rt="4">

   План рахунків бухгалтерського обліку, затверджений наказом міністерством фінансів України від 30 листопада 1999 р. №291 та зареєстрований в міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за №892/4185. Він є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою - номер синтетичного рахунку, третьою - номер субрахунку. Контирування документів первинного обліку, ведення регістрів бухгалтерського обліку здійснюється із застосуванням, щонайменше, коду класу й коду синтетичного рахунку.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 21 грудня 1999 р. за N 893/4186. Ця Інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства). Ведення позабалансових рахунків здійснюється за простою системою (без застосування методу подвійного запису).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 21 червня 1999 р. за N 391/3684. Цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми цього Положення (стандарту) слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 21 червня 1999 р. за N 396/3689. Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. У балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства у тисячах гривень без десяткових знаків.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 21 червня 1999 р. за N 397/3690. Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей. Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період. Форма Звіту про фінансові результати є додатком до цього Положення (стандарту).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 18 травня 2000 р. за N 288/4509. Цим Положенням (Стандартом) визначаються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ). Згідно з цим Положенням (Стандартом), основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Об'єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 10 серпня 2000 р. за N 487/4708. Дане Положення (Стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності. Норми Положення (Стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 19 січня 2000 р. за N 27/4248. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ). Положення (стандарт) регламентує визнання та склад витрат.

Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товаро-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків від 11 серпня 1994р. № 69. Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, передбачено проведення підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (далі - підприємство) незалежно від форм власності інвентаризації майна, коштів і фінансових зобов'язань. Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об'єкти, кількість і строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.

Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене наказом міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95. Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи). Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Наказ міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» № 352 от 29.12.95. Регламентує затвердження типових форм первинної облікової документації з обліку основних засобів і введення їх у дію з 1 січня 1996 року: 03-1 "Акт   приймання-передачі   (внутрішнього   переміщення)основних засобів"; 03-2 "Акт приймання-здачі відремонтованих,  реконструйованих та модернізованих об'єктів"; 03-3 "Акт списання основних засобів"; 03-4 "Акт на списання автотранспортних засобів"; 03-5 "Акт N  про установку,  пуск  та  демонтаж  будівельної машини"; 03-6 "Інвентарна картка обліку основних засобів"; 03-7 "Опис інвентарних карток по обліку основних засобів"; 03-8 "Картка обліку руху основних засобів"; 03-9 "Інвентарний список основних засобів"; 03-14 "Розрахунок   амортизації   основних   засобів"    (для промислових  підприємств); 03-15 "Розрахунок   амортизації   основних   засобів"    (для будівельних організацій); 03-16 "Розрахунок амортизації по автотранспорту".

Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 р. N 116. Цей порядок встановлює механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, крім дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей. Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування0 матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю таких цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 відсотків балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які визначає щомісяця Держкомстат, відповідного розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору.

       Багато  науковців досліджували основні  засоби, кожен з яких надав цій категорії своє значення:

1. Бухгалтерський  облік. Навчально-методичний посібник  для самостійного вивчення дисципліни. Автор: Ловінська Людмила Геннадіївна, Жилкіна Людмила Василівна, Голенко Оксана Миколаївна та ін. [9 ,с.61].

     Основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів; надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

2. Макаровська Т.П., Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: МАУП 2003.-304с.:іл.-  Бібліогр.: с.293-297 [10,с.48].

     Основні засоби – це засоби праці, які неодноразово беруть участь у виробничому процесі, не змінюючи при цьому своєї первинної форми. Їх вартість переноситься на вартість готової продукції частинами, в міру зношення шляхом амортизаційних відрахувань.

3. Білик М. Д., Павловська О. В., Притуляк Н. М., Невмержицька Н. Ю. Б–61, Фінансовий аналіз: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 592 с. [11,с.94].

     Необоротні  активи - характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, які багаторазово використовуються в процесі господарської діяльності та переносять на продукцію свою вартість поступово. Це основні засоби, нематеріальні активи, незавершені капітальні вкладення, устаткування, довгострокові фінансові вкладення, інші види необоротних активів.

4. Грещак М. Г., Колот В. М., Наливайко А. П., Покропивний С. Ф., Сай В. М., Соболь С. М., Федонін О. С., Швиданенко Г. О. Економіка підприємства: Підручник/ За ред. С. Ф. Покропивного. — К.: КНЕУ, — 1999. —      541 с. [12,с.106].

     Основні фонди — це засоби праці, які мають  вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (на платні послуги) частинами в міру спрацювання.

5. Бабіч В. В., Сагова С. В. Фінансовий облік (облік активів): Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2006. — 282 с. [13,с.106].

     Основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних, соціальних і культурно-побутових функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” , від 27.04.00р.  № 92. Розділ 4 «Терміни» загальних положень П(С)БО.

     Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

    Якщо  порівняти податковий та фінансовий облік щодо основних засобів, можна  визначити багато розбіжностей, які  зумовили зростання обсягів облікової роботи на підприємствах України. Це пов’язано насамперед із потребою в окремому накопиченні облікової інформації по основним засобам у бухгалтерському та податковому обліку.

    Тому  проблема висвітлення відмінностей фінансового та податкового обліку основних засобів є актуальною, тим більш, що досвід економічно розвинутих країн переконує в доцільності існування обох підсистем бухгалтерського обліку, оскільки кожна з них забезпечує вимогу окремих видів звітності – фінансової та податкової.

    Принципові  відмінності у бухгалтерському та податковому обліку в цілому значно ускладнюють роботу підприємств усіх галузей національної економіки. Велика кількість публікації на цю тему свідчать про те, що серед науковців і бухгалтерів існує єдина думка щодо потреби в узгодженні бухгалтерського і податкового обліку. Цією проблемою займалися такі науковці, як С. Голов, В. Пархоменко, В. Хомін, А. Білоусов та інші. Зокрема П. Хомін приділив увагу відмінностям фінансового та податкового обліку в області основних засобів у наслідок неузгодженості звітності. У свою чергу А. Білоусов розглядав шляхи гармонізації бухгалтерського та податкового обліку основних засобів і також виявив чимало розбіжностей в обліках.

    Слід  зазначити, що досконале поєднання  методик бухгалтерського та податкового обліку взагалі неможливе, оскільки вони мають різні цілі. Мета бухгалтерського обліку – надання достовірної інформації про фінансовий стан підприємства. Податковий облік виконує фіскальні та регуляторні функції в інтересах держави. Тому певні розбіжності між цими видами обліку існуватимуть завжди.

    Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського  обліку. Тому, незалежно від призначення  двох видів обліку, завжди існує  потреба в зіставленні їхніх показників та виявленні причин та виявленні причин істотних розбіжностей у їхніх показниках.

    У зв’язку з цим виникає необхідність спрощення податкового обліку, максимального  наближення його показників до системи  бухгалтерського обліку, що є надзвичайно важливим моментом щодо підвищення контролю господарських операцій та запобігання ухиленням від оподаткування.

    Декілька  науковців, зокрема П. Хомін, зійшлися на думці, що потрібно вдосконалити План рахунків у відповідності з вимогами податкової звітності, а саме ввести субрахунки, які відповідатимуть встановленим групам основних фондів у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств».

    А. Білоусов підійшов до вирішення цієї проблематики з іншого боку. Він  пропонує використовувати інформацію бухгалтерського обліку як основу для визначення балансової вартості об’єктів основних засобів у податковому обліку. Тобто пропонується використовувати готові масиви інформації щодо основних засобів з бухгалтерського обліку з подальшим коригуванням їх відповідно до вимог податкового обліку.

    Розглянемо  найсуттєвіші розбіжності бухгалтерського  і податкового обліку, а також  можливі підходи гармонізації на схемі (рис.4.1).

    Розглянувши цю схему можна визначити, що порядок  податкового та бухгалтерського обліку має багато принципових розбіжностей.

    По-перше, це відсутність пооб’єктного обліку основних фондів 2, 3 і 4, відмінності  щодо амортизації, у порядку відображення вибуття та проведення переоцінки основних засобів.

   Рис. 1.1 Порівняльна характеристика бухгалтерського і податкового 

    Також слід обернути увагу на те, що П(С)БО 7 значно обмежує можливість застосування податкових норм нарахування амортизації. Цьому свідчить п.24 та п. 28 цього Положення. П. 24 свідчить, що при визначенні строку корисного використання потрібно враховувати:

• очікуване використання об’єкта підприємством, ураховуючи його потужність чи продуктивність;
• фізичний і моральний знос, який передбачається;
• правові чи інші обмеження щодо строків використання об’єкта.

    У п. 28 зазначається, що метод амортизації  обирається з урахуванням  очікуваного  способу отримання економічних  вигод від його використання. Ці пункти фактично надають можливість застосовувати податковий метод  нарахування амортизації  та норми, що передбачені цим методом, лише для окремих об’єктів чи груп основних засобів.

    Отже, організація обліку, аналізу і  внутрішнього контролю наявності та руху основних засобів регламентується перш за все Законами України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996 – ХIV; Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № № 168/97-ВР; «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР. Також організація обліку, аналізу та внутрішнього контролю наявності та руху основних засобів здійснюється на основі Плану рахунків бухгалтерського облікувід 21.12.1999р. № 892/4185 та інструкцією до нього, затвердженою від 21.12.1999р. № 893/4186; положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» від 21.06.1999р., № 2 «Баланс» від 21.06.1999р., № 3 «Звіт про фінансові результати» від 21.06.1999р., № 7 «Основні засоби» від 18.05.2000р., № 14 «Оренда» від 10.08.2000р., № 16 «Витрати» від 19.01.2000р.; Інструкцією по інвентаризації основних зсобів, нематеріальних активів, товароматеріальних цінностей, грошових коштів  і документів та розрахунків від 11.08.1994р. № 69; Наказом міністерстів статистика України «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 29.12.1995р., Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей від 22.01.1996р. № 116. Розглянувши трактування визначення «основні засоби» різними авторами, ми бачимо що більшість авторів дисципліни «Бухгалтерський облік», «Фінансовий облік» трактують це визначення так, як сказано в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби». Автори інших дисциплін використовують більш ширше поняття «необоротні активи» та «основні фонди». Також розглянувши розбіжності між бухгалтерським та податковим обліком, можна зробити висновок, що необхідно використовувати інформацію бухгалтерського обліку як основу для визначення балансової вартості об’єктів основних засобів у податковому обліку, тобто використовувати готові масиви інформації щодо основних засобів з бухгалтерського обліку з подальшим коригуванням їх відповідно до вимог податкового обліку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   РОЗДІЛ 2  

   ХАРАКТЕРИСТИКА  ЗАТ «ТРЕСТ «КРИВБАСШАХТОПРОХОДКА» ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ ВЕДЕННЯ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. 

   2.1 Характеристика та особливості  діяльності ЗАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка» 

     Діяльність  ЗАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка» обумовлюється Статутом, затвердженим загальними зборами Закритого Акціонерного Товариства «Трест «Кривбасшахтопроходка» від 21 серпня 2006р.