Організація аналізу виробничої програми переробного підприємства

 

      Бачимо, що найбільший відсоток у собівартості продукції відіграють матеріальні  витрати (87,4%). Отже, для зниження собівартості продукції підприємство повинне  знизити питому вагу матеріальних витрат і раціонально використовувати  сировинні і матеріальні ресурси.

      Раціональне використання матеріальних ресурсів повною мірою визначається специфікою виробничого  процесу, його організацією і характером продукції, що виробляється, технологією  її виробництва. Умова раціонального  використання матеріальних ресурсів – впровадження прогресивних норм їх витрат, скорочення відходів виробництва, ліквідація витрат від браку.

      Як  відомо, ефективність роботи підприємства оцінюється такими показниками як собівартість, прибуток та рентабельність, що є важливим узагальнюючими, оціночними показниками діяльності підприємства.

      Під собівартістю продукції розуміють  виражені в грошовій формі затрати  уречевленої праці (предмети і знаряддя праці) і затрати живої праці  на виробництво та реалізацію продукції.

      Для характеристики собівартості при випуску різнорідної продукції користуються таким показником як затрати на одну гривню товарної продукції. Вони визначаються як частка від ділення собівартості всієї товарної продукції на той самий обсяг товарної продукції, розрахований в оптових цінах підприємства.

      В 2010 році затрати на одну гривню виробленої продукції по заводі склали 0,82 копійки, тому підприємство вперше за останніх чотири роки отримало прибуток. В 2003 році цей показник становив 1,43 грн., тобто  більше затрачалося коштів, ніж вироблялося продукції.

      Структура собівартості товарної продукції за 2003-2004 роки зображена в таблиці 2.6.

      Таблиця 2.6

      Структура собівартості товарної продукції по ВАТ “Чортківський цукровий завод” за 2009-2010 роки

 

      Як  вже зазначалося вище ВАТ “Чортківський цукровий завод” в 2010 році отримав прибуток на суму 35 тис. грн. На відміну від 2010 року в 2009 році підприємство було збитковим (розмір збитків сягав 5338 тис. грн.).

 

Розділ 3

Організація аналізу виробничої програми переробного  підприємства

3.1. Формування обліково-економічної  інформації для  економічного аналізу

       Автоматизація обліку витрат має свою специфіку, яка  полягає в тому, що тут значною  мірою використовуються дані, отримані на інших ділянках автоматизації обліку (праці, заробітної плати, матеріалів тощо). Все це ускладнює облік витрат на окремому АРМБ та, в свою чергу, зумовлює комплексний підхід до автоматизації даної ділянки обліку, використання комп'ютерних інформаційних систем.

       Практично всі програми для ведення бухгалтерського  обліку тією або іншою мірою дають  можливість організувати облік витрат. Проте на ринку немає програмного  продукту, у якому були б присутні абсолютно всі функції.

       Тому  при виборі програми, яка б задовольнила потреби користувачів щодо обліку витрат потрібно не шукати систему, яка б виконувала усі необхідні функції, а необхідно відштовхуватися від реальних потреб і можливостей підприємства. Крім того, розробники в ряді випадків згодні на адаптацію своїх систем відповідно до специфічних потреб замовників. Це можливо при дотриманні двох умов: по-перше, замовник може чітко сформулювати, які йому потрібні функції* відсутні в базовому варіанті програмного продукту; по-друге, що таких функцій не дуже багато і вони можуть бути додані з мінімальними зусиллями з боку розробників.

       Багатофункціональна система коштує дорожче (від 15-20 тис. грн.) і здебільшого без врахування вартості налагодження. Вважаємо, що доцільніше придбати програмний продукт з інтегрованими можливостями, але з вбудованою мовою програмування та налагодити її під потреби конкретного підприємства [57, с. 18].

       Найкраще  обирати програму, яка має широку підтримку розробником програмного  забезпечення та набула розповсюдження.

       Щодо можливості організації нормативного обліку можна виділити три тенденції:

       1) в більшості бухгалтерських програм  нормативний облік не передбачений;

       2) для потреб нормативного обліку  використовувалися транзитні рахунки,  або вводилися нормативні показники  для певних об'єктів обліку задля отримання звітних форм, де відображаються нормативні (планові) та фактичні дані;

       3) програма передбачає розгорнутий  і детальний нормативний облік,  наприклад, калькуляція нормативної  собівартості продукції, з використанням  складних алгоритмів розрахунку великої кількості показників. Але такі програми не могли в автоматизованому режимі порівнювати нормативні (планові) та фактичні значення бухгалтерських показників.

       Основні проблеми при комп'ютеризації обліку витрат стосуються, головним чином, організації аналітичного обліку, можливості застосування різних методів обліку витрат, методик розподілу накладних витрат, формування необхідної звітності для потреб управління, конфіденційності інформації тощо. Якщо не приділити достатньої уваги вирішенню цих питань, то ефективність комп'ютеризації обліку може бути мінімальною.

       Оцінивши  можливості щодо обліку витрат на різних комп'ютерних програмах, сформулюємо  основні вимоги, яким повинні відповідати  бухгалтерські програми, що використовуються для автоматизації обліку витрат [14, с. 237].

       1. Функціональні вимоги:

       • ведення журналу операцій: можливість вводити та накопичувати всі господарські     операції,     що     відображають     господарську     діяльність підприємства; можливість визначати підсумки за рахунками бухгалтерського обліку   на   будь-який   момент   часу   при   довільній   кількості   введених господарських операцій;

       • наявність механізму збору з  усієї бази нормативно-довідкової інформації тих параметрів облікової політики, що використовуються на підприємстві для відповідного ведення обліку витрат;

       • застосування     єдиного     принципу     відображення     фактичної     і нормативної (планової) інформації;

       • можливість ведення обліку в кількісному  вимірнику;

       • наявність розвиненої системи аналітичного обліку, а саме можливість вести   аналітичний   облік   витрат   в  таких  розрізах   і   за  таким  рівнем деталізації, як цього вимагають потреби управління; відповідної структури робочого плану рахунків, структури коду рахунку;

       • можливість ведення декількох робочих  планів рахунків;

       • можливість   використання   різноманітних   методів   обліку   витрат;

       • наявність алгоритму розподілу  накладних витрат або можливість його побудови (можливість вибору довільної  методики розподілу накладних витрат);

       •  наявність   різних   форм   звітності    (системні    внутрішні   звіти, нестандартні звіти);

       • програма повинна передбачати введення інтервалу звітного періоду, необхідного  користувачу;

       •    можливість створення алгоритмів для  розрахунку формул при аналізі даних про витрати підприємства. Важливо, щоб цифрові дані звітності про витрати легко змінювалися у форми діаграм;

       •    експорт-імпорт даних:  можливість  обмінюватися даними з іншими програмами  та пристроями;  обмеженість доступу до  інформації з метою збереження комерційної таємниці;

       • об'єднання функцій планування і  обліку; забезпечення інформаційного взаємозв'язку   підсистеми   управлінні   витратами   з   бухгалтерською системою, з однієї сторони, і з системою планування та управління підприємством - з іншої;

       • гнучкість: можливість адаптації програми до різних змін (освоєння нових видів  продукції і послуг, зміни в  законодавстві тощо).

       2.  Технічні вимоги:

       • невибагливість до апаратного забезпечення:  можливість ефективно працювати на комп'ютерах із середніми технічними характеристиками;

       • редактор  документів:   вбудовані   в   програму  засоби   створення   і коригування форм первинних  документів, розрахунків та звітів;

       • "масштабність":    можливість   розширення    сфери   дії   програми залежно від зміни розміру підприємства;

       • робота в мережах: здатність працювати  на кількох комп'ютерах з поєднанням даних за допомогою системних  паролів;

       • архів документів:  вбудовані  засоби архівації даних з можливістю швидкого відновлення інформації.

       3. Комерційні вимоги:

       •    прийнятна для підприємства ціна програмного забезпечення та його супроводу;

       •    супровід: послуги з навчання користувачів, оперативні консультації, оновлення  програмного забезпечення;

       •   документація: якісна детальна друкована документація програм.

       4. Ергономічні вимоги:

       •    інтерфейс   користувача:   безпечні   засоби   забезпечення  діалогу "людина - комп'ютер";

       •    програмна допомога: розвинена система  програмної допомоги, що дозволяє   отримати   допомогу   щодо   будь-якої   функції   або   дії в програмі.

       На  вибір програми впливають такі фактори, як: структура підприємства та види його діяльності; чисельність працівників  на підприємстві та в бухгалтерії; кількість  господарських операцій щомісяця; рівень кваліфікації працівників бухгалтерії; перелік форм первинних документів; розгалуженість і складність системи документообігу; фінансові можливості підприємства тощо.

       Природно, що в умовах використання комп'ютерів багато авторів наполягали на поглибленні  аналітичного обліку. Одні фахівці пропонували п'ятирівневу ієрархію рахунків, інші - паралельні ієрархічні розрізи.

       В умовах комп'ютерної системи бухгалтерського  обліку комплекс робіт складається  з двох етапів, пов'язаних між собою  методологією і технікою розрахунків [41, с. 17].

       І етап. Формується первинна інформація про витрати за елементами та статтями,   відбувається   перегрупування  наявної  інформації  за  центрами витрат та місцями їх виникнення.

       При комп'ютерній бухгалтерії через  розширенні можливості аналітичного обліку можлива побудова багаторівневих розрізів статей витрат, необхідних для потреб управління. У програмі "1С: Бухгалтерия 7.7" до одного рахунку витрат також можна відкрити декілька видів субконто. В програмній системі "Галактика 7.51" рівні аналітичного обліку обмежені, їх може бути не більше трьох, при чому допускається довільне поєднання елементів (об'єктів обліку) всіх рівнів [41, с.103].

       Отже, у бухгалтерських комплексах, які  представлені на ринку програмних продуктів, як правило, або об'єкти аналітичного обліку містяться в середині аналітичних рахунків, або не допускається зв'язку між об'єктами, або пропонується кінцеве число рівнів аналітичного обліку (три, чотири, п'ять чи більше), які можна відобразити в проводках. Вважаємо, що такі обмеження в цьому плані недопустимі для 'реальної бухгалтерії великого підприємства, оскільки втрачається можливість побудови різноманітних звітних документів, в яких повинен бути відображений наскрізний аналітичний облік. В умовах використання інформаційних технологій критичний рівень аналітичних рахунків може задаватись підприємством самостійно.