Облік за виплатами працівникам

Міжнародний стандарт вимагає від підприємства визнавати, як мінімум,

установлену частку актуарних прибутків та збитків, які виходять за межі 10-

ти відсоткового «коридору».

По-друге, не вся сума чистого кумулятивного прибутку, яка перевищує

межі  «коридору», повинна визнаватися в 2010 році, а тільки її частина.

Визначається  ця частина шляхом розподілу суми чистого кумулятивного

прибутку, що перевищує межі «коридору» на очікуваний середній стаж

роботи, що залишається до виходу на пенсію працівникам, які приймають 

участь  у даній програмі. Припустимо, що очікуваний середній стаж роботи

до виходу на пенсію таких працівників дорівнює 10 рокам, тоді визнанню в

2010 р. підлягає сума актуарного прибутку, яка дорівнює 2000, грн. (20000,00

грн. / 10 років). У випадку, якщо ніяких змін не відбудеться та протягом 2010

року  сума чистого кумулятивного невизнаного прибутку не збільшиться та

не зменшиться, то в 2011 році підлягає визнанню сума актуарного прибутку,

що дорівнює тим самим 2000,00 грн. і так далі протягом 10 років. Тобто сума

чистого кумулятивного прибутку, що перевищує  межі «коридору», повинна

розподілятися на пропорційній основі на всі періоди (роки), які, у

середньому, залишаються до виходу на пенсію працівників, які беруть участь

у програмі. Необхідно зазначити, що даний порядок  пропорційного 

розподілу суми чистого кумулятивного невизнаного  прибутку або збитків,

що перевищують  межі коридору, не є єдиним й обов’язковим варіантом її

визнання.

Проте підприємство може застосовувати будь-який систематичний

метод, використання якого веде до швидшого визнання актуарних прибутків

та збитків, за умови, що те саме застосовується до інших прибутків та

збитків, а також послідовно від періоду до періоду.  

Якщо  ж звернутися до російської системи  обліку виплат працівникам,

то вона не передбачає розрахунку актуарних  прибутків і збитків, що вимагає 

принципового  перегляду і удосконалення, так  як і вітчизняна система обліку,

яка ніби на папері і передбачає, а по факту нічого не розраховується.  

Говорячи  про інші довгострокові виплати  працівникам, доречно 

зазначити, що П(С)БО 26 є небагатослівним і присвячує їм лише один пункт.

Хоча  його цілком достатньо, що заплутатися  остаточно, оскільки у ньому 

розробники  жодного слова не сказали, про які саме виплати йдеться. Дещо

прояснює  МСБО 19, якій розуміє під цим видом виплат такі як: додаткова

відпустка за вислугу років, оплачувана академічна відпустка, виплата до

ювілеїв і за вислугу років, а також виплати пов’язані із тривалою

непрацездатністю. Міжнародний стандарт також зауважує, що ступенем

складності  обліку цей вид виплат посідає друге місце після програм зі

встановленою  виплатою. Відображаючи в обліку інші довгострокові виплати,

підприємству доведеться обчислювати актуарні прибутки і збитки, а також

визначати теперішню вартість забезпечення, що створюється під такі виплати

за вирахуванням справедливої вартості активів програми, якими 

погашатимуться  зобов’язання за довгостроковими виплатами.  

Щодо  російської практики, то як вже зазначалось  у нормативних 

документах відсутній розподіл виплат працівникам на короткострокові та

довгострокові. При цьому поділ зобов’язань перед працівниками

здійснюється  на основі загальних принципів сформульованих в ПБО 4/99

«Бухгалтерська  звітність організації».  

Говорячи  про виплати при звільненні, слід зазначити, що і МСБО 19, і 

П(С)БО 26 виділяють їх в окрему категорію, оскільки на відміну від інших

видів виплат, зобов’язання щодо їх здійснення виникають не у зв’язку з 

наданням  працівникам послуг підприємству, а у зв’язку з фактом звільнення.

В наслідок цього витрати на виплату вихідної допомоги не пов’язані з

отриманням  майбутніх економічних вигод і мають визнаватись одразу.

Якщо  ж говорити про російське законодавство, то воно передбачає

визнавати витрати на виплату вихідної допомоги в момент виникнення

зобов’язання  по їх виплаті за винятком випадку, коли такі витрати пов’язані з

закінченням діяльності підприємства, тоді може визнаватись резерв зобов’язань за такими витратами, але час його визнання і величина, у якій він

буде  визнаний можуть відрізнятись від вимог МСБО.  

Щодо  відображення у звітності інформації про пенсійні плани, то слід

зазначити, що у міжнародній практиці здійснюється відображення

зобов’язань за пенсійними планами зі встановленими  виплатами у Балансі

підприємства, а витрати щодо планів зі встановленими виплатами

відображаються  у Звіті про прибутки і збитки, а загальна інформація про

пенсійні  плани знаходить своє відображення у Примітках до фінансової

звітності. Щодо вітчизняного стандарту, то він  передбачає розкриття 

інформації  про пенсійні плани зі встановленими  внесками у Звіті про

фінансові результати, шляхом включення сум  відрахувань до витрат звітного

періоду. А щодо планів зі встановленими виплатами, то інформація щодо

кожної  програми наводиться у Примітках. Щодо російської практики

відображення  пенсійних планів у звітності, то вона є аналогічної вітчизняній.  

Таким чином, провівши порівняльний аналіз систем обліку розрахунків

за виплатами  працівникам, можна зробити висновок, що вітчизняна та

російська системи потребують значних змін та удосконалень.  

Основною  рекомендацією в покращенні обліку є детальна розробка

інструктивних та рекомендаційних нормативних  актів, які на розроблених

прикладах та типових ситуаціях дадуть можливість пересічному бухгалтеру

зрозуміти ті складні речі в обліку розрахунків за виплатами працівникам, які,

наприклад у П(С)БО 26 викладені лише текстом з використанням не зовсім

зрозумілої  термінології.

Зважаючи  на перехід вітчизняної облікової системи на міжнародні

стандарти ведення обліку, ми пропонуємо удосконалити рахунок

бухгалтерського обліку розрахунків за виплатами працівникам, таким чином,

щоб враховувати  всі види виплат, які передбачені МСБО 19 і відповідно

П(С)БО 26, а також норми Інструкції зі статистики заробітної плати.

Відображення  на рекомендованих рахунках виплат працівникам, які 

здійснюються  підприємством дає можливість чітко розмежувати, які саме

виплати проводяться, зробити аналіз таких  виплат. І саме перехід на таку

схему рахунку 66 буде дієвим кроком у трансформації  вітчизняного обліку

розрахунків за виплатами працівникам у міжнародну систему.

Таким чином, провівши порівняння міжнародної, вітчизняної та

російської  систем обліку, було виявлено слабкі місця у П(С)БО 26, як

документа, який має бути основою організації  обліку розрахунків за

виплатами працівникам в Україні, але таким  не є. Також в процесі аналізу

було  розкрито недоліки російського законодавства  у сфері обліку оплати

праці.

З метою уніфікації обліку нами запропоновано відкрити нові

субрахунки  до рахунку 66, що дасть можливість спростити  ведення обліку

розрахунків за виплатами працівникам при переході на міжнародні

стандарти.  
 
 

ВИСНОВКИ  

З розвитком суспільства виникає потреба вести облік розрахунків за

виплатами працівникам. Даний процес є дуже трудомістким і вимагає 

точності  та зосередженості в роботі. Бухгалтерський облік розрахунків за

виплатами працівникам знаходиться весь час  у процесі розвитку, тому що він

безпосередньо пов'язаний із соціальним і економічним життям держави, яке

перебуває завжди в динаміці.

Аналізуючи  історичні аспекти розвитку обліку розрахунків за

виплатами працівника, можна сказати, що майже  кожен економіст приділяв

увагу цьому процесу і кожна школа  бухгалтерського обліку зробила свій

внесок  у розвиток цього питання.  

Говорячи  про сучасний стан організації обліку виплат працівникам,

слід  зазначити, що виплати працівникам  – це широка система, що

складається з поточних виплат, виплат по закінченні трудової діяльності,

виплат  при звільненні, виплат інструментами  власного капіталу та інших 

довгострокових  виплат.

Головним  видом короткострокових виплат працівникам  є заробітна 

плата, яка водночас є і елементом  витрат на виробництво, що включається до

собівартості  продукції, і головним чинником забезпечення матеріальної

зацікавленості  працівників у досягненні високих  кінцевих результатів праці.

Основними елементами організації розрахунків  з оплати праці є: нормування

праці, тарифна система, форми та системи оплати праці.

Основною  метою аудиту дотримання трудового законодавства і

розрахунків за виплатами працівникам є встановлення об’єктивної істини про 

інформацію  відображену у бухгалтерському  обліку та фінансовій звітності,

первинних документах, щодо повноти, достовірності, своєчасності та

законності  з питань дотримання трудового законодавства  і розрахунків з