Організація і методика аудиторської перевірки фінансової звітності

Письмова інформація аудитора не може розглядатись як повний звіт про всі існуючі недоліки. Вона присвячена лише тим з них, які були виявлені в процесі аудиторської перевірки.

Кожна аудиторська організація  повинна розробляти, з урахуванням  вимог законодавства, вимоги по формі  підготовки звіту аудитора. Такі внутрішні  вимоги повинні забезпечувати акуратне і однотипне оформлення даного документа для різних економічних суб'єктів. Внутрішньофірмові форми Звіту повинні бути затверджені керівником аудиторської організації і в обов'язковому порядку їх повинні дотримуватися працівники при підготовці цього документа. Аудитори, які здійснюють свою діяльність самостійно, зобов'язані розробляти (або  прийняти з урахуванням  кваліфікаційних рекомендацій) акуратну і однотипну форму надання письмової інформації, яку в подальшому застосовувати постійно.

В письмовій інформації аудитора в обов'язковому порядку повинно бути вказано, які із зроблених зауважень є суттєвими, а які ні, чи впливають або не впливають (чи можуть впливати) перераховані зауваження та недоліки на висновки, зроблені аудитором. У випадку підготовки аудиторською організацією умовно-позитивного висновку, негативного висновку або відмови від висловлення думки в письмовій інформації (звіті) аудитора повинна міститись розгорнута аргументація причин, які призвели до такої думки аудитора.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Найбільша кількість науковців вважає, що фінансова звітність це система узагальнених взаємопов’язаних показників діяльності підприємства за певний період. Але однозначного і чіткого визначення, яке б всебічно характеризувало фінансову звітність в дослідженій літературі не виявлено.

Таким чином, в ході проведеного  дослідження, приведемо власне: «Фінансова звітність – це сукупність узагальнених взаємопов’язаних показників, які  являють собою результат діяльності підприємства за певний період (місяць, рік, квартал) та наводяться в законодавчо установлених формах: ф. № 1 «Баланс», ф. № 2 «Звіт про фінансові результати», Ф. № 3 «Звіт про рух грошових коштів», ф. № 4 «Звіт про рух капіталу» та ф. № 5 «Примітки».

Також в дослідженій  науковій навчальній та періодичній  літературі з аудиту відсутня єдність підходів до перевірки фінансової звітності підприємства. Розмаїття думок вітчизняних та зарубіжних аудиторів щодо спрямованості перевірки та оцінки фінансової звітності можна згрупувати за: критеріями, завданнями,  напрямами, вимогами, передумовами і напрямами.

У міжнародних нормативах з аудиту та в зарубіжній спеціальній  літературі викладено специфічні методи і прийоми аудиту, які широко застосовуються у світовій практиці, але маловідомі у нас або мають інше тлумачення і особливості застосування в аудиті. Це такі методи, як опитування, інспекція, запит, аналітичний огляд, та прийоми — вибіркова перевірка, анкетування, тестування тощо.

Основною метою складання  фінансової звітності є надання  користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Порядок подання фінансової звітності користувачам визначено чинним законодавством.

Мета аудиту фінансової звітності — підготовка висновку про відповідність фінансової звітності чинному законодавству, що регламентує порядок підготовки та подання фінансових звітів.

На сучасному розвитку економіки в Україні основним завданням аудиту фінансової звітності  є збирання достовірної вихідної інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання і формування на цій основі висновків про його реальний фінансовий стан. Виконання основного завдання направлене на задоволення потреб всіх користувачів звітності. Але аудит, паралельно з основним завданням, виконує функціональні завдання: коригування, оперативного контролю і стратегічні завдання.

Джерела перевірки фінансової звітності: Баланс (форма № 1), Звіт про фінансові результати (форма № 2), Звіт про рух грошових коштів (форма № 3), Звіт про власний капітал (форма № 4), Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5), Головна книга, Оборотно-сальдові відомості, журнали.

Після попередньої усної  узгодженості між клієнтом і аудиторською фірмою, клієнт надсилає на її адресу листа  з проханням про проведення аудиту, в якому зазначає мету проведення аудиту та завдання, які необхідно вирішити в процесі аудиту, бажаний масштаб аудиторської перевірки. Розглянувши пропозиції щодо проведення аудиту, аудиторська фірма надсилає лист-відповідь, в якому дає згоду на проведення аудиту або відмовляється від запропонованої роботи. Після обміну листами між аудитором та його клієнтом укладається договір на проведення аудиту. При цьому, листи можуть бути додатком до договору, якщо це обумовлено умовами договору.

Планування аудиту це досить складний процес, який допомагає аудитору сконцентрувати увагу на найважливіших напрямках перевірки, найкращим чином організувати свою роботу та роботу асистентів, а також дає можливість здійснювати контроль виконання аудиторських процедур в період перевірки з метою вчасного коригування планових завдань. Для цього аудитором складається план та програма аудиторської перевірки.

Аудитор зобов'язаний вести  документацію зі справ, які стосуються прийнятих рішень по результатах  проведеної аудиторської перевірки, і, які в свою чергу будуть покладені в основу аудиторського висновку. Робоча документація – це записи, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, які здійснюються під час проведення аудиторської перевірки. Зміст робочої документації значною мірою є питанням професійного судження аудитора, оскільки немає ні можливості, ні необхідності документувати кожне спостереження або обстеження. Після завершення аудиту робочі документи залишаються в аудитора, вони є його власністю.

Перевіряючи фінансову  звітність, аудитор визначає повноту  і взаємозв’язок звітних форм поточної і річної бухгалтерської та статистичної звітності. Одночасно  з’ясовує, як на підприємстві здійснюється аналіз і затвердження фінансової звітності структурних підрозділів. Для впевненості у правильності складання форм фінансової звітності аудитору необхідно перевірити взаємну погодженість показників.

Значна увага приділяється перевірці систем та інформації на виході, зокрема аудитор має впевнитись у функціонуванні системи реєстрації та оброблення інформації та оцінити її адекватність як основи для складання фінансової звітності.

Аудитор повинен також  виконати аналіз фінансової звітності, який був би достатнім для формування думки про неї.

Всі порушення, які можуть бути виявлені в облікових записах, можна поділити на дві групи: помилки  та шахрайство. Встановивши помилки  та факти обману (шахрайство) аудитор  робить висновок щодо їх суттєвості.

По закінченні аудиторської перевірки аудитор складає два підсумкові документи: звіт про результати аудиторської перевірки та аудиторський висновок. За своїм правовим статусом висновок аудитора прирівнюється до висновку експертизи, що призначається у відповідності до процесуального законодавства України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Бухгалтерський облік: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Л. Г. Ловінська, Л. В. Жилкіна, О. М. Голенко та ін. — К., 2002. — 370 с.
2. Гончаров С.М., Кушнір Н.Б. Тлумачний словник економіста / за ред. проф. С.М.Гончарова. – Рівне, 2008. – 264 с.
3. Гордієнко К.Д. Економічно тлумачний словник. Понятійна база законодавства України у сфері економіки. / вид. 2-ге, перероб. і доп. – К., 2007. – 360 с.
4. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 № 3125—ХІІ.
5. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996—XIV.(з наступними змінами та доповненями)
6. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій: Затв. наказом МФУ від 30.11.99 № 291.(з наступними змінами та доповненями)
7. Конопліцький В.А., Філіна Т.І. Економічний словник. Тлумачно-термінологічний. – К.: КНТ, 2007. – 580 с.
8. Кузнєцова Світлана. Регламентація бухгалтерської фінансової звітності в Україні. Бухгалтерський облік і аудит. № 1, 2009. – С. 25 – 31
9. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Організація та методика аудиту: Навчальний посібник. – 2-ге вид. – К.: Каравелла, 2005. – 560 с.
10. Кучеренко Тамара. Регламентація облікової політики фінансової звітності. Бухгалтерський облік і аудит. № 5, 2009 – С. 24 – 34
11. Кучеренко Тамара. Фінансова звітність як складова економічних наук. Бухгалтерський облік і аудит. № 9, 2008. – С. 21 – 29
12. Кучеренко Тамара. Формування показника чистого прибутку у Звіті про фінансові результати. Бухгалтерський облік і аудит. № 2, 2008. – С. 36 – 38
13. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій: Затв. наказом МФУ від 30.11.99 № 291.
14. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (зі змінами та доповненнями на 01.01.2007 р.) частина І, ІІ / Укладачі: к.е.н., доц. Т.А. Бутинець, к.е.н., доц. О.П. Войналович, к.е.н., доц. С.Ф. Легенчук, к.е.н., доц. Н.А. Остап’юк, викл. В.З. Мошенський, інженери кафедри Н.І. Георгієва, О.А. Разумна. – Житомир: ЖДТУ, 2007. – 196 с.
15. Пшенична А.Ж. Аудит. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 320 с.
16. Сопко В. В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 578 с.
17. Фінансовий словник-довідник. / М.Я. Дем’яненко, Ю.Я. Лузан, П.Т. Саблук, В.М. Сукупний та ін.; За ред. М.Я. Дем’яненка. – К.: ІАЕ УААН, 2003. – 555 с.