Аналіз годівлі дійних корів в ПП „Глибочанське ОСМВ” Житомирського району Житомирської області

Цукор кормів стимулює лактацію більше, ніж інші вуглеводи, тому чим ближче до одиниці відношення цукор  –  крохмаль, тим вплив такого раціону буде кращим.

Оптимальна кількість цукру в раціоні – 150–170 г на 1 кг молока, або не більше 7 г цукру на 1 кг живої маси за добу, сприяє найвищій інтенсивності бродильних процесів у рубці, підвищенню надоїв, збільшенню вмісту жиру при умові збалансованості раціону за білком і мінеральними речовинами. Значним джерелом цукру в раціоні можуть бути кормові аби цукрові буряки.

На життєдіяльність і молочну продуктивність сприятливо впливає також оптимальне співвідношення між цукром і протеїном (цукрово-протеїнове співвідношення), яке повинно бути на рівні 1,1—1,5.

Вплив мінеральних речовин та вітамінів корму на склад молока і фізіологічний стан молочних корів.

Мінеральні елементи беруть участь в обміні речовин, позитивно впливають на надій та склад молока, особливо вміст кальцію, фосфору, натрію. Кальцій бере участь в білковому обміні, фосфор — в нормалізації перетравлення і обміну азотистих та мінеральних речовин. У зв'язку з тим, що вплив кальцію та фосфору на обмінні процеси взаємопов'язані, важливо підтримувати і оптимальне їх співвідношення в раціоні. Для лактуючих корів воно знаходиться на рівні 1,25—1,4 частини кальцію і однієї частини фосфору.

На 1 кг молока 4 %  –  ної жирності корові живою масою 550 кг у першій половині лактації потрібно давати 5–6 г кальцію, 4–4,5 фосфору та 6—7 г кухонної солі.

При недостатній кількості мінеральних речовин в організмі спостерігаються різні порушення нервової та серцевих м`язів, викликають захворювання кісткової тканини та інше.

Разом з кормами  корови  повинні  одержувати вітаміни. За недостатністю вітамінів в раціоні в тварин розвивається різні авітамінози, які погіршують стан імунної системи [8, 18].

Ретинол (вітамін А) – його недостача викликає різні порушення обміну речовин і перш за все, відбивається на інтенсивно ростучих клітинах епітелію, залозистої частини гіпофізу, надмирників щитовидної залози. При недостатньому надходженні затримується ріст, виникає «куряча сліпота».

Кальциферол (вітамін Д) – впливає на засвоєння кальцію в кістковій тканині і являється атирахітним вітаміном. Ознаками рахіту є: повільний розвиток, низький приріст живої маси, поганий апетит. Осформеація кінцівок, викривлення хребта або його прогинання.

Топоферол  (вітамін Е) – це вітамін розмноження. В практиці Е-вітамінози зустрічаються рідко, так як зелені корми та пшеничні висівки багаті на цей вітамін.

Філохінон (вітамін К) – відповідає за звертання крові і за щільність судин,тому що він впливає на вміст протракбіну  в крові, кров погано звертається, виникає породність судин, в організмі виникають крововиливи.

Тіамін (вітамін В1) - відповідає за водний, жировий, вуглеводний і білковий обмін. При його нестачі в тканинах накопичується велика кількість піровиноградної кислоти і порушується всі вищевказані обміни. При цьому спостерігається затримка росту, погіршення апетиту, рвота, проноси, потім розвивається паралічі задніх кінцівок та інших органів, відмічається розлад сирцево-судинної системи.

Рибофлавін (вітамін В2) – недостача його у різних тварин проявляються по різному. У свиней частіше проявляється обморочний стан, іноді закінчується летально. У плідників виникають дегенеративні зміни в сім’яниках. У інших – затримка росту, параліч кінцівок.

Піродиксин (вітамін В6) – при відсутності в раціоні порушується утворення гемоглобіну  в крові, розлад центральної нервової системи, конвульсії, судоми.

Пантотенова кислота (вітамін В3) – при її дефіциті виникають розлади нервової системи, запалення шкіри.

Нікотинова кислота (вітамін РР) – недостача цього вітаміну в раціоні веде до запалення ротової порожнини верхньої частини стравоходу, затримка росту, проносів.

Цианокобаламин (вітамін В12) – грає важливу  роль в кровотворенні. Має значний вплив на ріст і розвиток тварин. Бере участь у синтезі білків, у вуглеводному і жировому обміні. Синтез протікає інтенсивніше при вмісті  в кормах кобальту, який входить до складу цього вітаміну.

Аскорбінова кислота (вітамін С) – цей вітамін синтезується в організмі тварин. Бере участь в клітинному диханні, амінокислотному і вуглецевому обміні, виведенні токсичних речовин.

Окрім цих речовин в кормах знайдено речовини  - структурні аналоги вітамінів – антивітаміни, аналоги гормонів – антигормони, при введенні в організм яких або при їх утворенні в організмі розвивається недостатність відповідних вітамінів і поживних речовин. Такі речовини отримали назву антиметаболіти [1].

1.3. Еколого – зоотехнічні вимоги до якості кормів, що  використовуються в годівлі корів

Вплив окремих кормів на продуктивність, склад та властивості молока.

Корми впливають на продуктивність тварин, на склад молока. Грубі корми  –  сіно,  сінаж,  солома  —  обов'язкові компоненти  раціону  жуйних.  Це об'ємисті корми, які забезпечують тварин клітковиною, протеїном, мінеральними речовинами. Як нестача, так і надлишок клітковини ускладнює процеси перетравлення та засвоєння поживних речовин, що впливає на продуктивність і склад молока. Кількість грубих кормів у зимовому раціоні корів повинна становити  20 — 25 %  за  поживністю,  з  яких  не  менше  як  30—40%   злаково  –  бобового  сіна, їх  кількість  становить  від  5 до 11 кг.

До соковитих кормів належать коренебульбоплоди, силос, жом, барда, пивна дробина та інші — вони відносяться до молокогінних кормів, що забезпечують лактуючих корів основними поживними й мінеральними речовинами, вітамінами. Особливо важливе значення мають і стали незамінними в раціоні кукурудзяний силос, буряки, буряковий жом. Соковиті корми  за  поживністю  повинні  становити 45—60%  поживності  добового раціону і є основним джерелом цукру для тварин.

Зелені корми в літній період є найбільш цінними в біологічному відношенні. За поживністю вони становлять до 80 % і в добовому раціоні дійної корови їх може бути від 40 до 70 кг. Різні зелені корми мають різну продуктивну дію, але за біологічною цінністю є неперевершеними і тому винятково сприятливо впливають на стан здоров'я, відтворення, продуктивність та якість молока.

Концентровані корми  —  це зернові корми та комбікорми, які відносять до кормів сильної дії. У їх складі багато протеїну, вуглеводів, жирів, мінеральних речовин, тому концентрованими  кормами  балансують  раціони  за протеїном, їх кількість у раціоні повинна становити  25–30% за поживністю, або, залежно від молочної  продуктивності  і пори року   –   від  100 до 350 г на 1 кг молока.

Влітку цей вид корму становить біля 20 % загальної поживності раціону.

Правильна оцінка якості, контроль за заготівлею й зберіганням кормів – важливі заходи у профілактиці захворювань і підвищенні продуктивності тварин, особливо в умовах промислової технології виробництва. Тому контроль за доброякісністю кормів і правильним їх використанням повинен бути у центрі уваги.

Щоб одержати молоко високої якості, необхідно особливу увагу приділяти годівлі і напуванню корів. Не можна включати в раціон корів недоброякісні корми (запліснявілі, дуже кислий або з гнилим запахом силос), бо це призводить до шлунково-кишкових розладів, погіршення хімічного складу і смакових якостей молока, підвищення його бактеріального забруднення.

Негативно відбивається на складі і властивостях молока як недогодівля тварин, так і багата, але одноманітна їх годівля.

Згодовування дійним коровам великої кількості силосу, капусти, гички брукви, ріпи та їх коренів може надавати молоку неприємного кормового присмаку, знижувати  його  технологічні  якості. Також необхідно стежити, щоб тварини одержували в достатній кількості чисту воду.

Порушення технологій вирощування, заготівлі і зберігання кормів може призвести до значного погіршення якості кормів і поїдання їх. Наприклад, не досить подрібнена маса кукурудзи у восковій стиглості погано втрамбовується і, як наслідок, в такому силосі молочно-кисле бродіння досить швидко змінюється оцтово-кислим, а далі — маслянокислим. Корм фактично втрачає якість і негативно впливає на здоров'я тварин. Крім того, зерно, яке залишається при цьому не подрібненим, майже не перетравлюється у шлунку тварин, а тому не засвоюється організмом. Лише з цієї причини можна втратити величезну кількість корму, зокрема його ціннішу частину. Щоб запобігти цьому, кукурудзу в восковій стиглості слід подрібнювати на відрізки 6—7 мм (зерно також подрібнюється).

Велике значення має ботанічний склад культур. Деякі з них містять специфічні сполуки — алкалоїди, сапоніни, глікозиди, нітрати та ін. Вміст цих сполук внаслідок поганої заготівлі та порушення технології вирощування може збільшуватись.

Алкалоїди спричинюють так звані синдроми токсичності, різко погіршують ступінь поїдання корму, їх відомо близько 10 тис, проте точну кількість не визначено. Більшість алкалоїдів сильні отрути (нікотин, морфін, атропін, стрихнін, хінін та ін.). Найбільше містять їх рослини у період цвітіння. Проросле зерно ячменю містить алкалоїд горденін, в люпину — лупінін, спартеїн,  лупаній,  оксилупанін  та ін., а канарник  тростинновидний — близько 8 алкалоїдів (гордеїн, грамін та ін.).

Звичайно не всі алкалоїди мають несприятливу дію, деякі з них характеризуються тонізуючою, навіть наркотичною дією.

Глікозиди подібно до алкалоїдів також мають токсичну дію на організм тварин. Всі вони похідні цукрів (здебільшого моноцукрів). Це саме стосується і антиметаболітів — інгібіторів росту — сапонінів, а також кумарину (буркун). Значною мірою за умови правильної заготівлі вміст цих сполук, зокрема кумарину, в кормах різко зменшується. Несприятливо діє на тварин не кумарин, а дикумарин, який утворюється в разі неправильної заготівлі кормів з буркуну (силосу, сінажу).

Таніни також можуть знижувати перетравність кормів, надавати їм гіркого присмаку. Разом з тим вони можуть і корисно впливати на засвоєння протеїну твариною, збільшувати приріст великої рогатої худоби.

Зелена маса бобових містить естрогени (флавоноїди), які можуть впливати на організм  великої  рогатої  худоби  як корисно, так  і  несприятливо. Так, флавоноїд куместрол є в конюшині білій, рожевій, підземній і в люцерні.

Ураження листкової поверхні, наприклад, плямистістю листків, збільшує вміст естрагенів у рослинах. Негативна дія естрагенів бобових трав знижується при висіванні їх разом із злаковими. Є дані про те, що естрагени містять кукурудза та кукурудзяний силос.

Певний вплив на тварин мають рослинні гормони. Їх корисно застосовувати замість синтезованих штучно (до речі, синтетичні гормони досить широко застосовуються під час годівлі великої рогатої худоби в країнах Заходу).

Рослинні гормони містить зокрема елеутерокок. Синтетичні ферменти, такі як клембутерол, які застосовують на фермах Іспанії, Голландії та інших країн під час годівлі великої рогатої худоби сприяють приростам маси тварин, але таке м'ясо, по суті, вживати не можна.

При надмірному азотному живленні, яке не збалансоване калійним, при похолоданні або нестачі вологи в рослинах нагромаджуються азотні сполуки — нітрати. В організмі тварин вони перетворюються в нітрити, які надходять у кров і переводять двовалентне залізо крові у тривалентне. Метгемоглобін на відміну від оксигемоглобіну не функціонує в зворотному напрямі як переносник кисню, що погіршує функцію крові.  Це спостерігається, якщо вміст нітратів у кормі перевищує 300—500 мг/кг. Певне значення має і кількість корму. Чим більше у ньому нітратів, тим корму тваринам треба давати менше.

Вміст нітратів у кормах не повинен перевищувати 0,1—0,4 % N03 з розрахунку на суху масу. Більше нітратів у злакових, менше у бобових культурах. Багато нітратів може нагромаджуватись в грястиці, костриці тростинній і лучній, листках буряків,, у лободі та ін. Якщо корм містить багато нітратів, його треба давати разом з іншим, в якому їх мало. Мало нітратів у кукурудзі молочно-воскової стиглості, а звідси — у силосі. Згідно з діючими в Україні нормативами, допустимими нормами нітратів у кормах є такі, мг/кг корму: грубі корми —500, силос і сінаж — 300, зелені корми  — 200,  зернофураж — 300, трав'яна мука — 800.

Тепер дещо переглянуто ці нормативи  вмісту  нітратів  у  бік  збільшення — в зеленій масі — до 300, в сіні  —  до 1000, силосі і сінажу  — до 500, в трав'яній муці — до 2 тис, листі кормових буряків — до 1500, в комбікормах для ВРХ — до 500. Нестача деяких макро- і мікроелементів (кальцію, магнію, цинку, марганцю), порушення співвідношення їх у рослинах створює загрозу для здоров'я тварин, може спричинити трав'яну тетанію (гіпомагнеземію) при згодуванні свіжих рослин.

Згодування травостою люцерни, конюшини особливо при випасанні худоби вранці на росянистих травостоях може призвести до тимпанії. В літературі є відомості, що причина тимпанії  –  підвищений вміст у бобових специфічного білка, якого люцерна містить до 4—5 %, а в еспарцеті, лядвенці та у злакових травах його не більше як 1 %.

Склад і поживність кормів значною мірою за­лежать від способів їх заготівлі.  Під час заготівлі основну увагу звертають на своєчасність збирання сіна та соломи в найстисліші строки. Для одержання сіна й трав’яного борошна бобові рослини скошують у фазі бутонізації та на початку  цвітіння,  а  злакових  –  при виході їх у трубку і на початку колосіння. Тривалість заготівлі не повинна перевищувати 10–12 днів. При польовому сушінні під дією сонячних променів, опадів і ферментаційних процесів у скошеній траві втрачається від 30 до 50% найцінніших поживних речовин (органо-мінеральних комплексів) і до 90% каротину. Запобігти зменшенню втрат можна впровадженням технологій заготівлі, коли зелену масу в покосах лише прив’ялюють до вологості 35–45 %,а потім досушують у скиртах або сховищах до вологості 15–18 % за допомогою активного вентилювання.

Ефективним є приготування трав’яного борошна, гранулювання та брикетування грубих кормів у різних сумішах. Виготовлені повнораціонні гранули та брикети вагою 1 кг містять 0,7–0,8 корм. од., 80–95 г перетравного протеїну й до 30 мг каротину, у них високий рівень перетравної і обмінної енергії.

Для одержання високопоживного, багатого на протеї і вітаміни сінажу і силосу краще використовувати багаторічні трави у фазі бутонізації (бобові) та колосіння (злакові). Основними умовами при силосуванні є швидка і надійна ізоляція рослинної маси від проникнення повітря, а також оптимальна її вологість (для сінажу – 45–55, для силосу до 70%). Строк заповнення сировиною траншей або башт  повинен бути обмеженим і тривати не більше чотирьох діб.