Економіко-правовий аналіз нормативної бази з обліку грошових коштів

перший векселедержатель - особа, яка передала цінності (товар тощо) і отримала вексель (отримувач грошей може виступати індосантом);

- особа-власник векселя  в силу здійсненого на його  користь передавального надпису,  яка робить на ньому наступний  передавальний надпис (індосамент);

особа з вексельними повноваженнями - отримувач векселя за індосаментом, є представником по отриманню платежу (власником векселя при цьому залишається індосант);

особливий платник- особа, уповноважена оплатити вексельні зобов'язання;

вексельний поручитель (аваліст) - особа, яка здійснює аваль (вексельне поручительство), що забезпечує здійснення платежу за векселем у випадку несплати його платником;

останній векселедержатель (індосант) - отримувач векселя за індосаментом і власник всіх прав по векселю;На кожну іноземну валюту відкривається окрема касова книга.

Записи в касовій книзі  здійснюються у 2-х примірниках через  копіювальний папір кульковою ручкою темного кольору або чорнилами. Перші примірники аркушів залишаються  в касовій книзі. Другі примірники повинні бути відривними і є звітами  касира. Перші і другі примірники нумеруються однаковими номерами. Приписки та необумовлені виправлення в касовій  книзі забороняються. Зроблені виправлення  завіряються підписами касира і  головного бухгалтера підприємства або особи, яка його замінює.

Записи в касовій книзі  здійснюються касиром одразу ж після  отримання або видачі грошей по кожному  ордеру або по замінюючих його документах. В кінці кожного робочого дня  касир підбиває підсумки операцій за день, виводить залишок грошей в  касі на наступне число і передає  до бухгалтерії звіт касира.

Звіт касира - це документ, який передається касиром підприємства в бухгалтерію, і представляє собою відривний листок касової книги з додатком прибуткових та видаткових касових документів.

Надходження і видача грошових документів оформлюються прибутковими і видатковими касовими ордерами або коштів накладними, що їх замінюють. Касир складає звіт про рух  грошових документів.

Здача виручки інкасатору оформлюється супровідною відомістю, яка складається в трьох примірниках  через копіювальний папір: перший примірник (супровідна відомість) вкладають в інкасаторську сумку, другий (накладна) - віддають інкасатору при отриманні ним сумки, третій (копія супровідної відомості) - залишається в касі підприємства (інкасатор розписується на цьому примірнику і ставить відповідний штамп) і служить підставою для списання коштів з касира, який підтверджує здачу грошей до каси банку. На зворотному боці першого і другого примірників вказаних документів матеріально відповідальні особи заповнюють покупюрний опис грошей, що здаються.

Підставою для прийняття  сум грошових коштів в дорозі на облік є:

1) при здачі виручки  - квитанція установи банку, ощадної  каси, поштового відділення, копії  супровідних відомостей на здачу  виручки інкасаторам банку тощо;

2) по сумах, що переказані  вищестоящими організаціями, - отримані  від них повідомлення (авізо) із  зазначеною датою, номером платіжного  доручення, суми і назви установи  банку чи поштового відділення, яке прийняло перерахування.

Характеристика  рахунку 31 "Рахунки в банках"

Рахунок 31 "Рахунки в  банках" призначено для обліку наявності  та руху грошових коштів, які знаходяться  на рахунках в банку, і які можуть бути використані для поточних операцій.

Цей рахунок активний, балансовий, призначений для обліку господарських  засобів - грошових коштів, має такі субрахунки:

311 "Поточні рахунки  в національній валюті";

312 "Поточні рахунки  в іноземній валюті";

313 "Інші рахунки в  банку в національній валюті";

314 "Інші рахунки в  банку в іноземній валюті".

РОЗДІЛ ІV

ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ І КОНТРОЛЬ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ

4.1.СИСТЕМА АНАЛІТИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ, ІНФОРМАЦІЙНА БАЗА ТА ОСНОВНІ МЕТОДИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ.

Не менш важливими елементами є визначення об'єктів аналізу та системи показників, за допомогою яких буде вивчатись кожен з об'єктів аналізу.

Об'єктами економічного аналізу є всі сторони діяльності підприємства, усі процеси, пов'язані з цією діяльністю.

Так, наприклад, на промисловому підприємстві (об'єднанні) об'єктами аналізу  є виробництво продукції за обсягом  та асортиментом, конкурентоспроможність продукції, її реалізація, використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, прибуток та рентабельність, фінансовий стан підприємства.

Усі господарські явища і  процеси вимірюються економічними показниками, які є характеристикою конкретного об'єкта чи процесу, а також його економічної суті в числовому виразі. Від того, наскільки показники повно і точно відображають суть досліджуваних явищ, залежить реальність та обгрунтованість висновків і пропозицій за результатами аналізу, ефективність управлінських рішень.

На різних стадіях аналізу  показники можуть виконувати різні  функції:

• результату роботи;

• фактора формування;

• ознаки зміни;

• кінцевої мети;

• проміжного наслідку.

Економічні показники  – важливий інструмент оцінки планування та управління діяльністю підприємств.

В економічному аналізі використовують показники:

• завдань, договірних зобов'язань, прогнозованихданих, плану;

• звітності;

• обліку;

• вибіркових спостережень;

• аналітичних досліджень.

Усі ці показники доцільно класифікувати за відповідними ознаками, а саме:

• за економічним змістом  досліджуваних явищ і процесів;

• характером відображення аналізованих процесів;

• способом виміру;

• ступенем охоплення;

• місцем у причинно–наслідкових зв'язках;

• способом формування.

За економічним  змістом досліджуваних явищ і  процесів показники поділяються на кількісні та якісні. Кількісні показники відображають розмір господарських явищ, величину кількісних змін, що в них відбуваються, величину ресурсів. Наприклад, обсяг реалізованої продукції, кількість працюючих, обсяг продукції, одержаної в результаті підвищення продуктивності праці. Якісні показники характеризують суттєві особливості і властивості досліджуваних явищ, рівень їх розвитку, використання ресурсів, ефективність діяльності. Прикладом якісних показників є продуктивність праці, фондовіддача, рентабельність.

За характером відображення аналізованих процесів розрізняють натуральні – виражають розмір явища у фізичних одиницях виміру (обсяг, довжина, вага); вартісні – показують величину економічних об'єктів і процесів у вартісному виразі (ціна, собівартість, прибуток); трудові – характеризують витрати праці та її ефективність (трудомісткість, продуктивність праці) показники.

За способом виміру розрізняють абсолютні й відносні показники.

Абсолютні показники виражаються в грошових, натуральних вимірниках або через трудомісткість (обсяг випущеної продукції в гривнях, виробнича площа у кв. м, витрати праці в людино–годинах). Відносні показники показують співвідношення абсолютних показників і виражаються у відсотках, коефіцієнтах, індексах (відсоток виконання договору щодо поставки продукції, коефіцієнт оновлення основних фондів, індекс цін).

За ступенем охоплення виділяють загальні та часткові, специфічні показники. Загальні використовують для характеристики результатів роботи всіх галузей народного господарства (вартість товарної продукції, продуктивність праці, рентабельність). Часткові є специфічними для окремих галузей (марка сталі, калорійність кам'яного вугілля, урожайність сільськогосподарських культур).

При вивченні причинно–наслідкових зв'язків показники поділяються на результатні та факторні. Це групування не є постійним, воно залежить від конкретних ситуацій, мети аналізу. Наприклад, при оцінці змін прибутку від реалізації продукції показник собівартості товарної продукції розглядають як факторний. Водночас при вивченні витрат на виробництво собівартість розглядають як результатний показник, що залежить від багатьох факторів виробництва.

Тобто, якщо показник розглядається як результат дії одного або кількох чинників і він виступає як об'єкт дослідження, то при вивченні взаємозв'язку він вважається результатним.

Показники, які визначають стан результатного показника і  виступають як причини зміни його величини, називають факторними.

За способом формування розрізняють показники:

• нормативні (норми витрат сировини, матеріалів, палива, норми амортизації, ціни);

• планові (дані планів соціально–економічного розвитку підприємства, завдання підрозділам);

• договірні (передбачені в угодах на поставку сировини, матеріалів, палива тощо);

• облікові (дані бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку);

• звітні (дані бухгалтерської, статистичної та оперативної звітності);

• аналітичні (оціночні), які одержують у ході аналізу для оцінки результатів та ефективності роботи підприємства.

Усі показники, що використовуються в аналізі, як уже згадувалось, взаємопов'язані  і взаємозумовлені. Вони вивчаються в комплексі і це передбачає відповідну їх систематизацію.

Система показників – це впорядкована їх множина, в  якій кожен показник дає кількісну  чи якісну характеристику певної сторони  господарської діяльності, має властивості  звідності і подільності, пов'язаний з іншими показниками, але не дублює їх.

Виділяють певну систему  показників (див. Рис. ).

У запропонованій системі  залежно від об'єкта аналізу всі  показники згруповано в десять підсистем.

Рис. І. Система показників комплексного аналізу господарсько–фінансової  діяльності підприємства

Показники організаційно–технічного рівня характеризують:

• виробничу структуру  підприємства;

• якість продукції;

• рівень концентрації і  спеціалізації виробництва;

• тривалість виробничого  циклу;

• технічну та енергетичну  озброєність праці;

• рівень організації виробництва  та управління;

• прогресивність технологічних  процесів.

Ці показники впливають  на всі інші показники діяльності, зокрема – на обсяг виробництва  і реалізації продукції, її якість, рівень використання виробничих ресурсів, собівартість, рентабельність, а також  на фінансовий стан підприємства.

За показниками, що включені до другої підсистеми, можна дати оцінку забезпеченості підприємства основними засобами, матеріальними та трудовими ресурсами. Як і попередні показники, вони безпосередньо впливають на випуск продукції, собівартість, фінансові результати діяльності та фінансовий стан підприємства.

До показників виробництва відносять:

• обсяг валової та товарної продукції у вартісному, натуральному та умовно–натуральному вимірах;

• номенклатуру та асортимент продукції;

• якість продукції, її конкурентоспроможність;

• ритмічність виробництва.

Показники збуту включають дані про обсяг відвантаження та реалізації продукції, залишки готової продукції на складах. Вони тісно пов'язані з показниками виробництва та показниками прибутку і рентабельності.

Основними показниками використання засобів виробництва є:

• фондовіддача;

• фондоємність;

• фондоозброєність;

• середньорічна вартість основних засобів;

• середньогодинний виробіток  продукції на одиницю устаткування;

• коефіцієнт використання устаткування;

• амортизація.

Показники, що включені до шостої підсистеми, характеризують використання предметів праці. До них, насамперед, відносяться:

матеріалоємність, матеріаловіддача, вартість предметів праці, що використані  за аналізований період часу. Вони тісно  взаємопов'язані з показниками  підсистем 7, 8, 9, 10, оскільки від раціонального  використання матеріалів залежать рівень собівартості, прибуток, рентабельність, а значить – і фінансовий стан.

До показників, що характеризують використання трудових ресурсів, відносять:

• забезпеченість підприємства трудовими ресурсами;

• рух робочої сили;

• використання робочого часу;

• продуктивність праці;

• трудомісткість продукції;

• оплата праці.

Показниками собівартості продукції є:

• загальна сума витрат на виробництво  товарної продукції;

• витрати на 1 гривню товарної продукції;

• собівартість порівнюваної товарної продукції;

• собівартість найважливіших  виробів;

• прямі матеріальні і  трудові витрати.

Вони здійснюють безпосередній  вплив на результатні показники  діяльності підприємства – прибуток і рентабельність.

Підсистема 9 включає показники, що характеризують фінансові результати діяльності підприємства. Це, зокрема:

• прибуток від реалізації товарної продукції;

• прибуток від іншої  реалізації;

• позареалізаційний прибуток;

• балансовий прибуток;

• рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат);

• рентабельність реалізації продукції;

• рентабельність капіталу (всього або окремих його складових). Зрозуміло, що величина прибутку та рівень рентабельності залежать від показників усіх попередніх підсистем. У свою чергу, прибуток та рентабельність впливають на показники фінансового стану підприємства, до яких відносяться:

• наявність та структура  капіталу за складом та джерелами формування;

• інтенсивність та ефективність використання капіталу;

• фінансова стійкість;

• ділова активність;

• платоспроможність;

• кредитоспроможність;