Згідно статті 5 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні підприємство самостійно

    Тема  8. Організація праці персоналу, зайнятого бухгалтерським обліком 

1. Принципи, вимоги та елементи організації  праці виконавців, які здійснюють  бухгалтерський

    облік.

2. Поділ  та кооперування праці.

3. Види  норм та їх характеристика.

4. Визначення  чисельності (кількості) облікового, контрольного та аналітичного персоналу.

5. Самоорганізація  роботи працівників обліку, контролю  та аналізу.

6. Особливості  організації роботи керівника  служби обліку, контролю та аналізу.

7. Організація  бухгалтерського діловодства.

8. Вимоги  до ергономічного і соціального  забезпечення праці працівників  обліку.

      8.1. Вимоги до ергономічного забезпечення  праці працівників обліку.

      8.2. Соціальне забезпечення праці  працівників обліку, контролю та  аналізу. 

1. Принципи, вимоги та елементи організації праці виконавців, які здійснюють бухгалтерський облік. 
 

    Значна  частина працівників управління господарством зайнята бухгалтерським обліком, контролем та аналізом. Це насамперед, апарат бухгалтерії, контрольної та аналітичної служб, який безпосередньо веде бухгалтерський облік, виконує контрольну та аналітичну роботу.

    Крім  того, багато лінійних працівників - начальники цехів, бригадири, завідуючі складами, фермами, прораби - виконують значну роботу з оформлення бухгалтерських документів. Це операції з підготовки первинних документів (накладні, вимоги і т. ін.), складання звітів про наявність та рух матеріальних цінностей, коштів тощо. Це означає, що організувати працю людей, зайнятих бухгалтерським обліком, контролем та аналізом господарської діяльності, не так просто, як іноді здається на перший погляд, оскільки потрібно організувати працю не лише безпосередньо зайнятих на бухгалтерських роботах, а й багатьох працівників інших служб.

    Науково-технічний  прогрес вносить великі зміни у характер та зміст праці людей, зайнятих бухгалтерським обліком, контролем та аналізом. Значні зміни відбуваються також у професійному поділі праці, особливо це стосується робіт технічного характеру — обліковці, рахівники, обчислювачі та ін. Збільшується обсяг робіт, що потребують інженерного рівня освіти та знань (економічний аналіз, підготовка проектних рішень тощо). Виникають нові дільниці та види робіт, пов'язані із застосуванням ПК, економіко-математичних методів, оцінкою результатів роботиІІУ цих умовах наукова організація праці людей, які виконують бухгалтерський облік, контроль та аналіз, стає об'єктивною потребою і являє собою комплекс організаційних, техніко-економічних, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних та естетичних заходів, спрямованих на раціоналізацію облікового, контрольного і аналітичного процесів, створення сприятливих умов праці, розвиток творчих здібностей та суспільної активності працівників.

    Вимоги  до організації праці. На сучасному  етапі розвитку суспільства до організації роботи працівників обліку, контролю та аналізу ставляться такі вимоги:

• комплексний  підхід;

• використання нагромадженого багатства наукових знань, пов'язаних з працею цих людей;

• поглиблення  поділу та кооперації праці;

• чітке  обслуговування та своєчасна підготовка робіт;

• створення  найсприятливіших умов для виявлення  здібностей кожного працівника у  підвищенні своєї кваліфікації та продуктивності праці.

    Наукова організація праці дає змогу  вирішувати завдання духовного збагачення, підвищення зацікавленості у результатах праці.

    Наукова організація праці має на меті:

    • суворо регламентувати обов'язки та відповідальність кожного працівника, усувати в  їхній роботі невластиві функції  та паралелізм, розумно поєднувати працю різних виконавців;

    • передбачати комплексне планомірне вирішення всіх питань організації праці;

    • ураховувати все передове в певній галузі знань.

    Елементи  організації праці. Наукова організація  праці завжди включає поділ, кооперування, методи і прийоми праці, її нормування і стимулювання, організацію робочих місць і зон, обслуговування їх, створення сприятливих умов праці. 

2. Поділ та кооперування  праці. 

    Поділ праці. В удосконаленні праці  велика роль належить розробці раціональних форм поділу праці. Цей поділ має відповідати сучасним умовам роботи, і насамперед технічному рівню озброєності праціурівню культури виробництва та самого працівника форма поділу праці має сприяти зниженню трудових та матеріальних витрат, підвищенню її змістовності, усуненню монотонності, зменшенню стомлюваності та стимулюванню зростання продуктивності. Суть поділу праці в галузі бухгалтерської роботи - означає розчленування облікового, контрольного і аналітичного процесів на окремі процеси, виділення їх у самостійні види роботи (спеціалізацію), відокремлення виконавців визначених дільниць та видів робіт. Сукупність операцій дає змогу виділити організаційні місця, які характеризують виконавчі пости. Ці пости можуть бути трьох рівнів: висококваліфіковані спеціалісти (головний бухгалтер, головний економіст, заступник головного бухгалтера), для спеціалістів середнього рівня (старший бухгалтер, старший економіст, керівник сектора, групи), для технічних виконавців (рахівник, фактурист, розра-хунковець, обліковець та ін.)

    Основними ознаками, за якими здійснюється поділ роботи працівників обліку, контролю та аналізу, є предметна дільниця, яку визначено за топологією: облік, контроль і аналіз основних засобів, матеріалів, оплати праці, виробництва тощо.

    Від організаційної структури, складності, масштабів та обсягу робіт залежать форма поділу праці, профіль підрозділу обліку, контролю і аналізу, а також професійно-кваліфікаційний склад працюючих. Для того щоб забезпечити чітке виконання всіх функцій обліку, контролю та аналізу, треба правильно визначити кількісний склад персоналу.

    Поділ праці за видами робіт виражається  у тому, що виконавці за характером роботи або змістом процесу праці  об'єднуються у групи, а всередині  кожної з груп — за кваліфікацією. Залежно від складності робіт, рівня знань та навичок працівників бухгалтерського обліку, контролю та аналізу поділяють на відповідні кваліфікації, категорії. За цими ознаками елементи облікової, контрольної й аналітичної роботи поділяють та закріплюють за окремими групами працівників, які формують групи (сектори, підгрупи) та посадові місця. Розчленування облікового, контрольного та аналітичного процесів передбачає, що кожний підрозділ та виконавець виконують обмежені за певними ознаками види робіт. Разом з тим коло робіт групи та виконавця має бути досить широким для того, щоб максимально завантажити виконавця роботою.

    При вирішенні питань поділу праці слід враховувати індивідуальні особливості працівників, а також можливість сприйняття та переробки ними інформації з використанням технічних засобів і обчислювальної техніки.

    Кооперування  праці. Поділ праці дає змогу  поєднувати трудову діяльність окремих  працівників для того, щоб спільними  зусиллями комплексно забезпечити  релевантною обліковою, контрольною  і аналітичною інформацією всі  ланки управлінської роботи. Таке поєднання трудової діяльності працівників обліку, контролю та аналізу для досягнення спільної мети називають кооперацією праці.

    Кооперація  облікової, контрольної й аналітичної  роботи є результатом її поділу. Чим глибший поділ праці, тим ширше його кооперування, тим зручніше розчленування цих робіт і процесів, тим більше безпосередніх виконавців потрібно об'єднати. Завдання впровадження раціональних форм кооперації праш полягає у планомірному встановленні зв'язків між виконавцями.

    Раціональні форми кооперування праці поширюють  діапазон діяльності, забезпечують взаємозамінність працюючих та суміщення ними функцій.

    Організаційні рівні кооперації праці. Кооперація праці працівників бухгалтерського обліку, контролю та аналізу здійснюється на двох організаційних рівнях:

    • між окремими працюючими, внаслідок  чого досягається вузька професійна спеціалізація виконавської роботи з цілеспрямованого забезпечення обліковою, контрольною та аналітичною інформацією визначених дільниць управлінської роботи (управління ресурсами, працею, витратами тощо);

    • між функціональними підрозділами, що знаходить своє відображення у предметній спеціалізації та об'єднанні зусиль при вирішенні складних облікових, контрольних та аналітичних завдань (облік виробничого процесу та калькулювання собівартості продукції, облік реалізації продукції та визначення фінансових результатів від реалізації тощо).

    Останнє може бути визначено також у поділі бухгалтерського обліку на два організаційних підрозділи:

    • фінансова бухгалтерія;

    • виробничо-комерційна бухгалтерія (внутрішньогосподарська).

    Норма керованості — кількість працюючих, якими повинен керувати той чи інший старший керівник (головний бухгалтер, старший бухгалтер, завідуючий сектором, керуючий групою) відповідної кваліфікації при заздалегідь визначених організаційно-технічних умовах роботи. Норми керованості застосовують у нормуванні керівного складу всіх рангів, починаючи зі старшого бухгалтера — керівника сектора чи  груп від норм обслуговування їх відрізняє те, що працівник, працю якого нормують, керує іншими співробітниками, а не обслуговує їх. Так, нормою керованості для завідувача сектора є кількість керівників груп, безпосередньо підпорядкованих йому. Підпорядкованість одному керівникові багатьох працівників є причиною неузгодженості в роботі, низького рівня керівництва, а підпорядкованість двох-трьох призводить до ускладнення роботи апарату, його структури.

    Оптимальною нормою керованості є така, за якої керівник забезпечує повноцінне керівництво підрозділом протягом робочого дня та кожним працівником цього підрозділу. Це приблизно 6—10 підпорядкованих.

    Норма керованості керівників високого рангу, наприклад головного бухгалтера великого господарства (заводу, комбінату, фірми тощо), може бути виражена не тільки кількістю працівників, безпосередньо йому підпорядкованих, а й кількістю осіб, які входять до підрозділів, якими керують керівники, підпорядковані головному бухгалтеру.

    Норма співвідношення — це кількість працівників  певної кваліфікації, яка припадає на одного працюючого іншої кваліфікації за заздалегідь визначених організаційно-технічних умов. Наприклад, норма співвідношення між старшими та рядовими бухгалтерами може бути виражена так: на одного бухгалтера-економіста з вищою освітою має бути не менш як 4 — 6 бухгалтерів із середньою спеціальною освітою. Нормами співвідношення можуть бути охоплені всі категорії працюючих, що дає змогу досягти оптимальної структури та забезпечити високу ефективність колективної праці.

    Норма чисельності — кількість бухгалтерських працівників, яку встановлюють для виконання робіт і яка закріплена за всією бухгалтерією в цілому або за її підрозділом при заздалегідь визначених організаційно-технічних умовах роботи.

    Норма обслуговування — кількість одиниць, об'єктів обліку, що обслуговує один або група працівників відповідної кваліфікації при заздалегідь визначених організаційно-технічних умовах. Такими об'єктами можуть бути, наприклад, кількість назв постачальників, розрахунки з якими має забезпечити один бухгалтер ; кількість працівників, закріплених за одним бухгалтером з розрахунку оплати праці; кількість покупців, розрахунки з якими має здійснювати один бухгалтер.

    Норма обслуговування подається у вигляді

    

 

3. Види норм та  їх характеристика. 

    Види  норм. Облікова, контрольна та аналітична робота складається з робочих операцій, кожна з яких, у свою чергу, поділяється на прийоми, тобто елементарні дії. Сукупність операцій формує вид робіт, об'єднання яких визначає функцію окремого виконавця, що дає змогу визначити об'єкти нормування.

    

 

4. Визначення чисельності  (кількості) облікового, контрольного та  аналітичного персоналу. 

    Загальні  зауваження 

    Для визначення потрібної кількості  облікового, контрольного і аналітичного персоналу застосовують норми, розроблені або в централізованому порядку, або на самих підприємствах. Іноді застосовують норми-аналоги.

    Чисельність працівників для виконання облікових, контрольних та аналітичних робіт  визначають здебільшого методом  прямого розрахунку на підставі обсягу робіт і норм, тобто методом прямого розрахунку. Проте багато облікових, контрольних і аналітичних робіт не можна занормувати, окремі з них важко підлягають нормуванню. Наприклад, різні логічні роботи або інструктаж. Слід також враховувати, що робота бухгалтерського апарату є нерівномірною.