Облік основних засобів

    Права та обов’язки Товариства можуть бути доповнені, змімені і розширені додатковими угодами у відповідності до змін напрямків, масштабів та сфер його діяльності.

    Майно Товариства складають основні фонди  та обігові кошти, а також інші цінності, які належать йому на правах власності. Джерелами формування майна Товариства можуть бути:

• грошові та майнові вклади Засновників;
• доходи від цінних паперів;
• кредити та позики;
• отримання прав власників майна на підставі договорів;
• благодійні внески
• інші джерела.

    Товариство  є власником свого майна, а також майна відокремлених підрозділів, представнийт, філій. Розмір статутного фонду Товариства складає 2550000 гривень. До моменту реєствації Товариства кожен із засновників повинен внести 50% вказаного в установчих документах вкладу. Засновник зобов’язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації Товариства. Вартість внесків визначається за домовленістю сторін, що офромлюється окремим протоколом.

    Узагальнюючим показником фінансових результатів  діяльності Товариства є прибуток. За рахунок прибутку формується резервний фонд, який утворюється у розмірі 25% Статутного фонду.

    Оплата  праці працівників Товариства проводиться  за рахунок фонду оплати праці. Порядок  утворення і використання даного фонду визначається директором Товариства.

    Засновники  Товариства мають певні права  та обов’язки. Збитки, заподіяні Товариству з вини його Засновників, відшкодовуються ними за рішенням зборів Засновників у повному обсязі. У випадку відмови від відшкодуванням заподіяних збитків Засновник може бути притягнутий до суду.

    Вихід Засновника з Товариства здійснюється шляхом подання письмової нотаріально  посвідченої заяви не менш, ніж  за 30 днів до дня виходу. При виході Засновника з Товариства, який повністю вніс свій вклад, йому сплачується вартість частини майна Товариства, пропорційна його частці у Статутному фонді.

    Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому Засновник  вийшов з Товариства і в строк  до 12 місяців з дня виходу. Повідомлення про проведення Зборів Засновників  з питання виключення Зановника із складу Товариства ноправляється рекомендованим листом. Засновник повинен бути присутнім на Зборах при вирішенні питання про виконання ним зобов’язань перед Товариством і виключення його з Товариства, при цьому участі в голосуванні не бере.

    Вищим органом Товариства є Збори Засновників. Вони складаються з Засновників  Товариства або призначених ними представників. Засновник Товариства вправі передавати свої повноваження на зборах іншому Засновнику. Засновники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді. Виконавчим органом Товариства є директор.

    Контроль  за фінансово – господарською  діяльністю Товариства здійснюється ревізійною комісією, що обирається зборами Засновників  в кількості 3 осіб. Директор не може бути членом  ревізійної комісії.

    Трудові взаємовідносини у Товаристві регулюються  трудовим законодавством, локальними нормативними актами та індивідуальними  контрактами. Колективним договором регулюються найбільш суттєві питання трудових відносин і соціального розвитку колективу. Директор на основі законодавства самостійно визначає порядок найму і звільнення працівників, форми, системи і розміри оплати праці, порядок робочого дня тощо. Працівники Товариства підлягають соціальному, медичному та страховому забезпеченню у порядку та на умовах, передбачених законодавством.

      Товариство самостійно здійснює  зовнішньоекономічну діяльність  шляхом експорту та імпорту  продукції, виробничо – технічного  призначення, сировини, виробничого обладнання, товарів народного споживання та ін. Товариство має право працювати у взаємодії з міжнародними громадськими організаціями, фондами, учбовими закладами.

    Товариство  припиняє свою діяльність у зв’язку з ліквідацією чи реорганізацією/злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення за рішенням Зборів Засновників чи суду або господарського суду у порядку встановленому ст. 19 – 22 Закону України ”Про господарські товариства”.

    Ліквідація  вважається завершеною, а Товариство таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру.

    Ліквідаційна  комісія несе майнову відповідальність за втрати, заподіяні нею Товариству, його Засновникам, а також третім особам відповідно до цивільного законодавства.

    Цей статут набирає чинності з моменту  державної реєстрації Товариства. Якщо яке – небудь положення Статуту стає недійсним, то воно замінюється іншим допустимим у правовому понятті, або виключається повністю. Зміни і доповнення до Статуту, що не суперечать діючому законодавству, вносяться на підставі рішення, за яке проголосували Засновники, що володіють у сукупності більш як 50% загальної кількості голосів Засновників Товариства і набирають чинності з моменту їх державної реєстрації у встановленому Законом порядку. Якщо в Статуті не чітко, або зовсім не висвітлено те чи інше правове положення, то керуються діючим законодавством. 

      2.2. Облікова політика підприємства  з основних засобів

    Важливою  ділянкою облікової роботи є формування оптимальної облікової політики, під якою слід вважати сукупність обраних підприємством способів і процедур ведення бухгалтерського обліку, що не суперечать законодавчо встановленим принципам обліку й забезпечують реальної і достовірної інформації про фінансовий стан та результат діяльності суб’єкта господарювання.

    В основу її розробки має бути закладено принцип повноти та реальності облікових даних, а не досягнення певних цілей керівництва. Необхідність розкриття облікової політики в частині фінансового обліку пов’язана з правильним розумінням показників фінансової звітності і способів відображення в ній результатів господарських операцій. Оскільки на показники фінансової щвітності впливають обрані підприємством способи та процедури обліку, облікова політика має розкривати саме методику, а не організацію й техніку бухгалтерського обліку [1].

    На  сьогодні відсутні наукові розробки організіційно – інформаційних  аспектів формування облікової політики щодо основних засобів, а вибір елементів  облікової політики здійснюється без  достатнього наукового обгрунтування, що негативно позначається на реальності обліково – економічної інформації. У ході дослідження вдосконалено організаційно – інформаційну модель аналізу елементів облікової політики щодо основних засобів.

    Одним з елементів облікової політики та об’єктів аналізу є вартісний критерій віднесення необоротних активів до основних засобів або малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА). Цей критерій суттєвості впливає на фінансовий результат підприємництва, оскільки чим він вищий, тим більше необоротних матеріальних активів оприбутковуються як МНМА. Це, у свою чергу, призводить до збільшення витрат підприємства шляхом списання 100% вартості об’єктів у місяці введення їх в експлуатацію. Щоб керувати розміром фінансового результату вибір вартісного ліміту має бути обгрунтований розміром суттєвості перекручування ффінансового результату через віднесення вартості МНМА на витрати одного місяця, а не пропорційного розподілу її протягом усього терміну корисного використання.

    Для встановлення залежності відхилення в  сумі витрат підприємства від установленого вартісного ліміту основних засобів ефективно застосовувати метод регресійно – кореляційного аналізу. Задачу необхідно розділити на дві частини: встановлення залежності суми МНМА від критерію суттєвості та визначення впливу вартості введених в експлуатацію МНМА на розмір витрат підприємства.

    Критерій  суттєвості витрат на відновлення основних засобів, що зазначається в наказі про  облікову політику, також впливає  на фінансовий результат підприємства, оскільки з його ростом збільшується розмір витрат, що списуються в місяці здійснення ремонту. З метою встановлення впливу обраного підприємством критерію суттєвості на точність розрахунку фінансового результату звітного періоду необхідно вирішити такі завдання:

• визначити вплив критерію суттєвості на суму витрат, що списуються в місяці проведення ремонтних робіт;
• виявити динаміку витрат на відновлення основних засобів;
• визначити відхилення витрат, які списуються в повному обсязі в місяці здійснення робіт, від суми витрат, що розподіляються рівномірно протягом міжремонтного періоду;
• установити залежність суми витрат на відновлення основних засобів від їх первісної вартості;
• побудувати модель залежності суми похибки у визначенні фінансового результату підприємства від первісної вартості основних засобів та обраного критерію суттєвості.

    Одним з найважливіших елементів облікової  політики стосовно основних засобів  є способи амортизації [5]. При їх виборі існує ряд умовностей, що мають суб’єктивні й об’єктивні ознаки – термін корисного використання, очікуваний розмір виробленої продукції, розмір ліквідаційної вартості, темпи інфляції та науково – технічного прогресу.

    З метою зниження впливу зазначених факторів при виборі способу амортизації  необхідно застосувати один з  евристичних способів економічного аналізу – спосіб експертних оцінок, що заснований на раціональній аргументації рішень та інтуїції експертів. З метою спрощення і оперативності процесу прийняття рішення щодо вибору способу амортизації доречно здійснення його формалізації, тобто застосування алгоритму послідовних дій.

    Таким чином, наукове обгрунтування вибору елементів облікової політики стосовно основних засобів дасть змогу  підвищити рівень достовірності  та корисності облікової інформації.

    Ураховуючи  дослідження діючої практики обліку операцій з руху, відновлення, поліпшення і амортизації основних засобів та формування облікової політики підприємства установлено відмінності між поняттями  ”основні фонди”, ”основний капітал” та ”основні засоби”. Основний капітал відрізняється від основних фондів своєю соціально – економічною сутністю, а саме: використанням в умовах ринкової економіки з метою максимізації прибутку.

    Основні засоби виступають речовим елементом  основного капіталу та об’єктом бухгалтерського обліку. Прравильному розумінню сутності критеріїв визнання основних засобів активами підприємства сприятиме розкриття в Законі Україні ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” способів одержання економічних вигід від використання основних засобів та критеріїв, при дотриманні яких об’єкт вважається контрольований підприємством.

    Сутністю  облікової політики слід вважати  сукупність обраних підприємством  способів і процедур бухгалтерського  обліку, що не суперечать законодавчо  встановленим принципам обліку та забезпечують одержання реальної інформації про фінансовий стан та результати діяльності суб’єкта господарювання. Для підвищення наукового обгрунтування вибору елементів облікової політики стосовно основних засобів доцільно застосування інформаційно – організаційної моделі їх аналізу [1].

    У ТОВ ”Жигалівське” облікова політика регулюється наказом ”Про облікову політику підприємства” від 2 січня 2009 року (Додаток 2).

    На  підприємстві встановлені такі методи обліку та принципи оцінки активів і зобов’язань:

1. основні засоби, нематеріальні активи, біологічні активи:
• одиницею обліку є окремий об’єкт основних засобів, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, види, групи біологічних активів;
• групування основних засобів і нематеріальних активів в аналітичному обліку здійснюється згідно з Планом рахунків активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій;
• у складі малоцінних необоротних активів обліковуються об’єкти вартістю не більше 1000 (одна тисяча) грн. та з очікуваним строком використання (експлуатації) більше 1 року (або операційного циклу);
• ліквідаційна вартість об’єктів основних засобів та нематеріальних активів дорівнює 0 (нуль) грн.;
• амортизація основних засобів нараховується прямолінійним методом;
• амортизація малоцінних необоротних нематеріальних активів та бабліотечних фондів нараховується прямолінійним методом;
• переоцінка балансової вартості основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів до їхньої справедливої вартості проводиться 1 раз на рік станом на 1 грудня поточного року, якщо їхня залишкова вартість відхиляється від справедливої більш ніж на 10%;
• при переоцінці необоротних активів сума дооцінки зараховується до нерозподіленого прибутку щороку.
2. запаси: