Організація і методика аудиторської перевірки фінансової звітності

Аудитор з’ясовує, як використовуються підприємством права користування природними ресурсами, авторські та суміжні з ними права.

Запаси, зокрема сировину та матеріали, паливо, запасні частини  відображають в бухгалтерському  обліку за фактичною собівартістю.

Розрахунки з дебіторами та кредиторами, постачальниками та покупцями в балансі та інших формах звітності показують у сумах, попередньо звірених та відображених відповідними актами звірок.

Аудитор перевіряє правильність відображення прибутку (збитку) в Балансі  та Звіті про фінансові результати.

Аудитору необхідно з’ясувати виконання статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якою передбачено, що підприємства для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності зобов’язані провести інвентаризацію активів та зобов’язань.

Усі статті балансу мають  бути підтверджені матеріалами інвентаризації. Від якості проведення інвентаризації залежить достовірність розкриття  інформації у фінансовій звітності.

При проведенні інвентаризації основних засобів та інших необоротних матеріальних активів слід пам’ятати, що:

- обов’язковій перевірці  підлягає наявність не тільки  самих об’єктів основних засобів,  а й технічної документації  до них (наприклад, технічного  паспорта, технічних умов експлуатації  тощо);

- необхідно перевіряти власні основні засоби та ті, що прийняті або здані в оренду, на зберігання або тимчасове користування;

- відповідно до законодавства  інвентаризація будівель, споруд  та інших нерухомих об’єктів  основних фондів може проводитись  один раз в три роки, а бібліотечних фондів – раз на п’ять років.

Інвентаризації підлягають усі існуючі на підприємстві запаси. Необхідно встановити достовірність  відображення результатів інвентаризації запасів в обліку, якщо виявлена недостача.

Аудитор перевіряє правильність оформлення матеріалів інвентаризації та відображення її результатів на рахунках бухгалтерського обліку й звітності. За результатами такої перевірки аудитор може зробити висновки про достовірність балансу, реальність статей інших форм фінансової звітності.

Оцінка фінансової звітності  та своєчасність її подання у керівні  інстанції і відповідним державним  органам здійснюється на підставі чинного  законодавства. Перевіряючи звітність, аудитор визначає повноту і взаємозв’язок (ув’язку) між даними балансу та іншими формами фінансової звітності. Якщо є відхилення між даними звітних форм, підприємство повинне внести відповідні корективи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Порядок  формування плану та програми  аудиту фінансової звітності

 

Планування аудиту це досить складний процес, який допомагає аудитору сконцентрувати увагу на найважливіших напрямках перевірки, найкращим чином організувати свою роботу та роботу асистентів, а також дає можливість здійснювати контроль виконання аудиторських процедур в період перевірки з метою вчасного коригування планових завдань.

Процес планування аудиту фінансової звітності умовно можна  розділити на декілька етапів. В таблиці 3.2.1. виділено сім етапів планування.

Таблиця 3.2.1.

Етапи планування

Етап	Види робіт
1	2
Етап 1	Погодження клієнта та укладання  договору
Етап 2	Постановка мети і завдань аудиту Мета: -   висловлення незалежної  думки щодо достовірності фінансової  звітності Завдання: -   збір загальних даних  та інформації про бізнес клієнта; -   ознайомлення із системою обліку і внутрішнього контролю; -   визначення та оцінка  матеріальності й аудиторського  ризику, -   визначення критеріїв оцінки  фінансової звітності; -   збір аудиторських доказів  та їх аналіз.
Етап 3	Оцінка існуючого середовища суб'єкта перевірки  Внутрішні фактори системи: -   управління; -   облік і внутрішній контроль; -   виробництво; -  фінансова діяльність; -   діяльність персоналу.  Зовнішні фактори сфери: -  економічна; -  політична; -   соціальна; -   юридична.
Етап 4	Складання загального плану аудиту
Етап 5	Розробка програм аудиту
Етап 6	Визначення процедур для кожного  етапу процесу аудиторської діяльності
Етап 7	Коригування загального плану і  програми протягом всього процесу аудиту

 

На початковому етапі  планування рекомендується виконати аналітичні процедури, які допоможуть аудитору виявити вагомі для аудиту питання і тим самим краще спланувати роботу. Це може бути тестування економічних показників за декілька років, виявлення значних відхилень, що свідчать про необхідність зосередження уваги на цих позиціях, тестування облікових даних по місцях, тощо.

Важливим етапом в  підготовці загального плану перевірки  є вивчення системи бухгалтерського  обліку, оцінка системи внутрішнього контролю, які здійснюються шляхом: аналізу відповідної документації; бесід з керівництвом; опитування персоналу, зайнятого в цих системах.

Від оцінки системи бухгалтерського  обліку і внутрішнього контролю залежить обсяг перевірки. Зниження ризику контролю дозволяє зменшити обсяг перевірки  та опиратись на дані внутрішнього контролю при винесенні аудиторського висновку.

При підготовці загального плану і програми перевірки слід встановити      рівень суттєвості (ступінь точності підготовленої  бухгалтерської звітності клієнта, в межах якої її можна вважати  достовірною).

План   повинен   складатися   до   початку   конкретної  роботи   з клієнтом і повинен містити: умови договору на виконання аудиту; зміст аудиторського  висновку, терміни його надання; відповідальність аудитора, передбачену законодавством; відповідальність підприємства за бухгалтерську звітність, яка надається для перевірки; відповідальність підприємства за повноту та достовірність іншої необхідної інформації; систему і форму бухгалтерського обліку; список членів аудиторської робочої групи, тривалість роботи, бюджет часу і витрат; ступінь впливу на аудит нових бухгалтерських або аудиторських законів, нормативів, інструкцій; рівень суттєвості завдань аудиту; найбільш важливі етапи та завдання аудиту; ступінь довіри до надійності системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю; порядок узгодження роботи внутрішніх аудиторів і співпрацю з ними; сутність і обсяг аудиторських доказів; умови, що вимагають особистої уваги (можливість помилки, обману тощо); ступінь аудиторського ризику; список помічників, які будуть використовуватися в аудиті.

При цьому слід врахувати  такі фактори, як реальні затрати  праці, необхідні для роботи, затрати  часу попередньої перевірки, рівень суттєвості проведення оцінки ризиків.

В складі загального плану  повинна бути інформація про: склад аудиторської групи; їх підпорядкованість; інструктаж; перевірку якості роботи молодих старшими працівниками тощо.

В процесі роботи аудитори можуть вносити корективи та зміни  до плану, при чому їх причини повинні  докладно документуватись.

Якщо перевірка проводиться не вперше, доцільно вивчити матеріали попередньої перевірки, обговорити з клієнтом зміни, що відбулись в діяльності   підприємства та в системі обліку, його проблеми, оцінити дії клієнта щодо усунення недоліків та виконання рекомендацій попереднього аудитора.

План бажано погодити з керівництвом фірми. Це дасть можливість уточнити аудиторські процедури  з діяльністю персоналу підприємства.

Орієнтовний порядок  складання плану зображено в таблиці 3.2.2.

 

Таблиця 3.2.2.

Порядок складання плану аудиту

Види робіт	Приблизні строки виконання, дні
1	2
Домовленість до контракту 1. Схвалення замовника та укладання  договору 2. Ознайомлення з особливостями  діяльності клієнта та станом  галузі	1 – 2   1 – 2
І Рівень планування 1. Огляд результатів попереднього аудиту 2. Оцінка фінансових показників  діяльності за попередній період 3. Розрахунок попереднього бюджету  часу	1 – 2 1 – 2 1 – 2
II Рівень планування 1. Зустріч із замовником 2. Коригування питань, поставлених  перед аудитором 3. Підготовка програми проміжних аудиторських процедур	1 1 – 2 1
III Рівень підготовки  1. Аудиторська перевірка	2 – 5
IV Рівень підготовки  1. Аудиторський звіт	1 – 2
V Аудиторський висновок	1

 

Загальний план аудиту розробляється  настільки детально, щоб аудитор  мав можливість завдяки йому підготувати програму аудиту.

Для виконання плану  аудитор повинен підготувати  в письмовій формі програму аудиторської перевірки з визначенням в  ній конкретних завдань і процедур для кожного об'єкту аудиту.

Програма аудиту – це детальний перелік змісту аудиторських процедур.   Цей перелік є детальною інструкцією для асистентів аудитора та рядових учасників перевірки, який також є засобом контролю за якістю їх роботи.

Програма повинна бути настільки деталізованою, щоб можна  було використовувати її в якості інструкції для виконавців аудиту, які беруть участь у перевірці. Програма повинна також служити засобом контролю за роботою виконавців аудиту.

В програмі аудиту, види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу. Аудиторська програма також містить перелік об'єктів аудиту по його напрямках, а також час, який необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру.

В програмі аудитор оцінює розмір ризику контролю та свого особистого ризику невиявлення суттєвих помилок  у звітності, який існує під час  проведення аудиторських процедур, визначає термін проведення аудиторських тестів і незалежних процедур, координує роботу всіх можливих помічників, які є в наявності у складі підприємств, та визначає присутність в роботі інших виконавців аудиту, якщо такі беруть участь у роботі.

Аудитор затверджує програму, визначаючи суттєвість по процедурах аудиту, об'єкт аудиту по кожному питанню окремо та масштаб перевірки.

Програма оформлюється у вигляді таблиці по кожному  об'єкту перевірки окремо. На початку  програми вказується: назва підприємства; період перевірки; дата перевірки; об'єкт перевірки.

В програмі, крім прізвища, також вказують ініціали аудитора, який робив перевірку конкретного  об'єкту аудиту, час, який необхідно  витратити на перевірку конкретного  об'єкту перевірки, та передбачають місце  для відміток про фактичне виконання плану аудиту по кожному питанню.

Програма по кожному  об'єкту аудиту підписується керівником групи аудиторів або керівником аудиторської фірми.

Є два типи підготовки програми: максимально жорсткий і  максимально гнучкий.

При першому: аудиторська фірма розробляє основну програму, до якої включає максимально важливий обсяг інформації. Маючи таку програму, аудитор може скласти план своїх дій, викресливши з програми пункти, які не підходять для даного клієнта.

Найкращим є змішаний варіант. Аудитор, маючи основну програму, складає свою з урахуванням унікальних властивостей клієнта.

Аудит усіх операцій підприємства здійснюється шляхом використання необхідних аудиторських тестів, вибіркової перевірки  бухгалтерських регістрів, рахунків, первинної  документації з урахуванням, визначеного аудитором, рівня суттєвості помилки по кожному об'єкту перевірки. Навіть, якщо аудитор буде перевіряти всі операції суцільно, це не дасть достатньої гарантії виявлення абсолютно всіх суттєвих помилок, тому, що в значній мірі виявлення суттєвих помилок залежить від рівня професійної підготовки аудитора та його обізнаності про діяльність підприємства.

Програма аудиту фінансової звітності може складатись з таких  етапів:

- обґрунтованість і  правильність складання передаточного балансу (при перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство);

- відповідність показників  бухгалтерської звітності результатам  синтетичного та аналітичного  обліку;