Облік заробітної плати

-      соціальна відпустка;

-      відпустка без збереження заробітної плати.

Оплата щорічної основної і додаткової відпустки, додаткової відпустки у зв’язку з навчанням, творчої відпустки входить у фонд заробітної плати. Законом України “Про відпустки ” встановлена мінімальна основна відпустка за відпрацьований рік тривалістю не менше 24-х календарних днів, а працівникам молодше 18 років – 31 календарний день, інвалідам I і II груп – 30, III групи – 26 календарних днів. Окремі категорії працівників мають основну відпустку іншої тривалості (до 56 календарних днів). Крім основної відпустки ряд працівників мають право на додаткову відпустку, але загальна тривалість основної та додаткової відпустки не може перевищувати 59 календарних днів.

Для працівників, що мають дітей, святкові та неробочі дні, при визначенні тривалості відпустки, не враховуються.

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком наступних випадків, коли вони надаються за бажанням працівника:

1)  жінкам – перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

2)  інвалідам;

3)  особам віком до вісімнадцяти років;

4)  чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;

5)  особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;

6)  сумісникам – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

7)  працівникам, які успішно навчаються в закладах освіти та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

8)  працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;

9)  працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

10)       батькам – вихователям дитячих будинків сімейного типу;

11)       в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Щорічні відпустки за другий або наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Ряду працівників законодавством передбачено додаткові відпустки: за роботу в шкідливих умовах, з ненормованим робочим днем, які зайняті в окремих галузях народного господарства; в зв’язку з навчанням; в інших випадках, передбачених законодавством.

Наприклад, для здачі державних іспитів надається відпустка строком 30 календарних днів, а на період підготовки до захисту дипломних робіт для вузів нижчого рівня – 2 місяці, вищого – 4 місяці.

Окремі працівники мають право на соціальні відпустки: в зв’язку з вагітністю та пологами – 126 календарних днів (70 календарних днів до родів і 56 календарних днів після родів, а жінкам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи тривалістю 90 календарних днів до родів і 90 календарних днів після родів); пр. усиновленні новонародженого – 56 календарних днів; по догляду за дитиною віком до 3-х та 6-ти років. Такі відпуски оплачуються за рахунок спеціальних фондів (фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності).

Сума відпускних нараховується виходячи з середнього заробітку за 12 місяців, що передують відпустці ( перший рік 6 місяців). Зарплату за 12 місяців, чи за менший період роботи, ділять на кількість календарних днів за ці місяці, чи множать на кількість календарних днів відпустки. Для визначення календарних днів у періоді з загальної кількості днів у періоді віднімають кількість святкових та неробочих днів. До святкових днів відносяться: новий рік, Різдво Христове, 8 березня, 1 та 2 травня, 9 травня, 28 червня (День Конституції), 24 серпня (День Незалежності України). До неробочих днів належать один день (неділя) Трійця.

Нарахування виплат, у випадках, коли на підприємстві встановлювався скорочений робочий  тиждень або працівник перебував у відпустці без збереження заробітної плати у разі простою підприємства, середньоденний заробіток розраховується таким чином: сумарний заробіток за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період ділиться на відповідну кількість календарних днів року чи меншого фактично відпрацьованого періоду, зменшену на кількість святкових і неробочих днів, встановлених законодавством, а також на кількість робочих днів, протягом яких працівник не працював, при скороченому робочому тижні, та на кількість календарних днів перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати або частковим її збереженням.

Оплата робіт в понадурочний час працівників з погодинною системою оплати праці здійснюється в подвійному розмірі погодинної ставки, а з відряд­ною формою за роботи в понадурочний час оплата проводиться за відрядними розцінками та доплачується 100 % тарифної ставки працівника відповідної ква­ліфікації, оплата якого здійснюється за погодинною системою, за всі відпрацьо­вані понадурочні години. Компенсація понадурочних робіт шляхом надання відгулів забороняється. Нічні години (з 22­-00 вечора до 6-00 ранку) оплачуються з надбавкою не менше 20 %.

Не входить у витрати виробництва і враховується на субрахунку № 663 допо­мога з тимчасової втрати працездатності. Первинним документом для нарахування допомоги є листок непрацездатності. Обрахування денної допомоги ведуть вихо­дячи з заробітку за попередні 6 місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, в якому людина захворіла. Якщо застрахована особа працювала та сплачувала або за неї сплачувались страхові внески за період менше 6-ти місяців, то середня заробі­тна плата обчислюється за фактично відпрацьовані місяці. У разі, якщо час роботи та сплати страхових внесків менше місяця, середня заробітна плата визначається виходячи з фактично відпрацьованого часу і якщо на день настання страхового ви­падку застрахована особа не мала заробітку, або страховий випадок настав у пер­ший день роботи — середня заробітна плата для нарахування страхових виплат ви­значається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу).

За перші п'ять днів тимчасової непрацездатності допомога сплачується за рахунок коштів роботодавця, а за наступні дні — за рахунок фонду.

Розмір допомоги залежить не від трудового, а страхового стажу. Так, при страховому стажі до 5-ти років — 60 %, від 5-ти до 8-ми років — 80 % і бі­льше 8 років — 100 %. Допомога з тимчасової втрати працездатності внаслідок захворювання або травми, непов'язаної з нещасним випадком на виробництві у загальному випадку оплачується за перші 5 днів за рахунок підприємства, а за наступні дні — за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Законодавством визначено також категорії працівників, яким допомога з тимчасо­вої непрацездатності нараховується у розмірі 100 % незалежно від їх страхово­го стажу, а саме: ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність За­кону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; по­терпілим від Чорнобильської катастрофи 1—4 категорій; одному з батьків або особі, що їх замінює і доглядає за хворою дитиною віком до 14 років, яка поте­рпіла від Чорнобильської катастрофи. Останнім працівникам допомога нарахо­вується залежно від стажу роботи у встановлених відсотках.

Підставою для виплати допомоги з тимчасової непрацездатності є протокол комісії із соціального страхування, яка утворюється на кожному підприєм­стві з чисельністю працівників понад 15 із представників застрахованих осіб та роботодавця у рівній кількості. Якщо на підприємстві менше 15 працюючих, то на загальних зборах обирається уповноважений із соціального страхування.

Комісії підвідомчі наступні основні питання:

-      призначення одноразової допомоги з тимчасової непрацездатності, по вагітності і пологах;

-      призначення одноразової допомоги на народження дитини, поховання;

-      контроль за правильністю нарахування та своєчасною виплатою матеріа­льного забезпечення або прийняття рішення про відмову у його призначенні;

-      призупинення виплати матеріального забезпечення (повністю або част­ково);

-      здійснення контролю за правильністю обґрунтованістю видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріаль­ного забезпечення та соціальних послуг;

-      забезпечення оздоровчих заходів: виділення путівок на санаторно-курортне лікування та до санаторіїв-профілакторіїв застрахованим особам, членам їх сімей та студентам, до дитячих оздоровчих закладів, а також питання утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми.

Допомога у зв'язку з втратою працездатності внаслідок виробничої травми або професійного захворювання сплачується відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездат­ності".

Середньоденний дохід добровільно застрахованих осіб за загально­обов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві розраховується за формулою:

Д = СВ : К : Т,

де Д— середньоденний дохід;

СВ— сума страхових внесків за розрахунковий період;

К— кількість календарних днів за розрахунковий період (без врахування святкових і неробочих днів встановлених законодавством);

Т— страховий тариф класу професійного ризику, до якого належить вид ді­яльності застрахованої особи.

Типові форми первинного обліку за розрахунками з робітниками і службов­цями:

П-49 — "Розрахунково-платіжна відомість";

П-50 — "Розрахункова відомість";

П-51 — "Розрахункова відомість";

П-52 — "Розрахунок заробітної плати;

П-53 — "Платіжна відомість";

П-54 — "Особовий рахунок";

П-54а — "Особовий рахунок";

П-55 — "Накопичувальна картка обліку виробітку і заробітної плати";

П-56 — "Накопичувальна картка обліку заробітної плати";

З первинних документів з нарахувань заробітної плати підсумкові дані пе­реносять у журнал-ордер № 5 чи 5а. Основою для видачі заробітної плати служать розрахунково-платіжні чи платіжні відомості. Для нарахування основної заробітної плати працюючим, яким встановлена відрядна оплата праці, необхідно мати відомості про виробіток і розцінки за ви­конані роботи. Відомості про виробіток беруть з облікових листків праці і ви­конаних робіт (індивідуальних чи групових). Використовують типові форми облікових листків, нарядів на виконану відрядну роботу, реєстрів на здану на склад продукцію, вироби і інше. Для водіїв первинним документом для нараху­вання заробітної плати є подорожній (шляховий) лист вантажного автомобіля за формою № 2 (у межах України) та № 1 (у міжнародному сполученні), шляховий лист легкового автомобіля (автобуса), шляховий лист трактора та інших доку­ментів, що підтверджують обсяг виробітку. Серед інших документів, що під­тверджують обсяг виробітку можуть бути наступні: рапорти; змінні рапорти; доплатні листки; листки обліку простоїв; довідки-розрахунки; маршрутні листи в поєднанні з рапортами; журнали робіт; акти про брак.

РОЗДІЛ 2

ОБЛІК ОПЛАТИ ПРАЦІ НА ПП НВФ «ПЛАЗМА»

2.1 Коротка характеристика підприємства

Приватне підприємство «Науково-виробнича Фірма «Плазма»  (надалі по тексту – Приватне підприємство), створене на підставі Законів України «Про власність», «Про підприємництво», «Про господарські товариства» та інших нормативних актів України фізичними особами.

Керівник підприємства – Нечаєнко Володимир Вікторович, паспорт КО 126591, виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 28 липня 1993 року. Місце проживання бульвар Пушкіна, буд 132, кв. 21, заборони на зайняття підприємницькою діяльністю не має.

Головний бухгалтер – Петрова Людмила Іванівна, паспорт КО 563255, виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 10 грудня 1995 року. Місце проживання вул. Пролетарська, буд 186, кв. 56, заборони на зайняття підприємницькою діяльністю не має.

Структура бухгалтерії складається з головного бухгалтера та двох бухгалтерів ( Рис1. ). Чисельність працюючих становить сім осіб. Форма обліку – комп’ютерна.

Рис 1. Структурна схема бухгалтерії

Приватне підприємство є юридичною особою, має право від свого імені укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права та нести обов’язки, бути позивачем та відповідачем в суді, арбітражі, третейському суді, має всі права, надані законодавством юридичній особі.

Приватне підприємство має круглу печатку та штампи зі своїм найменуванням, має поточні  та може мати інші рахунки в банках, володіє відокремленим майном, набутим в незабороненому законодавством порядку.

Приватне підприємство здійснює свою діяльність на підставі своїх установчих документів, законодавства України та відповідно до своїх статутних цілей.

Статутний фонд Приватного підприємства становить 8 600 гривень.

Юридична адреса Приватного підприємства: 39600, Україна, м. Кременчук, Полтавська область, вул. Київська, 70.

Приватне підприємство створене з метою отримання прибутку від своєї діяльності та задоволення матеріальних та інших потреб учасників товариства.

Предметом основної діяльності Приватного підприємства згідно Державного реєстру підприємств та організацій України є:

            оптова торгівля електропобутовими приладами;

            роздрібна торгівля побутовими електротоварами, радіо - та телеапаратурою;