Виробництво молока відбулося за рахунок впливу двох факторів: продуктивності та рівня витрат на одну голову.. Зменшення  протягом 2010 року продуктивності  на 4,52 гол/ грн. призвело до зростання собівартості у загальному об’ємі на 429661 ц , та в розрахунку на 1 ц виготовленої продукції на 47,84 . Збільшення рівня витрат на 682 грн на 1 ц призвело до зростання собівартості в цілому на 264041,4 ц , або на 18,44 грн в розрахунку на 1 ц продукції.

       Домінуючим  фактором, що вплинув на кінцевий рівень собівартості стала продуктивність, за рахунок якого маємо найбільший вплив на суму собівартості.

     Основними причинами високої собівартості молока можуть бути:

• низький процент породних тварин у стаді, що позначається на середній продуктивності;
• перевитрата кормів на годівлю тварин, що є наслідком незбалансованості кормів за перетравним протеїном, низької якості їх та порушення норм годівлі й структури раціонів;
• низький рівень спеціалізації, концентрації і механізації на фермах тощо.

     Визначення  рівня постатейних витрат та виконання  плану по них простежимо по молоку в аналізованому підприємстві СТОВ «Степове»

       Дана  таблиця свідчить про те, за рахунок  яких статей відбулося відхилення витрат на виробництво 1 ц молока. Для більш повного аналізу господарської діяльності СТОВ «Степове» розглянемо в якому ступені на дане підприємство впливають витрати та продуктивність на зміну собівартості молока (Таблиця 2.11) 
 
 
 
 
 
 

     Таблиця 2.11

Аналіз  структури витрат на виробництво молока

у СТОВ «Степове» 

 

       Як  видно з таблиці 2.11 сума витрат на виробництво молока у порівнянні з 2009 роком загалом зросли на 285,6 тис.грн. Найбільшу питому вагу витрати займають на корми- 158,7 тис.грн., прямі витрати на оплату праці 102,6 тис.грн , оплата послуг та робіт сторонніх організацій , та інші прямі та загально виробничі витрати. У 2010 році у структурі собівартості виробництва молока найменшими були витрати на оплату послуг та робіт сторонніх організацій ,матеріальні витрати, та нафтопродукти.

       Домінуючим  фактором, який вплинув на значний  зріст витрат на 1ц молока є підвищення витрат на корми. 
 
 
 

2.6. Організація аналізу реалізаційних цін підприємства 
 

     Сільськогосподарські  підприємства реалізовують молочну сировину переважно переробним підприємствам.

     Товарність  молока на сільськогосподарських підприємствах  становить 80%, тоді як особисті селянські  господарства на споживчому ринку або  переробним підприємствам реалізують близько половини виробленого молока, решта — залишається в товаровиробників, її використовують для власного споживання, згодовують тваринам, або вона просто втрачається.

     Переробні підприємства не зацікавлені закуповувати молоко з приватного сектору за ринковими  цінами. Великотоварні ферми, які постачають більші обсяги й де якість молочної сировини легше контролювати, мають і кращу ціну — в середньому, вдвічі вищу, ніж особисті господарства.

     Недосконалою  залишається також організація  приймання молока від населення.

     Для покращання ситуації із реалізацією молока з приватних дворів в Україні створюють і обладнують молокоприймальні пункти, організовують доставку молока від селянських господарств до молокоприймальних пунктів із залученням транспортних засобів місцевих жителів, тари й інвентарю молокозаводів, розрахунки проводять не тільки грошима, а й промисловими чи продовольчими товарами повсякденного попиту тощо.[32,стр 546]

       Для більшості опитаних підприємств «вигідна ціна» на продукцію залишається основним критерієм при виборі каналу збуту: Такий вибір виробників можна пояснити тим, що в більшості випадків отриманий виторг за реалізовану продукцію є практично єдиним джерелом доходів, що необхідні для поповнення оборотних коштів і розвитку підприємства. За таких умов інші критерії у виборі каналу реалізації (транспортування/збереження продукції) відіграють меншу роль.

     Другим  по важливості критерієм при виборі каналу реалізації є «стабільність  збуту».

     Формування  цін на молокопродукцію значною  мірою залежить від співвідношення попиту та пропозиції з урахуванням сезонних чинників. Зниження цін на молоко в Україні, як водиться, припадає на літні місяці — червень-серпень. Саме в цей період виробляють та реалізують найбільші обсяги молока. В осінньо-зимовий період, коли надої молока порівняно низькі, реалізаційні ціни підвищуються.

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЗБІЛЬШЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА І РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ  ТВАРИННИЦТВА НА СТОВ «СТЕПОВЕ»

       3.1. Збільшення фінансового результату від реалізації за рахунок збільшення кількості виробленого молока

 
 

     До  резервів збільшення виробництва молока відносять ліквідацію яловості корів. Втрати продукції за рахунок яловості маточного поголів’я

     Значним резервом збільшення виробництва молока є підвищення продуктивності худоби.

     Головним  напрямом збільшення валового виробництва продукції є інтенсивний шлях розвитку тваринництва.

     Збільшувати продуктивність та валову продукцію  можна за рахунок покращання породності і класності тварин. Досить суттєво  на обсяг виробництва продукції  впливає і класність худоби. Підприємство може мати чистопорідні або помісні лінії тварин і в той же час вони не будуть відповідати певним вимогам за класністю. Між класові різниці в продуктивності складають: між елітою і першим класом тварин – 6-8 %, першим (стандартним), другим і третім класами – в середньому 8-10

     Збільшення  продуктивності корів та виробництва  молока залежить від тривалості сервіс – періоду та сухостійного періоду. Біологічно зумовлений сервіс – період складає 21 день, а сухостійний – 60-65 днів. Однак він може відхилятися під впливом різних причин:

     - рівня продуктивності;

     - порідного складу;

     - годування;

     - утримання та догляду;

     - кваліфікації кадрів та ін.

     Для визначення втрат продукції за рахунок  подовження сервіс – періоду необхідно  денну продуктивність певної групи тварин брати на рівні продуктивності ялового маточного поголів’я. Тоді резерв збільшення виробництва продукції за рахунок скорочення тривалості сервіс – періоду корів визначають як добуток кількості днів, на які перевищений середній сервіс – період по групі корів та їх денного надою, який приймають на рівні середнього надою молока від ялових корів .[27,стр 236]

     До  числа внутрішньогосподарських  резервів збільшення виробництва продукції  відносять також і кількість  продукції, яку господарство могло б додатково одержати за рахунок перевитрачених кормів.  
 

3.2. Збільшення фінансового результату від реалізації за рахунок зменшення виробничої собівартості молока 
 

     Основними резервами зниження собівартості продукції  в сільському господарстві є: економне використання коштів, трудових ресурсів, впровадження у виробництво передових технологічних заходів, які будуть сприяти зростанню виходу продукції швидшими темпами порівняно з витратами виробництва.

     До  резервів зниження собівартості за рахунок  ліквідації перевитрат у розрізі статей та видів продукції слід віднести перевитрати, які виникли з причин, що залежать лише від підприємства. Значний вплив на зниження собівартості можуть мати резерви збільшення валової продукції. Для цього необхідно кількість додатково одержаної за рахунок резервів виробництва продукції оцінити за фактичною собівартістю (якщо вона нижча за заплановану). Різниця між цією величиною та сумою змінних витрат на її виробництво відповідно до прийнятої технології і складає суму економії витрат за рахунок приведення у дію резервів збільшення виробництва продукції.

     До  зниження собівартості призведе також  збільшення виробництва валової  продукції за рахунок раніше виявлених  резервів її зростання.

     Для визначення суми резерву необхідно  можливе збільшення виробництва продукції за рахунок скорочення яловості кормів, покращання показників відтворення, більш економного використання кормів оцінити за плановою собівартістю (якщо вона не вища за фактичну) та із одержаного результату вирахувати всі витрати, які пов'язані з виробництвом додаткової продукції. До витрат на виробництво додаткової продукції належать лише ті витрати, які пропорційно збільшуються зі зростанням обсягу виконаних робіт і виходу продукції (заробітна плата з нарахуваннями, частина інших прямих витрат, корма, крім умовно-постійних).

     Однак частіше собівартість формується під  впливом кількох факторів, і для  виявлення їх кількісного впливу застосовують виробничі функції. Результативною ознакою в них виступає собівартість одиниці продукції, а факторами можуть бути: продуктивність тварин, затрати праці і кормів на голову тварин, оплата відпрацьованої години, собівартість кормової одиниці, спеціалізація підприємства, концентрація виробництва аналізованого виду продукції тощо.

     Щоб визначити зниження собівартості за рахунок виявлених резервів, у наведене рівняння підставляють очікувану величину факторів (з урахуванням можливої їх зміни, але щоб вона не виходила за межі варіації включених у рівняння відповідних факторів), а одержаний рівень собівартості порівнюють з фактичним, що покаже розмір економії.

     Лише  за таких умов можливе систематичне планомірне зниження собівартості сільськогосподарської  продукції. 
 
 

       3.3. Збільшення фінансового результату  від реалізації молока 
 

     Виходячи  з нормативів споживання молока та молокопродуктів (390 кг. на душу населення ), за даними науково-дослідного інституту гігієни та харчування, внутрішня потреба України у молочній продукції становить понад 19 млн. тонн. Україна за своїми природними умовами та ресурсним потенціалом може задовольнити не тільки власні потреби у продовольстві, а й експортувати значні обсяги харчових продуктів.

     Основу  формування балансового прибутку підприємства становить прибуток від реалізації продукції. Його питома вага 90-95% від  загальної суми балансового прибутку. Основна мета управління формуванням прибутку на підприємстві є виявлення всіх факторів, що визначають його розмір і пошук резервів подальшого його збільшення. Механізм управління прибутком підприємства базується на системі аналізу, який отримав назву "взаємозв'язок витрат, обсягу виробництва і прибутку". Ця система аналізу дозволяє виявити роль окремих факторів у формуванні прибутку. Балансовий прибуток (БП) формується за умови, коли :

     ВД > Взм + Впост + Податкові платежі, або  коли

     Чистий  дохід > Витрати змінні + Витрати  постійні,

     де : ВД - валовий дохід;

     Взм - змінні витрати;

     Впост - постійні витрати.

     ЧД = ВД - Податкові платежі

     де : ЧД - чистий дохід.

     БП = ЧД - В, (3.11)

     де : В - загальна сума витрат.

     Беззбитковість  забезпечується коли дохід дорівнює витратам. Валовий дохід формується під впливом двох основних факторів :

     1. ціна реалізації одиниці продукції;