Виходячи  з даних показників роботи заводу (таблиця 2.1.) можна сказати, що підприємство працює добре і має перспективи дальшого розвитку і збільшення кількості переробки буряків. Зменшення кількості переробки буряків в останні роки пов'язано з погіршенням стану сільськогосподарських підприємств, скороченням вирощування буряків.

     Вихід цукру залежить від якості буряків, його обробітку під час росту і поточних умов та роботи обладнання. Потужність заводу 3030 тн. переробки буряків за добу. Середньодобова переробка буряка в 2005 склала 2762 тони. Коефіцієнт використання потужності 0,91%.

       Основною  продукцією цукрового заводу є виробництво цукру з цукрових буряків. В результаті переробки цукрових буряків утворюється побічна продукція: жом і меляса.

       Жом відпускається сільськогосподарським  підприємствам і служить кормом для худоби.

         Меляса реалізується на підприємствах спиртової галузі для виготовлення стратегічного продукту – спирту, а також для виготовлення кормових та хлібопекарських дріжджів, лимонної кислоти і частково для корму великої рогатої худоби.

       По  призначенню готової продукції  цукровий завод відноситься як до групи "А", так як виробляє продукцію, що поставляється як сировина іншим галузям харчової промисловості ( кондитерська, хлібопекарна та ін.), так і  до групи "Б", продукція якої безпосередньо надходить до населення.

       По  типу виробництва – цукровий завод відноситься до масового типу.

       По  часу роботи на протязі року завод  являє собою сезонне виробництво з тривалістю сезону виробництва в 45-90 діб,  хоча в кращі роки завантаженість заводу сировиною сягала 120-140 діб.

       Сировинна зона заводу розміщена на території Чернівецької, Хмельницької та Тернопільської області.

         За виробничий сезон 2010 року  було перероблено 126065 тон цукрових буряків, що на 25,2% більше, ніж у минулому році. Одержано цукру 16905,3 тон. Вміст цукру в мелясі становив 1,94%, що на 0,29 нижче нормативних даних. Зниження нормативу пояснюється малою тривалістю зберігання буряків. По цій причині та в зв’язку з удосконаленням схеми дефекосатурації (установлено І та ІІ сатурації модернізованого типу) зріс вихід цукру порівняно з 2009 роком на 0,42%. 

2. Організація обліку витрат за центрами відповідальності

 

     Витрати виробництва доцільно групувати  за місцями їх виникнення (у виробництвах, цехах, дільницях, процесах) і центрами відповідальності, в якості яких виступають керівники відповідних підрозділів, що несуть відповідальність за витрачання ресурсів. Така класифікація витрат стає все більш важливою при переході на ринкові механізми, оскільки облік витрат за місцями виникнення та центрами відповідальності, як ми вважаємо, має велике значення для організації внутрішньогосподарського розрахунку і оцінки його результатів.

     Кожне підприємство в умовах ринку стає самостійною структурною одиницею (акціонерне товариство, спільне підприємство, компанія тощо), яка має свій баланс, основні засоби, пакет акцій, приватизаційні сертифікати, тому виділення центрів витрат сприяє більш чіткому розподілу непрямих витрат виробництва. Вважаємо за необхідне розглянути дискусію науковців щодо класифікації витрат за місцями виникнення витрат (центрів витрат) і центрами відповідальності, адже оптимальність визначення цих класифікаційних ознак витрат відіграє важливе значення при калькулюванні собівартості продукції. Уточнення цих понять вимагає завдання бухгалтерського обліку відносно забезпечення інформацією управлінського персоналу підприємства про витрати у розрізі центрів витрат та центрів відповідальності.

     Ідея  організації обліку за центрами витрат і відповідальності не нова. Вона започаткована  у 30-х роках XX ст., але розвивалась лише з початку 70-х років, коли актуальність та гострота поставленої проблеми спонукали багатьох фахівців обґрунтувати пропозиції щодо створення центрів відповідальності та центрів витрат. Серед інших важливо назвати таких вчених-економістів, як В.Івашкевич, Б.Валуєв, С.Сатубалдін, М.Чумаченко, В.Палій, у працях яких найбільш докладно розроблені тенденції в розвитку виробничого обліку. У таблиці 2.3. наведені визначення центру (місця) виникнення витрат, що пропонуються рядом вчених-економістів.

Таблиця 2.3

Трактування центрів (місць) виникнення витрат у працях вчених

 

     Під центром витрат стосовно технологічних витрат, як ми вважаємо, необхідно розуміти одиницю технологічного обладнання або просто робоче місце конкретного виконавця, при функціонуванні якого витрачаються виробничі ресурси. Обчислюючи собівартість за цією ознакою, економісти рекомендують робити натиск на організацію цього напрямку обліку як засобу покращення розподілу непрямих витрат, і в першу чергу витрат на утримання та експлуатацію устаткування. Цей підхід найбільш чітко відображений у працях В.Ф.Палія.

     Ступінь деталізації витрат за їх центрами для кожного підприємства індивідуальна. Основними критеріями для її обґрунтування, як на нашу думку, необхідно вважати кількість статей або елементів витрат за видами, частоту отриманих даних, точність та вартісність інформації. Ми вважаємо, що вибір того чи іншого центру витрат, застосування того чи іншого способу локалізації витрат, їх деталізації на кожному підприємстві слід здійснювати із врахуванням організаційної структури підприємства, складності технологічного процесу, видів програмного забезпечення тощо.

     Вибір центрів повинен визначатися  бажанням мати додаткові точки контролю витрат в підрозділі, а головне - забезпечити більш точний розподіл непрямих витрат за об'єктами калькулювання.

     На  основі вивчення літературних джерел та практики діяльності підприємств центри витрат за різними ознаками рекомендуємо поділити на види та групи (рис.2.3).

 

Рис. 2.3. Класифікація центрів витрат промислового виробництва

       Облік за місцями відповідальності займається класифікацією та порівнянням даних про результати господарської діяльності стосовно визначених сфер в організації-центрів відповідальності.

       На  думку В.Ластовецького центри відповідальності необхідно визначати «за тими місцями витрат, де можна не тільки визначити планове завдання та зафіксувати у відповідних регістрах його виконання, але і визначити відхилення від виконання виробничого завдання та від завдання щодо використання ресурсів» [2, с.103].

       В.І.Ткач і М.В.Ткач називають однією із функцій  обліку витрат проведення систематичного аналізу отриманих результатів виробничої діяльності за центрами відповідальності та визначення впливу на ці результати відхилень від кошторису за витратами і доходами. При цьому відокремлюють центри, відповідальні лише за витрати і центри, відповідальні за фінансові результати в цілому [6, с.45]. Ми погоджуємося з таким твердженням, оскільки розділення виробничих витрат і результатів та їх співвідношення між центрами відповідальності дозволяє, як на нашу думку, визначити ефективні способи впливу на осіб, що відповідають за формування кошторисів витрат і оперативно виявляти відхилення від них.

       Проф. В.В.Сопко зазначає: «Центром відповідальності вважається місце, де виникають правові  відносини між учасниками господарських  процесів. За своєю природою кожне  робоче місце - центр витрат. Проте в обліку така деталізація непотрібна. Центри відповідальності поділяються на два види - за витратами та фінансовими результатами» [5,с.5].

       У підтримку та для доповнення до сказаного  пропонуємо класифікувати центри відповідальності промислового виробництва за наступними ознаками: по відношенню до процесу виробництва - основні та функціональні; по відношенню до внутрішнього господарського механізму - госпрозрахункові та аналітичні (рис.2.4.).

     Основні центри відповідальності організовують контроль за місцем виникнення витрат, а функціональні - у різних місцях, але під впливом одного центру відповідальності. Госпрозрахункові центри зазвичай співпадають з місцями виникнення витрат, для них характерним є контроль у момент здійснення витрат. Аналітичні центри відповідальності не пов'язані з системою внутрішніх госпрозрахункових відносин, вони будують схеми контролю за окремими витратами.

Рис.2.4. Класифікація центрів відповідальності промислового виробництва

     Таким чином, центр відповідальності - це таке групування витрат, яке дозволяє суміщати в одному обліковому процесі  місця виникнення витрат (виробництво, цех, дільницю, бригаду) з відповідальністю очолюваних ними менеджерів. їх значення, на нашу думку, полягає перш за все в тому, що об'єктом обліку замість неживих предметів стає людина, яка приймає рішення. Даний підхід, за словами німецького вченого Е.Шуберта є новим способом мислення, а на думку В.Палія — головним напрямом удосконалення обліку, контролю і управління формування витрат виробництва [4,с.94].

     В економічній літературі та на практиці ми зустрічаємо два підходи до вибору складу витрат, що групуються за місцями їх виникнення:

• прямі та накладні витрати, пов'язані з роботою даного підрозділу, служби, видом діяльності,
• безвідносно до видів продукції, що випускається;
• накладні витрати, які виникають в даному підрозділі та носять загальний для усієї продукції
• характер і не можуть бути віднесені на окремий вид продукції прямим шляхом.

     Прямі витрати визначаються за видами продукції  без їх узагальнення за місцями виникнення витрат [1 ,с.111]. Вибір того чи іншого варіанту повинен диктуватися цілями управління і з цих позицій, на наш погляд, перевагу має перший. В даному випадку контролем охоплюються усі використовувані виробничі ресурси на даному місці виникнення витрат, що посилює ступінь впливу обліку на процес формування витрат та дієвість внутрішнього господарського механізму.

     Тому, можна виділити наступне групування витрат за місцями виникнення (рис. 2.5.)

Рис. 2.5. Групування витрат виробництва за місцями  виникнення

     Таким чином, перераховані вище класифікаційні ознаки витрат виробничих підприємств у дискусії вітчизняних та закордонних вчених приймають різноманітний характер, постійно поглиблюючись та уточнюючись. 

2.3. Організація контролю за формуванням  витрат і собівартістю продукції 

      Розглянемо  організацію контролю за формування витрат і собівартості продукції цукрового виробництва. Подамо кошторис витрат на виробництво ВАТ “Чортківський цукровий завод” за 2010 рік у таблиці 2.4. Ми можемо зробити аналіз собівартості продукції на підприємстві і визначити, за допомогою яких факторів можна знизити цю собівартість.

      Таблиця 2.4.

      Кошторис  витрат на виробництво продукції  за 2010 рік