характеризують її повністю, оскільки в них порівнюються витрати й доходи.

Важливим показником економічної ефективності виробництва зерна є собівартість продукції. Вона відображає якість роботи господарств і визначає рівень його доходності.

Розглянемо економічну ефективність вирощування зернових культур в нашому господарстві.

Таблиця 8.Економічна ефективність вирощування зернових культур