Організація аудиту основних засобів

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 року № 283/97-ВР також встановлює певні критерії віднесення об'єктів бухгалтерського обліку до основних фондів (засобів). До таких критеріїв відноситься:

• матеріальність (наявність фізичної форми);
• мета придбання об'єктів бухгалтерського обліку (об'єкти повинні бути призначені для використання в господарській діяльності платника податків);
• термін використання (365 календарних днів з дат введення в експлуатацію);
• поступове зменшення вартості таких об'єктів у зв'язку з фізичним або моральним зносом;
• вартісна межа 1000 грн.

Таким чином, одним з основних критеріїв віднесення об'єктів до основних засобів, відповідно до національного законодавства, є їх матеріальність, тобто наявність фізичної форми.

Як П(С)БО 7 «Основні засоби», так і Закон № 283 встановлюють такий критерій віднесення об'єктів до основних засобів, як тривалість використання. Проте якщо Закон встановлює його межу впродовж 365 календарних днів, то П(С)БО 7 допускає випадки, коли об'єкт з очікуваним терміном використання більше одного року не є основним засобом. Такі випадки мають місце, якщо тривалість операційного, циклу підприємства перевищує один рік. Приведені розбіжності вказують на недосконалість законодавчої і нормативної бази з питань обліку основних засобів. Тому для точнішого обліку і зіставлення показників звітності по основним засобам необхідно розробити єдині критерії щодо тривалості їх використання.

Як і будь-який актив, основні засоби відображаються в  балансі при додержанні двох умов:

• існує ймовірність одержання економічних вигод від його використання;
• оцінка основних засобів може бути достовірно визначена.

Об'єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як об’єкт основних засобів.

За функціональним призначенням розрізняють такі основні засоби:

- виробничі - основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання тощо), що діють у сфері матеріального виробництва;

- невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва й призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих (будови, споруди, обладнання, машини, апарати тощо), які використовуються у невиробничій сфері .

За галузевою ознакою  основні засоби поділяються на: промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, зв'язку та ін.

У бухгалтерському обліку основні засоби промислових підприємств поділяються на промислово-виробничі, виробничі основні засоби інших галузей народного господарства та невиробничі (непромислові).

До промислово-виробничих основних засобів належать: будови, споруди, передавальні пристрої, машини та устаткування, робочі машини та обладнання, вимірювальні й регулюючі прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, інші машини та обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар та приладдя, господарський інвентар, робочі та продуктивні тварини, багаторічні насадження, меліорація земель і водойми, інші основні засоби.

Невиробничі основні  засоби безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва. До невиробничих основних засобів належать: будови і споруди житлово-комунального та культурно-побутового призначення, транспортні засоби, обладнання, інструменти та інші основні засоби невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних та культурно-побутових потреб населення.

За використанням основні  засоби поділяються на діючі (всі основні засоби, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що не використовуються у даний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві й призначене-для зміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).

Істотне значення в обліку основних засобів має  поділ їх за ознакою належності на власні й орендовані. Власні засоби можуть складатися із Статутного (пайового, акціонерного) капіталу, додаткового капіталу з відповідних джерел на розширення підприємства, власних прибутків, цільового фінансування і цільових надходжень.

Орендовані основні  засоби (операційна оренда) показуються  у Балансі орендодавця, при фінансовій оренді - у орендаря, тим самим  виключається можливість подвійного обліку одних і тих самих засобів.

За натурально-матеріальним складом основні виробничі засоби до прийняття Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ЖЇ83/97-ВР від 22.05.97 р. поділялись на 12 груп:

1. Будівлі.
2. Споруди.
3. Передавальні пристрої.
4. Машини і обладнання, у тому числі: силові, робочі машини та обладнання; вимірювальні прилади і обладнання, лабораторне обладнання; обчислювальна техніка; інші машини та обладнання, у тому числі автоматизовані.
5. Транспортні засоби.
6. Інструменти.
7. Виробничий інвентар та приналежності.
8. Господарський інвентар.
9. Тварини.
10. Багаторічні насадження.
11. Капітальні затрати на покращання земель (без споруд).
12. Інші основні засоби, бібліотечний фонд, музеїв, навчальні кабінети та ін.

Залежно від характеру, стану основних засобів, часу оцінки розрізняють такі види вартості (за П(С)БО 7 "Основні засоби") №92 від 27.04.2000 р.;

• первісна вартість;
• переоцінена вартість;
• залишкова вартість;
• справедлива вартість;
• вартість, яка амортизується;
• ліквідаційна вартість.

Для цілей податкового обліку основні  фонди, що обліковуються на балансі  підприємства, відповідно до Закону про оподаткування прибутку підприємств підлягають класифікації за чотирьма групами: 

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування, вартість капітального поліпшення землі);

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини)до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, що не включені до груп 1, 2 і 4.

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Для нормального функціонування підприємства необхідно відповідне співвідношення основних виробничих фондів. Звичайно, власникам господарств не байдуже, яким є співвідношення між різними видами основних виробничих фондів, куди більше вкладається коштів підприємства: у будинки, які є однією з умов процесу виробництва, або у виробниче устаткування, яке визначає потужність підприємства. З одного боку, здавалося б, чим вища на підприємствах частка активної частини основних фондів, тим вищий рівень їх технічного оснащення та більше можливостей мають підприємства щодо збільшення обсягу випуску продукції при однаковому обсязі основних виробничих фондів. Проте, з іншого боку, якщо нове, найефективніше устаткування поставити просто неба, воно швидко вийде з ладу. Тому недостатня кількість елементів пасивної частини негативно впливає на ефективність використання засобів виробництва, і передусім на їх технічний стан та обслуговування. Тому для найефективнішого використання основних виробничих фондів підприємству необхідно прагнути досягти оптимального співвідношення між активною та пасивною частинами. Структура основних виробничих фондів, як і структура матеріально–технічної бази, має галузевий характер. Залежно від належності до певної галузі народного господарства підприємство матиме різну питому вагу засобів, які відносять до активної чи пасивної частини. Наприклад, на транспорті транспортні засоби становлять 60–70%; будинки, споруди та передавальні пристрої — 20—25%; силові, робочі машини та устаткування — 3–5%; тоді як в інших галузях народного господарства питома вага транспортних засобів становить 2—4% загальної вартості основних виробничих фондів. За сукупністю сільськогосподарських підприємств України в загальному обсязі основних фондів питома вага окремих їх видів останніми роками коливалась у межах: будівель і споруд — 45–47%; машин і устаткування — 20–22%; транспортних засобів — 10,5–12%.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Економічна характеристика сільськогосподарського виробничого кооперативу «Хлібороб»

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Хлібороб» (надалі СВК «Хлібороб») було засновано 01.03.2000 р. та має колективну форму власності. Дане господарство розташоване в с. Білене на відстані 6 км від районного центра - м. Балта та 259 км від обласного центра – м. Одеса.

Згідно зі Статутом предметом діяльності кооперативу  є:

• вирощування зернових культур;
• борошномельна промисловість;
• вирощування олійних культур;
• оптова торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації;
• роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації;
• автомобільне господарство.

У січні-лютому 2000 року при  реформуванні в зв’язку з Указом Президента України "Про не відкладні заходи по прискоренню реформування аграрного сектора економіки" від 03.12.1999 року № 15298/99, утворилося два господарства, які стали правоприємниками реформованого кооперативу "Мирний". Одним із господарств, що стало правоприємником кооперативу "Мирний" є сільськогосподарський виробничий кооператив СВК «Хлібороб».  При  реформуванні  сільськогосподарського  виробничого кооперативу "Хлібороб" в своєму складі об'єднав 280 земельних часток (паїв) - 936 га: сіл Білине, Петрівка, Харитинівка, частина с. Сінне та м. Балти. Крім того,  орендовано в Біленській сільській раді 300 га  земель.  В  2003  році  СВК "Хлібороб" приєднав до себе ТОВ "Відрада" 39 земельних часток площею 97 га, та  два села Відрада і Акулинівка. До цього складу  ввійшли також орендодавці сіл Пасицели-1 та Андріяшивка,  землі яких були взяті під засвоєння. Таким чином, в лютому місяці 2004 року земля в обробітку склала 2173 га ріллі та 646 орендодавців.

Угоди оренди землі з усіма орендодавцями  складені  на 10 років.

Для визначення спеціалізації СВК «Хлібороб» потрібно розглянути розрахункову таблицю, джерело інформації річні фінансові звіти за 2004, 2005, 2006 та 2007 роки (Додатки №1).

Аналіз  рівня спеціалізації СВК «Хлібороб».

Таблиця 1.2.1.

Показники	2004 р.		2005 р.		2006 р.		2007 р.		Відхилення 2007 р. від 2004 р.
	Сума, тис. грн.	%	Сума, тис. грн.	%	Сума, тис. грн.	%	Сума, тис. грн.	%	Тис., грн.	%
Зернові та зернобобові:	856	54,45	946	43,37	2192	56,83	2182	58,56	1326	4,11
- пшениця	136	8,65	431	19,76	554	14,36	929	24,93	793	16,28
- кукурудза на зерно	277	17,62	146	6,69	772	20,01	995	26,70	718	9,08
- ячмінь	443	28,18	369	16,92	866	22,45	257	6,90	-186	-21,28
Соняшник	172	10,94	274	12,56	226	5,86	1069	28,69	897	17,75
Соя	-	-	-	-	82	2,13	1	0,03	-	-
Баштанні продовольчі (кавуни, дині)	-	-	1,0	0,05	-	-	-	-	-	-
Цукрові буряки (фабричні)	386	24,55	806	36,96	984	25,51	227	6,09	-159	-18,46
Всього по рослинництву	1414	89,95	2035	93,31	3484	90,33	3478	93,34	2064	3.39
Промислова  продукція - всього	125	7,95	101	4,63	9	0,23	-	-	-	-
Реалізація  іншої продукції, робіт та послуг	33	2,10	45	2,06	5	0,13	248	6,66	215	4,56
Всього  по господарству	1572	100	2181	100	3857	100	3726	100	-	-