Аналіз годівлі дійних корів в ПП „Глибочанське ОСМВ” Житомирського району Житомирської області

      розпал лактації – тривалістю 60–90 днів — підтримування досягнутого, у першій фазі, рівня продуктивності;

      період (фаза) спадання лактації –  триває 100–150 днів,  закінчується підготовкою корів до сухостою і їх запуском;

      сухостійний період – триває 45–60 днів.

Інколи виділяють фазу новотільності, яка триває до 10-15 дня після отелення.

Новотільний період (фаза), як і кінець сухостою, найбільш складний з точки зору організації годівлі корів. Годівля в ці періоди на 45-50% визначає продуктивність і якість молока, обмін речовин, запліднення корів та життєздатність новонароджених телят. Корів і первісток через годину після отелення напувають теплою підсоленою водою. На 10 л води додають 0,5-1,0 кг пшеничних висівок або вівсянки, 100-150 г кухонної солі, а також згодовують високоякісне сіно вволю. На другу і третю добу до сіна додають 1,0-1,5 кг концентрованих кормів. З четвертого дня у раціон поступово вводять соковиті чи зелені корми і збільшують кіль­кість концентрованих з такого розрахунку, щоб на 10-15 добу після оте­лення тварина одержувала повну норму відповідно до рівня молочної продуктивності. Якщо вим'я у корови запалене, то перехід на повний раціон затримують до приходу його в норму.

Після переведення корови на повний раціон, який за рівнем і по­живністю відповідає її продуктивності, починають роздоювання. При цьому через 80-90 діб після отелення корів штучно осіменяють.

Післяотельний  період найскладніший з точки зору  організації  годівлі.  У перші 2-3 місяці після отелення організм корови під дією лактогенних гормонів здатний продукувати велику кількість молока. Доведено, що на перші 100 днів лактації припадає 40-45 % річного надою. У цей період тварини найбільшою мірою реагують на повноцінну годівлю зростанням надоїв. Підвищення молочної продуктивності, викликаної посиленою годівлею у поєднанні з іншими заходами - масажем вим'я, активним моціоном, збільшенням частоти доїння, поліпшенням догля­ду за тваринами тощо, називають роздоюванням.

На період роздоювання складають раціони з обов'язковим авансу­ванням по 2–3 корм. од. на добу або для визначення норми добовий надій приймають на 4–6 кг молока вищим від фактичного. Годівлю авансу­ють доти, поки підвищується надій. Максимальні добові надої частіше всього бувають у кінці першого - третього місяця лактації, а у високопродуктивних тварин навіть пізніше. Для первісток, крім авансування на роздоювання, до раціону  додають  1–2 корм. од. на ріст.

У практиці годівлі корів за період роздоювання неможливо ство­рити умови, за яких досягався б позитивний баланс поживних речо­вин в організмі. У цей час гормональний вплив домінує в обміні ре­човин і значно випереджає швидкість травлення і обмінних функцій в організмі. Причому максимальне поїдання кормів у новотільних корів спостерігається значно пізніше, ніж проявляються максимальні надої. За даними багатьох дослідників, максимальне поїдання кормів настає через чотири –  шість тижнів після того, як надої досягай максимуму. В такому випадку вирішальним фактором забезпечення успішного роз­доювання новотільних корів є підвищення енергетичної, протеїнової, мінеральної та вітамінної поживності сухої речовини раціонів. Енерге­тична цінність сухої речовини раціону за надою понад 20 кг молока має становити не менше 1 корм. од, при надоях понад 30 кг - 1.1 корм. од. Тому для високопродуктивних корів у перші 2–3 місяці лактації доцільно засто­совувати концентратний тип годівлі. Проте і такий тип годівлі не ком­пенсує витрат організму на синтез молока. Покриття їх забезпечується за рахунок жиру тіла, білка, запасів вітамінів і мінеральних речовин (запозичених із кістяка). У нормі можливе середньодобове зниження живої маси у перші 2–3 місяці лактації має становити не більше 0,5–0,6 кг. Допускаються втрати живої маси у перші 10 тижнів після отеле­ння до 1 кг на добу. Але це негативно впливає на відтворну здатність і, як наслідок, ймовірність запліднення при першому осіменінні значно знижується.

При годівлі новотільних корів слід контролювати рівень протеї­ну в раціонах та його якість. Оптимальний рівень небілкового азоту не повинен перевищувати 15, а легкорозчинні фракції білка  –  40–45 %. Надлишок протеїну в цей період значно погіршує відтворну здатність корів (порушується естральний цикл, збільшується час до запліднення, можуть з'явитися кисти яєчників та інші захворювання).

Після роздоювання корів до максимальної продуктивності почи­нається другий період  -  середина лактації. У цей період годівля має бути організована так, щоб досягнута продук­тивність утримувалась якнайдовше без помітного зниження. У цей час вони здатні поїдати кормів більше, ніж потрібно для утворення молока і частина поживних речовин може відкладатися в резерв. Тому рівень і повноцінність годівлі не повинні допускати зниження молочної продуктивності. Однак на практиці при переведенні корів з цеху роздо­ювання до цеху виробництва молока (за потоково-цехової системи, при безприв'язному утриманні) може різко знижуватись молочна продук­тивність через стреси, пов'язані зі зміною місця та умов утримання, а також внаслідок зміни рівня й техніки годівлі. Щоб запобігти цьому, корми, які згодовували для авансування при роздоюванні, виводять з раціону поступово протягом 10–15 діб. За цей час вміст концкормів у раціоні доводять до 200–300 г на 1 кг молока і одночасно збільшують рівень об'ємистих кормів.

Слід враховувати, що корови відчутно реагують на зміну структу­ри раціонів, умов годівлі та утримання. Зміни в годівлі впливають не тільки на молочну продуктивність, а й на формування плода, оскільки середина лактації, як правило, майже завжди збігається з першою по­ловиною тільності.

У кінці заключного періоду за 60 днів до отелення корів запускають. При запуску у раціоні зменшують даванки соковитих і концентрованих кормів, а також скорочують кількість доїнь: переходять з триразового на дворазове, одноразове, а потім через день, через два дні і за відсутністю молока у вим’ї запуск закінчується.

Особливу увагу приділяють запуску високопродуктивних корів, надій яких перед його початком сягає 25–35 кг молока на добу. Запуск таких корів розпочинають за 20–25 днів, а з надоєм 20–25 кг  –  за 10–15 днів до початку сухостійного періоду. У перший день підготовки до запуску із раціонів вилучають силос і поступово зменшують даванки концкормів і коренеплодів. За 6–7 днів до запуску з раціону виводять коренеплоди, за 3–4 доби – концкорми і залишають тільки сіно. Якщо надій знижується повільно, частину сіна заміняють на якісну солому, обмежують напування тварин. При цьому важливе значення має правильне доїння. Корів переводять на одноразове доїння за надоїв 8–10 кг і доять так протягом 3– 4 діб. Після зменшення надоїв до 2–3 кг корів доять через день потягом 2–3 дів, а потім через два дні – 2–3 рази. На цьому запуск закінчується.

У період запуску корів необхідно стежити за повнотою видоювання молока. У багатьох тварин навіть незначні його залишки призводять до захворювання вим`я. Тому за станом вим`я слідкують і після запуску. У разі повного припинення секреції молока до раціону корів можна вводити соковиті і концентровані корми.

Сухостійний період — один із найбільш відповідальних у виробничому циклі корови. Недостатня за рівнем та повноцінністю годівля тільних сухостійних корів є основною причиною важких отелень, народження слабких телят, що негативно впливає на їх послідуючий ріст і розвиток, та низької продуктивності корів.

Повноцінна годівля у сухостійний період сприятливо впливає на склад молозива після отелення, що має досить важливе значення у профілактиці шлунково – кишкових захворювань новонароджених телят.

Корови перед отеленням повинні мати заводську вгодованість, тобто за період сухостою відкласти у своєму тілі достатню кількість протеїну, енергії (у вигляді жиру), макро- і мікроелементів та вітамінів. Ці резерви використовуються коровами, особливо високопродуктивними, у перші місяці лактації, коли вони фізично не можуть з’їсти кормів стільки, скільки їм потрібно для покриття витрат на синтез молока, яке вони виробляють. Встановлено, що кожний кілограм відкладених у резерв поживних речовин забезпечує підвищення надою після отелення на 15–20 кг.

Годівля корів у різні періоди сухостою, зважаючи на постійну зміну їхнього фізіологічного стану, зокрема протягом 40 днів після запуску і за 20–25 днів перед отеленням, має свої особливості.

Пересічне споживання сухої речовини сухостійними коровами за 30–40 днів до отелення становить 1,9–2,4% живої маси, а за 10–20 днів — 1,6–1,8%.

Оптимальна концентрація поживних речовин у 1 кг сухої речовини така: кормових одиниць — 0,83–0,90, обмінної енергії — 9,3–10,5 МДж, сирого протеїну — 12–13% у перший період сухостою і 14–15% у другий, сирої клітковини відповідно — 26–30 і 22–26%.

Рівень у раціоні на добу за елементами живлення має становити: кальцію — 90–150 г, фосфору — 50–90 г, вітаміну А — 75–100 тис. МО, вітаміну Д — 25–35 тис. МО, вітаміну Е — 600–1000 МО; оптимальне співвідношення Са/Р — 2,5–1,5:1 після запуску і 1,4–1,1:1 — за два тижні до отелення корів; за співвідношення понад 2,5:1 і нижче ніж 1:1 тварини схильні до захворювання на родильний парез [23].

Складаючи раціон, зважають на вгодованість корів. За вгодованість нижче середньої норму годівлі коровам збільшують на 1 – 2 кормові одиниці із вмістом у кожній 110–120 г перетравного протеїну, 9,5–10 г кальцію, 5,7–6 г фосфору і 55–60 мг каротину.

Тільним  коровам  і  нетелям згодовують:  сіна  5,0–8,0 кг,  силосу  12–16 кг, сінажу 10–15 кг, концентрованих кормів 1,0 – 3,0 кг.  Корми роздають двічі  –  тричі на добу.

За два  – три тижні до отелення через зростання потреби тварин в енергії, протеїні та інших поживних речовинах залежно від їх вгодованості поступово збільшують даванку концентрованих кормів до 3–4 кг (максимальний рівень становить 0,8% живої маси тварин). Якщо стан вим’я у корови в нормі, даванку концентрованих кормів зменшують лише за 1–3 дні перед отеленням. У разі появи набряків вим’я або інших відхилень від норми стану здоров'я у раціоні залишають тільки грубі корми, припиняють давати соковиті, а кількість концентратів зменшують до 2–3 кг на добу.

Рівень сирого протеїну в раціоні збільшують до 14–15%. За нестачі протеїну в пізній період тільності у корів  після отелення частішають випадки затримки посліду і знижується вміст білка в молоці. За цих умов доцільно дати тваринам 5–6 г вітаміну РР і 3,5–4,0 мг селену. Коровам, схильним до захворювання на родильний парез, за 2–3 дні до отелення зменшують споживання кальцію, що активізує гормональну систему й обмін кальцію кісток. За надмірних набряків  вим’я  даванку  кухонної  солі  зменшують  до  40– 50 г на добу.

Слід уникати різких змін у складі раціонів корів, особливо за тиждень до і після отелення.

Нині переглянуто норми мінерального живлення корів в останні 7–10 днів перед отеленням. Наукою і практикою встановлена необхідність виключення з раціону сполук кальцію (крейда, трикальційфосфат тощо), з метою штучного створення у корови негативного балансу кальцію [16].

1.2. Значення та вплив деталізованих норм годівлі на фізіологічний стан молочних корів

Корми та годівля лактуючих корів значною мірою впливають (з факторів зовнішнього середовища) на формування продуктивності, склад та властивості молока. При годівлі важливе значення має рівень поживності корму (білкової, жирової, цукрової, мінеральної, вітамінної), різноманітність кормів, окремі корми та їх поєднання.

Повноцінна годівля молочної худоби передбачає одержання всіх елементів корму в достатній кількості, у результаті чого забезпечується нормальний вигляд, життєдіяльність організму, відтворення та одержання більшої кількості високоякісного молока.

Низький рівень годівлі негативно впливає на молоко утворення. Знижується продуктивність корів, вміст білку і жиру, а також погіршується фізіологічний стан.

Вплив рівня білкової поживності корму на надій, склад молока та фізіологічний стан молочних корів.

Вирішальний вплив на лактацію мають білки, які є джерелом синтезу білків молока. Доведено позитивний вплив оптимальної кількості протеїну в раціоні на синтез молока повноцінного складу. Із збільшенням у кормах перетравного протеїну до 100–110 г на 1 корм. од. жирність молока підвищується на 0,16, а вміст білка — на 0,21. Але не слід забувати що при надмірному протеїновому живленні порушується діяльність передшлунків і печінки, а це може призвести до кетозу, алкалозу. Також може розвиватися гепатоцеребральний синдром.

При зменшенні кількості протеїну в раціоні корів до 80 г на 1 корм. од. вміст жиру та білка в молоці знижується. Мінімальною нормою протеїну для молочних корів є 80–90 г, а оптимальною –  110– 120 г перетравного протеїну на 1 корм. од. За недостатнього протеїнового живлення у корів розвивається гіпопротеїнемія, аліментарна дистрофія, яка супроводжується брадикардією, атонією чи дистонією передшлунків [17].

Якість молока знижується під час линяння тварин. Поживні речовини використовуються для росту волосу і тому зменшуються їх резерви для синтезу жиру й білка молока. Протягом 20–30 днів линяння вміст білка в молоці знижується на 0,3–0,4 %, а жиру  –  на 0,2–0,5 %. У цей період необхідно забезпечити по 120 г перетравного протеїну на 1 корм. од. Також треба задовольнити потребу тварин у кормах, багатих на сірковмісні амінокислоти:   цистин і метіонін (якісне злакове й бобове сіно, кукурудза, овес, пшеничні висівки, макуха, рибне борошно) і фосфор. Добрі результати одержують при додаванні глауберової солі. При цьому зниження вмісту жиру та білка в молоці не спостерігали. Сірку глауберової солі мікрофлора передшлунка використовує для синтезу цистину, метіоніну, лізину.

Вплив жиру корму на склад молока і фізіологічний стан молочних корів.

Жир має важливе значення для обміну речовин і синтезу жиру молока. Вважається, що жир молока на 40 % синтезується за рахунок жиру корму і на 60 %  –  за рахунок вуглеводів. Тому необхідно забезпечувати раціон жиром у кількості не менше як 12—15 г перетравного жиру на 1 корм, од., а оптимально — 25 г.

При збільшенні кількості жиру в раціоні від 40 до 65 % від його кількості в добовому надої жирність молока підвищується на 0,12 %. , Оптимальною нормою жиру в раціоні, яка забезпечує високі надої та жирність молока, можна вважати 65 % його від добової продукції жиру в молоці.

Надлишкова кількість жиру в раціоні спричиняє ожиріння, розлади серцево – судинної системи та розвиток цукрового діабету чи жирового переродження печінки.

А недостатня годівля призводить до низького засвоєння поживних речовин раціону, розвитку аліментарної дистрофії. Гепатодистрофії, холециститів та інших хвороб.

Вплив рівня вуглеводів на продуктивність та склад молока та фізіологічний стан корів.

Вуглеводи кормів являють собою енергетичне джерело для тварин і мікрофлори, що знаходиться і розвивається в шлунково-кишковому тракті жуйних. Вони є джерелом синтезу лактози й молочного цукру. Для жуйних зважливе значення мають легко перетравні вуглеводи, їх нестача в раціоні призводить до порушення обміну вуглеводів і жирів, нагромадження кетонних тіл, ацидозу, до зниження функції підшлункової залози та печінки, зменшення продуктивності корів, зниження якості молока.