Економіко-правовий аналіз нормативної бази з обліку грошових коштів

• взаємовідносини з бюджетом та ін.

Показники фінансового стану  залежать від показників, що включені в усі попередні підсистеми і, у свою чергу, впливають на них.

Таким чином, усі показники  господарської фінансової діяльності підприємства перебувають у взаємозв'язку і взаємозалежності, яку необхідно  обов'язково враховувати при проведенні комплексного аналізу.

Залежно від змісту і завдань  аналізу використовують такі основні  інформаційні джерела: фінансову звітність; статистичну звітність; дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку; дані з первинної облікової документації (вибіркові дані); експертні оцінки.

З 1 січня 2000 р. на підприємствах  України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) запроваджені перелічені далі форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам :

• Форма 1 "Баланс" –  звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов'язання і капітал підприємства на встановлену дату.

• Форма 2 "Звіт про фінансові  результати", що містить дані про  доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний  та попередній періоди.

• Форма 3 "Звіт про рух  грошових коштів, що відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовим напрямками діяльності підприємства.

• Форма 4 "Звіт про власний  капітал", що відбиває зміни у  складі власного капіталу протягом звітного періоду.

"Примітки до звітів" – сукупність показників і  пояснень, які забезпечують деталізацію та обгрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію.

Форми фінансової звітності  з вихідними даними для наскрізного  прикладу фінансового аналізу наведено дод. 1.

Мета складання фінансової звітності – надати користувачам повну, правдиву та неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття рішень.

Фінансова звітність забезпечує такі інформаційні потреби користувачів:

• щодо придбання, продажу  цінних паперів та володіння ними;

• участі в капіталі підприємства;

• оцінювання якості управління;

• оцінювання здатності  підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

• забезпеченості зобов'язань  підприємства;

• визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

• регулювання діяльності підприємства;

• прийняття інших рішень.

Фінансова звітність має  задовольняти потреби користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених  з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Відбиття у фінансовій звітності підсумків діяльності підприємства за основними напрямками ілюструє рис. .

Разом з новими формами  фінансової звітності впроваджуються новий План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про застосування Плану рахунків.

Основна мета Плану рахунків – надати інформацію, необхідну  для контролю за діяльністю підприємства, прийняття управлінських рішень і складання фінансової звітності. Структура нового Плану рахунків погоджена зі структурою "Балансу" і "Звіту про фінансові результати" (табл. ).

Аналітичний облік за рахунками  запасів, витрат і доходів дає  змогу здійснювати калькулювання собівартості продукції, контроль витрат і визначати результати діяльності за центрами відповідальності.

Таким чином, кожний клас рахунків має конкретне призначення і  тісно пов'язаний з потребами  зовнішніх і внутрішніх користувачів.

Класифікацію користувачів фінансової звітності в Україні  наведено на рис. .

За даними фінансової звітності  розраховують сукупність аналітичних показників і на їх основі – узагальнюючі показники фінансового стану підприємств.

УПРАВЛІНСЬКІ РІШЕННЯ  ЩОДО ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ

 Інвестиційна (ІД) Операційна (ОД) Фінансова (ФД)

Рис. . Взаємозв’язок  видів діяльності підприємства і  форм фінансовоїзвітності.

Рис. _Класифікація корстуваців фінансової звітності.

Таблиця 1

Узгодженість  Плану рахунків зі структурою фінансової звітності

ККлас	План рахунків	Фінансова звітність
	Назва класу
1	Позаоборотні активи	Б А Л А Н С	Розд. 1 активу
2	Запаси		Розд. 2 активу
3	Кошти, розрахунки та інші активи		Розд. 2 і 3 активу
4	Власний капітал і забезпечення		Розд. 1 і 2 пасиву
5	Довгострокові зобов'язання		Розд. 3 пасиву
6	Поточні зобов'язання		Розд.4 і 5 пасиву
7	Доходи і результати діяльності		Звіт про фінансові  результати
8	Затрати за елементами
9	Витрати діяльності
	Позабалансові рахунки		Примітки до фінансових звітів

Незважаючи на виняткову  важливість фінансового аналізу  на основі відносних показників (коефіцієнтів), оцінка діяльності за даними фінансової звітності відбиває минулі дані і показує тогочасний стан справ. Екстраполяція тенденцій у майбутнє пов'язана з великими труднощами і потребує високого професіоналізму.

Дані зі стандартних обов'язкових  форм державної статистичної звітності, що затверджуються Держкомстатом України, можна використовувати для аналізу фінансового стану підприємств народного господарства, дослідження кількісних залежностей фінансових аналітичних показників на макрорівні.

Так, форма № 1 "Підприємство", яка має назву "Обстеження діяльності підприємства (організації) за рік", містить такі необхідні для фінансового аналізу дані: зміни складу і структури активів підприємства; обсяг виробленої і реалізованої продукції в поточних цінах витрати на виробництво продукції; структура запасів; валові інвестиції в основний капітал (кошти, спрямовані на придбання, створення та відновлення основних фондів та матеріальних активів).

Форма № 1–Б містить дані про фінансові результати і дебіторську  та кредиторську заборгованість, форма№1–ПВ  – дані про стан заборгованості з виплати заробітної плати.

Форма № 1–п "Річний звіт підприємства (об'єднання) по продукції" містить інформацію про обсяг  виробництва продукції (робіт, послуг) у порівнянних і поточних оптових  цінах за звітний і попередній роки; про виробництво окремих  видів промислової продукції  в натуральних одиницях вимірювання  та за фактичною вартістю за звітний  рік у поточних оптових цінах.

Форма № 22 "Зведена таблиця  основних показників, які комплексно характеризують господарську діяльність підприємства (об'єднання)", містить дані про основні фінансові результати діяльності підприємств: балансовий прибуток або збиток, виручку від реалізації і собівартість виробленої продукції, додану вартість у поточних цінах відповідного року, про виручку від реалізації продукції в далекому і близькому зарубіжжі та про придбані сировину і матеріали в далекому і близькому зарубіжжі, про іноземні кредити та інвестиції.

Форма № 5–е "Звіт про  витрати на виробництво продукції (робіт, послуг)" додатково до фінансової звітності форми № 2 містить розшифровку  матеріальних та інших витрат.

Дані форм № 1–п, 22, 5–с використовують для факторного аналізу собівартості та прибутку від реалізації (див. розд. 5 і 6).

До аналізу майнового  стану підприємства залучаються дані з форми № 1 статистичної звітності "Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)"; для аналізу структури джерел фінансування майна підприємства використовують дані форми № 2–Б "Звіт про випуск, реалізацію та обіг цінних паперів" за видами цінних паперів про їх наявність та розміщення серед юридичних і фізичних осіб, а також інвесторів інших країн.

Дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку надаються керівництву підприємства для прийняття відповідних рішень щодо витрат: за видами виробів (послуг, робіт); за місцями виникнення (виробничі підрозділи); за класифікаційними ознаками (постійні та змінні); за калькуляційними статтями; за економічними елементами; за періодами тощо.

Структуру витрат підприємства за економічними елементами – матеріальні  витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизацію, інші витрати – відбивають у розд. II "Звіт про фінансові результати". Ці дані використовують для порівняльного  аналізу структури витрат підприємств  однієї галузі, а також для аналізу динаміки матеріало– або трудомісткості власного виробництва.

Облік витрат за місцями  виникнення дає можливість контролювати формування затрат і відповідальність щодо їх доцільності (перше завдання) та обгрунтовано розподіляти непрямі витрати за носіями витрат (друге завдання).

Дані обліку за носіями  витрат (калькулювання собівартості одиниці продукції, роботи чи послуги) використовують для порівняння ціни продажу і собівартості. Облік за носіями тільки прямих витрат (без розподілу постійних витрат) дає змогу визначити маржинальний дохід на виріб як різницю між ціною реалізації та прямими витратами. Розмір маржинального доходу – істотна інформація для керівництва підприємства. Він показує "внесок" виробу в покриття постійних витрат і, отже, у такому самому обсязі – у прибуток підприємства.

Невід'ємною умовою бухгалтерського  обліку є документальне оформлення кожної господарської операції.

З метою поглибленого аналізу  фінансового стану підприємства вибірково, на запит, можна скористатися даними з первинних документів оборотних відомостей за аналітичними та синтетичними рахунками, наприклад: про часткову або повну інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно–матеріальних цінностей, коштів і розрахунків; про структуру дебіторської та кредиторської заборгованості за видами, термінами оплати та носіями; про виконання кредитних угод; про непродуктивні видатки та розкрадання матеріальних цінностей тощо. В Україні залучення первинних даних бухгалтерського обліку передбачено методикою поглибленого аналізу фінансово–господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій.

У попередніх підрозділах  розглядались інформаційні джерела, які  містять дані про те, що вже сталося, тобто про минуле. Аналізуючи фактичний фінансовий стан підприємств, до експертних оцінок вдаються насамперед з метою отримання даних про відносну значущість того чи іншого аналітичного показника під час розгляду їх сукупності: наприклад, такі оцінки потрібні при визначенні узагальнюючого показника ліквідності балансу, класності підприємства як замовника та рейтингового узагальнюючого показника фінансового стану. Проте експертні оцінки використовують переважно для прогнозування фінансового стану підприємства, а також для фінансової експертизи інвестицій. Висококваліфіковані досвідчені фахівці можуть оцінити ймовірність очікуваних доходів і витрат, ступінь ризику реальних і фінансових інвестицій, зміни в курсі національної валюти, у податковому законодавстві тощо.

Економічний аналіз здійснюється за допомогою низки прийомів. Деякі  з них розроблено на теорії аналізу, інші – запозичено з математики, статистики, бухгалтерського обліку, управління, психології. Усі прийоми  економічного аналізу (загальна кількість  яких – близько ста) можна розділити  на три великі групи:

1. Логічні;

2. Математичні;

3. Евристичні (психологічні).

До групи логічних прийомів відносять такі:

• порівняння;

• групування;

• деталізація;

• прийом виділення “вузьких місць” і ведучих ланок;

• середні і відносні величини;

• ряди динаміки;

• перерахунок показників;

• балансовий;

• елімінування;

• спосіб експертних оцінок;

• розрахунково–конструктивні способи;

• економічна діагностика.

Найбільш поширеним є  прийом порівняння.

Рис. _ Види порівнянь.

В економічному аналізі цей  спосіб вважають одним з найважливіших, оскільки з нього, власне, і розпочинається аналіз.

Порівняння, на думку  багатьох авторів, – це науковий метод  пізнання, у процесі якого невідоме (досліджуване) явище, предмети зіставляють  з уже відомими, досліджуваними раніше, для виявлення загальних ознак  або відмінностей між ними.

Залежно від того, що беруть за базу для порівняння, розрізняють  кілька його видів (Рис. ).

Використання методу порівнянь  можливе за умови формування показників:

• за однаковий відрізок часу;

• в однакових одиницях виміру;

• за єдиною методикою;

• в однакових умовах.

Порівнюючи звітні дані з плановими, виявляють ступінь виконання або невиконання завдань, зобов'язань. Порівняння звітних показників з даними попередніх періодів дозволяє охарактеризувати результати діяльності підприємства в динаміці, а порівняння планових показників звітного періоду з фактичними показниками минулих періодів дає змогу визначити ступінь напруженості планових завдань.

Так, наприклад, за минулий  звітний період було досягнуто зростання продуктивності праці на 3,6 %, планове завдання становило 2,2 %, а фактичний темп зростання – 3,8 %. Це свідчить не лише про досягнення високих результатів (перевиконання планового завдання на 1,6 %), а й про те, що план із зростання продуктивності праці був ненапружений. Необхідно проаналізувати, чи при плануванні були повністю враховані всі резерви.

Порівнянням аналогічних  показників діяльності аналізованого підприємства із спорідненими підприємствами виявляють причини відмінностей в ефективності використання матеріальних, трудових ресурсів і мобілізації резервів на кожному з об'єктів, які взято для порівняння. Окрім того, таке порівняння дає змогу визначити конкурентоспроможність підприємства, що дуже важливо в ринкових умовах.