Організація аудиту основних засобів

Міністерство освіти та науки України

 

 

 

Кафедра економіки та

організації в АПК

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

 

з курсу: «Організація і  методика аудиту»

 

на тему : «Організація аудиту основних засобів»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Одеса 2008

 

 

Зміст

Вступ………………………………………………………………………….3

Глава І. Роль основних засобів в діяльності сільськогосподарських підприємствах.

1. Економічна сутність основних засобів та їх значення в діяльності господарств……………………………………………………………6
2. Економічна характеристика сільськогосподарського виробничого кооперативу «Хлібороб»…………………………………………….15

Глава ІІ. Організація та методика проведення аудиту основних засобів.

2.1. Предмет, завдання, джерела інформації, нормативна база та методи які використовуються підчас аудиту основних засобів…………….23

2.2. План, програма та типові порушення при аудиті основних засобів………………………………………………………………...29

2.3. Аудит операцій  з основними засобами.

2.3.1. Аудит наявності  та збереження основних засобів……………..35

2.3.2. Аудит надходження  основних засобів…………………………..40

2.3.3. Аудит вибуття основних засобів………………………………...44

2.3.4. Аудит правильності нарахування амортизації основних засобів………………………………………………………………...48

2.3.5. Аудит переоцінки  основних засобів…………………………….52

2.4. Система внутрішнього  контролю та напрямки його  вдосконалення………………………………………………………..57

Глава ІІІ. Процедура завершення аудиторської перевірки основних засобів та напрямки вдосконалення аудиту ОЗ на СВК «Хлібороб»………...62

Висновки…………………………………………………………………….66

Список використаної літератури…………………………………………..68

Додатки

 

 

 

Вступ

 

Сучасний етап розвитку вітчизняної економіки  пов’язаний з кардинальними змінам в структурі та формах власності, а також в організації та управлінні виробництвом. Це зумовлює необхідність вдосконалення системи облікової інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень.

Реформування  бухгалтерського обліку в Україні є складовою частиною заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового спрямування. Трансформація обліку здійснюється в рамках реалізації стратегічного курсу нашої держави на інтеграцію до світового економічного простору, що передбачає адаптацію законодавства України до  європейського рівня.

Розвиток ринкових відносин в економіці держави об’єктивно веде до полярності інтересів між виробниками, споживачами та державою. Наприклад, створення відкритих акціонерних товариств призвело до зіткнення інтересів акціонерів та управлінців (менеджерів). У зв’язку з цим  виникла потреба у незалежному контролі діяльності господарюючих суб’єктів, який би забезпечив підтвердження достовірності їх фінансових звітів. Цей вид діяльності отримав назву „аудит”.

Процес аудиту - це процес пізнання істини, який полягає  в ретельному вивченні здійснених операцій являє собою дослідження фактів минулого. Інтереси осіб, задіяних в  господарському процесі: власника, адміністратора, службовців, підзвітних осіб, кредиторів і дебіторів, – суперечливі, і ці суперечності неминуче знаходять своє відображення в облікових регістрах.

Власники та кредитори позбавлені можливості самостійно впевнитись у тому, що всі численні операції підприємства законні та правильно відображені у звітності, тому вони відчувають потребу у послугах аудиторів.

Незалежне підтвердження  інформації про результати діяльності підприємств та дотримання ними законодавства необхідне державі для прийняття рішень в області економіки та оподаткування, суддям, прокурорам, та слідчим для підтвердження достовірності фінансової звітності, яка їх цікавить.

Оскільки діяльність кожного підприємства передбачає наявність  засобів виробництва і відповідних матеріальних умов, вони є одним з найважливіших елементів продуктивних сил, визначають їх рівень. Головною передумовою здійснення будь-якого виробничого процесу є наявність відповідних засобів праці. Їх склад і структура визначають вид діяльності та виробничу потужність підприємства.

Отже, роль і  значення засобів праці у виробничому процесі та значна їх частка в загальній вартості активів і визначають основний зміст категорії “основні засоби”.

Вагомий внесок у розвиток теоретичних засад і методичних підходів до вирішення проблем оцінки, обліку, аналізу і аудиту основних засобів внесли вчені - економісти — М.Ф. Огійчук, М.Я. Дем’яненко, Г.Г. Кірейцев, М.Т. Білуха, О.М. Голованов, Л.І. Гомберг, М.В. Кужельний, Л.К. Сук, В.П. Завгородній, В.Ф. Палій, В.В. Сопко, В.Г. Лінник та інші вчені.

Так як роль основних засобів дуже важлива на кожному  підприємстві, то і їх аудит є важливим етапом перевірки звітності підприємства.

Метою курсової роботи є розглянути методологічні основи проведення аудиту основних засобів, правові основи його проведення, типові помилки, які можуть бути виявлені при аудиті основних засобів.

Основним завданням  і метою аудиту основних засобів  є:

1. Встановлення правильності документального оформлення і своєчасного відображення в обліку операцій з основними засобами, їх надходження, внутрішнє переміщення і вибуття;
2. Перевірка правильності розрахунку, своєчасного відображення зносу основних засобів;
3. Перевірка правильності відображення в обліку фінансових результатів від вибуття (в т.ч. ліквідації) основних засобів;
4. Контроль за збереженням основних засобів;
5. Перевірка правильності проведення індексації основних засобів;
6. Підтвердження законності і правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з основними засобами;
7. Встановлення своєчасності і правильності списання недоамортизованої частини основних засобів на фінансові результати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Роль основних  засобів в діяльності сільськогосподарських підприємствах

1.1. Економічна  сутність основних засобів та їх значення в діяльності господарств.

В даний час усі підприємства незалежно від їхнього виду, форм власності і підпорядкованості ведуть бухгалтерський облік майна і господарських операцій відповідно до чинного законодавства.

Для діяльності підприємствам необхідні основні засоби, які багато разів беруть участь у виробничому процесі, частинами переносять свою вартість на продукт, що створюється, не змінюючи при цьому своєї речовинної – натуральної форми.

Відображенню  в обліку будь-якого об'єкта основних засобів передує його визнання, класифікація і оцінка. У економічній літературі під основними засобами розуміють засоби праці, які використовуються впродовж тривалого часу, при цьому зберігають свою первинну фізичну форму і переносять свою вартість на виготовлений продукт частинами, впродовж декількох виробничих циклів, у міру зносу (фізичного і морального) [27, с.8].

Загальноекономічне поняття  основних засобів покладене в  основу термінів, які використовуються як для бухгалтерського обліку, так і для податкового. При цьому в бухгалтерському обліку прийнято використовувати термін «основні засоби», а для цілей оподаткування - термін «основні фонди».

Визначення  основних засобів для цілей бухгалтерського  обліку викладене в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 7 "Основні засоби" (далі П(С)БО 7). Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здача в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних або соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання яких більш за один рік (або операційний цикл, якщо він більше року) [7,с.24].

Для цілей  оподаткування замість терміну "основні  засоби" використовується поняття "основні фонди". Згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР, від 22.05.97 р. під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, які призначені для використання в господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дат введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним і моральним зносом [2,с.25].

Терміни "основні  фонди" і "основні засоби" відносяться  до однієї і тієї ж економічної категорії і виражають одну і ту ж величину. Але між ними є і різниця. Якщо термін "основні фонди" характеризує основні фонди з боку джерел їх формування і є узагальненим поняттям всієї сукупності основних засобів, то термін "основні засоби" виражає основні фонди з боку їх матеріального складу або речового втілення (будівлі, споруди, машини, устаткування).

Слід зазначити, що повне об'єднання бухгалтерського  і податкового обліку неможливе, оскільки вони мають різні цілі. Бухгалтерський облік має на меті надання достовірної інформації про фінансовий стан підприємства для потенційного інвестора. Податковий облік виконує фіскальні і регулятивні функції на користь держави. Тому певні розбіжності між ними існуватимуть завжди.

Найповніше  питання визнання основних засобів  і критеріїв, по яких слід відносити цінності до основних засобів, досліджувала Л.Куликова в своїй монографії «Облік основних засобів: сучасна кооперація і тенденція розвитку» [26,с.252].

Розглядаючи питання  функціональної ролі активів, Л. Куликова вважає, що не слід обмежувати використання основних засобів лише як засобів праці. З таким твердженням не можна не погодитися, адже це дозволить віднести до основних засобів об'єкти, які не можуть служити засобами праці в буквальному розумінні, такі як предмети господарського інвентарю, багаторічні насадження, земельні ділянки і об'єкти природокористування.

Суть такого критерію, як призначення активів, полягає  в тому, що основні засоби визнаються частиною майна. Цей критерій, який ввів ще А.Сміт, використовується в бухгалтерському обліку багатьох країн.

Другий критерій, який виділяє основні засоби серед інших об'єктів обліку, - сфера їх діяльності. Л.Куликова відзначає, що К.Маркс, критикуючи погляди А.Сміта на основний капітал, вказував, що споруда, функціонуючи як житловий будинок, зовсім не має форми капіталу. К.Макс до основного капіталу відносив засоби праці, які функціонують в процесі виробництва, для створення додаткової вартості.

На думку  Л.Куликової, основні засоби мають  ряд ознак, які відрізняють їх від нематеріальних активів і фінансових вкладень. У зв'язку з цим довгострокові активи можуть бути розподілені на матеріальні, до складу яких входять основні засоби, нематеріальні і фінансові.

Важливим критерієм  основних засобів Л.Куликова називає  вартісну межу. У міжнародних стандартах фінансової звітності такий критерій не використовується. Проте деякі країни, зокрема Україна і Росія, застосовують його. На думку Л.Куликової, вартісний критерій віднесення засобів до основних має ряд істотних недоліків. Тому вартісна межа не повинна бути визначальним критерієм, оскільки вона залежить від інформаційних змін в економіці.

А.Бондарь  вважає, що повністю ігнорувати цей  критерій не варто, оскільки всі засоби праці з незначною вартістю, проте з терміном дії більше одного року, потрібно було відносити до категорії основних засобів [27,с.23]. Вартісна межа віднесення об'єктів обліку до основних або оборотних, в Україні визначена Законом «Про оподаткування прибутку підприємства»,  пунктом 8.2.1 в сумі 1000 гривень з 25.03.2005 року.

У Україні  критерії визнання для кожного виду об'єктів обліку встановлені національними  стандартами бухгалтерського обліку.

Методологічні принципи формування в бухгалтерському  обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи і незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає П(С)БО 7 «Основні засоби», затверджений указом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92 із змінами і доповненнями [7,с.20].

Згідно П(С)БО 7 виділяють декілька критеріїв віднесення об'єктів до основних засобів:

• об'єкт бухгалтерського обліку повинен бути визнаний активом;
• використовуватися для чітко певної мети;
• мати очікуваний термін корисного використання більше одного року і операційного циклу (якщо він більше року);
• мати фізичну форму - бути матеріальним активом.