Облік основних засобів

    Методологічні основи формування в бухгалтерському  обліку інформації про основні засоби та розкриття інформації про них  у фінансовій звітності підприємства, організації та інших юридичних осіб всіх форм власності регламентуються Положенням (стандартом) Бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби". Для діяльності підприємствам необхідні основні засоби, які багато разів беруть участь у виробничому процесі, частинами переносять свою вартість на продукт, що створюється,  не змінюючи при цьому своєї речовинної-натуральної форми.

      Відповідно  до П(с)БО № 7 ”Основні засоби” (затверджено  наказом Міністерства Фінансів України  від 27.04.2000 р. № 92) містить таке визначення основних засобів: основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [17].

      Методи  оцінки основних фондів залежать від  джерел їхнього надходження на підприємство. Так, первісна вартість основних фондів, що надійшли за рахунок капітальних вкладень підприємства включає фактичні витрати на їхнє спорудження чи придбання, витрати на доставку й установку, а також суму ПДВ. Основні засоби, що надійшли від засновників АТ у рахунок їхніх внесків у статутний капітал, оцінюються по вартості, обумовленої угодою сторін [1].

      Якщо  основні засоби, що були в експлуатації, отримані безоплатно від інших  підприємств  чи як субсидію урядових органів, то вони оцінюються по залишковій вартості.

      У момент придбання основних фондів і  прийняття їх на баланс підприємства величина основних фондів кількісно  збігається з вартістю основних фондів. Надалі, у міру участі основних фондів у виробничому процесі їхня вартість роздвоюється: одна її частина, рівна зносу, переноситься на готову продукцію, інша — виражає залишкову вартість діючих основних фондів [4].

    Об’єктом дослідження даної курсової роботи виступає Товариство з обмеженою відповідальністю ”Жигалівське”. Воно є юридичною особою по законодавству України, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в банках, печатку і штамп із своїм найменуванням, бланки, знак для товарів і послуг, інші необхідні реквізити. Товариство діє на принципах самофінансування та повного господарського розрахунку з використанням власних розроблених принципів організаціїї своєї діяльності.

    Метою діяльності товариста є виробництво  с/г продукції, її глибока переробка  і реалізація, інші види господарської  діяльності для задоволення потреб засновників та отримання прибутку на основі раціональногго використання землі, інших природних ресурсів і виробничо – ресурсного потенціалу.

    На  даному підприємстві нарахування амортизації  основних фондів нараховується із застосуванням  прямолінійного методу, за яким річна  сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується на строк корисного використання об’єкта основних фондів. Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12 [5].

    Важливою  ділянкою облікової роботи є формування оптимальної облікової політики, під якою слід вважати сукупність обраних підприємством способів і процедур ведення бухгалтерського обліку, що не суперечать законодавчо встановленим принципам обліку й забезпечують реальної і достовірної інформації про фінансовий стан та результат діяльності суб’єкта господарювання.

    Сутністю  облікової політики слід вважати  сукупність обраних підприємством  способів і процедур бухгалтерського  обліку, що не суперечать законодавчо  встановленим принципам обліку та забезпечують одержання реальної інформації про фінансовий стан та результати діяльності суб’єкта господарювання. Для підвищення наукового обгрунтування вибору елементів облікової політики стосовно основних засобів доцільно застосування інформаційно – організаційної моделі їх аналізу [1].

    У ТОВ ”Жигалівське” облікова політика регулюється наказом ”Про облікову політику підприємства” від 2 січня 2009 року (Додаток №).

    Ведення обліку на підприємстві здійснює бухгалтер; бухгалтерська служба на чолі з головним бухгалтером. Бухгалтерський облік ведеться відповідно Плану рахунків. Облік витрат підприємства ведеться на рахунках класу 9 ”Витрати діяльності”. Бухгалтерський облік ведеться за журнальною формою. Завдання з визначення строку корисного використання та вибору методу нарахування амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів покладено на постійно діючу інвентаризаційну комісію. На головного бухгалтера покладено відповідальність за недопущення несанкціонованого доступу до облікової інформації, контроль за виконанням цього наказу. 

    1. Бортнік Н. А. Основні засоби: сутність, визнання, оцінка та облікова  політика/ Н. А. Бортнік// Держава  та регіони. – 2007. - № 4. – С. 258 – 261.

    2. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський  фінансовий облік: Підручник/ Ф. Ф. Бутинець. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 479 с.

    3. Власюк Г. В. Шляхи вдосконалення  основних засобів/ Г. В. Власюк// Держава та регіони. – 2007. - № 4. – С. 32 – 37.

    4. Грачковський Ю. Витрати на  поліпшення основних засобів/  Ю. Грачковський// Вісник податкової  служби України. – 2009. - № 26. – С. 12 – 18.

    5. Зиміна О. І. Облік амортизації основних засобів/О. І. Зиміна// Економіка та підприємництво. – 2007. - № 4. – С. 32 – 35.

    6. Зюкова М.М. Облік основних засобів:проблемні питання/ М.М. Зюкова//Економіка та держава. – 2009. – С. 59 – 60.

    7. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999. № 291.

    8. Кучеренко Т. Формування інформації про основні засоби у примітках до річної фінансової звітності/ Т. Кучеренко, О. Шайко// Бухгалтерський облік і аудит. – 2007. - № 6. – С. 38 – 41.

    9. Лінник В. Г. Проблеми обліку основних засобів в умовах дії національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні/ В. Г. Лінник // Регіональні перспективи. – 2006. - № 7. – С. 19 – 21.

    10. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені Міністерством фінансів України від 30.09.03. № 561.

    11. Облік основних засобів: Економічна сутність та шляхи удосконалення обліку/ http://ua/textreferat.com/referat - 2910 - 1.html.

    12. Пащенко Н. В. Теоретичні засади обліку основних засобів/ Н. В. Пащенко// Економіка та держава. - № 1. – С. 58 – 59.

    13. Плаксієнко В. Я. Бухгалтерський облік у сьльському господарстві України. Підручник/ В. Я. Плаксієнко, Л. В. Пісьмаченко, Є. І. Рябий. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 490 с.

14. План рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства   фінансів   України    від 30.11.99р. №291.

    15. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87.  

    16. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 2 „Баланс”, затверджено наказом Міністерства України від 31.03.1999 р. № 87.

    17. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7 ”Основні засоби”, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.04.2000 р. № 92.

    18. Про бухгалтерський облік та   фінансову звітність в Україні: Закон України від 16 липня 1999 р. № 996.

    19. Ткаченко Л. Особливості оцінки  основних засобів: історія і  сучасність/ Л. Ткаченко// Бухгалтерський  облік і аудит. – 2006. - № 10. – С. 11 – 17.

    20. Шпакович М. Переоцінка основних  засобів/М. Шпакович// Податки та  бухгалтерський облік. – 2009. - № 28. – С. 17 – 23.

     ДОДАТКИ