Реалізація готової продукції

     Таблиця 1.1

     Характеристика  рахунків 26 “Готова  продукція” та 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва”

     Фінансова звітність підприємства включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про  власний капітал та примітки до звітів. Для узагальнення інформації у бухгалтерському обліку підприємства застосовують План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій відповідно до Інструкції про його застосування та на його основі складають фінансову звітність.

     Облік готової продукції безумовно  відображається в певних регістрах  бухгалтерського обліку, з яких потім  береться інформація до балансу та звіту про фінансовий результат.

       Схема запису в регістрах по  обліку формування доходів та  розрахунків з покупцями і  замовниками (додаток А).

     Синтетичний облік наявності і руху готової продукції за фактичною собівартістю ведеться на активному рахунку 26 «Готова продукція». Оприбуткування випущеної з виробництва продукції відображається по дебету рахунка 26 «Готова  продукція» і кредиту рахунка 23 «Виробництво»

     Виконані  і здані за актами замовникам роботи списуються з кредита рахунка 23 «Виробництво» на дебет рахунка 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг».

     Підприємства  реалізують свою продукцію покупцям на підставі укладених договорів (угод). Відпуск готової продукції покупцям оформляється накладною  на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф. №  М-20), яка є підставою для списання готової продукції підприємством-виробником. що  здійснило її відпуск, для оприбуткування її підприємством-одержувачем та для дозволу на вивезення її з території підприємства-постачальника. [30, c. 234].

     У  накладній зазначаються назва, номенклатурний номер, одиниця виміру, кількість, ціна кожного виду і сорту продукції, що відпускається. За потреби (при значній  кількості назв, видів готової  продукції, що відпускається) накладна  за формою № 20 складається як обов'язковий додаток до  товарно-транспортної накладної (ф.  № І-ТН або №  І-ТР спирт). Якщо дані про готову продукцію, яка відпускається і вивозиться автотранспортом на сторону, вміщуються  у товарно-транспортній накладній, то накладна за формою  № М-20  не складається.

     Згідно  із Законом України  «Про  податок  на  додану вартість» постачальник (продавець) повинен надати підприємству-покупцю  податкову накладну, форма І порядок заповнення якої затверджені наказом ДПА України. В податковій накладній, крім інших реквізитів, вказуються ціна, ставка і сума ПДВ, загальна сума, що підлягає сплаті постачальнику. У разі звільнення від оподаткування готової продукції згідно зі ст. 5 Закону в податковій накладній 
зазначається «Звільнено від ПДВ» з посиланням на відповідний пункт ст. 5 Закону. Податкова накладна виписується в двох примірниках, оригінал якої надається покупцеві (одержувачу готової продукції), а копія зберігається у підприємства (продавця) як звітний і розрахунковий податковий документ.

     Податкова накладна  надає право покупцю, зареєстрованому  як платник ПДВ,  на включення  до податкового кредиту (з віднесенням на дебет рахунка 641 «Розрахунки за податками») витрат по сплаті ПДВ постачальнику (продавцю) при придбанні матеріальних цінностей (робіт, послуг). Якщо покупець не є платником податку, то податкова накладна  йому не надається.

     Для проведення розрахунків з покупцем постачальник виписує  рахунок-фактуру  та інші розрахунково-платіжні документи, що підтверджують факт передачі (відпуску) матеріальних цінностей і їх оплату з зазначенням суми ПДВ.

     Постачальник  може включити до  рахунка-фактури  покупця, крім вартості відвантаженої  продукції, вартість тари, відвантаженої  з продукцією (якщо вона не включена у відпускну вартість продукції  і оплачується понад її відпускну  вартість), а також транспортні витрати.

     Аналітичний облік відвантаження і реалізації продукції, а також розрахунків з покупцями і замовниками підприємства ведуть у відомості № 16 відвантаження, відпуску і реалізації продукції. Записи в цій відомості (як і в журналі - ордері № 6) здійснюють в лінійному (позиційному) порядку, що  дає можливість  бачити, за яким розрахунковим документом,  яка сума підлягає до сплати покупцем  (замовником),  а також робиться відмітка про оплату. При спрощеній формі  облік відвантаження і реалізації продукції ведуть у відомості ф. № В-6.

     При  методі нарахування  датою реалізації вважається дата передачі права власності на продукцію (роботи, послуги) згідно з базисними умовами поставки, визначеними сторонами,  незалежно від строку здійснення платежів. У цьому разі датою реалізації вважається дата відвантаження готової продукції покупцям (а для робіт, послуг – дата оформлення  документів, які засвідчують їх виконання).

     Відповідно  до національного  Плану рахунків на  відпускну вартість відвантаженої (реалізованої) покупцям готової продукції  в бухгалтерському обліку підприємства робиться запис по дебету рахунка 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»   і кредиту рахунка 701 «Доход  від реалізації готової продукції».

     Схема проводок, якими відображаються в  обліку доходи та витрати підприємства та визначається фінансовий результат  діяльності (додаток Б).

     Витрати,  пов'язані з реалізацією готової  продукції, які здійснюються за рахунок підприємства-постачальника, відображають  на рахунку 93 «Витрати на збут». До складу витрат на збут належать:

• витрати на тару й упаковку на складах готової продукції, якщо вони не передбачені технологічним процесом виробництва і не входять до виробничої собівартості продукції. Витрати на тару належать  до складу витрат на збут у тому разі, якщо затарення й упаковка здійснюється після її здачі на склад;
• витрати  на відшкодування складських, навантажувально-розвантажувальних, перевалочних, страхових витрат постачальника, які не включаються до ціни продукції згідно з умовами поставки, передбаченими угодою сторін;
• витрати на  оплату послуг транспортно-експедиційних, страхових і посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду);
• витрати  на оплату експортного (вивізного) мита і митних зборів;
• витрати на проведення реклами і передпродажну підготовку товарів (поширення цілеспрямованої інформації про переваги конкретної продукції, створення популярності і попиту на цю продукцію для  оперативнішого просунення її на ринку) та ін.

     Наприкінці  звітного періоду витрати, відображені  на дебеті рахунка 93 -«Витрати на збут», списуються з кредиту цього рахунка на дебет рахунка 79 «Фінансові результати», субрахунок 791  «Результат основної діяльності». Отже, на кредиті рахунка 70 «Доходи від реалізації» (субрахунки 701 «Доход  від реалізації готової продукції», 703 «Доход  від реалізації робіт і послуг») відображають суму доходів, одержаних  підприємством від реалізації готової продукції, виконаних робіт і послуг, а на дебеті — нараховану суму ПДВ,  що  підлягає перерахуванню до бюджету. Шляхом  порівняння кредитового і дебетового оборотів рахунка 70 «Доходи від реалізації» підприємство визначає чистий доход від реалізації продукції (робіт, послуг), який списується на фінансові результати проводкою:

     Д-т  рах. 70 «Доходи від реалізації» (відповідний субрахунок)

     К-т  рах. 79 «Фінансові  результати», субрахунок  791 «Результат основної діяльності».

     Дані  рахунка 79 «Фінансові результати» використовують для складання Звіту про фінансові результати.

               Основні операції з руху готової продукції відображені в додатку В.

     У залежності від виду готової продукції  випуск її відображається в обліку по-різному. Якщо продукція має речовий характер (вибір), то її буде передано на склад.

     Якщо  продукція не здається на склад, а  її передають покупцеві або вона не має натуральних параметрів (робота, або послуга), то факт її випуску відображається в бухгалтерському обліку.

     Собівартість  продукції розраховують за калькуляційними  елементами — статтями витрат. Статті витрат — це галузевий аспект побудови собівартості, а іноді навіть виробничий. Номенклатура статей витрат на різних підприємствах

     Розрахунок  (калькулювання) фактичної виробничої собівартості продукції. Калькулювання — це визначення розміру витрат в грошовому виразі, які припадають на калькуляційну одиницю. За допомогою калькулювання обчислюють собівартість придбаних матеріалів, виконаних робіт, готової продукції тощо.

     Фактична  собівартість продукції необхідна для визначення фактичних результатів діяльності господарства, ціноутворення, визначення ефективності технологічних та організаційних рішень, встановлення раціональності затрат тощо. При побудові обліку затрат за нормативним методом обов'язково обчислюють нормативну собівартість продукції. Об'єктом калькуляції є собівартість продукції (виробу, послуги або роботи), але слід мати на увазі не тільки об'єкти, а й калькуляційні одиниці. Калькуляційними одиницями відносно готової продукції можуть бути: сукупна собівартість, тобто собівартість усієї продукції, яку випустило підприємство, його виробничий підрозділ (цех, бригада, дільниця); собівартість окремого виду продукції (виробу, напівфабрикату); собівартість кількісної (метр, пара, тонна тощо) або якісної (сухих речовин, вологості тощо) натуральної одиниці виміру.

     Ці  одиниці виміру виступають послідовно в калькуляційному процесі. Для  того, щоб обчислити собівартість виду продукції, треба мати обчислену  сукупну собівартість продукції. Неможливо  визначити собівартість натуральної  одиниці виміру, якщо попередньо не визначено собівартість окремого виду продукції. Відсутність будь-якого фактора калькуляційного процесу спрощує процес обчислення фактичної собівартості продукції.

     Поєднання різних факторів визначається такими методами калькулювання фактичної собівартості продукції.

     Підсумування  витрат. Цей метод застосовують, коли в калькуляційному періоді мають місце такі фактори: поточні витрати, витрати на виправлення браку та незавершене виробництво на початок калькуляційного періоду.

     Виключення  витрат та відходів. Застосовують, коли наявні є такі фактори: відходи виробництва, побічна та побіжна продукція, якщо вони оцінюються заздалегідь і не обчислюються окремо, остаточний брак (якщо його вартість повністю відшкодовується винуватцями).

     Розмежування  витрат. Застосовується, коли крім поточних витрат мають місце такі фактори: незавершене виробництво [34, 214 с.]

     Перелічені  методи калькулювання фактичної  собівартості продукції є основними  для всіх галузей господарювання. За цими методами обчислюють фактичну собівартість всієї продукції, яка випущена виробництвом за певний період (місяць, квартал, сезон, рік).

     Разом з тим слід мати на увазі, що калькуляційний процес не включає усієї складності калькуляцій в господарстві, оскільки крім основної продукції господарство повинне калькулювати також продукцію  допоміжного виробництва, яка використовується основним виробництвом, а також калькулювати напівфабрикати, якщо вони випускаються для реалізації.

     Собівартість  продукції обчислюється за допомогою  окремих способів, що залежать від  наявності або відсутності тих  чи інших факторів калькулювання. Основним вихідним елементом будь-якого виробництва є готова продукція. Разом з тим результатом виробничого процесу може також бути побічна продукція, можуть мати місце відходи виробництва, припущений брак. Крім того безперервність технологічного процесу, особливості його організації вимагають рахуватися з наявністю незавершеного виробництва.

     Для обліку наявності та руху готової  продукції, що має кількісні характеристики та складується, планом рахунків передбачено  рахунок 26 „Готова продукція”. Цей  рахунок активний, балансовий, показує  запаси виробів на складі, обробка  яких закінчена та які пройшли  випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають технічним  умовам і стандартам. Продукція, яка  не відповідає наведеним вимогам (крім браку), та роботи, які не прийняті замовником, показуються у складі незавершеного  виробництва. По дебету рахунка відображається надходження готової продукції  з виробництва на склад за первісною  вартістю, по кредиту – її відпуск. При списанні готової продукції  з рахунка 26 „Готова продукція” сума відхилень фактичної виробничої собівартості від вартості за обліковими цінами, що відноситься до цієї продукції, визначається у відсотку, який обчислюється як відношення відхилень на залишок  готової продукції на початок  місяця та відхилень по продукції, яка  здана на склад протягом місяця, до вартості продукції за обліковими цінами. Сума відхилень фактичної  виробничої собівартості готової продукції  від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції, відображається за кредитом рахунку 26 „Готова продукція” і дебетом відповідних рахунків [36, c.476].