Організація і методика аудиторської перевірки фінансової звітності

Робоча документація – це записи, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, які здійснюються під час проведення аудиторської перевірки. У робочу документацію включається інформація, яка, на думку аудитора, є важливою для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку і яка повинна підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері, або зафіксована на електронних носіях інформації або на кіно чи відеоплівку.

Під час планування та проведення аудиту робоча документація допомагає краще здійснювати  аудиторську перевірку та контроль над процесом її проведення, в ній  реєструються результати аудиторських експертиз, виконаних для підтвердження  прийнятих аудитором рішень.

Основним призначенням робочих документів вважають: розробку плану перевірки; підтвердження  виконання плану перевірки; систематизацію інформації, яка збирається в процесі  перевірки; організацію оперативного управління процесом перевірки; створення  основи для визначення ефективності виконаної роботи кожним аудитором; оцінку адекватності поточних методів аудиту, які використовуються, по відношенню до чинного господарського законодавства.

Зміст робочої документації значною мірою є питанням професійного судження аудитора, оскільки немає ні можливості, ні необхідності документувати кожне спостереження або обстеження.

Робочі документи необхідно  професійно та грамотно оформляти. Оформлення документів здійснюється так, щоб забезпечити  доступність для прочитання та усвідомлення змісту. Конкретні форми робочих документів визначаються аудиторами (аудиторськими фірмами) з урахуванням специфіки окремих питань аудиту. Оскільки використання стандартних форм робочої документації (наприклад, стандартні бланки і тощо) позитивно впливає на ефективність і якість аудиторської роботи, необхідно впроваджувати в аудиторських фірмах єдині форми ведення робочої документації. Доцільно використовувати в якості робочої документації матеріал, підготовлений клієнтом. Це прискорює процес оформлення робочої документації. У таких випадках аудиторові необхідно переконатися в тому, що ці матеріали відповідають справжньому стану справ і перевірити їх ретельність та правильність. Бажано до початку перевірки попросити клієнта підготувати необхідні матеріали для використання їх в якості аудиторської документації.

Правильне оформлення документів є не менш важливим, ніж фактичний  їх зміст.

По-перше – якщо всі  етапи аудиту правильно і своєчасно  задокументовані, аудитор зможе  пред'явити необхідні докази своєї правоти у випадку виникнення судових розглядів.

По-друге – відповідне документування дозволяє скласти більш  повне уявлення щодо проведеної роботи, забезпечити ефективний контроль з  боку менеджерів і партнерів за роботою  спеціалістів аудиторської фірми, а також дозволяє зробити правильні висновки щодо діяльності клієнта протягом всіх стадій аудиту.

По-третє – правильне  документування аудиту допомагає оперативно використовувати свідчення попередніх перевірок, документи, сформовані іншими спеціалістами.

Вимоги щодо оформлення робочих документів:

1. На першій сторінці  кожного робочого документа повинно  бути вказано найменування аудиторської  фірми, яка провела аудит, найменування  підприємства-клієнта, номер і  дата укладання договору, згідно  з яким здійснюється аудит.

2. Кожний робочий документ повинен мати назву, наприклад: «Аудит обліку основних засобів», «Аудит проведення інвентаризації» тощо.

3. Кожний робочий документ  повинен мати свій номерний  індекс. Робочі документи індексують  за допомогою різноманітних систем, як буквених, так і цифрових, або різних сполучень цих систем:

4. Сторінки кожного  робочого документа повинні бути  пронумеровані.

5. В кінці кожного  робочого документа вказується  прізвище аудитора, який заповнив  цей документ (тобто той, хто виконав перевірку аспектів, відображених у цьому документі), проставляються його підпис і дата (або період) заповнення документа.

Практика показує, що більшість вітчизняних аудиторів  відноситься до документування перевірки  як до «побічного явища», яке обтяжує їх роботу.

Якщо в робочій документації використовуються умовні позначення (покажчики), то вони повинні бути пояснені.

Необхідно звернути увагу  на конфіденційний характер робочих  документів аудитора. Після закінчення аудиту потрібно вжити всі необхідні заходи щодо захисту робочих документів.

Робочі документи можуть надаватись у розпорядження сторонніх  осіб лише з дозволу клієнта.

Результати процедур, які проводились аудиторською організацією при підготовці загального плану  і програми аудиту, слід окремо документувати.

Програма аудиторських процедур по суті включає перелік  дій аудитора,   питань, які  розглядаються, необхідних для детальної  перевірки правильності відображення  в бухгалтерському обліку оборотів і сальдо по рахунках. Кожна аудиторська  процедура в програмі повинна бути позначена номером або кодом.

Робочі документи по проведених аудиторських процедурах повинні  містити дані про те, що аудитор  отримав достатні докази для обґрунтованого вираження думки щодо достовірності  бухгалтерської звітності, в тому числі, які питання, документи, рахунки бухгалтерського обліку перевірені аудитором.

Цілком зрозуміло, що під час перевірки підприємств  з незначним обсягом операцій робочих документів буде менше. Проте, не можна погодитися з тими аудиторами, які нехтують ведення робочої документації.

На всіх етапах аудиторської перевірки існують документи, створені безпосередньо аудитором або  аудиторською фірмою, у вигляді типових  планів перевірок, типових опитувальних листів, анкет.

До створення робочих  документів аудиторської перевірки може бути залучений і персонал організації, яка перевіряється (на прохання аудитора у випадку виникнення такої необхідності). Документи, підготовлені таким чином, можуть бути надані у вигляді копій, рукописних документів тощо.

Аудитори мають право звертатись із запитами до третіх осіб в частині свідчень, які стосуються організації, що перевіряється. В цьому випадку відповіді на запит, які формуються безпосередньо третьою стороною, також стають документом аудиторської перевірки.

В таблиці 2.2.1. пропонується приблизний перелік робочої документації при аудиті фінансової звітності.

Таблиця 2.2.1.

Примірний перелік робочої  документації аудитора з аудиту фінансової звітності

№ з/п	Назва документу або  розділу по якому оформляються документи	Джерело інформації
1	Баланс (ф. № 1)	Копії документів клієнта
2	Звіт про фінансові результати (ф. № 2)	Копії документів клієнта
3	Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3)	Копії документів клієнта
4	Звіт про рух власного капіталу (ф. № 4)	Копії документів клієнта
5	Примітки до річної фінансової звітності (ф. № 5)	Копії документів клієнта
6	Список  виправних  проводок, запропонованих клієнту	Копії документів клієнта
7	Список запропонованих клієнту  виправних проводок, які стосуються рекласифікації бухгалтерських рахунків	Копії документів клієнта
8	Форми для узагальнення інформації стосовно подальшої оцінки       аудитором ймовірності нормального  функціонування клієнта в реальному  майбутньому	Аудитор
9	Огляд деяких аспектів фінансової звітності	Аудитор
10	Річна звітність клієнта за попередній рік	Клієнт
11	Додаткова або спеціальна звітність  клієнта перед державними органами	Клієнт
12	Інформація про розподіл дивідендів по акціях клієнта	Клієнт
13	Інша звітна інформація	Клієнт

 

Наведений перелік свідчить про значну кількість робочих документів, які в період перевірки необхідно вивчити, скласти, проаналізувати, оцінити аудитору з метою встановлення об'єктивної істини щодо інформації, достовірність, повноту і законність якої він повинен підтвердити.

Після завершення аудиту робочі документи залишаються в аудитора, вони є його власністю. Аудитор повинен складати довідки на підставі витягів зі своїх робочих документів. Проте, його право власності обмежене етичними нормами та умовами конфіденційності. Робочі документи аудитора не можуть розглядатись як частина фінансової документації клієнта.

Документи постійного характеру дозволяють вирішити такі завдання, як: забезпечення готових посилань на факти господарського життя, які повторюються; виключення   необхідності   щорічної  підготовки   документів,   які містять однотипну інформацію; створення  висновків по тих об'єктах аудиту, по яких важливо прослідкувати тенденцію зміни об'єкта аудиту; забезпечення інформації для персоналу, який не брав раніше участь в аудиті конкретного клієнта. Документи даної групи можуть мати стандартну форму.

Документи з поточною інформацією  використовуються з метою: організації  аудиту поточного звітного періоду; обговорення з клієнтом проблемних питань; прийняття аудитором рішення  щодо стану бухгалтерського обліку та об'єктів аудиту; внесення виправлень до бухгалтерського звіту замовника.

При укладанні договору на аудиторське  обслуговування більшість аудиторських фірм беруть на себе зобов'язання по зберіганню конфіденційності, отриманої і створюваної в процесі аудиту, інформації. Конфіденційність повинна дотримуватись і в аудиторській фірмі. Доступ до архівних документів повинен бути обмеженим, має бути чітко встановлене коло осіб, які мають доступ до певних даних. Документи, створені в процесі аудиту та які містять інформацію щодо замовника, слід розглядати як документи, які є комерційною таємницею.

Будь-який документ, який зберігається в архіві, представляє  собою письмове свідчення про  факт здійснення дії або отримання  права на його здійснення. Отже, будь-який документ, створений в процесі аудиторської перевірки, підтверджує факт здійснення певної дії і може засвідчити якість аудиторської перевірки, чітко описати об'єкт зробленої роботи, підтвердити правильність висновків.

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Завдання та джерела інформації перевірки фінансової звітності

 

Аудит дотримання нормативних вимог П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» здійснюється на основі вимог Міжнародних стандартів аудиту (МСА) за Закону України «Про аудиторську діяльність».

Мета аудиту фінансової звітності — підготовка висновку про відповідність фінансової звітності чинному законодавству, що регламентує порядок підготовки та подання фінансових звітів.

На сучасному розвитку економіки в Україні основним завданням аудиту фінансової звітності є збирання достовірної вихідної інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання і формування на цій основі висновків про його реальний фінансовий стан.

Аудит повинен бути організований так, щоб адекватно відображати всі   аспекти діяльності суб'єкта, що перевіряється, настільки, наскільки вони відповідають перевіреній фінансовій інформації. Для того, щоб скласти думку, аудитор повинен одержати обґрунтовану гарантію того, що інформація у бухгалтерській документації та інших джерелах даних достовірна і достатня. Аудитор повинен також вирішити, чи правильно відтворена в обліку і звітності відповідна інформація.

Виконання основного  завдання направлене на задоволення потреб всіх користувачів звітності. Проте аудитор, на відміну від інших суб'єктів контролю, виступає діловим партнером клієнта, який перевіряючи, повинен надавати різнобічну допомогу клієнту в усіх його справах. Тому аудит, паралельно з основним завданням, виконує функціональні завдання: коригування, оперативного контролю і стратегічні завдання.

Завдання коригування – у випадку, якщо за результатами проведеного аудиту аудитором зроблені негативні висновки, він може, на прохання клієнта, видати рекомендації щодо виправлення помилок (але не виправляти їх).

Завдання оперативного контролю – систематичний контроль безпосередньо в процесі діяльності суб'єкта з метою попередження помилок,або вибору оптимальних рішень (не приймати рішення, а допомагати у їх виборі).

Стратегічні завдання – обґрунтування оптимальної або пропонування альтернативної стратегії та перспективної програми розвитку суб'єкта господарювання на підставі даних, одержаних в процесі аудиту.

При перевірці аудитор  з’ясовує наявність наказу керівника підприємства про облікову політику та проводить аналіз дотримання бухгалтерською службою принципів підготовки фінансової звітності.

Процедури завірення  фінансової звітності означають  підтвердження аудитором відповідності показників фінансової звітності даним Головної книги (оборотного балансу) і журналам, без здійснення процедур перевірки достовірності первинної бухгалтерської документації.

Джерела перевірки фінансової звітності: Баланс (форма № 1), Звіт про фінансові результати (форма № 2), Звіт про рух грошових коштів (форма № 3), Звіт про власний капітал (форма № 4), Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5), Головна книга, Оборотно-сальдові відомості, журнали.