Облік основних засобів

    Зокрема, автор Шпакович М. стверджує, що часто основні засоби можуть експлуатуватися значно довше, ніж це передбачалося при їх уведенні в експлуатацію. Вписувати їх з балансу та придбавати нові не завжди економічно вигідно. В разі переоцінки окремого об’єкта основних засобів переоцінці підлягають всі інші активи, які належать до даної групи. Переоцінена первинна вартість і знос об'єкта основних засобів визначається як добуток відповідно первинної вартості або зносу на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається шляхом ділення справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість [20; 17]. 

    1.2. Нормативно – правова база

    Важливим  елементом при визначенні обліку основних засобів та її оцінки є нормативно-правове забезпечення даної теми. Саме стабільна законодавча база є причиною успішного вирішення даного питання, а в подальшому й успішної діяльності підприємства.

    В даному підрозділі ми розглянемо основні  нормативно-правові акти, які регулюють питання визнання і обліку основних засобів.

    Перш  за все зазначимо Закон України  «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»  від 16.07.1999 № 996-XIV зі змінами і доповненнями, який визначає правові засади регулювання,  організації, ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Зокрема, закон визначає, що бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності і рух грошових коштів підприємства за звітний період. Цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно – правових форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність згідно з законодавством [18].

    Наступний нормативний акт, який регулює облік  доходів – це План рахунків бухгалтерського обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291 зі змінами і доповненнями. План рахунків встановлює перелік рахунків бухгалтерського обліку, на яких здійснюється узагальнення інформації про облік основних засобів [14]. Отже, для обліку основних засобів Планом рахунків передбачено рахунок 10 ”Основні засоби” та відповідні субрахунки до нього:

    100 – ”Інвестиційна нерухомість”,

    101 – ”Земельні ділянки”,

    102 – ”Капітальні витрати на поліпшення земель”,

    103 - ”Будинки і споруди”,

    104 - ”Машини і обладнання”,

    105 - ”Транспортні засоби”,

    106 - ”Інструменти, прилади, інвентар”,

    107 - ”Тварини”,

    108 - ”Багаторічні насадження”,

    109 - ”Інші основні засоби”.

    Наступним нормативно – правовим актом є  Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291 зі змінами і доповненнями, яка встановлює   порядок  ведення рахунків   бухгалтерського   обліку   для   узагальнення   методом подвійного   запису   інформації  про  наявність  і  рух  активів, капіталу,  зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та  інших юридичних осіб. Інструкція встановлює, що для   узагальнення   інформації   про   облік основних засобів й наявність та рух власних або отриманих на  умовах  фінансового  лізингу  об'єктів  і орендованих цілісних майнових  комплексів,  які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості  призначено рахунок 10 ”Основні засоби”.   За дебетом  рахунку  10   “Основні   засоби”  відображається надходження (придбаних,  створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства,  які  обліковуються  за  первісною вартістю,   сума  витрат,  яка  пов'язана  з  поліпшенням  об'єкта (модернізація,  модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо),  що  призводить  до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно  очікуваних  від  використання  об'єкта;  сума   дооцінки вартості об'єкта основних засобів,  за кредитом - вибуття основних засобів    внаслідок    продажу,    безоплатної    передачі    або невідповідності   критеріям  визнання  активом,  а  також  у  разі часткової  ліквідації  об'єкта  основних  засобів,   сума   уцінки основних  засобів [7].

    Не  можна не згадати, про такий нормативний  акт, як Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7 “Основні засоби” , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18.05.2000 р. № 288 зі змінами і доповненнями [17]. Дане положення визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про  основні засоби,   інші   необоротні   матеріальні  активи  та  незавершені капітальні  інвестиції  в  необоротні  матеріальні  активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Згідно зі Стандартом ”Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з  метою  використання  їх  у  процесі  виробництва або постачання товарів,  надання послуг,  здавання в оренду іншим особам або  для здійснення   адміністративних   і   соціально-культурних  функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).”

      Також зазначене П(С)БО  для   цілей   бухгалтерського   обліку   основні    засоби класифікує за такими групами:

     1. Основні засоби

        1.1. Земельні ділянки.

        1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель.

        1.3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.

        1.4. Машини та обладнання.

        1.5. Транспортні засоби.

        1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

        1.7.  Тварини. 

        1.8. Багаторічні насадження.

        1.9. Інші основні засоби.

    2. Інші необоротні матеріальні активи

        2.1. Бібліотечні фонди.

        2.2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.

        2.3. Тимчасові (нетитульні) споруди.

        2.4. Природні ресурси.

        2.5. Інвентарна тара.

         2.6. Предмети прокату.

         2.7. Інші необоротні матеріальні активи.

    3. Незавершені капітальні інвестиції.

      Зазначимо також такий нормативний документ, як Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 2 ”Баланс”, затверджене Міністерством фінансів України від 21.06.1999 р. № 87 зі змінами і доповненнями. Цим Положенням (стандартом)  визначаються  зміст  і  форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. У статті "Основні засоби" наводиться вартість власних та отриманих  на  умовах  фінансового  лізингу об'єктів і орендованих цілісних  майнових  комплексів,  які  віднесені до складу основних засобів  згідно  з  відповідними  положеннями,  а  також  вартість основних  засобів,  отриманих  у  довірче  управління або на праві господарського  відання  чи  праві  оперативного управління. У цій статті  також  наводиться  вартість інших необоротних матеріальних активів. У   цій   статті  наводяться окремо  первісна вартість,  сума  зносу основних засобів та їх залишкова вартість.  До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається  як  різниця  між  первісною вартістю основних  засобів і сумою їх зносу на дату балансу [16].

    Не  останню роль серед нормативно-правових актів займає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності” затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. №87 зі змінами і доповненнями. Цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Положення формулює принципи фінансової звітності підприємства [15].

    Слід  також відмітити такий документ, як Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджений Міністерством фінансів України від 30.09.03. № 561, які спрямовані на Узагальнення інформації про господарські операції з основними  засобами може здійснюватися за Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 року № 356, Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 25 червня 2003 року № 422. Для аналітичного обліку та забезпечення спостереження за використанням у місцях експлуатації основних засобів кожному об’єкту присвоюється інвентарний номер. Дані про кожний інвентарний об’єкт основних засобів заносяться до інвентарної  картки  або іншого регістру аналітичного обліку основних засобів [10].

    Можна зробити висновок, що правове регулювання  обліку основних засобів не має браку уваги з боку державних органів. Найбільш повно дане питання висвітлюється у національних стандартах бухгалтерського обліку, проте видано і затверджено низку законів, які також займаються розглядом даного питання. 

 

РОЗДІЛ 2

  ПРАВОВИЙ СТАТУС  ПІДПРИЄМСТВА І  ЙОГО ОБЛІКОВА  ПОЛІТИКА З ОБЛІКУ  ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

    2.1. Організаційно – правовий статус  підприємства

    Рішення про створення товариства з обмеженою  відповідальністю ”Жигалівське” прийняте зборами засновників 27 січня 2006 року протокол №1.

    Засновниками  товариства є:

• Товариство з обмеженою відповідальністю ”Калинівський ЕЗДМ”, ЗКПО 05412693, адреса: Вінницька область, м. Калинівка, вул. Промислова 50.
• Приватне підприємство ”КАМП”, ЗКПО 1332154, юридична адреса: Вінницька область, м. Калинівка, вул. Коцюбинського, 71.

    Місцезнаходження  Товариства: Україна, Вінницька обл., Калинівський район, с. Жигалівка.

    Товариство  є юридичною особою по законодавству  України, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в банках, печатку і штамп із своїм найменуванням, бланки, знак для товарів і послуг, інші необхідні реквізити. Товариство діє на принципах самофінансування та повного господарського розрахунку з використанням власних розроблених принципів організаціїї своєї діяльності (Додаток 1).

    Метою діяльності товариста є виробництво  с/г продукції, її глибока переробка  і реалізація, інші види господарської  діяльності для задоволення потреб засновників та отримання прибутку на основі раціональногго використання землі, інших природних ресурсів і виробничо – ресурсного потенціалу.

    Предметом діяльності товариства є:

• виробництво, заготівля, переробка, зберігання, транспортування і реалізація с/г продукції;
• виконання будівельних, ремонтних, транспортних та інших робіт, надання послуг населенню та іншим суб’єктам підприємницької діяльності;
• закупівля с/г продукції, худоби, ТМЦ, в тому числі у населення за готівку;
• фінансово – кредитна, облікова та інша діяльність, пов’язана із залученням і використанням грошових коштів, випуском і обігом цінних паперів тощо.

    Товариство  діє у відповідності з чинним законодавством, установчим договором, цим Статутос та рішеннями Зборів Засновників. Товариство є юридичною  особою і має право від свого  імені укладати договора, набувати майнових і немайнових прав, нести  обов’язки, представляти свої інтереси в суді, господарському та третейському суді.

    Товариство  має право:

• купувати, отримувати, приймати у якості уступки, дарування, спадщини, орендувати чи іншим способом набувати, мати у власності чи на підставі ін. Повноважень майно;
• володіти, користуватись, покращувати та здійснювати інші дії з об’єктами рухомого та нерухомого майна чи правом на нього, де б воно не знаходилось;
• продавати, передавати, відчужувати, здавати в оренду чи іншим чином розпоряджатись всієб або частиною своєї власності;
• володіти та користуватись землею, а також іншими природними ресурсами згідно діючого законодавства;
• робити благодійницькі внески та пожертвування на благодійницькі, медичні, просвітницькі, наукові та інші цілі.