Управлінський облік вирощування кукурудзи

      Щодо  цього у спеціальній літературі справедливо акцентується увага  на тому, що діяльність працівників, яка  складає процес ухвалення управлінських  рішень в умовах функціонування АІС, потребує відповідного правового забезпечення за допомогою цілих комплексів нормативно-правових актів.

      Передусім це нормативні акти, які реалізують головні принципи і порядок функціонування автоматизованих систем, у тому числі  й організацій процесу ухвалення  управлінських рішень.

      Головні серед них:

      положення про інформаційну систему та про функціональну підсистему (паспорт);

      положення про орган управління, його підрозділи;

      посадові  інструкції, складені згідно з вимогами, що обумовлені автоматизацією управлінської  діяльності.

      Цими  актами регулюються стосунки, що виникають  у процесі розв'язання конкретних управлінських проблем між різними структурними ланками і працівниками.

      Слід  звернути увагу й на інші проблеми, пов'язані з інформатизацією у  сфері ухвалення управлінських  рішень. Створення АІС суттєво  впливає на реалізацію положень, що традиційно розробляються в теорії управлінських рішень. Зокрема, це стосується вимог, які висуваються до ухвалення управлінських рішень.

      В управлінській діяльності, як і в  інших сферах, треба врахувати, що управлінські рішення повинні прийматися у зв'язку з потребами суспільної практики і при наявності реальних можливостей їх виконання. Для цього потрібно забезпечити досить повне й змістовне вивчення суті предмета рішення. Невчасне управлінське рішення може стати або нездійсненним, або некорисним, а в деяких випадках і шкідливим.

      Робочий день керівника кожного рівня  системи управління починається  з ознайомлення з обстановкою  за минулу добу, яка стає основою  для багатьох поточних рішень тактичного і оперативного характеру.

      Важливою  передумовою інформатизації у сфері соціального управління є уточнення відповідності функцій системи управління і завдань АІС. Така відповідність досягається через побудову класифікатора і формулювання переліку завдань АІС і відповідним їм видам програм опрацювання даних.

      Побудова класифікатора функцій включає:

      визначення  системи органів соціального  управління, для яких створюється  АІС, їх організаційної структури, функцій  цих органів управління, їх підрозділів  і окремих працівників;

      характер  управлінської діяльності щодо реалізації функцій у конкретних підрозділах і конкретними виконавцями.

      Але для цього знову ж потрібним  є аналіз інформації:

      про наявні структури;

      визначення  параметрів для систематизації опису  структури шляхом розробки класифікаторів функцій органів управління;

      розробка шифрів підрозділів і конкретних виконавців.

      У процесі цієї роботи реалізуються пропозиції щодо удосконалення системи органів  соціального управління, поліпшення структури їхніх підрозділів. Таким  чином встановлюється чітка залежність між структурами і змістом функцій щодо підготовки прийняття управлінського рішення. Це зумовлює можливість використовувати математичні та графічні засоби для вираження окремих функцій та їхніх сполучень.

      При підготовці проектів управлінських  рішень суттєвим є визначення відповідальності працівників, задіяних у цьому процесі. Формалізація опису санкцій спрощує порівняння їх в однорідних підрозділах і ланках системи управління, дає змогу зіставлення фактичного ухвалення управлінських рішень із передбаченими нормативними актами, оцінити раціональність функціонального навантаження органів та їхніх структурних підрозділів у процесі ухвалення управлінських рішень.

      Алгоритмізація  всіх видів діяльності для виконання  функцій і визначення ділянок  роботи, які піддаються машинному  виконанню при підготовці управлінських рішень, є також важливою передумовою інформатизації. Упорядкування інформаційних процедур у функціях (операціях) супроводжується аналізом управлінської праці за технічними ознаками. Це дає змогу подавати зміст операцій мовою процедур, виявляти доцільність і ефективність здійснення тих чи інших процедур щодо опрацювання даних.

      Відповідальним  етапом створення механізму формалізації діяльності є розробка комп'ютерних  програм із урахуванням специфіки  самої інформації та змісту управлінського завдання. Результатом створення механізму формалізації та програмування діяльності повинно бути відокремлення творчо виконуваних елементів ухвали управлінських рішень від тих, які повинні виконуватися АІС. Наслідком усієї цієї праці є створення переліків завдань АІС і відповідних програм опрацювання даних.

      Варто зазначити, що для технології ухвалення  управлінських рішень в умовах використання нових комп'ютерних інформаційних  технологій дуже важливим є забезпечення правовими засобами як самих завдань АІС, так і процесу їхньої реалізації. У зв'язку з цим у спеціальній літературі обґрунтовано виділяються стадії формулювання, класифікації розв'язання завдань АІС з погляду їхнього правового забезпечення.

      При формулюванні завдань АІС за допомогою  правового забезпечення створюється юридична основа розв'язання завдань, що є важливим для реалізації вимог, які ставляться до ухвалення управлінських рішень та їхнього змісту.

      Завдання  АІС виділяються згідно з виконуваними і нормативно закріпленими функціями органів управління, їхніх підрозділів та окремих службовців. Це дає змогу формувати вибір завдань, згрупованих за функціональною ознакою. При цьому практикується виділення завдань за пріоритетом. Критеріями тут виступають вигідність, доцільність, матеріальні можливості тощо.

      Вагомим фактором є виділення завдань  і їхня типовість. Це дає змогу  використовувати фонди алгоритмів і програм ухвалення проектів управлінських рішень, тим самим  скоротити час і витрати на розробку програмно-математичного  забезпечення.

      Постановка  завдань АІС визначає потребу  здійснення попередньої підготовки правових норм і актів. Це реалізується через згрупування правових норм відповідно до створення завдань  АІС. Норми тут розглядаються  як вид правової інформації, що використовується при постановці та розв'язанні завдань. Реалізація підготовки правових норм до формулювання завдань іде й шляхом систематизації та розробки норм регламентаційного характеру. В основному це положення, інструкції, накази та інші правові акти, які широко використовуються в системі соціального управління. Цими документами визначаються порядок і процедури постановки завдань, система відповідальності тощо.

      У зв'язку з необхідністю єдності та сумісності АІС різного призначення  є проблема класифікації завдань, яка  складається з проблем другого рівня — уніфікації підходів при класифікації та систематизації завдань, що об'єднують ці системи. Тут важливо виявити стійкі критерії, які отримують правове закріплення, і на цій основі завдання згруповуються в пакети, блоки, комплекси, і в результаті — функціональні підсистеми.

      Серед суттєвих класифікуючих ознак слід виокремити значення таких функціональних чинників:

      За  належністю до одного з видів у  ієрархії управління автоматизованої  системи управлінського призначення  щодо підтримки рішень (АСУППР): регіональні автоматизовані системи управлінського призначення (РАСУП), загальнодержавні (ЗАСУП), локальні автоматизовані системи підтримки управлінських рішень (ЛАСПУР), автоматизовані системи управлінського призначення для галузі соціального управління (АСУ П ГУ) тощо.

      За  функціональним критерієм класифікація полягає в тому, що конкретне завдання є частиною одного з алгоритмів, який реалізує управлінську функцію  та складається з конкретних процедур.

      За  пріоритетом управлінських рішень (стратегічні, тактичні, оперативні).

      За  типовістю управлінських рішень: системи унікальних завдань чи типові.

      За  видом інформаційних процедур, що застосовуються при управлінських  рішеннях: розрахунково — оптимізаційні  чи обліково-пошукові.

      За  критерієм самостійності — залежно від того, чи отримується у підсумку реалізації завдання результативна (кінцева) інформація, яка використовується в апараті управління, чи проміжна (етапна) інформація, за якою визначається рішення.

      За  методом розв'язання завдань: з погляду математичного, апаратного чи апаратно-програмного забезпечення.

      Використання  цих критеріїв у підсумку дає  можливість скласти методику визначення завдань АІС на основі алгоритмізації управлінських дій при ухваленні  рішень, що реалізують нормативно закріплені функції органів управління.

      Важливими документами, які суттєво впливають  на можливості впровадження інформатизації у тій чи іншій соціальній системі  щодо ухвалення управлінських рішень, є концепція інформатизації на технічне завдання на її реалізацію. По суті це організаційно-правові акти, якими забезпечується єдина методологічна, ідеолого-інженерна та юридична основа обліку і типізації завдань інформатизації структури соціального управління.

      Результат вирішення завдань АІС при  підготовці управлінських рішень оформлюється у вигляді машинного документа (наприклад, табуляграми). Цей документ повинен мати потрібні реквізити, в силу яких він набуває статусу проекту управлінського рішення.

      У цілому правове регулювання підготовки та розв'язання завдань за допомогою АКІС на рівні управлінського рішення вимагає розробки таких актів:

      правила підготовки, ухвалення і виконання рішень в умовах інформатизації;

      правила роботи з комп'ютерною інформацією, положеннями, інструкціями, які визначають види і процедури діалогів "людина — машина" в процесі здійснення функцій управління;

      матеріали щодо розробки правового гарантування безпеки функціонування АІС та їхніх  підсистем тощо.

      Наведений набір нормативних та інших правових документів складає організаційно-правове  забезпечення завдань АІС, які розв'язуються в режимі підготовки та прийняття управлінського рішення. Така організаційно-правова "анатомія" завдань АІС дає змогу визначити ступінь інформатизації тієї чи іншої операції або функції, частину "ручних" процедур, побачити ділянки, яким потрібна автоматизація в майбутньому.

      Порівняння  та аналіз переліків завдань АІС  є потрібною передумовою для  організації діалогу між працівниками і машиною. При цьому з'ясовується:

      зв'язок між завданнями, які вирішуються  різними виконавцями;

      звідси  можна сформулювати вимоги до їхньої професійної підготовки;

      потім (у комплексі) також визначити  нові обов'язки працівників апарату, які пов'язані зі здійсненням  діалогів з ЕОМ;

      можливості  рішення проблем, пов'язаних із постановкою  і розробкою завдань АІС спільно з різними фахівцями та ін.

      Все це має знайти своє відображення в  посадових інструкціях. Там же потрібно зазначити обґрунтовані науково  межі прав, обов'язків і відповідальності у стосунках працівників підрозділів  інформатизації з іншими працівниками структури управління.

      Інформатизація  через Інтернет та інші локальні комп'ютерні мережі в різних галузях управлінської  діяльності дає можливість органам  соціального управління здійснювати  підготовку управлінських рішень з  урахуванням інтегрованих розподілених масивів інформації, які знаходяться в різних АІС. Це може дати значний ефект, тому що кінцевий продукт — інформація з інших систем береться у готовому (комп'ютерному) вигляді.

      Однак тут гостро стоїть проблема поєднання  різних технічних і технологічних параметрів (платформ) АІС різних підсистем соціального управління. Слід також враховувати, що інформаційне забезпечення будь-якої соціальної системи являє собою множину документів, класифікаторів, показників, словників, масивів правової інформації, методів організації, зберігання та контролю, що забезпечують взаємопов'язане комплексне вирішення завдань. Кожний з цих чинників будь-якої локальної АІС викликає проблему змістовного пов'язування з елементами інших чинників систем: