Облік основних засобів

 

    Первісна (переоцінена) вартість і сума зносу вибулих основних засобів в обов'язковому порядку відображається в примітках до фінансової звітності при розкритті інформації про основні засоби. 

    3.3. Облік амортизації основних засобів

    Згідно  з чинним законодавством амортизацію  необхідно розраховувати двічі: в бухгалтерському обліку і для вирахування податку на прибуток. Порядок нарахування і використання амортизаційних відрахувань в бухгалтерському обліку визначено законодавством та П(с)БО № 7 ”Основні засоби” [14].

    На  суму нарахованої амортизації збільшуються витрати підприємства відповідно до виду діяльності і знос основних засобів: дебет рахунків 23 ”Виробництво”, 91 ”Загальновиробничі витрати”, 92 ”Адміністративні витрати” та інших і кредит субрахунку 131 ”Знос основних засобів”.

    П(с)БО № 7 ”Основні засоби” наводить визначення термінів:

    Амортизація – систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних  активів протягом строку їх корисного  використання (експлуатації)[17].

    Вартість, яка амортизується – первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

    Знос  необоротних активів – сума амортизації  об'єкта необоротних активів з  початку їх корисного використання.

    Ліквідаційна  вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

    П(с)БО ”Основні засоби” містить п'ять методів нарахування амортизації:

• прямолінійний метод
• метод зменшення залишкової вартості
• метод прискореного зменшення залишкової вартості
• кумулятивний метод
• виробничий метод

    Дозволяється  також використовувати норми  і методи нарахування амортизації  основних засобів, передбачені податковим законодавством [5].

    Із  запропонованих методів бухгалтер  повинен вибрати один і застосувати  на своєму підприємстві, що зазначається в обліковій політиці.

    Порядок визначення амортизації за різними  методами розглянемо на прикладі.

    Приклад. Первісна вартість вантажного автомобіля 40 тис. грн. Власник вирішує, що експлуатувати буде автомобіль три роки, а потім його продасть, щоб придбати нову модель, використавши для цього і одержану виручку за проданий автомобіль, яка передбачається в сумі 5 тис. грн. Отже, вартість, яка підлягає амортизації, становить 35 тис. грн. (40 – 5 = 35). Пробіг автомобіля планується такий: 1 – й рік – 40 тис. км., 2 – й рік – 35 тис. км., 3 – й рік – 25 тис. км.

    Метод 1 – прямолінійний, за яким річна  сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизаується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів. Цей метод ще називають лінійним, рівномірним. Розрахунок амортизації за прямолінійний методом здійснюється за формулою:

    РСА = (ПВ - ЛВ) : СКВ,

    де  РСА – річна сума амортизації,

    ПВ – первісна вартість,

    ЛВ  – ліквідаційна вартість,

    СКВ – строк корисного використання.

    У даному прикладі річна сума амортизації  становить 11666 грн. [(40000 – 5000) : 3 = 11666].

    Місячна сума амортизації становить 972 грн. [11666 : 12 = 972].

    Метод 2 – зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початкцу нарахування амортизації річної норми амортизації. Вона обчислюється як різниця між одиницем та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта від результату ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість.

    Сума  амортизації за методом зменшення  залишкової вартості розраховується за формулами:

    РСА = Пзв * РНА,

    де  Пзв – первісна (залишкова вартість),

    РНА – річна норма амортизації.

     РНА = (1 –  ЛВ : ПВ) * 100%,

    де n – кількість років корисного  використання об’єкта.

     Річна норма амортизації – 50%. (1 – 5000 : 40000) * 100% = 50%.

    Метод 3 – прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна норма сума амортизації визначається як добуток  залишкової вартості об'єкта на початок  звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи зі строку корисного використання об'єкта і подвоюється.

    Річна сума амортизації за методом прискореного зменшення залишкової вартості визначається за формулою:

    РСА = Пзв * РНА,

    Річна норма амортизації = 100% : n * 2, де n –  кількість років корисного використання об’єкта.

    Річна норма амортизації становить 66,7%. (100% : 3) * 2 = 66,7%.

    Метод 4 – кумулятивний, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Він розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.

    Розрахунок  суми амортизації за кумулятивним методом здійснюється за формулами:

    РСА = (ПВ - ЛВ) * КК,

    де  КК – кумулятивний коефіцієнт.

    КК = КРКВО : СРКВО,

    де  КРКВО – кількість років, що залишаються  до кінця очікуваного строку використання об’єкта,

    СРКВО – сума числа років корисного використання об'єкта.

    Річна норма амортизації розраховується шляхом множення кумулятивного коефіцієнта  на 100%.

    Сума  числа років використання – 6 (1 + 2 + 3 = 6). Річна норма амортизації  за перший рік – 50% (3 : 6 * 100 = 50%), за другий рік – 33% (2 : 6 * 100 = 33%), за третій рік – 17% (1 : 6 * 100 = 17%). Сума амортизації розраховується за роками використання об'єкта і показана в таблиці 3.3.

    Таблиця 3.3.

    Розрахунок  суми амортизації за кумулятивним методом

 

    Метод 5 – виробничий, за яким річна сума амортизації визначається як добуток  фактичного річного обсягу випуску продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Вона обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство планує виробити (виконати), використовуючи об’єкт основних засобів.

    СА = ФОП * ВСА,

      де СА – сума амортизації,

      ФОП – фактичний обсяг продукції  (робіт, послуг),

      ВСА – виробнича ставка амортизації.

    ВСА = (ПВ - ЛВ) : ЗОП,

      де ЗОП – загальний обсяг  продукції (робіт, послуг), який  підприємство очікує виробити (виконати).

    Виробнича ставка амортизації 350 грн. на 1000 кілометрів (35000 : 100000 * 1000 = 350). Залежно від обсягу пробігу розраховується сума амортизації.

      Підприємство може застосовувати  норми і методи нарахування  амортизації основних засобів,  передбачені податковим законодавством. Це потрібно робити для вирахування податку на прибуток. Але податковий метод не задовольняє вимоги підприємства до фінансового обліку в частині нарахування амортизації.

      Метод амортизації підприємство  обирає самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання. Метод амортизації об’єкта основних засобів переглядають у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починають з місяця, насткпного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації [5].

    Нарахування амортизації проводиться щомісяця.

      Місячна сума амортизації при  застосуванні прямолінійного методу  визначається діленням річної  суми амортизації на 12. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшенння залишкової вартості та кумулятивного визначається діленням суми амортизації за повний рік на 12.

      Нарахування амортизації починається  з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

      Нарахування амортизації пипиняють,  починаючи з місяця, наступного  за місяцем вибуття об'єкта  основних засобів, переведення  його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію.

    Норма амортизації встановлюється у % до балансової вартості групп основних засобів  на початок звітного (податкового) періоду  в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

      Група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі (2%).

    Група 2 – автомобільний транспорт і  вузли до нього, меблі, побутові електроні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти (10%).

    Група 3 – будь – які інші ОЗ, не включені до 1, 2 та 4 груп (6%).

    Група 4 – електронно – обчислювальні  машини, машини для автоматичного  оброблення інформації, їх програмне  забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони, рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів) (15%).

    Характерною рисою основних засобів є те, що вони експлуатуються тривалий термін, поступово зношуючись і переносячи свою вартість шляхом нарахування амортизації на витрати установи. Амортизація не може бути нарахована більше первісної чи відбудовної вартості об’єкта основних засобів, у зв’язку з цим виникає необхідність у контролі за її нарахуванням. Тому існує типова форма ОЗ-12 (бюджет) "Відомість нарахування зносу на основні засоби", яка застосовується для обрахування суми зносу основних засобів за повний календарний рік (незалежно від того, у якому місяці звітного року вони придбані або зруйновані) відповідно до норм зносу, встановлених в процентах до балансової вартості кожної з груп основних засобів (Додаток 5). 

    3.4. Облік ремонту основних засобів

        Для забезпечення експлуатаційності  та ефективності використання, а  також продовження строку служби  основні засоби підлягають періодичним ремонтам (поточному, капітальному). Підприємства самостійно планують витрати на всі види ремонтів, виходячи з технічного стану об'єктів основних засобів та забезпеченості матеріальними і фінансовими ресурсами. В основі поділу ремонтів на капітальний і поточний покладено принцип складності й періодичності проведення ремонтних робіт [2].

         Ремонт  основних засобів може  виконуватися  двома способами —  підрядним і господарським.

         При підрядному способі всі види робіт виконує підрядна організація, а підприємство-замовник  здійснює оплату пред'явлених розрахунково-платіжних документів за виконані і прийняті за актами роботи (виходячи з їх договірної вартості).