Економіко-правовий аналіз нормативної бази з обліку грошових коштів

Для оцінки стану і використання виробничого потенціалу підприємства та виявлення рівня ефективності управління велике значення має порівняння досягнутих і запланованих показників діяльності досліджуваного підприємства з теоретично можливими показниками, економічною моделлю.

Для оцінки перспектив розвитку підприємства, визначення найбільш ефективних шляхів використання капітальних вкладень, напрямів розвитку технічної бази виробництва  важливу роль відіграє порівняння з показниками “підприємства майбутнього”. У цих показниках знаходить відображення результат прогресивної технології і техніки, що забезпечують значне зростання продуктивності праці щодо досягнутого в галузі рівня.

В економічному аналізі розрізняють  такі види порівняльного аналізу:

• горизонтальний;

• вертикальний;

• трендовий.

Горизонтальний  порівняльний аналіз використовується для визначення абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня досліджуваних показників від базового.

Вертикальний  порівняльний аналіз застосовують для вивчення структури економічних явищ та процесів шляхом розрахунку питомої ваги складових у загальному цілому (питома вага позикового капіталу в загальній його сумі), співвідношення складових цілого між собою (власного і позикового капіталів), а також впливу факторів на рівень результатних показників шляхом порівняння їх розмірів до і після зміни відповідного фактора.

Трендовий аналіз застосовується при дослідженні рядів динаміки, тобто при вивченні відносних темпів зростання і приросту показників за кілька років до рівня базисного року.

В економічному аналізі досить широко застосовуються групування. Суть цього методу – поділ загального числа досліджуваної сукупності об'єктів на якісні однорідні групи за відповідними ознаками. Такий поділ дає можливість зрозуміти зміст середніх величин, показати роль окремих одиниць у цих середніх, виявити взаємозв'язок і взаємозалежність між досліджуваними показниками, вплив найсуттєвіших факторів, певні закономірності, властиві показникам.

Аналітичні групування поділяються  на:

• типологічні;

• структурні;

• факторні.

Типологічні групування призначені для розчленування всієї сукупності первинних даних суцільного або вибіркового спостереження на одноякісні групи або класи. Прикладом такого групування на промислових підприємствах є розчленування всього промислово–виробничого персоналу на категорії. Це дає можливість вивчити співвідношення окремих груп персоналу: між основними і допоміжними робітниками; інженерно–технічними працівниками і робітниками тощо.

Для досягнення бажаного результату при складанні типологічних групувань  необхідно забезпечити економічно обґрунтоване виділення груп, за якими  класифікують досліджувані економічні явища.

Структурні групування використовують для подальшого вивчення внутрішньої будови досліджуваної сукупності, наприклад – розчленування всіх основних робітників підприємства на групи залежно від освіти, стажу роботи, віку та інших ознак.

За допомогою факторних групувань можна встановити причинно–наслідкові зв'язки між досліджуваними ознаками явищ та фактори, які впливають на їх зміну. Прикладом такого групування є вивчення залежності середньогодинного заробітку робітника від стажу роботи. При цьому можна не лише встановити, що розмір заробітної плати робітника обчислюється залежно від стажу роботи, а й визначити конкретно ступінь цієї залежності.

Одним з основних прийомів економічного аналізу є деталізація. Суть цього методу полягає в розкладанні, розчленуванні загальних показників на складові. Необхідність використання методу деталізації викликана тим, що:

• по–перше, вивчення лише загальних показників не розкриває  характеру і розміру впливу всіх факторів на динаміку цих показників;

• по–друге, у загальному показнику підсумовують нерідко  протилежні тенденції, які взаємно  погашаються і тим самим прикривають  основні зміни, що відбуваються. Саме тому виникає необхідність розкладу, розчленування загальних показників на їх складові, що при поєднанні з іншими прийомами дає змогу глибоко і всебічно оцінити досліджувані показники та явища, виявити причини, що зумовили досягнуті результати. Виділяють деталізацію за:

• часом здійснення операцій;

• місцем здійснення операцій;

• складовими;

• центрами відповідальності.

Деталізація за часом здійснення операцій дає можливість виявити динаміку господарських явищ, їх ритмічність, а також періоди, на які припадають кращі та гірші результати діяльності підприємства. А це, у свою чергу, сприяє з'ясуванню причин негативних явищ та розробці заходів щодо усунення недоліків.

За допомогою деталізації показників за місцем здійснення господарських операцій можна виявити передові і відсталі ланки виробництва, вивчити причини відставання.

Деталізація показників за складовими, тобто за факторами, дозволяє вивчити вплив окремих елементів на загальний результат, структурні зрушення в складі цих елементів.

Деталізація показників за центрами відповідальності дає змогу оцінити роботу окремих виконавців (служб, відділів), визначити їх права на заохочення.

Прийом виділення  “вузьких” місць і ведучих  ланок полягає в тому, що виявляються диспропорції і розглядається можливість їх усунення. Поняття “вузького” місця і ведучої ланки трактується досить широко: у системі виробничих потужностей, підвищенні конкурентоспроможності товарів, експорту продукції й т. ін.

У процесі аналізу широко застосовують середні величини. Їх використовують для того, щоб одержати узагальнену кількісну характеристику сукупності однорідних явищ за відповідною ознакою. У середній величині знаходять відображення загальні, характерні, типові ознаки досліджуваних явищ за відповідною ознакою. Тобто вона ніби одним числом характеризує всю сукупність об'єктів. Наприклад, показник середнього виробітку робітників використовується для узагальненої характеристики рівня продуктивності праці досліджуваної сукупності робітників.

Використовуючи середні величини, необхідно враховувати, що будь–яка середня нівелює, взаємно погашає позитивні і негативні відхилення: за загальними середніми показниками сховані як передовий позитивний досвід, так і негативне, відстале або навіть шкідливе. Саме тому при аналізі не можна обмежуватись лише середніми величинами, і там, де це необхідно, треба розкрити їх суть за складовими.

За допомогою відносних величин (узагальнюючих показників,

які відображають кількісне  співвідношення між двома ознаками, явищами і які вимірюються  в коефіцієнтах, математичних відсотках, проміле, складних натуральних одиницях) можна глибше зрозуміти суть і  характер відхилень від базових  показників.

Базисні відносні величини динаміки, або ланцюгові відносні величини динаміки, особливо необхідні для оцінки змін динаміки показників господарсько–фінансової діяльності підприємства за кілька звітних періодів.

Для забезпечення повноти  і правильності висновків за результатами аналізу відносні величини обчислюють і застосовують у комплексі.

Розрізняють кілька видів  відносних величин (див. Табл. ).

Балансовий прийом аналізу полягає у встановленні рівноваги між кількома однорідними і взаємопов'язаними показниками для виявлення значення одного з них за відомих значень інших. Прикладом можуть бути баланси трудових ресурсів, платіжний баланс.

Для визначення забезпеченості підприємства трудовими ресурсами складають баланс, у якому, з одного боку, вказується потреба в трудових ресурсах, а з другого – фактична їх наявність.

Таблиця1

Види відносних  величин

Вид відносної величини	Порядок обчислення відносної  величини	Одиниці виміру
Відносна величина планового  завдання	або Середній рівень планового показника за 3–5 років	Відсотки
Відносна величина виконання  плану		Відсотки
Відносна величина структури		Відсотки, коефіцієнт
Відносна величина координації		Коефіцієнт
Відносна величина інтенсивності		Відсотки, складні натуральні числа
Відносна величина ефективності		коефіцієнт, відсотки

Для того, щоб визначити  платоспроможність підприємства, використовується платіжний баланс, у якому платіжні засоби зіставляють з платіжними зобов'язаннями.

Балансовий спосіб використовують також для визначення впливу окремих  факторів на відхилення за результатним показником. Наприклад, якщо з кількох факторів відомий вплив усіх, окрім одного, то його вплив можна визначити шляхом вирахування від загального приросту результатного показника результатів впливу всіх попередніх факторів.

Для визначення впливу факторів в економічному аналізі широко використовується елімінування. Елімінувати – це означає усунути, відхилити, виключити дію всіх факторів на відхилення за результатним показником, окрім одного. Це логічний прийом, за допомогою якого вивчається дія зміни даних за одним факторним показником на зміну даних за головним показником. Це здійснюється різними способами, найбільш поширеним з них є прийом ланцюгових підстановок.

Суть цього прийому  полягає в послідовній заміні планової величини кожного із взаємодіючих факторів фактичною і в порівнянні результатів, які послідовно одержують при кожній такій заміні. При цьому елімінується (виключається) вплив окремих факторів на узагальнюючий показник.

Прийом ланцюгових підстановок  використовується лише тоді, коли досліджують  таку залежність між явищами, де вона має суворо функціональний характер. Спочатку роблять заміну кожного базового кількісного показника на фактичний, а потім кожного базового якісного показника на фактичний.

Одним із прийомів елімінування є спосіб різниць. Цей прийом ґрунтується на визначенні різниць між фактичними і плановими (базовими) частковими показниками і множенні їх по кожному показнику на абсолютні значення іншого взаємопов'язаного з ними часткового

Для визначення ступеня впливу зміни кількісного фактора на відхилення за загальним показником необхідно різницю за кількісним показником помножити на планове  значення якісного показника.

Для того, щоб визначити  вплив зміни якісного показника  на відхилення за загальним, необхідно  різницю за якісним показником помножити  на фактичне значення кількісного показника.

Спосіб відносних різниць, як і попередній, також грунтується на методі елімінування і використовується, як правило, у тих випадках, коли необхідно обчислити вплив на відхилення за результатним показником багатьох факторів (до 10). Цей спосіб є більш ефективним, порівняно з іншими прийомами значно скорочується кількість обчислень.

Для розрахунку впливу першого  фактора на відхилення за результатним показником необхідно базовий (плановий) результатний показник помножити на відносний приріст (зменшення) першого фактора, який виражений у відсотках, і одержаний результат поділити на 100.

Прийом відсоткових  різниць є різновидом способу відносних різниць. Перевагою цього прийому є те, що при його застосуванні достатньо мати інформацію про відсотки виконання плану і не обов'язково обчислювати рівень факторних показників.

Для розрахунку впливу зміни  чисельності робітників на відхилення за обсягом товарної продукції необхідно  плановий обсяг товарної продукції  помножити на відсоток перевиконання (недовиконання) плану щодо чисельності  робітників.

Для того, щоб визначити  вплив зміни кількості днів, відпрацьованих одним робітником за рік, на відхилення за обсягом товарної продукції, необхідно  помножити плановий обсяг товарної продукції на різницю між відсотком  виконання плану за загальною  кількістю відпрацьованих днів усіма  робітниками і відсотком виконання  плану по середньосписковій чисельності робітників.

Приріст (зниження) обсягу товарної продукції за рахунок зміни середньої  тривалості робочого дня, тобто внутрізмінних  простоїв, обчислюється шляхом множення планового обсягу товарної продукції на різницю між відсотками виконання плану із загальної кількості годин відпрацьованих усіма робітниками, і загальної кількості відпрацьованих ними днів.

Вплив зміни середньогодинного  виробітку на відхилення за обсягом  товарної продукції обчислюється шляхом множення різниці між відсотком  виконання плану з товарної продукції  і відсотком виконання плану  із загальної кількості відпрацьованих усіма робітниками годин.

Замість прийому ланцюгових підстановок у тих випадках, коли при значній кількості часткових  показників, що входять до розрахункової  формули, залежність їх один від одного встановити неможливо, використовується прийом пайової участі. Цей спосіб полягає в пропорційному діленні відхилення за узагальнюючим показником між факторами, які його зумовили.

Для цього спочатку визначають частку кожного фактора в загальній  сумі їх приросту (зменшення), яка потім  перемножується на загальний приріст  результатного показника.

Спосіб пропорційного  ділення грунтується на пропорційному  розподілі приросту результатного  показника за рахунок зміни фактора  першого рівня між факторами  другого рівня відповідно до їх розміру. Пропорційність такого розподілу досягається  шляхом визначення постійного для всіх факторів коефіцієнта, який показує  розмір зміни результатного показника  за рахунок зміни фактора першого  порядку на одиницю.

З посиленням впливу ринкових факторів на діяльність підприємств  виникає необхідність використання в економічному аналізі більш  тонких методів та прийомів сучасного математичногоапарату. При використанні математичних моделей необхідно дотримуватись такої послідовності: