ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………3

Розділ 1. Актуальні проблеми бухгалтерського  обліку в системі управління підприємством  в умовах ринкової економіки ……………………………….7

1. Особливості переробної (цукрової) промисловості і її вплив на організацію бухгалтерського обліку ………………………………….7
2. Нормативно-правова база для організації обліку виробництва продукції

…………………………………………………………………………………..13 

Розділ 2. Організація обліку і контролю виробничих витрат і управління собівартістю  продукції…………………………………………………………21

1. Методика і організація обліку витрат на виробництво………………21
2. Організація обліку витрат за центрами відповідальності …………….32
3. Організація контролю за формуванням  витрат і собівартістю продукції

……………………………………………………………………………...........38 

Розділ 3. Організація аналізу виробничої програми переробного підприємства

……………………………………………………………………………………41

3.1. Формування  обліково-економічної інформації  для економічного аналізу 

……………………………………………………………………………………41

3.2. Організація  і проведення  аналізу виробничої  програми………………..48

Висновки  і пропозиції………………………………………………………….55

Список  використаної літератури ……………………………………………..61

Вступ

      Актуальність  теми дослідження. Стабільний розвиток національної економіки України пов'язаний із прогресивною динамікою розвитку всіх її галузей і, насамперед, тих, що є пріоритетними, виходячи із природно-кліматичних, науково-технічних, економічних, національно-історичних передумов їх становлення і функціонування. До таких галузей відноситься цукрове виробництво, яке є брендом України і у сприятливі часи займало значну частину не лише національного, а й світового ринку.

      Однією  з основних причин низької конкурентоспроможності виробництва цукру є недостатність  виробничо-фінансового менеджменту  підприємств цукрової галузі і всіх його складових функціональних підсистем. В управлінні витратами залишається успадкований менталітет планового ціноутворення, об’єднаного обліку за фактом господарських операцій, відсутності оперативного контролю у центрах відповідальності тощо.

      Проведені дослідження дають підстави визнавати значні резерви скорочення витрат при виробництві цукру, які групуються на 60% у площині реалізації організаційно-технологічних факторів і на третину – у площині вдосконалення обліку та контролю формування й розподілу виробничих витрат.

      Процес  ринкової трансформації системи  обліку та контролю на виробничих підприємствах  неадекватний сучасним вимогам. До основних стримуючих факторів відносяться: застарілі  інструктивні та методичні матеріали  з організації обліку витрат виробництва  цукрової продукції; недостатня відповідність до сучасних вимог регламентування відображення витрат в існуючій нормативно-правовій базі; недосконалість первинних документів з обліку виробничих витрат; відсутність методичних матеріалів з організації контролю та реалізації його результатів. Облікова політика і номенклатура калькуляційних статей витрат не ґрунтується на специфіці підприємств цукрового виробництва. Додаткових досліджень вимагають також проблеми обліку і контролю на базі комп’ютерних технологій; прогнозування витрат і визначення резервів зниження собівартості продукції. Розв’язання цих проблем дозволить перейти на новий рівень організації бухгалтерського обліку витрат, підвищити його аналітичність і ефективність у керуванні діяльністю цукрового підприємства. Таким чином, облік та контроль витрат виробництва цукрової продукції потребують концептуального вдосконалення.

      Сутність  витрат як економічної категорії  історично змінюється під впливом  певних суспільно-економічних умов. Даний фактор привертає увагу  дослідників, однак він майже не враховується при організації обліку і контролю витрат виробництва цукрової продукції. Це призводить до спрощення висновків щодо цілей, функцій і завдань обліку витрат, застосування методів обліку формування собівартості продукції, необхідності й можливості використання облікової інформації.

      Проблемам розвитку та удосконалення обліку і  контролю витрат присвячена значна кількість  наукових праць відомих вітчизняних  та зарубіжних учених: М.Т. Білухи, І.О. Бланка, О.С. Бородкіна, Ф.Ф. Бутинця, А.Д. Бутка, Б.І. Валуєва, М.С. Грінчука, З.В. Гуцайлюка, В.П. Дудка, В.П. Завгороднього, Г.Г. Кірейцева, М.В. Кужельного, Ю.Я. Литвина, А.А. Мазаракі, Є.В. Мниха, В.В. Мови, Л.В. Нападовської, В.О. Озерана, Ю.І. Осадчого, М.С. Пушкаря, В.С. Рудницького, В.К. Савчука, В.В. Сопка, А.Л. Степанюка, Б.Ф. Усача, В.Г. Швеця, В.О. Шевчука, А.Д. Шеремета та інших. Проте, питання обліку і контролю витрат цукрового виробництва та формування собівартості продукції на цукрових підприємствах потребують подальшого дослідження відповідно до нових соціально-економічних відносин і процесу формування бухгалтерського обліку за міжнародними і національними стандартами, що відбуваються в Україні. Все це визначає актуальність проведеного дослідження та його загальноекономічне значення.

      Мета  і завдання дослідження полягають у розробці теоретико-методологічних засад обліку і контролю витрат цукрового виробництва, рекомендацій і пропозицій щодо вдосконалення діючої методики обліку та контролю витрат цукрового виробництва із застосуванням сучасних облікових систем, форм і методик на технічній базі ПЕОМ з урахуванням міжнародних і національних стандартів бухгалтерського обліку з метою її спрямування на більш ефективне використання ресурсів, забезпечення випуску конкурентоспроможної продукції та оптимізації її собівартості.

      Відповідно  до цільової спрямованості курсової роботи у дослідженні поставлені такі завдання:

      визначити тенденції розвитку цукрової галузі на перспективу та потенційні вимоги до методології обліку і контролю в управлінні виробництвом конкурентоспроможної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках;

      дослідити стан обліку і контролю витрат цукрового  виробництва та формування собівартості продукції, виявити недоліки в організації  й методології, встановити причини та розробити пропозиції, спрямовані на удосконалення обліку і контролю витрат виробництва в цукровій галузі;

      вивчити структуру цукрового виробництва  з метою спрямування обліку і  контролю на оперативне управління витратами  за місцями їх виникнення та центрами відповідальності;

      визначити організаційно-методологічні концепції  обліку та контролю в інформаційному забезпеченні прогнозування і запобігання  непродуктивним витратам у виробництві  цукрової продукції із застосуванням  економіко-математичних методів і комп’ютерних технологій.

      Об’єктом  дослідження є виробнича і фінансова діяльність комплексу цукрових підприємств України.

      Предметом дослідження обрано організацію й методологію обліку і контролю витрат цукрового виробництва та формування собівартості продукції як провідних функцій управління економікою цукрового виробництва.

      Методи  дослідження включають загальнонаукові методичні прийоми економічної науки. У процесі дослідження обліку і контролю витрат цукрового виробництва та формування собівартості продукції застосовувалися такі методичні прийоми, як аналіз (для виявлення основних напрямів розвитку цукрової галузі); абстрагування (для виявлення суттєвих і несуттєвих факторів, що впливають на функціонування підприємств цієї сфери діяльності); документалістика (для вдосконалення документообороту); інформаційні технології ПЕОМ.

Розділ 1

  Актуальні проблеми  бухгалтерського  обліку в системі  управління підприємством  в умовах ринкової  економіки 

1. Особливості переробної (цукрової) промисловості і  її вплив на організацію бухгалтерського обліку

      Успішне  функціонування і розвиток промислових підприємств у сучасних умовах ведення бізнесу вимагає пошуку альтернативних способів управління та здійснення господарської діяльності. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є співробітництво щодо виготовлення продукції на давальницьких умовах.

      Широкого  поширення операції з давальницькою сировиною набули в Україні, починаючи з 1992 року, в експортно-орієнтованих галузях економіки (металургії, хімічній промисловості, енергетиці, нафтопереробній та ін.) [4]. Зазначені операції є незамінними не лише серед виробничих підприємств, а й у сфері надання послуг, у будівельних і торговельних організаціях, а також у сільському господарстві.

      З  однієї сторони, операції з давальницькою  сировиною дозволяють українським підприємствам поліпшити використання виробничих потужностей переробних підприємств, особливо в умовах дефіциту оборотних коштів, надати роботу незавантаженому виробничому персоналу, а з іншої – вивчити потреби світового ринку щодо якості та асортименту продукції, підвищити конкурентоспроможність власної продукції на основі використання брендів провідних підприємств, а також освоїти сучасну технологію і організацію виробництва, методи забезпечення якості продукції, яка відповідає вимогам міжнародних стандартів.

      Операції  з давальницькою сировиною є  досить складними та неоднозначними, що зумовлено порядком визнання права власності на передану сировину та вироблену з неї продукцію, а також наявністю різних видів таких операцій, шляхів реалізації готової продукції і способів розрахунку за переробку сировини. Зазначені особливості ускладнюють процес організації та ведення бухгалтерського обліку на промислових підприємствах.

      Тому  для підвищення ефективності  здійснення операцій з давальницькою сировиною потребує наукового обгрунтування та удосконалення низка питань з методики та організації бухгалтерського обліку таких операцій.

      Серед  вагомих наукових досліджень  вітчизняних науковців з питань удосконалення організації та методики бухгалтерського обліку операцій з давальницькою сировиною можна назвати праці Ф. Бутинця, О. Гончара, В. Житного, О. Кіляр, Ю. Кузьмінського, О. Савченко, І. Прибеги та ін.

      Метою  дослідження є вивчення особливостей операцій з давальницькою сировиною та їх впливу на порядок організації та ведення бухгалтерського обліку для забезпечення зацікавлених користувачів оперативною та достовірною інформацією щодо таких операцій.

      Незважаючи  на зростаючі темпи рівня використання операцій з давальницькою сировиною в господарській діяльності українських підприємств, законодавче регулювання щодо таких операцій здійснюється лише у зовнішньоекономічній діяльності. Тобто у вітчизняному законодавстві відсутній належний рівень регламентації порядку здійснення операцій з давальницькою сировиною саме між резидентами України.

      Основним  нормативним документом, який визначає правові засади зазначених операцій як з іноземними контрагентами, так і з вітчизняними, є Законом України “Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах”, згідно якого під операціями з давальницькою сировиною слід розуміти операції з попередньої поставки сировини для її наступного перероблення (оброблення, збагачення чи використання) на готову продукцію за відповідну плату, незалежно від кількості виконавців, а також етапів (операцій з перероблення цієї сировини.

      Відповідно  до п. 1 ст. 332 Цивільного кодексу  України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ [5].

      При  цьому переробка давальницької сировини є роботою, а не послугами з переробки (як зазначається більшістю дослідників), оскільки передбачає здійснення виконавцем діяльності, що має матеріальний результат – готову продукцію.

      З  огляду на зазначене операції  з давальницькою сировиною характеризуються наступними ознаками: наявність двох суб’єктів господарювання: замовника (власник сировини) і виконавця (переробник сировини); замовник передає виконавцю сировину для її переробки і виготовлення певного виду продукції; після переробки виконавець передає готову продукцію замовнику в обумовленій кількості; за виконану роботу замовник розраховується з виконавцем у формі та розмірі, передбаченими умовами укладеного договору.

      Залежно  від того, резидентами яких країн  виступають власники і переробники сировини, розрізняють операції з вітчизняним контрагентами та іноземними. При цьому давальницька сировина, що є власністю іноземних суб’єктів господарювання, може бути як ввезена із-за кордону, так і придбана на території України.