Організаційно-економічна характеристика кредитної спілки «Едельвейс»

Послідовності, який передбачає постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності.

Обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

Превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

2.1.    Класифікація звітності. Основні вимоги до заповнення звітних форм

Класифікація видів звітності підприємств за джерелами інформації наведена на рис. 2.1.1.

Рис. 2.1.1. Залежність видів звітності від джерел інформації

Відповідно до чинного законодавства і нормативно-правової бази бухгалтерська фінансова звітність підприємств поділяється на:

• бухгалтерську;

• фінансову;

• консолідовану;

• зведену.

Бухгалтерська звітність — це звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб в інформації різних користувачів. За своїм обсягом ця звітність включає фінансову звітність та внутрішньо системну (спеціальну), яка задовольняє в інформації органи управління.

Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів за звітний період. До фінансової звітності входять і Примітки, тобто сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено П(С)БО. Під розкриттям слід розуміти надання інформації, яка є суттєвою для користувачів фінансової звітності.

Ця звітність розрахована на користувачів, які не мають змоги вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Консолідована фінансова звітність — це звітність, яка відображає фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці. Цю звітність складає і подає материнське підприємство.

У теперішній час активізувалися процеси злиття компаній, створення дочірніх фірм, які в багатьох випадках мають статус юридичних осіб, але економічно залежать від материнської компанії. Складання консолідованої звітності забезпечить потреби материнської компанії в інформації про фінансовий стан, результати До 1999 р. та зміни у фінансовому стані групи підприємств в цілому. Раніше така звітність була відсутня тому, що материнські та дочірні компанії, як правило, складали відокремлену фінансову звітність. Це ускладнювало аналіз реального фінансового стану групи підприємств в цілому.

Зведена фінансова звітність — це звітність, яку складають міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери яких належать підприємства, засновані на державній власності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх управління. Зазначені органи також окремо складають зведену фінансову звітність щодо господарських товариств, акції (частки, паї), яких перебувають відповідно у державній та комунальній власності.

Зведену фінансову звітність складають також об'єднання підприємств по всіх підприємствах, які входять до їх складу. Одночасно слід зазначити, що підприємства, які входять до об'єднань, зобов'язані складати самостійний Баланс.

Усі ці види звітності регламентуються відповідними П(С)БО (1,2,3,4,5,6,19,20,25).

Підприємства в Україні складають і інші види звітності. Так, згідно статті 3 пункту 2 Закону України «Про бухгалтерський об лік та фінансову звітність в Україні» підприємства складають крім фінансової, податкову, статистичну та інші види звітності.

Для складання усіх видів звітності, при умові, що вони використовують грошовий вимірник є дані бухгалтерського обліку. Адже за допомогою бухгалтерського обліку можна уніфікувати всі дані про господарську діяльність підприємства та забезпечити отримання повної, правдивої та неупередженої інформації.

Статистична звітність — це звітність, яку складають усі суб'єкти господарювання і яка надає інформацію органам державної статистики, для оцінки стану і розвитку економіки держави та планування макроекономічних показників.

Податкова звітність — це звітність, яку складають суб'єкти господарювання, що є платниками податків та яка надає інформацію органам державної податкової адміністрації і характеризує стан розрахунків з державою за податками.

Загалом звітність підприємств можна класифікувати за такими ознаками (рис. 2.1.2.).

За порядком регулювання та роллю в управлінні звітність поділяється на державну і внутрішньогосподарську.

Державна звітність встановлюється органами державного управління України, Міністерством фінансів, Держкомстатом, Державною податковою адміністрацією. Вона включає в себе фінансову, податкову і статистичну звітність. Ця звітність містить показники економічного і соціального розвитку підприємств, регіонів, галузей, країни тощо.

Внутрішньогосподарська (управлінська) звітність — це звітність окремих внутрішньогосподарських підрозділів підприємств. Вона містить окремі відомості про діяльність підрозділів підприємства за встановленими для них показниками на підставі яких приймаються управлінські рішення.

Рис. 2.1.2. Загальна схема класифікації звітності.

За місцем використання розрізняють звітність зовнішню і внутрішню.

Зовнішня фінансова звітність використовується як за межами підприємства, так і на підприємстві.

Зовнішня фінансова звітність — це, в основному, бухгалтерська, податкова, статистична і спеціальна, що використовується як за межами підприємства, так і на підприємстві й обов'язково підписується керівником і головним бухгалтером.

Внутрішня (управлінська) звітність використовується тільки на підприємстві менеджерами різних рівнів.

За змістом звітних даних виділяють типову і спеціалізовану звітність.

У типовій звітності відображаються однакового змісту показники, що характерні для усіх підприємств незалежно від виду діяльності та форми власності.

До спеціалізованої звітності відносять звітність, що характеризує діяльність підприємств і організацій окремої галузі економіки або її підгалузей.

За обсягом показників звітність поділяється на коротку і повну.

Коротка звітність подається із скороченим числом показників за звітний місяць або квартал.

Повна звітність подається за всіма показниками, затвердженими в установленому порядку, включаючи й ті, за якими спочатку були подані короткі звіти.

За періодом складання звітність поділяється на періодичну і річну.

Періодична звітність — це місячна і квартальна звітність. Вона відображає фінансовий стан і результати діяльності підприємства наростаючим підсумком з початку року за відповідний місяць, квартал.

Річна звітність містить показники діяльності підприємства за звітний (календарний) рік.

За ступенем узагальнення даних звітність поділяється на первинну і зведену.

Під первинною звітністю розуміють звітність окремих підприємств.

Зведену звітність одержують шляхом підсумовуванням даних первинної звітності. За відомчою приналежністю така звітність складається всіма міністерствами, відомствами, Укоопспілкою, у вищих органах управління, а за територіальним принципом і галузями економіки — органами статистики.

За терміном подання розрізняють звітність термінову і звичайну.

Термінова звітність подається протягом чотирьох днів після закінчення звітного періоду.

Звичайна звітність подається в термін встановлений органом управління, до сфери управління, якого належить підприємство.

За способом відправлення звітність поділяється на телеграфну, поштову і ту, яка подається власноруч.

Місячна звітність, як правило, надсилається телеграфом (факсом) або надсилається поштовим відправленням.

Квартальна — поштовим відправленням, власноруч.

Річна звітність подається власноручно.

2.2.   Фінансова звітність підприємства

Згідно із законом про бухгалтерський облік, підприємства зобов’язані подавати до відповідних органів підготовлену фінансову звітність.

Фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

   придбання, продажу та володіння цінними паперами;

   участі в капіталі підприємства;

   оцінки якості управління;

   оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;

   забезпеченості зобов’язань підприємства;

   визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

   регулювання діяльності підприємства;

   інших рішень.

Фінансова звітності складається з:

   Балансу; (Див. Додаток 2)

   Звіту про фінансові результати; (Див. Додаток 3)

   Звіту про рух грошових коштів; (Див. Додаток 4)

   Звіту про власний капітал; (Див. Додаток 5)

   Примітки до фінансових звітів. (Див. Додаток 6)

Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

   підприємство;

   дату звітності за звітний період;

   валюту звітності та одиницю її виміру;

   відповідну інформацію за звітний період та аналогічний період попереднього року;

   облікову політику підприємства та її зміни;

   консолідацію фінансових звітів;

   припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

   обмеження щодо володіння активами;

   участь у спільних підприємствах;

   виявлені помилки минулих років та пов’язані з ними корегування;

   переоцінку статей фінансових звітів;

   іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Баланс (Див. Додаток 2)

Для управління господарською діяльністю підприємства необхідна відомості про наявні засоби, їх склад, розміщення і використання, а також за рахунок яких джерел ці засоби надійшли. Таку інформацію дає бухгалтерський баланс.

Баланс – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання та власний капітал.

Структура балансу відповідає рівнянню, яке зв’язує між собою три поняття:

Активи – ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Тобто – це власні засоби підприємства (грошові кошти, запаси, обладнання тощо);

Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Тобто – це зовнішні джерела засобів підприємства (аванси покупців, кредити банку тощо);

Власний капітал – частина в активів підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Тобто – це внутрішні джерела засобів підприємства (прибуток, внески засновників (акціонерів)).

Активи = Зобов’язання + Власний капітал.

Бухгалтерський баланс будується у вигляді двосторонньої таблиці. У лівій частині балансу, яка називається активом, показують склад, розміщення та використання засобів; у правій, яка називається пасивом, - джерела утворення господарських засобів та їх цільове призначення.

Перший вид засобів або джерел, згрупованих за економічно однорідними ознаками, утворює статтю балансу. Статті балансу, які відображають засоби, називають активними, а статті , які відображають джерела, - пасивними.

Згортати статті активів і зобов’язань не дозволяється , крім випадків, передбачених відповідними П(С)БО, оскільки це перекрутить реальний фінансовий стан активів і зобов’язань підприємства.

Загальні підсумки активу і пасиву балансу повинні бути рівними між собою. Рівність підсумків активу і пасиву балансу має велике контрольне значення, оскільки вона є засобом перевірки правильності бухгалтерських записів і складання балансу.

Структура бухгалтерського балансу.

Однорідні за економічним змістом статті балансу об’єднуються в групи, групи – в розділи активу і пасиву балансу.  Основу будови балансу покладено економічну класифікацію засобів та джерел їх утворення. Схема балансу наведена у таблиці 2.2.1.

Перші шість класів рахунків саме і призначені для форми №1 «Баланс»: у статтях активу відображається сальдо рахунків класу 1, 2 і 3, а в статтях пасиву – сальдо рахунків класу 4, 5 і 6

Статті балансу відображаються станом на початок і кінець звітного періоду.

Таблиця 2.2.1.

Баланс (форма №1) за П(С)БО 2