Організація рослинництва і перспективи його розвитку в Дослідному господарстві «Еліта»

Аналізуючи дані таблиці 3, необхідно зазначити, що рівень забезпеченості господарства основними засобами досить висока. За аналізований період в ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон” зросли фондозабезпеченість і фондоозброєність праці. Якщо у 2003 році фондозабезпеченість становила 239,65 тис. грн., то у 2005 р. цей показник збільшився на 166,11 тис. грн., тобто на 69,31 %. За аналізований період на 45,78 % збільшилася і фондоозброєність праці ( у 2003 р. вона становила 55,72 тис. грн., у 2004 – 70,22 тис. грн., а у 2005 році – 81,23 тис. грн.). Зростання цих показників відбувається за рахунок постійного збільшення вартості основних виробничих фондів і свідчить про сталий розвиток сільськогосподарського виробництва.

Таблиця 4. Економічна ефективність використання основних виробничих фондів у ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон”

Дані наведеної таблиці свідчать, що у 2004 році економічна ефективність використання основних виробничих фондів у ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон” була найвищою, адже фондовіддача зросла у порівнянні з попереднім роком на 0,4 грн. і становила 0,91 грн., хоча вже у 2005 р. цей показник знову став на рівні 0,86 грн.

Фондомісткість підприємства у 2004 р. зменшилася до 1,1 грн., що є позитивним явищем. Але у 2005 р. фондомісткість знову стала на рівні 2003 року ( 1,16 грн. ). На рівень фондомісткості впливають різні фактори, пов’язані як із зміною обсягу продукції, так і з ефективністю використання основних виробничих фондів, особливо їх активної частини. До таких факторів можна віднести продуктивність устаткування, коефіцієнт змінності, вартість одиниці устаткування, питому вагу машин і устаткування в загальній вартості основних фондів.

Можна зробити висновок, що підприємство потребує заходів по зниженню фондомісткості і підвищенню фондовіддачі.

Для визначення економічної ефективності використання основних і оборотних фондів сільськогосподарського виробництва обчислюють норму прибутку. Цей показник визначають з відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних виробничих фондів, вираженого у відсотках. З таблиці видно, що норма рентабельності в динаміці зростає високими темпами: 1,51 % у 2003 р., 6,1 % - у 2004, 12,95 % - у 2005 роках. Це зумовлено значним підвищенням прибутковості підприємства. Тож навіть при збільшенні наявних основних та оборотних фондів в ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон”, ефективність їх використання постійно зростає.

Економічна ефективність показує кінцевий корисний результат від застосування усіх виробничих ресурсів і визначається порівнянням отриманих результатів з виробничими витратами.

Підвищення ефективності означає, що на кожну одиницю витрат одержують більше продукції і доходу.

Для визначення ефективності виробництва застосовують систему показників:

·  Вартість валової продукції на 1 га с/г угідь, на 1 працівника, на 1 люд.-год., на 1 грн. основних виробничих фондів чи на 1 грн. виробничих витрат;

·  Обсяг валового, чистого доходу та прибутку в розрахунку на вище наведені показники.

·  Рівень рентабельності та норма прибутку.

Таблиця 5. Економічна ефективність виробництва в ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон”

З таблиці 5 бачимо, що вартість валової продукції в динаміці зростає – від 15106,98 тис. грн. у 2003 році до 35624,31 тис. грн. у 2005, тобто відбувається збільшення цього показника у 2,3 рази. Показник виходу валової продукції на середньорічного працівника зростає: з 48,28 тис. грн. у 2003р. до 70,26 тис. грн. – у 2005 р. Це свідчить про підвищення продуктивності праці на підприємстві.

Рівень рентабельності має тенденцію до зростання. Якщо у 2003 році прибутковість підприємства була на рівні 5,46 %, то у 2004 р. – 15,42 %, а у 2005 – 34,89 %. Отже, ефективність поточних витрат виробництва в ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон” висока і постійне зростання цього показника є позитивним явищем для господарства.

1.2. Спеціалізація господарства.

З розміщенням сільського господарства пов’язані його спеціалізація і поєднання галузей. Спеціалізація – це процес зосередження діяльності підприємства на виготовленні певної продукції або виконання окремих видів робіт. Частина сільськогосподарського виробництва, яка характеризується певними засобами і технологіями виробництва та кінцевою продукцією називається галуззю. Поєднання галузей - це кількісний бік розміщення, за допомогою якого визначають співвідношення галузей у сільськогосподарських підприємствах. Аграрне підприємство може мати основні, додаткові та підсобні галузі.

Раціональна спеціалізація сільськогосподарського виробництва передбачає встановлення певних пропорцій між його галузями. Найбільш економічно вигідна спеціалізація підприємства визначається інтересами його колективу, необхідністю найбільш повного і раціонального використання умов виробництва, відповідно до вимог ринку. За територіальною ознакою розрізняють такі форми спеціалізації:

-  територіальна – переважає виробництво тих чи інших видів с.-г. Продукції на певній території;

-  внутрішньогосподарська – подальший розвиток спеціалізації підприємства шляхом відокремлення виробничих окремих видів продукції;

-  аграрних підприємств – це переважаюча у підприємстві відповідного виду продукції, для якого тут існують найсприятливіші природно-економічні умови.

За технологічним принципом виробництва продукції розрізняють:

-  галузеву спеціалізацію – ці така, за якої певна галузь функціонує на підприємстві за принципом замкненого циклу виробництва;

-  внутрішньогалузеву – означає відокремленість виробництва у межах однієї і тієї ж галузі.

Поглиблення спеціалізації може здійснюватися на основі кооперації та інтеграції виробництва. Міжгосподарська кооперація – це об”єднання матеріальних, фінінсових і трудових ресурсів підприємства для організації спільного виробництва окремих видів продукції і отримання прибутку. Агропромислова інтеграція являє собою вищу форму міжгосподарської кооперації, яка об”єднує сільськогосподарські галузі.

Розміщення виробництва по території держави здійснюється з урахуванням певної спеціалізації по регіонах. Об’єктивна необхідність спеціалізації обумовлена перш за все розвитком продуктивних сил і економічним законом суспільного поділу праці. Спеціалізація як форма суспільного поділу праці має місце в усіх суспільно-економічних формаціях. Вона являє собою об’єктивну закономірність будь-якого виробництва і є важливим засобом підвищення продуктивності праці.

Спеціалізація – це переважне виробництво певних видів продукції в межах підприємства, району, зони.

Економічне значення спеціалізації полягає у:

1.  Розширенні можливостей для організації масового виробництва продукції на промисловій основі;

2.  Дозволяє удосконалити технології і підвищує окупність капітальних вкладень;

3.  Створює умови для комплексної механізації та автоматизації;

4.  Дозволяє досягти найбільш раціонального розподілу праці між підприємствами та в середині них;

5.  Зростає культура виробництва, підвищується культура праці.

В залежності від об’єкту спеціалізації розрізняють такі її види:

1.  Загальна – включає крупні території;

2.  Господарська – характеризує спеціалізацію конкретного господарства;

3.  Внутрігосподарська – це спеціалізація виробничих підрозділів;

4.  Міжгосподарська – поєднання спеціалізації між господарствами.

В основі визначення спеціалізації підприємства лежить структура товарної продукції.

В залежності від ступеня спеціалізації виділяють підприємства: вузькоспеціалізовані ( один вид товарної продукції займає більше 80% ), з поглибленою спеціалізацією ( декілька видів продукції займають 20% і вище ) та багатогалузеві ( менш за 20% в структурі товарної продукції ).

Основним показником спеціалізації є структура товарної продукції. Додатковим показником можуть бути структура валової продукції (характеризує внутрігосподарську спеціалізацію), структура затрат, структура праці тощо.

Визначимо спеціалізацію досліджуваного господарства.

Таблиця 6. Структура грошових надходжень ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон”

Впродовж трьох років питома вага грошових надходжень від реалізації рослинної та тваринної продукції зросла відповідно у 2,5 та 2,8 разів, що свідчить про значне збільшення обсягів виробництва цієї продукції на стрімкий ріст цін на неї. Загалом по підприємству виручка збільшилась у 2,6 рази, або у грошовому виразі - на 18263,3 тис. грн., що позитивно вплинуло на його діяльність.

Серед продукції рослинництва найбільшу частку від загальної виручки господарство отримує за реалізовану кукурудзу на зерно ( 32,23 % у 2003 р. та 28,55 % у 2005р. ). Грошові надходження від продажу озимої пшениці та ячменю незначні. Виключенням є 2004 рік, коли від реалізованої пшениці отримали 12,02 % всієї виручки господарства.

Розглянувши надходження від продукції тваринництва, бачимо, що у 2003 році 41,64 % , тобто 4642 тис. грн., надійшло від реалізації молока, проте надалі спостерігаємо тенденцію до зменшення цього показника ( 31,22 і 26,42 % відповідно у 2004 та 2005 роках ).За останні два роки більша частина виручки як в галузі тваринництва, так і в цілому по господарству, отримується від продукції свинарства: 2004 р. - 7362 тис. грн., або 36,82 %; 2005 р. – 8554 тис. грн., або 29,08 % всієї виручки.

Отже, можна зробити висновок, що ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон” спеціалізується на виробництві продукції свинарства та молока, а також вирощуванні кукурудзи на зерно.

1.3. Організація виробництва продукції рослинництва

Рослинництво є комплексною основою галузі сільського господарства. Її продукція становить більше половини валового виробництва продукції сільськогосподарського виробництва. Від інтенсивності її розвитку залежить забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості - сировиною.

Розвиток рослинництва відбувається на основі тісного зв”язку зь іншим важливим комплексом галузей – тваринництвом, яке перетворює рослинницьку продукцію, включаючи побічну і відходи в надзвичайно цінні продукти харчування та сировину. Інтенсивний розвиток рослинництва передбачає значне збільшення внесення органічних добрив, які сприяють підвищенню родючості землі та врожайності сільськогосподарських культур.

Рослинництво як комплексна галузь складається з кількох підгалузей: зерновиробництво, буряківництво, картоплярство, овочівництво, садівництво, виноградарство та ін.

Рівень розвитку господарства визначається насамперед обсягами виробництва продукції, що в свою чергу залежить від розмірів посівних площ, їх структури та врожайності. Вища питома вага високоврожайних культур у структурі посівних площ дає змогу навіть при меншій площі посіву одержувати значно більший валовий збір. Так само вищий рівень урожайності культур забезпечує збільшення валового виробництва продукції.

Таблиця 7. Динаміка посівних площ і урожайності сільськогосподарських культур у ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон”