Аналіз годівлі дійних корів в ПП „Глибочанське ОСМВ” Житомирського району Житомирської області

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА

ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Технологічний факультет

Кафедра годівлі тварин

та технології кормів

Допущено до захисту:

Завідувач кафедри доктор с.-г.

наук, професор Бурлака В.А.

_________________________

Протокол  № _____ від «____» __________ 2011р.

Стукал Тетяна Володимирівна

«Аналіз годівлі дійних корів в ПП „Глибочанське ОСМВ” Житомирського району Житомирської області»

              ДИПЛОМНА РОБОТА КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ БАКАЛАВР

07.17. – ДР.699 ст 110518.67

Керівник:

Асистент                                                                                                          Степаненко В. М.

Житомир – 2011

РЕФЕРАТ

На дипломну роботу

Стукал Тетяни Володимирівни

«Аналіз годівлі дійних корів в ПП „Глибочанське ОСМВ” Житомирського району Житомирської області»

              Робота викладена на    сторінках друкованого тексту, містить  26 таблиць. Список використаної літератури становить   джерела.

              Ключові слова: велика рогата худоба, молочна продуктивність, годівля корів, кормовий раціон, поживні речовини, структура раціону.

Мета досліджень: вивчити організацію годівлі, кормозабезпеченість дійних корів в ПП „Глибочанське ОСМВ” Житомирського району Житомирської області.

Задачі досліджень:

1. Визначити забезпеченість молочних корів поживними речовинами в порівнянні з рекомендованими нормами.

2. Вивчити структуру кормових раціонів для корів по періодах виробничого циклу.

3. Намітити шляхи підвищення ефективності використання кормів в раціонах худоби.

В результаті проведених досліджень встановлено, що в ПП „Глибочанське ОСМВ” Житомирського району Житомирської області раціони молочних корів недостатньо збалансовані і не повністю забезпечують тварин поживними речовинами, особливо у перетравному протеїні, це відбувається в основному за рахунок низького використання концентрованих кормів.

Дефіцит в раціонах обмінної енергії, перетравного протеїну, макро- і мікро елементів, при великому вмісті сирої клітковини в сухій речовині, є основними факторами, що негативно впливають на молочну продуктивність.

Вступ

Одним з найбільш важливих народногосподарських завдань, яке сьогодні стоїть перед аграрним сектором і перед галуззю тваринництва є якнайшвидше, якісне і повне забезпечення населення продуктами харчування. Вирішення цього питання необхідно вести на підставі вдосконалення суспільно-екологічних відносин на селі, широкого розвитку різних форм власності, зацікавленості всіх працівників сільського господарства в результатах своєї праці.

На даний час успішне збільшення виробництва продукції тваринництва на основі значного підвищення продуктивності худоби вимагає впровадження у кожному господарстві заходів, спрямованих на забезпечення інтенсифікації тваринництва.

Інтенсифікація тваринництва передбачає, насамперед, впровадження біологічно повноцінної годівлі, яка не тільки зумовлює високий рівень росту і розвитку та продуктивності тварини, а й запобігає виникненню захворювань, пов’язаних із порушенням обміну речовин або з незадовільною якістю кормів.

Організація раціональної годівлі молочної худоби повинна базуватися на знаннях потреби її в енергії, поживних, біологічно активних речовинах, необхідних для синтезу молока, зберігання відтворювальних функцій і здоров’я. Потреба в поживних речовинах змінюється в залежності від рівня продуктивності, фізіологічного стану, віку тварини і інших факторів.

Нормована годівля дозволяє краще балансувати раціони по комплексу елементів живлення, це забезпечує кращу повноцінну годівлю тварин і краще використання поживних речовин корму, в результаті чого підвищується їх продуктивність в на 8-12%.

Відомо, що через неповноцінну годівлю та низьку якість кормів серед усіх патологій  захворювання  травного  каналу  становлять  60 %.  Слід мати  на увазі, що висока продуктивність та інтенсивне використання тварин зумовлюють більшу потребу в повноцінному їх живленні. Враховуючи недоліки сучасних систем утримання, коли недостатньо денного світла, моціону та пасовищ, роль повноцінної годівлі при цьому зростає, вона є однією з найголовніших передумов одержання життєздатного приплоду. Основними факторами успішного ведення тваринництва у сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності та переходу до прогресивних технологій є удосконалення системи виробництва кормів, їх використання в годівлі тварин.

У сучасних умовах господарства мають генетичний потенціал молочної худоби, але продуктивна можливість тварин реалізується не повністю. Одна із причин недостатня і неповноцінна їх годівля. При цьому збільшуються витрати корму в розрахунку на одиницю продукції, підвищуються собівартість та збільшуються витрати на її виробництво. Особлива увага повинна бути приділена виробництву, зберіганню та використанню кормів, сучасними принципами організації кормової бази молочного скотарства за рахунок використання прогресивних технологічних ліній заготовки кормів із застосуванням біотехнологічних, фізичних і хімічних методів їх консервування, збагаченню раціонів, впровадження у виробництво нетрадиційних культур.

Ефективність використання кормів значною мірою залежить і від впровадження нормованої годівлі худоби за періодами виробничого циклу з урахуванням продуктивності та фізіологічного стану корів. Годівлю дійних корів потрібно організовувати таким чином, щоб одержувати від них максимальні надої молока при збереженні її здоров’я, нормальної відтворювальної здатності при мінімальних затратах корму [22].

Розділ 1. Огляд літератури

1.1. Сучасне поняття повноцінної годівлі корів за періодами виробничого циклу

Спрямована дія факторів зовнішнього середовища на рівень продуктивності тварин проявляється у повноцінності їх годівлі. Тобто в раціоні є всі поживні та біологічно активні речовини в їх оптимальному співвідношенні згідно з потребами організму. Ці потреби зумовлені статтю, віком, фізіологічним станом, живою масою, особливістю обміну речовин. Тому розроблено норми годівлі, які відображають потребу тварин у поживних речовинах.

Під нормою розуміють кількість поживних речовин у раціоні, що забезпечують високу продуктивність тварин при ощадливій витраті кормів, збереженні здоров’я й оптимальному відтворенні худоби.

Годівлю великої рогатої худоби нормують за деталізованими або основними показниками. З урахуванням вимог сучасного промислового тваринництва розроблені деталізовані норми годівлі, що враховують до 30 показників. Проте в практиці раціони складаються за основними показниками нормованої годівлі худоби: кормові одиниці, перетравний протеїн, кальцій, фосфор, суха речовина, каротин. Обов’язково враховують цукро-протеїнове, кислотно-лужне відношення в раціоні та наявність мікроелементів.

Переведення тваринництва на промислову основу висунуло нові вимоги до нормування кормів, що пов’язано з груповим утриманням тварин і повною механізацією виробничих процесів. У зв’язку з цим впроваджується годівля худоби повнораціонними сумішами, які найбільш повно відповідають вимогам щодо одержання високої продуктивності тварин і збереження їх здоров’я.

Складаючи повнораціонні суміші, застосовують деталізовану характеристику кормів. Сучасні норми годівлі враховують потреби тварин в енергії, сухій речовині, сирому і перетравному протеїні, вуглеводах (крохмаль, цукор), сирій клітковині, сирому жирі,  макроелементах (кальцій, фосфор, калій, натрій, хлор, магній, сірка), мікроелементах (залізо, мідь, цинк, кобальт, марганець, йод, селен та ін.), каротині, вітамінах (А, Д, Е,).

Нормовану годівлю великої рогатої худоби проводять, дотримуючись таких принципів:

      біологічна цінність кормів та вміст поживних речовин у них;

      умови утримання та догляду корів;

      індивідуальні якості тварин, пов’язані з генотипом і станом здоров’я;

      вік корови, жива маса, вгодованість;

      період лактації, підготовка до роздоювання;

      сезон року.

Нормування окремих поживних речовин у раціони проводять із розрахунку на 100 кг живої маси: при добовому надої 5 кг – 2,2-2,4 кг, при надої 15 кг – 2,6-2,8 кг і при надої 25 кг – 3,4-3,5 кг сухої речовини. Якщо тварина має живу масу понад 500 кг на кожні 100 кг додають 0,2 кг сухої речовини; кальцію – 4,8 г, фосфору – 4,0 г, кухонної солі – 4,6; магнію – 2,0 г, кальцію – 8,0, сірки – 3,0.

Кількість перетравного протеїну з розрахунку на 1 корм. од.  має бути 100-120 г, а вміст клітковини – 18-22% за сухою речовиною.

Цукрово-протеїнове співвідношення – 0,8:1,2, а при високих надоях -1,2:1,5.

Оптимальна кількість сирого жиру – 30–40 г на 1 кг сухої речовини. Потреба в макро- і мікроелементах також зумовлена продуктивністю і нормується за рівнем надою або на 1 кг молока [2].

При годівлі тварин за раціонами у вигляді суміші підвищується засвоюваність поживних речовин, а це сприяє збільшенню продуктивності.

Принципи нормованої годівлі при груповій та індивідуальній годівлі визначено такі:

1. Індивідуальна годівля здійснюється при прив’язному утриманні і полягає в нормуванні лише концентрованих кормів і частково соковитих та сіна. Роздача кормів здійснюється мобільно за однією нормою.

2. Нормування кормів з урахуванням термінів отелення і фізіологічного стану при груповому утриманні корів. Розміщення тварин окремими виробничими групами, доїння проходить у залі.

3. Визначення загального раціону, розрахованого на середньодобовий надій корів стада та його диференціація для кожної групи.

4. Групи корів формують з максимальною подібністю, щоб потім не проводити їх перегрупування, що знижує продуктивність тварин.

5. Для нормованої годівлі корів стада складається основний і додатковий раціони. Основний раціон одержують усі корови, а додатковий – з урахуванням продуктивності, віку та фізіологічного стану.

6. Кожній групі тварин виділяються норми з урахуванням кормового класу: (І–3 місяці лактації; ІІ–3-6 місяців; ІІІ–7 місяців і до запуску; ІV– корови сухостійні).

7. Контроль продуктивності тварин і коригування раціонів.

Оптимізація раціонів і системи годівлі в молочному стаді передбачає розподіл тварин на такі періоди виробничого циклу:

      післяотельний, тривалістю близько 70–110 днів — це період (фаза) роздоювання корів, одержання максимально можливого надою від корови;