Економіко-правовий аналіз нормативної бази з обліку грошових коштів

Після цього перевіряється  правильність ведення обліку списання малоцінних та швидкозношуваних предметів: чи використовує підприємство для обліку зносу МШП рахунок 13 "Знос малоцінних та швидкозношуваних предметів", яка сума зносу відображена на кредиті рахунка 13 в кореспонденції з дебетом відповідних витратних рахунків. Результати останнього етапу перевірки необхідно зіставити з даними перевірки методів списання МШП, які використовує підприємство. Метою такого зіставлення є підтвердження правильності застосування підприємством того чи іншого методу списання МШП.

РОЗДІЛ V.

СИСТЕМА АВТОМАТИЗАЦІЇ  ОБЛІКУ, КОНТРОЛЮ ТА АУДИТУ ОБОРОТНИХ  АКТИВІВ

5.1. АВТОМАТИЗОВАНА ОБРОБКА ІНФОРМАЦІЇ З ОБЛІКУ ТА КОНТРОЛЮ.

На підприємстві ЗАТ „Буковинка”, ведеться автоматизований бухгалтерський облік за програмою „Акцент”.

Програма повністю забезпечує потреби як невеликих, так і великих  підприємств, володіючи відмінним  співвідношенням „ціна-якість”. Для  великих підприємств існує „клієнт  – „сервірна” версія „Акцента”  на базі Microsoft SQL-Server 7.0, дозволяючи „перемелювати” великі об’єми облікової інформації.

„Акцент” – рішення, перевірене часом, яке володіє відмінною  надійністю та гнучкістю, забезпечує функціонування системи обліку при зростанні  підприємства від малого до великого.

„Акцент” – це не просто бухгалтерська програма. Це універсальний  інструмент, на базі якого можна  створювати системи обліку виробничої діяльності. Програма легко маштабується від настільної системи до системи  обліку на великому підприємстві і  не залежить від його форми власності.

На даному підприємстві облік  оборотних активів за програмою  „Акцент” ведеться так: грошові засоби являються важливішим елементом  оборотних засобів. Грошові кошти  виражаються в національній валюті та іноземній.

Рух їх здійснюється в двох формах : готівковій та безготівковій. Зберігається грошові кошти на банківських  рахунках і в дорозі.

Отже, до грошових коштів підприємства відносять :

- готівку в касі;

- гроші на банківських  рахунках;

- інші грошові засоби.

Наприклад, на рахунку „Інші  грошові засоби” ведеться інформація про наявність і рух грошових документів, які знаходяться в  касі підприємства. Також враховуються грошові суми, внесені в каси банків, ощадні каси або поштові відділення для подальшого їх зарахування на розрахункові рахунки підприємств.

Основою здійснення безготівкових  розрахунків являються розрахунки платіжними дорученнями. Касові операції повинні зафіксовуватись відповідними документами : прибутковими касовими ордерами, видатковими касовими ордерами, платіжною  відомістю.

Історія розвитку програмного  забезпечення для обліку безупинно  зв'язана з удосконалюванням у  них аналітичного обліку. Саме розвитий аналітичний облік і став тим, що привело до бурхливого розквіту електронних технологій обробки  інформації. Які ж способи побудови аналітичного обліку зараз найбільш поширені ?

У будь-якому підручнику по нормативній документації, що регламентує  ведення бухгалтерського обліку, можна знайти термін <Аналітичний  рахунок>. Це означає, що облік інформації в журналах ордерах і відомостях такого рахунка буде вестися в  більш докладному виді. Наприклад, по рахунку 631 ведеться облік взаєморозрахунків  з постачальниками і підрядчиками, тобто вказується кому платили і  від кого одержували продукцію. По рахунку 281 ведеться складський облік, тобто  враховується в кількісному відношенні рух товару. І так далі.

У паперовому обліку це була відмінна схема, що чітко працювала, і розроблювачі програм, не думаючи  довго, перенесли її в комп'ютерний  облік.

Виглядає це приблизно  так :

1. У плані рахунків  для кожного рахунка є властивість,  що визначає його, як аналітичний

2. Після того, як користувач  включає цю властивість, йому  необхідно указати види аналітичних  ознак, що будуть використовуватися.  У залежності від програми, набір  таких видів може бути обмежений  чи не обмежений.

3. При введенні інформації, зв'язаної з таким рахунком, програма  автоматично зажадає информацию, зв'язану з аналітичним обліком.

Усі неначебто просто і  зрозуміло. Але, як і в будь-якого  іншого рішення, у цього теж маються  свої переваги і недоліки:

Переваги

1. Легко зробити введення  аналітичної інформації обов'язковим.  Хоча, чесно говорячи, не зрозуміло,  навіщо користувача вважати дурним. Кожен бухгалтер у стані сам  контролювати свої дії і визначати  необхідність уведення додаткової  інформації.

2. Легко зберігати проміжні  результати. Обмежений і визначений  заздалегідь вид аналітики припускає  можливість заздалегідь розраховувати  дані і зберігати їх у базі  даних (звичайно це називається  <регістрами обліку>), а при  побудові звітів, діставати відтіля  вже готові цифри, що помітно  прискорює процес формування  звітів.

3. Легко визначити можливі  варіанти аналітичних звітів. З  іншого боку, розроблювачі, що традиційно  повторюють правила паперового  обліку в комп'ютерному обліку, дублюють його цілком, у тому  числі, переносячи туди і повний  набір звітів.

Недоліки

1. Обмеженість можливих  напрямків аналітики. Чим більше  аналітичних напрямків, тим більше  інформації для кожного рахунка  в проводці буде потрібно вводити.  Якщо ж таке введення обов'язкове, то робота перетворюється в  <каторгу>. Тому, зрозуміле прагнення  враховувати на рахунку тільки  необхідний мінімум аналітичних  ознак.

2. Складність при побудові  користувальницьких звітів, тобто  звітів, не передбачених розроблювачем  програм. Це зв'язано з тим,  що може знадобитися звіт по  тій аналітиці, що не враховувалася  на рахунку чи узагалі враховувалася  на кореспондуючих рахунках.

3. Розділивши аналітичну  інформацію з рахунків, не завжди  зручно потім <збирати> її  в зведені звіти. Наприклад,  те саме найменування предмета  може одночасно враховуватися  на різних рахунках і, відповідно, бути елементами різних аналітичних  напрямків. Порахувати скількох  усього предметів цього найменування  є на підприємстві вже буде  нелегко.

Залишається додати, що способи  реалізації аналітичного обліку на рахунках теж бувають різні. Як уже було відзначено, це можуть бути просто посилання  на довідники з переліком аналітичних  об'єктів (кореспондентів, товару й  ін.). Іноді субрахунку основних рахунків виконують роль сховища аналітичної  інформації, тобто, наприклад, рахунок 631 - розрахунки з постачальниками  і підрядчиками, а його субрахунку - це вже конкретні кореспонденти. У цьому випадку, у проводці вказується не тільки рахунок, але і його субрахунок.

Не новина, що найбільш затребуваними  в частині комп'ютерного обліку, були програми для торгівлі, де можливість розширеного аналітичного обліку цінувалася значно вище бухгалтерського.

Описана вище схема аналітичного обліку ставало каменем спотикання у використанні бухгалтерських програм  для товарного обліку. І для  нього розроблялася окрема програма.

Але час на місці не коштує, і з'явилися нові способи аналітичного обліку.

Аналітична інформація потрібна усім. Щоб при цьому врахувати  й інтереси бухгалтера можна запропонувати  наступну схему аналітичного обліку.

1. Факти господарської  діяльності підприємства описуються  у виді господарських операцій, що складаються з проводок. Проводка  є мінімальною цеглинкою інформації.

2. Кожна проводка описується  набором аналітичних ознак. Кількість  напрямків може бути необмеженим,  введення аналітики не обов'язковим.

3. Бухгалтерські рахунки  використовуються як облікові  регістри, що цілком відповідає  їх призначенню. Подвійний бухгалтерський  запис, тобто коли обов'язково  вказується рахунок на який <мінусується> (кредитується) інформація і на  який <плюсується> (дебетується)  інформація, дозволяє контролювати  правильність реєстрації інформації.

Якщо представити така побудова аналітичного обліку візуально, то вийде багатомірна матриця, що складається з перетинання аналітичних  ознак і бухгалтерських рахунків. Відповідно, така модель легко <укладається> у терміни сучасних баз даних.

Переваги

1. Кількість аналітичних  напрямків нічим не обмежено.

2. Абсолютно довільні  вибірки інформації. При тім, що  не потрібно попередньо цікавитися  про наявність аналітики. Якщо  вона є, то вона буде в  звіті. Причому, що цікаво, практично  всі звіти будуть будуватися  однаково.

3. Процес побудови звіту  зводиться, як правило, до формування  запиту виду <Покажи мені те-те  і те-те для таких те і  таких умов, згрупувавши інформацію  таким і таким способами>. Такий  запит у програмуванні може  бути написаний на SQL, для користувача  можна організувати відповідний  діалог. Важливо те, що запит користувача  і безпосередній запит до бази  даних практично нічим не відрізняються.

4. Ті самі групи аналітичних  ознак можуть використовуватися  в проводках разом з різними  рахунками, що значно спрощує  роботу з побудови зведених  звітів.

Недоліки

1. Бухгалтер може не  вказати аналітична ознака там,  де потрібно. Незважаючи на те, що це не фатальна помилка,  усе рівно вкажемо цю можливість  як недолік.

2. Неможливо зберігати  проміжні залишки, оскільки вид  аналітики для рахунка не визначений. Обробляти приходиться весь обсяг  інформації.

Система аналітичного обліку такого виду реалізована в декількох  програмах для ведення обліку. Одна з таких програм Акцент.

Аналітична інформація, що може бути зв'язана з проводкою, представлена трьома видами:

. Кореспонденти - це фізичні  і юридичні особи, з якими  здійснюється господарська діяльність.

. Об'єкти обліку - це грошові  і матеріальні об'єкти, що беруть  участь у господарській операції.

. Різне - це довільний  набір аналітичних ознак, якому  можна використовувати по власному  розсуді.

Кожний з видів аналітики  має деревоподібну організацію. Елементи можна поєднувати в групи (папки), що можуть бути вкладеними друг у друга. Максимальний рівень вкладеності  вісім.

Для груп і елементів груп можна створювати ярлики, тобто кількість  варіантів угруповання елементів  може бути довільним.

Особлива увага хочеться приділити аналітичним ознакам, створеним у розділі <Різне>. Користувач самостійно може визначити види аналітики  й атрибути, що йому необхідно бачити в елементах аналітики цього  типу. Крім того, при створенні нового виду аналітики в <Різному>, можна  послатися на стандартні аналітичні ознаки ( чикореспонденти об'єкти обліку). Таким чином, можна в одній  проводці використовувати кілька чи кореспондентів об'єктів обліку.

ВИСНОВКИ І  ПРОПОЗИЦІЇ

Оборотні активи торгівельного  підприємства – це сукупність матеріальних та грошових цінностей підприємства, що знаходяться в постійному кругообігу, змінюють свою матеріальну форму  протягом одного операційного циклу  та в повному обсязі переносять свою вартість на товари, що реалізує підприємство.

В процесі виробничої діяльності відбувається постійна трансформація  окремих елементів оборотних  активів. Підприємство закуповує сировину і матеріали, виготовляє продукцію, після чого продає її, як правило, в  кредит, в результаті чого утворюється  дебіторська заборгованість, яка  через деякий проміжок часу перетворюється в грошові засоби.

Структура коштів, а інколи і джерел може добре відбивати  галузеві особливості підприємства. Фондомісткі виробництва мають  велику частку основних фондів і поза оборотних активів, що становить 50 % і більше.

Підприємство харчової промисловості, а особливо торгівельні організації, посередницькі фірми, навпаки головні  ресурси вкладають в обігові  кошти, тобто зростає частка розділів ІІ і ІІІ активу балансу, а частка основного капіталу відносно невелика.

Якщо збільшується частка розділу ІІІ балансу, то це може свідчити про певні фінансові труднощі і порушення платіжної дисципліни.

Вивчення показників бухгалтерських балансів у динаміці дає змогу  простежити не тільки загальні зміни  фінансового стану, а й напрями  розвитку підприємства.

Для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і  матеріалів (у тому числі сировини й матеріалів, які знаходяться  в дорозі та в переробці), будівельних  матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва призначено рахунок 2.0 "Виробничі запаси". Цей рахунок активний, балансовий, призначений для обліку господарських  засобів.

Запаси, як правило, є найбільш важливою і значною частиною активів  підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі  позиції у структурі витрат підприємств  різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні  інформації про його фінансовий стан. Запаси відносяться до складу оборотних  активів, тому що можуть бути перетворені  на грошові кошти протягом року або  одного операційного циклу.

Аналізуючи стан активів  підприємства, не можна обійти увагою питання ліквідності балансу, яка  відображає можливість швидкої мобілізації  власних коштів для своєчасної і  повної сплати боргів.

Величина обігових коштів, їхні структура і достатність  характеризують кількісний бік обігових коштів, проте є і якісний, пов’язаний зі швидкістю їх обороту, оборотністю. Між сумою обігових коштів та показниками  оборотності існують тісні зворотні взаємозв’язки. Прискорення оборотності  цих коштів сприяє вирішенню фінансових проблем найбільш зручним способом за рахунок використання існуючих внутрішніх резервів підприємств.